Рішення № 138981828, 13.08.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/16502/25

Провадження № 2/175/3417/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

13 серпня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд тягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №1001324188101 від 04 червня 2019 року у розмірі 27 035,72 грн.; за Кредитним договором №2001415416201 від 30 вересня 2019 року у розмірі 44 980,13 грн. та сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Представник позивача у прохальній частині позову просила суд про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується повернутим поштовим відправленням з відміткою пошти «Адресат відсутній» та Довідкою про доставку повідомлення у додаток «VIBER», відзив на позовну заяву відповідачка не подавала, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено два кредитні договори: 04 червня 2019 року кредитний договір №1001324188101, за яким відповідачці видано кредит у сумі 37 139.04 грн.; 30 вересня 2019 кредитний договір №2001415416201, за яким відповідачка отримала кредит у сумі 30 000,00 грн.

Статтею 629 ЦК зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору. Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлює також принцип своєчасності його виконання, зокрема відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ст.1050 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» Банк як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідачка як позичальник прострочила сплату чергових платежів понад 1 місяць.

Банк направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, тому Банк виконав свій обов`язок щодо претензійної роботи належним чином.

Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлює, також, принцип своєчасності його виконання, відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, в результаті чого має перед Банком станом на 09 вересня 2024 року заборгованість у загальній сумі 72 015,85 грн.:

?за кредитним договором №1001324188101 від 04 червня 2019 року у розмірі 27 035,72 грн. (складові заборгованості: заборгованість за кредитом 9 615,38 грн.; заборгованість процентами 1,4 грн.; заборгованість за комісією 17 418,94 грн.);

?за кредитним договором №2001415416201 від 30 вересня 2019 року у розмірі 44 980,13 грн. (складові заборгованості: заборгованість за кредитом 28 795,83 грн.; заборгованість процентами 16 184,30 грн.)

Банк направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001324188101 від 04 червня 2019, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів. Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, а тому нарахування комісії є законним і відповідає чинному законодавству. Окрім того, постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.09.2024 по справі №486/203/24 підтверджено правомірність стягнення комісії за обслуговування кредиту, з огляду на те, що: - комісія була узгоджена сторонами договору; - її нарахування відповідає законодавству, зокрема Закону України «Про споживче кредитування»; - ці витрати є частиною загальних витрат за споживчим кредитом і правомірно включені до суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України). Статтею 264 того ж Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Окрім того, 11.03.2020р. постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року N 211 впроваджено дію карантину на території України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину(п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). 24.02.2022р. Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії ( п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

1 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020 р. продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Оскільки кредитний договір від 04 червня 2019 № 1001324188101 укладено між сторонами процесу у червні 2019 року, а платежі відповідачка здійснювала до 21 квітня 2023 року, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, відповідно строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано.

Відповідачкою не надано суду доказів на спростування відсутності заборгованості у зазначеному розмірі чи неправомірності Кредитних договорів.

Про слухання справи відповідачка була повідомлена належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку повідомлення у додаток «VIBER», до суду не з`явилася. Таким чином, відповідачка, маючи достатньо часу, на власний розсуд розпорядилася своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею відповідних процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, виходячи із принципів об`єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитними договорами в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Згідно пункту 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

У справі №909/243/18 Верховний Суд, звернув увагу на відмінності між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно частини першої статті 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за двома різними кредитними договорами. Кожен кредитний договір має свій порядковий номер та дату укладення, суму та строки кредитних зобов`язань. Доказами виникнення заборгованості є відповідні кредитні договори з відповідними додатками до них, розрахунки заборгованості тощо. Тобто заявлено дві вимоги майнового характеру, які не пов`язані між собою і можуть буди вирішеними окремо одна від одної, спільними є лише сторони.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»: «Судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об`єднання і роз`єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК (1618-15).

Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 72 015,85 грн. Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що така заборгованість утворилась за двома окремими договорами, укладеними відповідачем: Кредитним договором №1001324188101 від 04 червня 2019 року у розмірі 27 035,72 грн. Кредитним договором №2001415416201 від 30 вересня 2019 року у розмірі 44 980,13 грн.

Тобто позивач заявляє по суті дві самостійні вимоги майнового характеру, однак при цьому об`єднує суму заборгованості по двом окремим самостійним кредитними договорами в одну суму, з якої сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 13 листопада 2024 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 15 лютого 2019 року у справі №910/11811/18 зазначив, що «кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків, а тому порушення, які були допущені як при його виникненні, так і при виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо). Отже, вимоги позивача, хоча й пред`явлені до одного й того ж відповідача, проте випливають з окремих самостійних підстав, не поєднаних спільними доказами та не є однорідними.

Таким чином, позивачем заявлено (об`єднано) позовні вимоги до відповідача, які випливають з різних правових підстав (кредитних договорів), тобто є відмінними між собою за предметом спору, підставою, а також доказами, що підлягають дослідженню для встановлення таких підстав. Заявлені позовні вимоги також не є однорідними, основними та похідними. При цьому, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного окремого договору у відповідності до умов, визначених у таких окремих договорах.

За таких обставин, фактично судом розглянуто дві окремі позовні вимоги майнового характеру.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру за один кредитний договір, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави недоплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 130, 141, 166, 223, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за:

?Кредитним договором №1001324188101 від 04 червня 2019 року у розмірі 27 035,72 грн. (складові заборгованості: заборгованість за кредитом 9 615,38 грн.; заборгованість процентами 1,4 грн.; заборгованість за комісією 17 418,94 грн.);

?Кредитним договором №2001415416201 від 30 вересня 2019 року у розмірі 44 980,13 грн. (складові заборгованості: заборгованість за кредитом 28 795,83 грн.; заборгованість процентами 16 184,30 грн.),

та сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Держави недоплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.