Рішення № 138975397, 12.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1525/26

Номер провадження2/173/1573/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Богачової Н.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Жовтоводської окружної прокуратури про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом про скасування арешту з майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилалася на те, що вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті чоловіка, однак їй було відмовлено у вчиненні вказаної вище нотаріальної дії, оскільки на нерухоме майно накладено арешт постановою слідчого прокуратури Верхньодніпровського району у зв`язку кримінальною справою, порушеною свого часу стосовно її чоловіка. При її зверненні до прокуратури нею була отримана рекомендація звернутися до суду з питанням про зняття арешту.

Провадження у справі відкрито 19.05.2026.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач перебувала у шлюбі ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною відміткою у паспорті позивача серії НОМЕР_1 , виданого 11.12.2009.

Постановою про накладення арешту на майно, прийнятою слідчим прокуратури Верхньодніпровського району 21.10.2008, накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 належний ОСОБА_3 у зв`язку з порушення стосовно нього кримінальної справи.

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2008 року ОСОБА_3 було засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 грн. Як убачається з матеріалів справи, цивільний позов у межах зазначеної кримінальної справи не заявлявся.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.05.2024 року серії НОМЕР_2 .

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77247072 від 07.06.2024, 07.06.2024 заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована у нотаріуса за № 47/2024, номер у спадковому реєстрі 72547495.

12.11.2024 приватним нотаріусом Тітовським С.І. надана довідка № 210/02-14/47/2024 про те, що інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 , яка вступила в спадкові права на майно ОСОБА_3 , не зареєстровано.

Листом Жовтоводської окружної прокуратури № 55-3097 від 13.08.2025 повідомлено, що у прокуратури відсутні правові підстави для скасування арешту на нерухоме майно, оскільки позивач не є учасником кримінального провадження, а кримінальне провадження було завершене 01.12.2008.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором, а у разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права, суд відповідно до заявленої вимоги може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом установлено, що арешт на спірне нерухоме майно накладено 21 жовтня 2008 року, тобто до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року, на підставі положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Відповідно до пункту 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, питання щодо подальшої дії арешту, накладеного постановою слідчого від 21 жовтня 2008 року, підлягає вирішенню з урахуванням положень КПК України 1960 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого спори щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого після завершення кримінальної справи, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Водночас Велика Палата Верховного Суду відмежувала такі спори від питань щодо арешту, накладеного за правилами КПК України 2012 року, які за відповідних умов вирішуються слідчим суддею в порядку кримінального судочинства.

Отже, з огляду на час накладення арешту, завершення кримінальної справи постановленням обвинувального вироку у 2008 році, а також те, що позивач не була учасником відповідного кримінального провадження, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що вирішення питання про звільнення майна з-під арешту після завершення кримінальної справи не є переглядом правомірності накладення такого арешту на момент його застосування. Після припинення кримінальних процесуальних правовідносин необхідність вирішення питання про подальше існування відповідного обмеження права власності має оцінюватися з урахуванням того, чи існують на час розгляду справи правові підстави для його збереження.

За правилами статті 126 КПК України 1960 року арешт на майно скасовувався, якщо в застосуванні цього заходу відпадала необхідність. Питання щодо майна, описаного для забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації, суд мав вирішити також при постановленні вироку відповідно до статті 324 КПК України 1960 року.

Таким чином, після постановлення 01 грудня 2008 року обвинувального вироку у кримінальній справі суд мав вирішити питання щодо подальшої долі арештованого майна. Разом із тим, як убачається з вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року, питання щодо подальшого збереження арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 судом не вирішувалося, конфіскацію зазначеного майна не застосовано, а цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся. Водночас матеріали цієї цивільної справи не містять доказів існування будь-яких інших передбачених законом підстав для подальшого збереження арешту на вказане нерухоме майно.

Навпаки, з матеріалів справи встановлено, що кримінальна справа завершена постановленням вироку, покарання ОСОБА_3 визначено у виді штрафу, цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся, а будь-яких даних про необхідність збереження арешту після завершення кримінальної справи суду не надано.

Відтак арешт, накладений у 2008 році як захід забезпечення кримінального провадження, на теперішній час втратив своє правове призначення та не має самостійної правової підстави для подальшого існування.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3 зумовлює виникнення у неї спадкових прав на належне спадкодавцеві майно з часу відкриття спадщини, а наявність арешту, яка перешкоджає оформленню права на спадщину, є перешкодою у реалізації цих прав.

Суд враховує, що позивач не була учасником кримінальної справи, у межах якої було накладено арешт, а тому застосований у 2008 році захід кримінально-процесуального характеру не може безстроково обмежувати її права як спадкоємця за відсутності встановленої законом підстави для його подальшого збереження.

При цьому сама по собі обставина, що арешт був накладений на майно спадкодавця, не означає автоматичного припинення права спадкоємця на захист своїх спадкових прав. Навпаки, якщо наявність арешту перешкоджає оформленню спадщини, спадкоємець має право вимагати усунення відповідної перешкоди в судовому порядку.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Обмеження права на мирне володіння майном допускається лише за умов та в порядку, передбачених законом, і має переслідувати легітимну мету та бути пропорційним такій меті.

Таким чином, продовження дії арешту понад сімнадцять років після його накладення, за відсутності невиконаних цивільних позовів, конфіскації майна чи інших установлених законом підстав для його збереження, не відповідає меті, з якою такий захід був застосований, та створює непропорційне обмеження спадкових прав позивача.

Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довела наявність перешкод у реалізації нею спадкових прав, причинний зв`язок між такими перешкодами та існуванням арешту, а також відсутність на час розгляду справи правових підстав для подальшого обтяження спірного нерухомого майна.

За таких обставин позовні вимоги про скасування арешту з указаного нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача адвоката Богачової Н.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Жовтоводської окружної прокуратури (Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Богдана Хмельницького, 21, ЄДРПОУ 02909938) про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови слідчого прокуратури Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Стежко Є.М. від 21.10.2008 р., зареєстрованому в Єдиному реєстрі заборон 24.10.2008.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв