Рішення № 138981163, 30.07.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4289/24

Провадження № 2/946/736/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 10.03.2017 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 26,00% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідачки на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто відповідачка погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачці та вона погодилася з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідачки. Однак, відповідачка не виконала зобов`язання в повному обсязі, у зв`язку із чим станом на 20.12.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості становить 58228,32 гривень. 20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк»» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 10.03.2017 року. Оскільки відповідачка у добровільному порядку заборгованість не сплачує, представник позивача просить суд стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 58228,32 грн., судові витрати у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7100 грн.

26.12.2024 року представник відповідачки адвокат Захар`єва Я.В. надала суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що відповідачка не погоджується з позовною заявою, з наступних підстав. З позовної заяви вбачається, що оферта на укладання угоди про надання кредиту позивачем замінюється поняттям «кредитний договір», що за своєю суттю, формою та змістом є категорично різними документами. Оферта за змістом є лише пропозицією однієї сторони про намір укласти договір з другою стороною, після якої другою стороною необхідно прийняти таку пропозицію (акцептувати). В результаті таких послідовних дій, договір можна вважати укладеним. Натомість, позивачем вказано про те, що шляхом укладання оферти, під яким мається на увазі договір, було надано кредит відповідачеві, що суперечить процедурі укладання такого договору, не відповідає нормам ЦК України та не може продовжувати обов`язки для однієї чи іншої сторони. З оферти, неможливо встановити згоду двох сторін, щодо істотних умов договору. При цьому, всупереч викладеним в позовній заяві обставин, до її матеріалів, додано документи, з яких вбачається, що відповідачка 28.12.2021 року надала банку оферту на укладення угоди про надання кредиту №501413049 на підставі договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», після чого у цей же день, банк прийняв пропозицію на укладення угоди про надання кредиту №501413049, шляхом надання акцепту. Також, як вбачається з оферти, підставою на укладання угоди про надання кредиту є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між відповідачкою та банком. Однак вказана процедура укладання договору суперечить нормам, які викладені в Публічній пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, оскільки відповідно до п.2.3 публічної пропозиції договір вважається укладеним після отримання банком від клієнта письмової анкети заяви про акцепт публічної пропозиції банку. У зв`язку з вищезазначеним, АТ «Альфа-Банк» при укладенні договору з відповідачкою не дотримався вимог, передбачених законодавством про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які він вважав узгодженими. Жодними належними та допустимими доказами також не підтверджується надання банком грошових коштів позичальнику. Так, позивачем, не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, користування кредитною лінією у відповідному розмірі, пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк, наявність заборгованості та не зазначено складові суми заборгованості. Крім того, розрахунок заборгованості складений позивачем в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом ні факт наявності заборгованості. Розрахунок заборгованості позивача не є доказом наявності заборгованості оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді даної справи. З урахуванням викладеного розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України. Також заявлена сума процентів не є співмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню. Крім того, є необґрунтованою вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 7100,00 грн., оскільки до позовної заяви не долучено копію договору про надання правової допомоги, а також акту приймання передачі наданих послуг. Витрати на правову допомогу не є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову, розглянути справу без участі представника відповідачки. (а.с.64-69)

13.01.2025 року представник позивача надав суду пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в яких вказав, що до позовної заяви було долучено виписку по рахунку відповідача, що являється належним доказом факту видачі коштів та заборгованості відповідача. Щодо необґрунтованого розрахунку заборгованості вказав, що відповідачка не надала власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого банком. З практики Верховного Суду вбачається, що при незгоді з сумою заборгованості відповідачка може надати власний контр-розрахунок, однак, неправильний розрахунок заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову. Окрім того, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» додало Оферту, Акцепт та Паспорт споживчого кредиту. Щодо твердження відповідача про неправомірність доказів укладення кредитного договору, представник позивача вказав, що виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. З виписок по особовому рахунку відповідачки вбачається, що відповідачка виконувала платежі по кредитному договору. Враховуючи правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.04.2018 року по справі №347/12292/16-ц, в якій зазначено, що не оспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до ст. 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину (а.с.81-82).

Ухвалою суду від 28.05.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. У відзиві представник відповідача просила суд розглянути справу без участі сторони відповідача.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодекс у, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що 10.03.2017 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка містить всю інформацію про умови кредитування. (а.с. 5) Оферта, а також довідка про умови кредитування з використанням картки « ОСОБА_2 готівка» містять зразок особистого підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2 оферти на укладення та акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» узгодили відкриття відповідачці карткового рахунку № НОМЕР_1 у гривні та випустити міжнародну платіжну картку MC DEBIT WORLD строком на 3 роки з моменту випуску.

Пунктом 3 даної оферти визначено, що ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,0 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою встановлено у розмірі 26% річних, тип процентної ставки фіксований.

Обов`язковий мінімальний платіж згідно п. 4 встановлено у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією але не менше 50 грн.

