Рішення № 13898246, 07.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.11 р. Справа № 37/8

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування „Енергосталь”, м. Харків, ідентифікаційний код 31632138

до Відповідача: Закритого акціонерного товариства „Новокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 05763599

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 72000,00грн., індексу інфляції у сумі 19296,00грн., 3% річних у сумі 4740,16 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Моргун А.М. (за довіреністю №133 від 04.02.2010р.);

від Відповідача – Костилєва Г.К. (за довіреністю №009/юр-6 від 04.01.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 24.01.2011р. оголошувалася перерва до 07.02.2011р.

У судовому засіданні 07.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Український державний науково-технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування „Енергосталь”, м. Харків (далі –Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Новокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ (далі –Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 72000, 00 грн., індексу інфляції у сумі 19296, 00грн., 3% річних у сумі 4740, 16 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №48135/252 від 19.05.2008р. на виконання робіт з оплати робіт за актом № 2 від 16.09.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок вартості позову, договір №48135/252 від 19.05.2008р. з додатками, лист №504/125 від 18.02.2009р., акт №1 здачі-приймання робіт від 18.08.2008р., акт №2 здачі-приймання робіт від 16.09.2008р., банківськи виписки, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 525, 526, 625, 530 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивачем через канцелярію суду 03.02.2011р. надані письмові пояснення від 03.02.2011р. (а.с. 71-73) стосовно передбаченої сторонами в договорі платіжної вимоги, а також додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-66, 74).

Відповідач надав відзив №009/юр-54 від 14.01.2011р. (а.с.а.с.27, 28), яким проти позову заперечив, вказуючи про відсутність підстав для вимоги оплати робіт у зв’язку із ненаданням платіжної вимоги.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.29-49).

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, на запитання суду пояснили, що договір дії з урахуванням змін, запроваджених протоколом розбіжностей в редакції замовника, з якими погодився виконавець, вказували на відсутність будь-яких додаткових документів на обґрунтування своєї позиції.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір № 48135/252 (а.с.а.с.12-15), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Виконавець приймає на себе зобов’язання по виконанню: Шеф-монтажу, технічної допомоги і авторського нагляду для системи газовиділення і газоочистки ДСП-50 і УКП-90 сталеплавильного цеху ЗАТ „НКМЗ”, зміст та строки виконання робіт визначаються календарним планом робіт (Додаток №2 – а.с.17).

Розділом 2 договору визначалась вартість робіт і порядок розрахунків, а саме:

· відповідно до п.2.1 договору та протоколу погодження договірної ціни роботи (а.с.16) загальна сума договору складає 208740,00грн. з ПДВ;

· договірна ціна визначена на підставі проектно-кошторисної документації і розрахунків будівельної організації на додаткові витрати, обумовлені ринковими відносинами (п.2.2.);

· вартість робіт за погодженням сторін може бути змінена у зв’язку із змінами, що вносяться законодавчими органами з капітального будівництва. Зміна договірної ціни оформлюється додатковою угодою (п.2.3.);

· Згідно п.2.4 договору передбачався наступний порядок оплати Замовником робіт (в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця):

- аванс до початку виконання робіт на підставі виставленого Виконавцем рахунку у розмірі 30% від договірної ціни, що становить 62622грн. з урахуванням ПДВ (п.2.4.1.);

- кінцевий розрахунок за кожен етап робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів на підставі виставлених Виконавцем рахунків (п. 2.4.2.)

Пунктом 3.1. договору визначалось, що після закінчення виконання шеф-монтажних робіт, надання технічної допомоги і авторського нагляду Виконавець надсилає Замовнику підписані ним акти здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 5-ти календарних днів с дня отримання актів надсилає Виконавцю його примірники, підписані зі свого боку, або вмотивовану відмову від приймання робіт. При цьому, разі мотивованої відмови Замовника від приймання-робіт, сторонами мав складатися двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання (п. 3.2.)

За змістом п. 3.3. договору якщо Замовник протягом 5-ти календарних днів не підписав акти здачі-приймання виконаних робіт і не надіслав Виконавцю зауваження, робота вважається прийнятою і підласе сплаті на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

Пункт 4.1.1. до обов’язків Замовника відносить у тому числі і прийняття та оплату роботи на умовах цього договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного його виконання, але не пізніше 31.12.2008р. (п.8.1).

Означений договір з боку Замовника підписаний з протоколом розбіжностей (а.с.а.с.20-22), яким були запропоновані низка змін до редакції умов договору, у тому числі:

· пункт 2.2. – Оплата за виконані роботи здійснюється Замовником в національній валюті України після підписання договору сторонами шляхом перерахування грошових коштів на поточний мазунко Виконавця;

· пункт 2.3. – Форма оплати - послідуюча оплата;

· пункт 2.4. – Оплата за виконані роботи здійснюється Замовником поетапно протягом 10-ти банківських днів з дати оформлення сторонами акту здачі-приймання виконаного етапу при наявності платіжної вимоги Виконавця;

· пункти 2.4.1., 2.4.2, 2.5 і 2.6. – виключити;

· пункт 3.1. доповнити : „Акти здачі-приймання виконаних робіт надаються Замовнику в 3-ьох примірниках”;

· в пункті 3.2. слова „двосторонній акт” замінити на „протокол”;

· пункт 3.3. – Виконавець передає Замовнику налагоджену та запущену в експлуатацію систему газовиділення і газоочищування ДСП-50 і УКП-90.

Позивачем на виконання своїх зобов’язань виконані роботи на загальну суму 208740,00грн., що підтверджується оформленими сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт №1 від 18.08.2008р. на суму 136740,00грн. (а.с. 24) та №2 від 16.09.2008р. на суму 72000,00грн. (а.с.25). При цьому, в кожному із вказаних актів, підписаних керівником Відповідача без зауважень, містилось застереження, що акти є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Виконавцем і Замовником.

Відповідачем платіжним дорученням було здійснено часткову оплату виконаних робіт по договору в розмірі 136740,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 26). Решту оплати виконаних робіт в сумі 72000,00грн. (за актом № 2 від 16.09.2008р.) Відповідачем здійснено не було, хоча в листі №504/125 від 18.02.2009р. (а.с.23) підтверджено вищезазначену суму заборгованості за договором та визначений період її погашення – березень 2009р.

Задля забезпечення виконання грошових зобов’язань позивачем був складений рахунок №ЕС-230 від 29.09.2008р. (а.с.61), про надсилання його разом і податковою накладною (а.с.65) був складений супровідний лист №3-53-4622 від 30.09.2008р.

Доказів неприйняття вказаної податкової накладної при формування податкового кредиту з боку Відповідачем не надано, а з акту звірення розрахунків, підписаного Відповідачем без зауважень (а.с.62), станом на 01.12.2010р. вбачається наявність заборгованості перед Позивачем за договором №48135/252 від 19.05.2008р. саме в сумі 72000грн.

У зв’язку із неналежним виконанням грошових яких Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 72000,00грн., інфляції в сумі 19296,00грн. та 3% річних –4740,16грн.

Як вбачається із змісту наданої позивачем за підписом керівника та головного бухгалтера довідки №1-22-253/1 від 19.01.2011р. (а.с.59) в перебігу розгляду справи заявлена до стягнення сума заборгованості погашена не була.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №009/юр-54 від 14.01.2011р. (а.с.а.с.27, 28), ухилившись, при цьому, від підписання (за зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.56), складеного та надісланого (а.с.а.с.55, 57) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об’єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх прострочення у вигляді стягнення нарахованих 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Аналізуючи умови договору №48135/252 від 19.05.2008р. щодо його предмету, кореспондуючих прав та обов’язків сторін, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, що дозволено ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, яка (природа) охоплює правовідносини підряду у розумінні ч. 2 ст. 837 цього Кодексу (в частині виконання робіт з монтажу) та надання послуг у розумінні ч. 1 ст. 901 Кодексу (стосовно технічної допомоги та авторського нагляду).

Як встановлено ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду, замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу. Аналогічний обов’язок у разі його встановлення у договорі ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачений для Замовника і відносно послуг.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №48135/252 від 19.05.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відносно факту укладання означеного договору з огляду на наявність протоколу розбіжностей суд наголошу, що підписання означеного протоколу з боку Виконавця без жодних застережень може кваліфікуватися як акцептування відповідної пропозиції Відповідача у розумінні ст.ст. 642, 646 Цивільного кодексу України.

Таким чином, сама по собі відсутність передбаченого ч. 6 ст.181 Господарського кодексу України протоколу погодження розбіжностей як одного із доказів узгодження розбіжностей не може вважаться підставою для висновку про неукладенність договору, адже відсутні докази неприйняття Позивачем певних пропозицій та передання спору з цього приводу на вирішення суду. Більш того, встановлений судом факт здійснення сторонами дій з виконання договору однозначно вказує на його існування як правої підстави для взаємних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України обов’язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання роботи підрядником. А ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України відносно послуг визначає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення платежів згідно визначених умов договору №48135/252 від 19.05.2008р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) – протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання № 2 від 16.09.2008р.

Приймаючи до уваги сутність заперечень Відповідача, пов’язані із відсутністю платіжної вимоги як підстави для здійснення розрахунку суд відносно означеного застереження в п. 2.4. наголошує на неможливості покладення обв’язку із здійснення оплати в залежність від виставлення платіжної вимоги з огляду на таке:

- по-перше, дата оплати, сума та реквізити отримувача визначені достатньою мірою визначені сторонами іншими умовами договору і само по собі відсутність платіжної вимоги з цієї точки зору не може сприйматися як перешкода, що унеможливлює платіж – не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України;

- по-друге, використання у встановлених на підставі наявних документів взаємовідносинах сторін за договором такого розрахункового документу як платіжна вимога є в принципі неможливим в контексті визначного п. 1.4., положень глав 5 і 5 Інструкції НБУ „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” № 22 від 21.01.2004р. кола застосування цього інструменту. Дійсно, Виконавець за договором не є стягувачем по відношенню Замовника виклич в силу факту укладання такого договору, в той же час, останній не містить жодних положень про договірне списання;

- по-третє, положення п. 2.2. договору щодо здійснення оплати Замовником саме шляхом перерахування грошових коштів Виконавцю, а не їх списання без погодження платника, та здійснення попереднього платежу на користь Позивача саме на підставі платіжного доручення, у сукупності із визначенням цього розрахункового документу за змістом п. 1.4. згадуваної Інструкції НБУ №22 однозначно вказує на неможливість використання сторонами платіжних вимог;

- по-четверте, в акті № 2 від 16.09.2008р. сторони без будь-якої прив’язки до необхідності складання платіжної вимоги визначили його (акт) підставою для розрахунків.

З урахуванням викладеного суд вважає прийнятними пояснення Позивача з цього приводу від 03.02.2011р. (а.с.а.с.71-73), відхиляючи аргументи Відповідача як юридично неспроможні , тим більше, що в акті звірення розрахунків (а.с.62) станом на 01.12.2010р. стягувана суму 72000грн. без жодних застережень кваліфікувалася як заборгованість, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України є можливим лише при простроченні виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням відповідних зобов’язань.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних за весь період прострочення.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог (а.с.а.с.10, 11), суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення: заборгованості в сумі 72000,00грн., 3% річних – у розмірі 4740,16грн. та інфляційної індексації – в сумі 19296,00грн., задовольняючи позов в цій частині у повному обсягу.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування „Енергосталь”, м. Харків (ідентифікаційний код 31632138) до Закритого акціонерного товариства „Новокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 05763599) про стягнення суми основного боргу у розмірі 72000, 00 грн., індексу інфляції у сумі 19296, 00грн., 3% річних у сумі 4740, 16 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Закритого акціонерне товариство „Новокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 05763599) на користь Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування „Енергосталь”, м. Харків (ідентифікаційний код 31632138) суму основного боргу у розмірі 72000, 00 грн., індексу інфляції у сумі 19296, 00грн., 3% річних у сумі 4740, 16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Закритого акціонерне товариство „Новокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 05763599) на користь Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування „Енергосталь”, м. Харків (ідентифікаційний код 31632138) витрати по сплаті державного мита в сумі 960,16грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.