Ухвала суду № 138978454, 16.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1902/26

провадження № 4-с/208/16/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки начальника виконавчої служби Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко О., скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оксани Олексієнко, У своїй скарзі, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оксани Олексієнко щодо виконання виконавчого листа № 235/5633/14-ц, виданого 28.01.2015 Красноармійським міським судом Донецької області;

- скасувати постанову державного виконавця від 22.04.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену в межах виконавчого провадження № 47320667;

- зобов`язати виконуючого обов`язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений у межах виконавчого провадження № 47320667.

На обґрунтування скарги заявник зазначив, що 20.04.2015 було відкрито виконавче провадження № 47320667 з примусового виконання виконавчого листа № 235/5633/14-ц, виданого 28.01.2015 Красноармійським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 36 763,60 грн.

22.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

23.11.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 3 676,36 грн.

Цього ж дня виконавче провадження № 47320667 було закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення відповідної виконавчої дії.

Заявник зазначає, що матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, а арешт майна, накладений у 2015 році, продовжує існувати.

29.01.2026 заявник через свого представника звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси із заявою про зняття арешту з майна.

До заяви було додано, зокрема, копію договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором №SAMDN34000020274669 від 11.03.2008, укладеного 16.12.2025 між заявником та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», а також копію платіжного документа.

09.02.2026 заявник отримав відповідь виконуючого обов`язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Оксани Олексієнко, відповідно до якої підстав для зняття арешту з майна боржника відділом не встановлено у зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості.

Заявник вважає таку бездіяльність протиправною, посилаючись на те, що заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» ним погашена добровільно поза межами виконавчого провадження, а саме виконавче провадження № 47320667 є закінченим.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник Лишенко С.С., не з`явились, представник надав до суду заяву про розгляд скарги без їх участі, просить суд задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на підстави зазначені у скарзі.

В судове засідання представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, до суду надав відзив у якому зазначив, що виконавче провадження № 47320667, відкрите з виконання виконавчого листа № 235/5633/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 36 763,60 грн., було закінчено 23 листопада 2015 року. Водночас, за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, відомості про сплату заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відсутні.

Також представник Другого ВДВС послався на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді арешту майна ОСОБА_1 , накладеного постановою від 22 квітня 2015 року. На думку органу державної виконавчої служби, за відсутності документального підтвердження погашення заборгованості відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. У зв`язку з цим просив у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі та розглянути скаргу без участі його представника.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи скарги, відзив органу державної виконавчої служби та надані докази, приходить до таких висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення та поновити порушене право заявника.

У разі встановлення необґрунтованості скарги суд постановляє ухвалу про відмову в її задоволенні.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 47320667 було відкрито 20.04.2015 на підставі виконавчого листа №235/5633/14-ц, виданого 28.01.2015 Красноармійським міським судом Донецької області.

22.04.2015 державним виконавцем у межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

23.11.2015 виконавче провадження № 47320667 закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови.

За змістом пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV виконавче провадження підлягало закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, зазначена підстава закінчення виконавчого провадження не є тотожною фактичному виконанню рішення суду та не свідчить про припинення обов`язку боржника перед стягувачем.

Водночас частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження № 47320667, передбачала випадки, коли при закінченні виконавчого провадження арешт з майна боржника підлягав зняттю, та містила виняток щодо направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби.

Отже, саме по собі закінчення виконавчого провадження № 47320667 на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV не створювало для державного виконавця обов`язку зняти накладений у цьому провадженні арешт.

Такий правовий висновок узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 сформульовано висновок, відповідно до якого у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби державний або приватний виконавець не має обов`язку знімати арешт з майна боржника.

Аналогічний висновок викладений Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 2-976-08.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 суд відхиляє як таке, що не спростовує наведеного висновку.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав іншу фактичну ситуацію, коли після завершення виконавчих проваджень було встановлено повне виконання боржником зобов`язань, а правонаступником стягувача підтверджено відсутність майнових претензій до боржника. Верховний Суд виходив із того, що після повного виконання виконавчого документа та відсутності майнових претензій подальше застосування арешту не має правової мети.

Натомість у цій справі матеріали не містять доказів погашення заявником усіх сум, які підлягали стягненню у межах виконавчого провадження № 47320667.

Зокрема, згідно з інформацією, наданою Другим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси, відсутні відомості про сплату: заборгованості за виконавчим документом у розмірі 36 763,60 грн.; виконавчого збору у розмірі 3 676,36 грн.; витрат виконавчого провадження у розмірі 50,00 грн.

Наданий заявником договір про врегулювання заборгованості від 16.12.2025 та платіжний документ підтверджують здійснення розрахунків між заявником та АТ КБ «ПриватБанк», однак самі по собі не підтверджують сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому виконавчий збір та витрати виконавчого провадження є складовими правовідносин, що виникли у зв`язку із здійсненням примусового виконання судового рішення, і їх наявність має правове значення для вирішення питання про зняття арешту.

Суд також бере до уваги, що арешт майна боржника відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає випадки, коли виконавець знімає арешт з усього майна боржника або його частини. В інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Разом з тим судове рішення про зняття арешту має ґрунтуватися на встановленні відсутності правової мети подальшого існування такого обмеження та наявності достатніх доказів припинення зобов`язань, для забезпечення виконання яких арешт було накладено.

Суд не може ототожнювати добровільне врегулювання заборгованості між боржником і стягувачем із фактичним виконанням усіх зобов`язань, пов`язаних із виконавчим провадженням, зокрема щодо виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Крім того, з наданих суду матеріалів не вбачається, що після закінчення виконавчого провадження № 47320667 виконавчий документ був фактично виконаний у повному обсязі саме у встановленому законом порядку або що щодо нього існує судове рішення про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд також не встановив обставин, які б свідчили про те, що арешт майна накладено з порушенням встановленого законом порядку.

Відтак підстав для визнання бездіяльності виконуючого обов`язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Оксани Олексієнко неправомірною суд не вбачає.

Щодо вимоги про скасування постанови державного виконавця від 22.04.2015 про арешт майна боржника суд зазначає таке.

Вказана постанова була винесена у 2015 році в межах виконавчого провадження № 47320667 та на час її винесення відповідала положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Заявником не наведено та судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність накладення арешту саме на момент винесення постанови від 22.04.2015.

Сам по собі факт тривалого існування арешту не свідчить про незаконність первісної постанови про його накладення.

Водночас питання про подальше збереження арешту та його зняття є відмінним від питання законності постанови про накладення арешту на момент її винесення.

За таких обставин вимоги заявника про визнання протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оксани Олексієнко щодо виконання виконавчого листа № 235/5633/14-ц, виданого 28.01.2015 Красноармійським міським судом Донецької області, скасування постанови державного виконавця від 22.04.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену в межах виконавчого провадження № 47320667 та зобов`язати виконуючого обов`язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений у межах виконавчого провадження № 47320667, задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 13, 18, 263, 264, 265, 447, 448, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 18, 40, 56, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки начальника виконавчої служби Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко О., скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду, шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. М. Похваліта