Ухвала суду № 138980785, 12.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3943/26

1-кп/583/386/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження №12026200460000391 від 06.05.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Бугрувате Охтирського району Сумської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, розлученої, раніше не судимої

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України,

встановив:

31.07.2026 до суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні суддею одноособово з викликом учасників судового провадження, свідків та просив продовжити застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та одного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та їй відповідно загрожує покарання від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; незаконно впливати на свідків, одним з яких у провадженні є її син ОСОБА_6 ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме своєю відмовою у прибутті за викликом до суду або несвоєчасним прибуттям; вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема таке, що пов`язане із продовження своєї протиправної діяльності, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох корисливих тяжких та одному особливо тяжкому злочинах у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, не має офіційних джерел доходів. При цьому прокурор зазначав, що запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Разом з тим сторона захисту подала клопотання про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, вважали недоведеними зазначені у клопотанні ризики, пославшись на те, що сама санкція статті не є підставою для застосовування виключного запобіжного заходу. Обвинувачена свою провину визнала, щиро кається, сприяє досудовому розслідуванню. Окрім того, ОСОБА_4 раніше не судима, тобто відсутня схильність до вчинення нею правопорушень, має на утриманні трьох дітей, одна з яких є малолітньою, а також непрацездатних батьків, позитивно характеризується за місцем проживання, з 2025 року є офіційним членом громадської організації «ПАНДА ВОЛОНТЕРИ УКРАЇНИ», здійснила донат на потреби ЗСУ у сумі 65000,00 грн. Вважали, що в розумінні ст. 177 КПК України не вичерпані можливості застосування більш м`якого виду запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи стосовно обвинуваченої, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду виходячи з наступного.

Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Охтирському міськрайонному суду Сумської області, угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

У даному випадку суд вважає, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України та підстав для його повернення прокурору не встановлено.

Щодо продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.06.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.08.2026. Такий вид запобіжного заходу застосований обвинуваченій з урахуванням тяжкості інкримінованих їй злочинів, обґрунтованості наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та даних про її особу.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи прокурора за клопотанням на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй злочинів, може вдатися до відповідних дій.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні двох тяжких і одного особливо тяжкого злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, відповідальність за які, зокрема, передбачена у виді позбавлення волі строком від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Свідки у цьому кримінальному проваджені судом ще не допитані, а тому існує ризик, що обвинувачена може незаконно впливати на них з метою надання неправдивих свідчень. Крім того, один із свідків у провадженні є її неповнолітнім сином, на якого вона має вплив, а суд приймає показання свідків безпосередньо під час судового розгляду. Крім того, ОСОБА_4 хоча й має міцні соціальні зв`язки, є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я, при цьому ніде не працює, отже не має законних джерел до існування, тобто в сукупності її поведінка дає підстави вважати, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, продовжити злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та переховуватися від суду.

Також судом враховується і характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченою, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому в даному випадку тримання обвинуваченої під вартою є виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Відповідно доводи захисту про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання щодо запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Щодо обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, про що клопоче сторона захисту, суд, зважаючи на вищевикладене, не знаходить таких підстав, за яких до обвинуваченої може бути застосований інший вид запобіжного заходу, оскільки навіть нетривале його порушення суттєво підвищить ймовірність реалізації встановлених в судовому засіданні ризиків.

Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої в умовах тримання під вартою, суду не надано.

Наведені захистом позитивні характеристики обвинуваченої не спростовують висновки суду щодо наявності ризиків її неправомірної процесуальної поведінки та будуть оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження.

Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Беручи до уваги, що на даний час вторгнення РФ на територію України триває, частина території України тимчасово окупована, є підстави вважати, що обвинувачена може виїхати на вказану територію поза межами контролю прикордонного органу.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченої під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останній, а тому більш м`який запобіжний захід, не може бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченій на більш м`який, оскільки підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи ще не розпочато, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

З огляду на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 7-20, 22-29, 31, 35, 176-178, 183, 193, 194, 196, 314-317 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження №12026200460000391 від 06.05.2026 стосовно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні Охтирського міськрайонного суду Сумської області на 28 вересня 2026 року о 14:00 год, яке провести в залі суду № 8 за адресою: вул. Ярославського, 2, м. Охтирка Сумської області.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 12 серпня 2026 року.

Строк дії ухвали до 24.00 год. 10 жовтня 2026 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження,явка прокурора та обвинуваченої є обов`язковою.

Ухвала може бути оскаржена в частині запобіжного заходу до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченою з моменту вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 14 серпня 2026 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1