Рішення № 138974976, 07.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6844/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Божик М.І.,

за участі:

представника відповідача Ковальчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львова у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

09 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного 17 липня 2017 року договору між позивачем і відповідачем, ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 100000,00 грн зі сплатою 05 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов`язання за договором належним чином не виконав. Станом на 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальній сумі 172 776,88 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом яка складається з :

- основний борг - 82609,39 грн.;

- прострочений борг - 14475,44 грн.;

прострочені проценти - 3637,10 грн.;

- строкові проценти - 199,49 грн.;

- нарахована плата за обслуговування кредиту - 2509,00 грн.;

- прострочена плата за обслуговування кредиту - 27080,66 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення платежів - 38211,01 грн.;

- три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - 4054,78 грн..

Рух справи у суді.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2019 року задоволено позов Акціонерного товариства «Ідея Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2026 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.06.2026 року скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та цією ж ухвалою замінено первісного позивача на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум».

Позиції сторін у справі.

Представник позивача у позовній заяві, просив розглядати справу у його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме, у сумі

основного боргу - 82609, 39 гривень, простроченого боргу - 14475, 44 гривень, прострочених процентів - 3637, 10 гривень, строкових процентів - 199, 49 гривень, всього - 100921, 42 гривень.

Представник правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, клопотань та заяв на адресу суду не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

17 липня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № Z03.203.76754, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 100000 грн зі сплатою 05 % річних. відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом та погасити кредит відповідно до графіку щомісячних платежів.

Відповідач подав до банку заяву про акцепт публічної аферти ПАТ «Ідея Банк», паспорт споживчого кредиту та отримав від банку кредитні кошти, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, а саме на суму 14999 гривень.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. від 01 вересня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» стягнуто 82609,39 грн основного боргу; 14475,44 грн простроченого боргу; 7045,76 грн прострочених процентів; 199,49 грн строкових процентів; 2509,00 грн нарахованої плати за користування кредитом; 23672,00 грн простроченої плати за обслуговування кредиту; 38336,96 грн пені та 1700,00 грн плати за вчинення виконавчого напису.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2019 року у справі №405/7556/18 виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 станом на 14 серпня 2019 року становить 172776,88 грн та складається з основного боргу 82609,39 грн, простроченого боргу 14475,44 грн, прострочених процентів - 3637,10 грн, строкових процентів 199,49 грн, нарахованої плати за обслуговування кредиту 2509,00 грн, простроченої плати за обслуговування кредиту 27080,66 грн, пені за несвоєчасне погашення платежів 38211,01 грн та 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання 4054,78 грн

Мотиви прийняття рішення судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Оскільки представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги у сумі основного боргу - 82609,39 гривень, простроченого боргу - 14475,44 гривень, прострочених процентів -3637,10 гривень, строкових процентів - 199,49 гривень (всього - 100921,42 гривень) така сума підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту.

Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Закон України "Про споживче кредитування" не забороняє встановлення комісії за додаткові та супутні послуги. Водночас така комісія має стягуватися лише за конкретно визначені додаткові послуги, а не за виконання кредитодавцем його законодавчо встановлених чи договірних обов`язків.

На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії з надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, кредитодавцем не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, за які може бути стягнуто комісію, передбачену п.8 заяви.

У п. 9 заяви сторони кредитного договору дійшли згоди що комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу. консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Разом з тим, вказані послуги, за які передбачено стягнення комісії визначені договором і відносяться до обов`язків кредитодавця та позичальника, а саме: кредитодавець зобов`язаний забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору (п. 5.1 договору). Зокрема до прав позичальника належить право отримання усних/телефонних/письмових роз`яснень інформації щодо істотних характеристик.

Положення пункту 9 заяви щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості по кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» , частини п`ятої статті частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої плати за обслуговування кредиту у сумі 2509,00 грн та простроченої плати за обслуговування кредиту у сумі 27080,66 гривень слід відмовити.

Щодо стягнення пені.

В обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав відповідний розрахунок, правильність якого перевірено судом під час розгляду справи. Розрахунок заборгованості відповідає умовам договору.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору, за невиконання чи неналежне виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, Банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим Договором., але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки(штраф, пеня) нарахована з порушенням зобов`язань Позичальником на підставі договору не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 549, 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі Положення № 75), первинним є документ, який містить відомості про операцію.

До первинних документів бухгалтерського обліку в банках відносяться, зокрема, виписка по рахунку про рух коштів.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 62 Положення № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника.

Оцінюючи у сукупності виписки та розрахунки заборгованості в контексті умов договорів, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача щодо стягнення пені. При цьому, суд враховує, що сторона відповідача не надала контр-розрахунку суми пені для його перевірки судом.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до норми ч. 1-2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, за період з 01 серпня 2018 року (з дати вимоги банку про дострокове погашення заборгованості) по дату звернення до суду 09 вересня 2019 року у сумі 4054,78 гривень.

З урахуванням вищезазначеного, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, як вбачається із заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, з метою надання професійної правничої допомоги АТ «Ідея Банк» у судовій справі за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості між АТ «Ідея Банк» та Адвокатським об`єднанням "АСТРІМ" укладено договір про надання клієнту (АТ «Ідея Банк») правової допомоги № ЮО-01/01/19 від 01 січня 2019 року. На виконання умов договору адвокату Олешек О.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001149, видане 28 вересня 2018 року) надано довіреність для представництва інтересів позивача. Клієнту згідно умов Договору було надано правову допомогу за тарифами згідно Додатку №1 до Договору «Тарифи на правову допомогу у справах» та розраховано ціну послуг (робіт), на підтвердження надання яких було складено та підписано між АТ «Ідея Банк» та Адвокатським об`єднанням відповідний акт приймання-передачі наданих послуг від 01 липня 2019 року (копія акту та витягу з нього є в матеріалах справи), і які були оплачені Адвокатському об`єднанню.

Відповідно до витягу з додатку до акту приймання-передачі наданих послуг від 01 липня 2019 року, адвокатське об`єднання надало позивачу наступні послуги: аналіз справи по боржнику ОСОБА_2 , надання консультації (усної) та узгодження правової позиції (перша інстанція) на суму 500,00 грн; складання позову до боржника на суму 800,00 грн.; підготовка заяви про розподіл судових витрат по справі за позовом до боржника на суму 800,00 грн, загальна сума 2100,00 грн. Оплата яких підтверджується випискою по особовим рахункам з 02 по 04 вересня 2019 року. Доказів надання інших зазначених в описі (а.с.5) послуг суду не надано.

Отже, позовні вимоги заявлено на загальну суму 172 776, 88 грн, з яких судом задоволено вимоги на загальну суму 143 187, 21 грн, що становить 82,87 % (143 187,21 ? 172 776,88 ? 100 % = 82,87 %) від заявленої суми позову.

Позивачем заявлено до відшкодування 2 100 грн витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням частки задоволених позовних вимог, яка становить 82,87 %, на користь позивача підлягає стягненню 1 740,36 грн. витрат на професійну правничу допомогу (2 100 грн ? 82,87 %).

Такий розподіл відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розподілу інших судових витрат у разі часткового задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд також виходить з положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в сумі 2 147,81 грн. Оскільки, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 591,65 грн., а позовні вимоги заявлено на загальну суму 172 776, 88 грн., з яких судом задоволено позовні вимоги на суму 143 187, 21 грн., відсоток задоволених позовних вимог становить 143 187,21 грн. : 172 776, 88 грн. ? 100 % = 82,87 %. Відповідно, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 147, 81 грн. (2 591,65 грн ? 82,87 % = 2 147, 81 грн.) сплаченого судового збору.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 147, 81 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором, яка складається з основного боргу 82609,39 грн, простроченого боргу 14475,44 грн, прострочених процентів - 3637,10 грн, строкових процентів 199,49 грн, пені за несвоєчасне погашення платежів 38211,01 грн та 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання 4054,78 грн., всього 143 187, (сто сорок три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 740 (тисячу сімсот сорок) грн 36 коп.

Повний текст рішення виготовлено 12.08.2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, юридична адреса: м. Львів, вул. Валова, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Мироненко Л.Д.