10.03.2017 року банком акцептовано пропозицію клієнта (оферту), шляхом підписання представником АТ «Альфа банк» акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. (а.с. 5 зворот)

Також 10.03.2017 року ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум готівка», з якої вбачається, що максимальна сума кредиту 200 000 гривень, та визначена процентна ставка за користування кредитними коштами. (а.с. 6)

Отже, відповідачка добровільно погодилася з визначеними у оферті та довідці про умови кредитування з використанням картки «Максимум готівка», умовами кредитування, в тому числі, і щодо розміру відсотків за кредитом та порядку їх погашення та взяла на себе відповідні зобов`язання.

Відповідачка користувалася наданою її платіжною карткою та кредитними коштами, зокрема, здійснювала зняття готівки в банкоматах, перекази на інші платіжні картки, розрахунки за товари та послуги в торговельних закладах, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 10.03.2017 року по 05.22.2024 року (а.с. 17-25). Відповідачка також поповнювала картковий рахунок № НОМЕР_1 через термінали самообслуговування та банкомати, здійснюючи перекази з картки на картку. Платником/отримувачем за цими операціями є ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 1722).

Згідно з п. 57 розд. IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Пунктом 62 Положення № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 року по справі № 559/1622/19.

За таких обставин, надані представником позивача виписки по рахунку є доказами видачі кредиту на виконання акцептованої оферти відповідачки та доказами наявності заборгованості відповідачки у розумінні вищевказаних вимог законодавства. (а.с. 17-25)

Таким, чином, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази підписання кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів та не приймає до уваги заперечення представника відповідачки щодо не повідомлення споживача про умови кредитування та не узгодження умов кредитування, а також не надання доказів отримання відповідачкою кредитних коштів.

Як видно із розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 , в період з квітня 2017 року по серпень 2020 року періодично здійснювала часткову оплату заборгованості. (а.с. 26)

Отже, частковим виконанням зобов`язання, відповідачка підтвердила факт існування договірних правовідносин, а тому доводи представника відповідачки в частині не узгодження умов кредитування суд вважає необґрунтованими. Підписавши викладені у оферті та паспорті споживчого кредиту умови кредитування, сторони в подальшому їх виконували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 20.12.2021 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» становить 58228,32 грн., а саме 50166,20 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7101,59 грн. заборгованість за відсотками та 960,53 грн. овердрафт. (а.с. 26)

Суд, звертає увагу що відсотки, заявлені позивачем до стягнення, є саме платою за користування кредитом, передбаченою умовами кредитного договору, а не штрафними санкціями чи неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України. Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 26) відсотки розраховані в межах строку дії договору. Тому доводи представника відповідачки щодо застосування положень ст. 625 ЦК України як виключної підстави відповідальності за прострочення грошового зобов`язання не виключають права кредитора на стягнення передбачених договором відсотків за користування кредитом.

Крім того, відповідачкою та її не представником не надано суду доказів того, що сторонами узгоджено не пропорційно великі відсотки за прострочення повернення кредиту, заборгованість за процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

20.09.2021 року між АТ ««Альфа-Банк»» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, в тому числі, за кредитним договором від 10.03.2017 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується Випискою з додатку до договору факторингу та актом приймання-передачі Реєстру боржників від 20.09.2021 року до договору факторингу №4 від 20.09.2021 року (а.с.7-11, 12-14, 15).

Відповідно до ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачка не надала суду жодного доказу належного та допустимого у відповідності до ст.ст.77,78 ЦПК України, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються заперечення проти позову.

Таким чином, на підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, які не спростовані відповідачкою, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 29.08.2018 року у загальному розмірі 58228,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки судових витрат на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач, на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 7100 грн, надав суду копію договору № 05-10/23 про надання юридичних послуг від 05.10.2023 року, укладеного з адвокатом Макєєвим В.М. (а.с.27-28).

07.03.2024 року між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Макєєвим В.М. було підписано акт №1 приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначений детальний опис робіт (наданих послуг) та час, витрачений на надання юридичних послуг, виконаних представником, вартістю 7100 грн. (а.с.28 зворот).

Згідно платіжної інструкції № 1141 від 07.03.2024 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було здійснено оплату наданих юридичних послуг адвокату Макєєву В.М. у сумі 7100,00 грн. (а.с.29).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У п.п.113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019 року, постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, постанові Київського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі №761/1673/20.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 137, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що доказів проти наданого позивачем розрахунку та надання послуг суду відповідачкою не надано, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58228,32 грн., а також, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені платіжною інструкцією №2251 від 07.05.2024 року (а.с.1) у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», адреса місцезнаходження юридичною особи: 03035, м.Київ, пл. Солом`янська, 2, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_3 », на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО: ЄДРПОУ 40340222) заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2017 року у розмірі 58 228,32 (п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять вісім гривень тридцять дві копійки) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_3 », на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО: ЄДРПОУ 40340222) судовий збір в розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 (п`ять тисяч гривень нуль копійок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко