Рішення № 13898245, 11.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.11 р. Справа № 41/31пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Іллічівське

про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00422 га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді та привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан

При участі представників:

від позивача: не зявились

від відповідача: не зявились

від відповідача: прокурор Смагіна Г.В. посвідчення №3691

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Іллічівське про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00422 га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді та привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт використання відповідачем спірної земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 для будівництва прибудови до нежитлового приміщення існуючого магазину „Наталі” без правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на земельну ділянку, право постійного користування чи право оренди земельної ділянки, які виникають з моменту державної реєстрації цих прав та без встановлення її меж в натурі, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

Позивачем надавались суду пояснення, відповідно до яких позивач стверджував, що Маріупольською міською радою 28.01.2011 року було прийняте рішення про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Однак станом на 01.02.2011 року це рішення ще не підписане міським головою та рішенню ще не присвоєний реєстраційний номер.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Державним інспектором головним спеціалістом Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області 28.09.2009 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 28.09.2009 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідачем самовільно зайнята та використовується земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 в Орджонікідзевському районі, площею 0,00422 га для будівництва прибудови до нежитлового приміщення існуючого магазину „Наталі” із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, до отримання права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки, які виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області відповідачу 28.09.2009 року видано припис №031750, яким відповідачу приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

Одночасно 28.09.2009 року державним інспектором головним спеціалістом Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області складено протокол № 013729 про адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою державного інспектора головного спеціаліста Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області про накладення адміністративного стягнення від 28.09.2009 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.09.2009 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Посилання сторін на рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки суд не приймає до уваги, оскільки наявність такого рішення матеріалами справи не підтверджується.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, площею 0,00422 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 в Орджонікідзевському районі, яка використовується відповідачем для будівництва прибудови до нежитлового приміщення існуючого магазину „Наталі”.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Іллічівське про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00422 га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді та привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан задовольнити.

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00422 га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді та привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, Отримувач: УДК у Київському районі м. Донецька, код бюджетної класифікації 22050003) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя Гончаров С.А.

В судовому засіданні 11.02.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане 16.02.2011р