Рішення № 138978453, 11.08.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2921/26

провадження № 2/208/3686/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського в складі:

Головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/2921/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», від іменя якого діє представник Полков Олексій Володимирович звернулось до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.10.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 170560622 на суму 3000 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5B2D5.

Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 3000 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 6500 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 166 від 28.12.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 27600,30 грн.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 27600,30 грн, яка складається з: 6500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21100,30 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 27600,30 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із відповіддю № 2452388 від 12.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 208/2921/26 за правилами спрощеного позовного провадження. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано в Банка-емітента АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» докази.

Разом з позовними вимогами, представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності їх представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, в судове засідання не з`явився.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

ОСОБА_1 зареєстрована у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Про місце, день та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, шляхом отримання повістки в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Окрім цього копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами відповідач отримав 21.03.2026 року та 12.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками, однак правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 170560622, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах кредитного ліміту в розмірі 6500 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику.

Згідно з пунктом 1.3 договору Кредитодавець зобов`язався надати перший транш у розмірі 3000,00 грн одразу після укладення договору, який підлягав поверненню до 22.11.2021 року. Відповідно до пункту 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Позичальником кредиту, а саме до 22.11.2021 року.

Пунктом 1.9.1 договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник зобов`язана сплачувати проценти, які протягом строку, визначеного пунктом 1.7 договору, нараховуються щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5B2D5, який було відправлено 23.10.2021 року о 12:55:54 та введено 23.10.2021 року о 12:56:29.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту процентна ставка за договором визначена у таких розмірах: дисконтна процентна ставка від 3,65 % до 722,7 % річних, індивідуальна процентна ставка від 361,35 % до 722,7 % річних, базова процентна ставка 722,7 % річних.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем надано довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», відповідно до яких 23.10.2021 року Кредитодавцем ініційовано та здійснено дві платіжні операції з перерахування на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 500,00 грн та 3 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . Зазначені платіжні операції були завершені 23.10.2021 року відповідно о 18:06:48 та о 12:56:36, що підтверджується ідентифікаторами відповідних платіжних операцій, зазначеними у наданих довідках.

Також позивачем долучено платіжні доручення № 3964a815-c40a-47d9-a169-78efc5312b17 та 7497016d-3f6c-452f-affc-04428c41a7a1 від 23.10.2021 року про перерахування коштів відповідачу на карту 4149-50XX-XXXX-0633 у розмірі 3000 грн та 3500 грн.

На виконання ухвали про витребування доказів АТ «Райффайзен Банк» надано лист, з якого вбачається що банківська карта № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , також долучено виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 за період з 23.10.2021 року по 28.10.2021 року, банківська картка НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 ,.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують факт укладення між сторонами договору кредитної лінії № 170560622 від 23.10.2021 року, погодження відповідачем його умов шляхом використання одноразового ідентифікатора, а також здійснення кредитодавцем платіжних операцій з перерахування грошових коштів на банківську карту належну відповідачу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 договору сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором здійснюється не з метою забезпечення виконання зобов`язань Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржників на виконання вимог, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язань Боржників. Разом із правом вимоги до Фактора переходять усі інші права та обов`язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше одного Реєстру прав вимог кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком та не замінює попередній.

Розділом 4 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (у новій редакції) визначено порядок відступлення права вимоги. Зокрема, пунктом 4.1. визначено, що наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Згідно п. 5.3.3. Фактор має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до пункту 8.2 договору строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 8.1 цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

У подальшому строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжувався додатковими угодами, а саме: додатковою угодою № 19 - до 31 грудня 2020 року; додатковою угодою № 26 - до 31 грудня 2021 року; додатковою угодою № 27 - до 31 грудня 2022 року; додатковою угодою № 31 - до 31 грудня 2023 року; додатковою угодою № 32 - до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 166 від 28.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 170560622 від 23.10.2021 року, заборгованість за яким становила 17 334,20 грн.

На підтвердження здійснення оплати за договором факторингу позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 166 від 28.12.2021 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, складений 31.12.2021 року, та протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно з реєстром прав вимоги № 166 від 28.12.2021 року.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01.

Згідно з реєстром прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 170560622 від 23.10.2021 року, заборгованість за яким становила 21 100,30 грн.

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті, прийнятої до виконання 22 грудня 2023 року № 5279, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 3 582 331,73 грн. Призначення платежу: «Оплата за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 р. та договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року».

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-E.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються у день передачі за актом приймання-передачі реєстру боржників.

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, а також ціна продажу встановлюються відповідно до реєстрів боржників, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з реєстром боржників від 14.07.2025 року до договору факторингу № 11/07/25-E до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 170560622 від 23.10.2021 року, заборгованість за яким становить 27 600,30 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресові на пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За таких обставин суд вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору № 170560622 від 23.10.2021 року, оскільки дані електроного договору містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строку надання коштів, розміру процентів та умов кредитування, при цьому вказаний договір недійсним або неукладеним не визнавався.

Щодо набуття позивачем права вимоги за вказаними кредитними договрорами суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від 23.10.2021 року ТОВ «ФК «Ейс» надано належні докази.

Суд завертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 р. у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

При цьому суд зважає на те, що відповідно до положень договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передача права вимоги здійснюється не за самим договором факторингу, а в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.

Враховуючи наведене суд вважає, що надані позивачем договори факторингу та реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Доказів того, що договори факторингу визнані недійсними суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують обставини набуття права вимоги за кредитним договором до відповідача.

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, а також враховуючи позицію відповідача, який не оспорив ні суму позову, ні підстав, з яких позов заявлений, суд задовольняє заявлений позов у повному обсязі.

Згідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

20.08.2025 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25-0 з адвокатським бюро «Соломко та партнери».

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг виконано наступні дії: складання позовної заяви 2 години 5000 грн., вивчення матеріалів справи 2 години 1000 грн., підготовка адвокатського запиту 1 година 500 грн., підготовка та подача клопотання 1 година 500 грн. Всього: 7000 грн.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, обсяг матеріалів справи, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

З урахуванням вищенаведених норм, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційний розміру стягнутої заборгованості в розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса реєстрації: 02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, каб 13, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за Кредитним договором № 170560622 у розмірі 27600 (двадцять сім тисяч шістсот) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса реєстрації: 02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, каб 13, код ЄДРПОУ 42986956 витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса реєстрації: 02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, каб 13, код ЄДРПОУ 42986956;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г.Гречана