Рішення № 13898206, 14.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.11 р. Справа № 37/1

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ, ідентифікаційний код 32664239

до Відповідача: Приватного підприємства „Донбасс–Ремстрой”, м. Краматорськ, ідентифікаційний номер 20324012

про: стягнення суми заборгованості у розмірі 26 145,08грн., 3% річних у розмірі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Корчук І.І. (за довіреністю б/н від 17.10.2010р.);

від Відповідача - не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 17.01.2011р. на 31.01.2011р., з 31.01.2011р. на 14.02.2011р.

У судовому засіданні 14.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Донбасс – Ремстрой”, м. Краматорськ (далі –Відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 26 145,08грн., 3% річних у розмірі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати за тимчасове користування обладнанням, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування річних та інфляційної індексації, та ігнорування вимоги про оплату.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав акт прийому-передачі №R00000281 від 28.07.2008р., довіреність серії ЯОШ №722298/188 від 28.07.2008р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), претензію №112-Р від 18.10.2010р. з доказами надсилання та отримання, розрахунок заявлених до стягнення сум, свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтво про взяття на облік платника податків Позивача, довідку про відкриті рахунки Позивача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 174, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 526, 527, 530, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані як витребувані судом, так і додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.38-40, 52-54), а також нормативне обґрунтування заявлених вимог від 31.01.2011р. (а.с.41) щодо належних строків для здійснення розрахунків.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с. 38, 39), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали (а.с.36) та фактом подання клопотання про ознайомлення із матеріалами (а.с.49).

У судовому засіданні 14.02.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на вирішені спору в цьому судовому засіданні без участі представника Відповідача, який вкотре не з’явився без пояснення причин.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Дійсно судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті спору з відповідними доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ (Орендодавець) та Приватним підприємством „Донбасс–Ремстрой”, м. Краматорськ (Орендар) був складений акту прийому-передачі (а.с.12), що опосередковує передання уповноваженому представнику Відповідача (а.с.13) з 28.07.2008р. у тимчасове володіння і користування за плату обладнання загальною відновною вартістю 36680,74грн.

Як вбачається з цього акту прийому-передачі, сторонами було досягнуто згоди щодо наступних умов користування обладнанням:

- затирочна машина BG21G, серійний номер 9507843, у кількості 1шт., відновною вартістю 18254,00грн., орендна плата за один день користування становить 200,00грн. з ПДВ;

- шліфмашина DYNAPAC BG39, серійний номер 9506552, у кількості 1шт., відновною вартістю 1842674грн., орендна плата за один день користування становить 215,00грн. з ПДВ. При цьому визначено, що орендна плата не нараховується за неділю та святкові дні.

Означений акт приймання-передачі містить посилання на договір №19/05/08ДА від 03.03.2008р., проте з наданої за підписом керівника та головного бухгалтера довідки (а.с.54) вбачається, що такий договір не укладався і посилання на нього є наслідком технічної помилки, що певною мірою узгоджується із змістом довіреності Відповідача на отримання матеріальних цінностей (а.с.13), яка також не містить посилання на договір.

Передане в користування майно було повернуто Позивачеві лише 10.10.2008р., про що свідчить акт повернення №010002070 (а.с. 14), а в перебігу періоду користування сторонами складалися і підписувалися без зауважень (а.с.а.с.15-17) акти здачі-приймання робіт (наданих послуг): №19/05/08ДА/7 від 31.07.2008р.; №3/19/05/08ДА/8 від 31.08.2008р.; №3/19/05/08ДА/9 від 30.09.2008р., які підтверджували нарахування орендної плати:

- з 28.07.2008р.по 31.07.2008р. (за 4 доби) – 1660,00грн.;

- з 01.08.2008р. по 31.08.2008р. (за 25 діб) – 10375,02грн.;

- з 01.09.2008р. по 30.09.2008р. (за 26 діб) – 10790,00грн..

Акт здачі-приймання робіт №3/19/05/08ДА-10/10 від 10.10.2008р. (а.с.18) за період з 01.10.2008р. по 10.10.2008р. (за 8 діб - до дати фактичного у повернення майна) на суму 3320,06грн., Відповідачем підписаний не був, хоча в подальшому разом із претензією №112-р від 18.10.2010р. (а.с.а.с.19, 20), що містила вимогу про сплату загальної суми боргу у розмірі 26145,08грн., надсилався (а.с.а.с.21, 22) Орендареві, який їх отримав (а.с.23) 02.11.2010р.

Не отримавши задоволення претензійних вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши додатково на суму заборгованості 3% річних та інфляційну індексацію, виходячи з загального положення про щомісячні орендні платежі.

Як вбачається із наданої довідки №11 від 27.01.2011р. (а.с.40) за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача протягом розгляду справи стягувана заборгованість погашена не була.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відносно формулювання і доказування своєї позиції, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків (а.с.а.с.52, 53), складеного та надісланого (а.с.51а) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань з оплати орендної плати та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками правовідносин, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України договір віднесений до дво- або багатосторонніх правочинів, що зумовлює необхідність застосування загального правила ст. 208 цього Кодексу та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу відносно необхідності вчинення правочину між Позивачем та Відповідачем у письмовій формі єдиного документу.

Разом із тим, за відсутністю спеціального законодавчого припису про нікчемність договору оренди у разі недотримання вимог щодо його письмової форми, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України відсутність єдиного документу не впливає на можливість кваліфікації правовідносин сторін як оренда майна (надання послуг), адже досягнення згоди по всіх істотних умовах цього виду правовідносин (відплатність користування, його ціна, кількість і склад майна) достатньою мірою підтверджується змістом акту приймання-передачі майна від 28.07.2008р., підписання якого Відповідачем у сукупності із подальшими актами здачі-приймання наданих послуг і повернення майна вказує дає підстави для висновку про прийняття пропозиції у розумінні ст.ст.641, 642 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеної угоди, кореспондуючі права та обов’язки її сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди майна.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 2 цієї статі визначає порядок встановлення моменту виконання зобов’язання у разі його невизначеності. Між тим, такий порядок в розглядуваному випадку застосуванню не підлягає, оскільки спеціальним по відношенню до названої норми положенням ч. 5 ст. 762 цього Кодексу закріплено обов’язок щомісячного внесення плати за користування майном. В свою чергу, виходячи із встановленого ст.254 цього Кодексу загального правила закінчення строків, останнім належним днем внесення орендної плати за відповідний місяць користування є відповідний останній день цього місяця.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із оплати орендної плати за весь період користування майно до його повернення шляхом внесення щомісячних платежів до останнього дня відповідного місяця включно, виходячи із добової ставки оренди одиниці обладнання та виключення святкових та недільних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правило зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із встановлених судом умов користування майном за розглядуваний період з 28.07.2008р. по 10.10.2008р. Орендарем було правомірно нарахована орендна плата в загальній сумі 26145,08грн., жодних доказів сплати якої Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до справи не надав. Суд зауважує, що факт не підписання Відповідачем останнього акту здачі-приймання наданих робіт №3/19/05/08ДА-10/10 від 10.10.2008р. жодною мірою не впливає на висновок суду про нарахування орендної плати за відповідну кількість днів жовтня 2008р., оскільки майно було повернуто саме 10.10.2008р. і доказів неможливості його використання у розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за відповідні 8 діб суду не представлено.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційну індексацію за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за орендоване майно, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 26145,08грн.

В свою чергу, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог (а.с.а.с.4, 5) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку і про можливість стягнення:

- інфляційної індексації – у розмірі 7310,86грн.;

- щодо 3% річних – у розмірі 1752,56грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 32664239) до Приватного підприємства „Донбасс–Ремстрой”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 20324012) про стягнення суми заборгованості у розмірі 26 145,08грн., 3% річних у розмірі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн. задовольнити в повному обсягу.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Донбасс–Ремстрой”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 20324012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 32664239) суму боргу в розмірі 26 145,08грн., 3% річних у розмірі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Донбасс–Ремстрой”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 20324012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 32664239) компенсацію судових витрат: державне мито 352грн. 09 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.