Рішення № 138981528, 10.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5927/26

(2/199/5342/26)

РІШЕННЯ

іменем України

10.08.2026

м. Дніпро

справа №199/5927/26

провадження № 2/199/5342/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»

відповідач ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.12.2018 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №С-402-005733-18-980, відповідно до умов якого АТ «ІДЕЯ БАНК» надало останній кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку. Ліміт Кредитної лінії на момент укладання Угоди становить 28 800,00 грн. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних.

11.12.2025 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №11-12/25, за яким АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018.

Відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018, а тому станом на день формування позовної заяви в неї утворилась заборгованість у розмірі 81 013,49 грн., з яких: 25 177,12 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 55 836,37 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018 у загальному розмірі 81 013,49 грн. разом з судовими витратами по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13.05.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20.07.2026 у Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819) витребувано докази, а саме: детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018, укладеним між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлялася судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої вона є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.

Так, 01.07.2026 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вона вважає, що розрахунок заборгованості за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018, наданий позивачем є безпідставним, необґрунтованим та з ним не погоджується. Даний розрахунок не містить усіх необхідних відомостей про борг. Крім того, ні АТ «ІДЕЯ БАНК», ні позивач не вживали відносно відповідача заходів досудового врегулювання спору.

Водночас, в позовній заяві позивач вказує проте, що станом на дату складання позовної заяви несплачена заборгованість складає 81 013,49 грн.

Також розрахунок підписаний не позивачем чи його представником та є неактуальним, оскільки містить останню дату: 05.03.2021 (згідно розрахунку це: «05.03.2021 - зарахування коштів відповідачем та 05.03.2021 - погашення простроченого основного боргу»).

Отже, кредитні відносини між відповідачем та AT «ІДЕЯ БАНК» (первісний кредитор) виникли по договору № С-402 005733-18-980 від 18.12.2018», з 20.12.2018, тобто, з моменту перерахування першого траншу, відповідно це період з 20.12.2018 по 05.03.2021, який містить: 806 днів.

1. З яких, з 20.12.2018 по 31.12.2018 це - 12 днів.

2. З яких, з 01.01.2019 по 31.12.2019 це - 365 дні.

3. З яких, з 20.12.2020 по 31.12.2020 це - 366 днів.

4. З яких, з 01.01.2021 по 05.03.2021 це - 64 дні.

З урахуванням ставки за користування коштами кредитної лінії в розмірі 24% річних, що визначена пунктом 3.3. Договору, розмір нарахованих відсотків за користування кредитом за період за 20.12.2018 по 05.03.2021 становить 13 343,19 грн.

1. 25 177,12 грн. х 24% : 365 днів х 12 днів = 198,66 грн.

2. 25 177,12 грн. х 24% : 365 дні х 365 дні = 6 042,51 грн.

3. 25 177,12 грн. х 24% : 366 дні х 366 дні = 6 042,51 грн.

4. 25 177,12 грн. х 24% : 365 дні х 64 дні = 1 059,51 грн.

За період з 14.02.2019 по 05.03.2021 відповідачем здійснено перерахування на користь первісного кредитора AT «ІДЕЯ БАНК» грошових коштів в загальному розмірі 39 734,00 грн.

З урахуванням ставки за користування коштами кредитної лінії в розмірі 24% річних: (13 343,19 грн.) та тіла кредиту (25 177,12 грн.), що загалом дорівнює 38 460,31 грн. та сплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі: 39 734,00 грн. на користь AT «ІДЕЯ БАНК», відповідач вважає, що в неї відсутня заборгованість за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.12.2018 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №С-402-005733-18-980, відповідно до умов якого АТ «ІДЕЯ БАНК» надало останній кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку. Ліміт Кредитної лінії на момент укладання Угоди становить 28 800,00 грн. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних.

11.12.2025 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №11-12/25, за яким АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018.

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників від 11.12.2025 АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018 на суму 81 013,49 грн., з яких:25 177,12 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 55 836,37 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018, наданого до суду АТ «Ідея Банк» 03.08.2026 на виконання ухвали суду від 20.07.2026, станом на 11.12.2025, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 81 013,49 грн., з яких: 25 177,12 грн. прострочена заборгованість тілом кредиту; 55 836,37 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність факту отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018.

Крім того, суд бере до увагу наданий АТ «Ідея Банк» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018, згідно якого заборгованість становить 81 013,49 грн.

Даний розрахунок є чітким та зрозумілим та відповідає умовам договору.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором, але не повернула їх у визначені строки, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просила суд відмовити у стягненні з неї витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС; прайс-лист з переліком виду послуг та вартістю послуг; заявку на надання юридичної допомоги №2075 від 02.03.2026 вартістю 25 000,00 грн.; витяг з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 25 000,00 грн. не є співмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адвокатом в даній справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до 5 000,00 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №С-402-005733-18-980 від 18.12.2018., яка виникла станом на 11.12.2025, в розмірі 81 013 (вісімдесят одна тисяча тринадцять) грн. 49 коп., з яких: 25 177,12 грн. прострочена заборгованість тілом кредиту; 55 836,37 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 10 серпня 2026 року.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя О.Б.Подорець