Ухвала суду № 138981889, 13.08.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер 243/2002/21

Номер провадження 1-кп/211/268/26

У Х В А Л А

13 серпня 2026 року колегія суддів Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням - судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених у ч. 2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановила:

12 серпня 2026 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надано клопотання прокурора Слов`янської окружної прокуратури у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020050510002060 від 06 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого у ч.2 ст. 15 п.13 ч. 2 ст. 115 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання та наполягав на продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні не визнав обставини зазначені в клопотанні прокурора, заперечував проти його задоволення та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 надав до суду письмове клопотання із запереченням щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Вислухавши учасників судового розгляду, колегія суддів висновує таке.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У частині 2 ст.29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510002060 від 06 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого у ч. 2 ст. 15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України.

На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 11 серпня 2025 року ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09 жовтня 2025 року включно.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, бере до уваги дані які вказують на обґрунтовану підозру.

Водночас, з огляду на положення, зазначені у ч.5 ст.9 КПК України, а саме, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), колегія суддів бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

На підставі положень, зазначеним у ч.1 ст.177 КПК України визначається, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Разом з цим, встановлені обставини в судовому засіданні, свідчать про наявність ризиків передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, існує, наявність небезпеки для суспільства, через те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також, той факт, що покарання за кримінальне правопорушення є більш суворим, ніж наслідки та ризик втечі для обвинуваченого ОСОБА_7 .

Проте колегія суддів наголошує, що лише цієї умови недостатньо для продовження строку запобіжного заходу і бере до уваги те, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик впливу ОСОБА_7 на свідків по зазначеному кримінальному провадженню.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Колегія суддів, керуючись приписами, зазначеними у ч 3 ст. 331 КПК України, вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів , оскільки він спливає, а судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку.

Колегія суддів не встановила відомості, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні зважаючи на конкретні обставини. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При цьому, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Суд також бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів, вкотре звертає увагу на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , які значені захисником, а саме те, що він має міцні соціальні зв`язки, місце проживання, однак самі по собі взазначені обставини не є співмірними з ризиками, передбаченими у ст. 177 КПК України, які на зазначений час, хоча і зменьшились, але продовжують існувати.

Інших доказів, окрім тих, яким колегія судів вже надала оцінку, та які не є достатніми для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, на теперешній час у розпорядження суду не надано.

Одночасно при вирішенні клопотання захисника, суд звертає увагу на те, що на теперешній час на території України запроваджено воєнний стан, тобто встановлений особливий режим судового розгляду, захисник просить застосувати нічний домашній арешт обвинуваченому за адресою у м. Слов`янськ, яке є зоною активних бойових дій, що позбавляє суд можливості змінити запобіжний захід особі, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 77, 80, 81, 369-372 КПК України, колегія суддів,

постановила:

відмовити захиснику ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт.

Клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 11 жовтня 2026 року включно.

Визначити розмір застави 454 200 (чотириста п`ятдесяти чотирьох тисяч двісті ) грн., які обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов`язки, а саме,

- прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;

- обмежитись у спілкуванні із потерпілим ОСОБА_8 , свідками, зазначеними у реєстрі у цьому крмінальному проваджені;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання вищезазначених обов`язків він не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.

Строк дії обов`язків визначити в межах строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 11 жовтня 2026 року, з моменту звільнення особи під заставу.

Обвинуваченого ОСОБА_7 етапувати з державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" в державну установу "Криворізька установа виконання покараняь № 3" .

У судовому засідані оголосити перерву до 22 вересня 2026 року до 14:00 год.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали 13 серпня 2026 року.

Колегія суддів ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3