Ухвала суду № 138981289, 12.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

12 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про застосування відносно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

встановив:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року оголошено у розшук обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надано дозвіл на їх затримання з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування відносно них запобіжного заходу та судове провадження зупинено до розшуку останніх.

Обвинувачена ОСОБА_5 була розшукана, затримана на підставі ухвали суду 11.08.2026р. та доставлена 12.08.2026р. до приміщення суду.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_6 про застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, у неї відсутні міцні соціальні зв`язки, вона є громадянкою іншої держави, у зв`язку із чим існує ризик ухиленні обвинуваченої від суду. Крім того, вона неодноразово судима за вчиненні кримінальних правопорушень проти власності та може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що відсутні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 переховується від суду. У обвинуваченої є новонароджена дитина, у неї був стрес, в наслідок якого вона не з`являлась до суду. Такий тяжкий запобіжний захід для людини з новонародженою дитиною є занадто суворим. Обвинувачена визнає вину, надавала покази та співпрацювала зі слідством. Загалом має на утриманні 3 дітей, цивільного чоловіка, постійне місце проживання, а тому просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, або визначити мінімальний розмір застави.

Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила застосувати відносно неї більш м`який запобіжний захід, пояснила, що більше не буде вчиняти кримінальні правопорушення. На питання головуючого, повідомила, що діти перебувають з її матір`ю, де точно вона не знає, їй відомо, що матір з дітьми поїхала в с.Болгарка Одеського району, точна адреса достеменно невідома.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів, вік та стан здоров`я обвинуваченої щодо якої відсутні документально підтверджені відомості, які б перешкоджали триманню її під вартою, те що вона є громадянкою Молдови, раніше судима.

Окрім того, судом враховується неналежна процесуальна поведінка обвинуваченої під час судового провадження, зокрема обвинувачена ОСОБА_5 неодноразово не з`являлась у судові засіданні та жодних причин її неявки, які б були поважними суду не надано. Більш того, застосований судом привід за результатами виконання якого суд повідомлено, що обвинувачена веде аморальний спосіб життя, її місце знаходження встановити не можливо, отже застосований кримінальний процесуальний захід не дав змоги забезпечити участь обвинуваченої у судовому засіданні, у зв`язку із чим вона була оголошена у розшук та в подальшому була доставлена примусово до суду на підставі ухвали суду від 29.07.2026 року.

Вищевикладені обставини свідчать про існування в даному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування обвинуваченої від суду.

Також, з огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_5 раніше судима, офіційно не працевлаштована, тобто джерела її існування невідомі, при цьому обвинувачується у вчиненні рядку злочинів корисливої направленості, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, вказані обставини свідчать, що в даному кримінальному проваджені існують доведені стороною обвинувачення ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинуваченої від суду; вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 та запобігти вище вказаним ризикам, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Посилання сторони захисту про перебування на утриманні ОСОБА_5 трьох дітей як на підставу обрання більш м`якого запобіжного заходу, суд розцінює критично, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомила, що діти знаходяться з її матір`ю, де саме їй не відомо, а також не могла назвати анкетні дані своїх дітей та дати їх народження.

Разом із цим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотання сторони захисту.

Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України питання про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує наступне.

У відповідності до вимог ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

З урахуванням наведеного, враховуючи особу та майновий стан обвинуваченої, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятим з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Разом із тим, згідно ч.9 ст.194 КПК якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв`язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов`язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та Орган опіки та піклування за місцем перебування дітей обвинуваченої ОСОБА_5 про факт залишення дітей без батьківського піклування, які за повідомленням обвинуваченої можуть перебувати за адресами: АДРЕСА_1 , або Одеська область Одеський район с.Болгарка, для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дітей, після чого зобов`язати орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дітей, залишених без батьківського піклування, проінформувати прокурора та суд про місце проживання (перебування) дітей та після отримання такої інформації, зобов`язати прокурора невідкладно повідомити обвинувачену ОСОБА_5 про місце проживання (перебування) її дітей.

Крім того, суд приймає до уваги твердження обвинуваченої ОСОБА_5 щодо наявності в неї проблем із здоров`ям, що підтверджено також документами за результатами її обстеження, які наявні в матеріалах кримінального провадження, але суд зауважує, що ці документи не містять у собі відомостей, які б свідчили про критичний стан обвинуваченої та вказували на обставини, які відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України виключають можливість застосування відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Положеннями наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим.

Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Частиною 1 ст. 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Зазначені обставини на думку суду є такими, що застосовуються і під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_5 є особою, яка тримається під вартою та потребує забезпечення права на надання належної медичної допомоги.

Враховуючи зазначені обвинуваченою обставини щодо стану її здоров`я, суд вважає за необхідне в рамках розгляду кримінального провадження зобов`язати начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор», де обвинувачена утримується під вартою, здійснити у разі необхідності заходи щодо конвоювання філією ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях обвинуваченої та проведення медичного обстеження та за потреби інтенсивного лікування обвинуваченої ОСОБА_5 в медичній частині зазначеної установи та у разі необхідності в спеціалізованих закладах МОЗ України.

Керуючись ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 жовтня 2026 року.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_5 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.

Обвинувачена ОСОБА_5 звільняється з-під варти після внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_5 , вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинувачену ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та/або проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з`явиться до суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинувачену обов`язків, в разі внесення застави, становить до 09 жовтня 2026 року.

Зобов`язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та Орган опіки та піклування за місцем перебування дітей обвинуваченої ОСОБА_5 про факт залишення дітей без батьківського піклування, які за повідомленням обвинуваченої можуть перебувати за адресами: АДРЕСА_1 , або Одеська область Одеський район с.Болгарка, для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дітей.

Зобов`язати орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дітей, залишених без батьківського піклування, проінформувати прокурора та суд про місце проживання (перебування) дітей. Після отримання такої інформації, зобов`язати прокурора невідкладно повідомити обвинувачену ОСОБА_5 про місце проживання (перебування) її дітей.

Зобов`язати начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити організацію проведення необхідного медичного обстеження та лікування (за необхідності) обвинуваченої ОСОБА_5 у зв`язку із скаргами на стан здоров`я та повідомити суд про результати проведення медичного обстеження та/або лікування обвинуваченої ОСОБА_5 в письмовому виді з долученням копій відповідних медичних документів у разі проведення лікувальних процедур.

У разі наявності вимоги Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях, зобов`язати адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» забезпечити вивіз обвинуваченої ОСОБА_5 , до вказаної установи (у випадку неможливості конвоювання до головної філії), для проведення обстеження та за необхідності лікування, в узгоджений медичним закладом час.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/10285/23

Номер провадження № 1-кп/ 522/1330/26

Головуючий суддя ОСОБА_1