Рішення № 138974327, 13.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/16915/25

Провадження № 2/712/1556/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Суддя Соснівського районного суду міста Черкаси Токова С.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Черкаській області про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Черкаській області про захист прав споживача. Просить суд :

- визнати бездіяльність КП «Черкасиводоканал» у наданні йому як споживачу, контрольно-вимірювального пристрою для здійснення фактичного контролю за мірою води, яку постачає Відповідач, протиправною, та такою, що порушує його право споживача на ефективний контроль за вказаною торговельною операцією;

-визнати відмову КП «Черкасиводоканал» у наданні йому за його заявою контрольно- вимірювального пристрою по контролю за мірою відпущеної води, у поєднанні з грошовими вимогами Відповідача сплачувати за воду і послуги водовідведення не за фактичними показами лічильника, а за теоретичними нормами, передбаченими для випадків відсутності лічильника, проявом агресивної і нечесної підприємницької практики;

-визнати факт переплати ним коштів на користь КП «Черкасиводоканал» за перебільшені, у порівнянні з попередніми роками, за ініціативою Відповідача, обсяги води та відведення стічних вод у період з 01.11.2019 по день звернення до суду;

-зобов`язати КП «Черкасиводоканал» встановити йому для постійного застосування за адресою: АДРЕСА_1 , контрольно-вимірювальний прилад для контроля міри води як товару, що постачається Відповідачем за вказаною адресою, і документально зафіксувати такий прилад власністю суб`єкта господарської діяльності КП «Черкасиводоканал»;

- зобов`язати КП «Черкасиводоканал» здійснити перерахунок плати за спожиту воду і пов`язані з нею обсяги водовідведення за період з 01.11.2019 по день звернення до суду;

- зобов`язати КП «Черкасиводоканал» повернути йому надмірно сплачені у період з 01.11.2019 року по день звернення до суду кошти за воду і водовідведення у сумі, яка буде визначена за результатами перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2005 року КП Черкасиводоканал Черкаської міської ради за адресою: м. Черкаси, вул. М.Грушевського, 102, кв.2 надає йому житлово-комунальні послуги централізованого постачання та централізованого водовідведення.

Зазначив, що 30.09.2019 у зв`язку із закінченням строків гарантованої роботи пристрою, квартирний лічильник на воду за указаною вище адресою розпломбовано для проведення повірки, про що працівниками Відповідача складено відповідний Акт.

30.10.2019 він звернувся до Відповідача із письмовою заявою про встановлення контрольно-вимірювального приладу в його квартиру за рахунок постачальника, на що отримав листа від 11.11.2019 за підписом директора КП «Черкасиводоканал» Овчаренка С.В., в якому його було проінформовано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку. З 01.11.2019 нарахування за його адресою за послуги водопостачання та водовідведення проводиться згідно норм водоспоживання за кількістю зареєстрованих осіб.

Вважає, що відмова Відповідача у наданні власного контрольно-вимірювального приладу суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів» та порушує його права як споживача.

Крім того, Позивач у позові зазначає, що у 2019 році виїхав проживати у іншу місцевість та доручив своєму Банку оплачувати комунальні платежі, в тому числі і ті , що надавалися КП Черкасиводоканал. Однак, в подальшому ним було виявлено, що Відповідач надсилав до банку рахунки, що в декілька разів перевищували норму споживання, внаслідок чого з його банківських рахунків були сплачені надмірні кошти. Відповідач відмовляється в добровільному порядку повертати надміру сплачені ним кошти або робити перерахунок в рахунок майбутніх платежів.

У зв`язку з викладеним, з метою захисту своїх прав, Позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву, поданого до суду 10.02.2026, представник Відповідача Зелтіньш Ю.Ю. зазначила, що Позивачу надаються послуги централізованого водопостачання та водовідведення, облік яких здійснюється згідно затверджених норм споживання Виконавчим комітетом Черкаської міської ради за встановленими тарифами відповідно до кількості споживачів, Позивач зобов`язаний був встановити квартирні лічильники до 02.08.2020, повірка (включаючи демонтаж та монтаж) здійснюються за рахунок власника лічильників (Позивача), продажу товарів КП «Черкасиводоканал» Позивачеві не здійснювало. Відтак, Підприємство діє згідно вимог законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Так, порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг, визначений Цивільним кодексом України,Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та іншими нормативно-правовими актами. Нарахування плати на надані послуги здійснюється згідно з показанням комерційних чи розподільних вузлів обліку води або затверджених нормативів (норм) споживання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частинами першою-другою ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем,колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 7 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Про підтвердження цивільно-правових відносин сторін свідчать, зокрема дії позивача, спрямовані на набуття ним цивільних прав та обов`язків, а саме фактичне отримання позивачем від відповідача послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на підставі укладеного Типового індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, та їх оплата. У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня акцептування такого договору Сторонами вчиняються передбачені актами цивільного законодавства дії, що породжують у них цивільні права та обов`язки у зв`язку із наданням послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування вузлів обліку - це огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

Статтею 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, сторонами якого є КП Черксиводоканал Черкаської міської ради та індивідуальний споживач, який приєднався до умов цього договору, передбачає, що цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення індивідуальному споживачу.

Договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному сайті КП «Черкасиводоканал» https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/ співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а власник (користувач) індивідуального (садибного) житлового будинку не вчинив дій щодо відключення (відмови) від послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

У зв`язку з тим, що даний Договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем).

Договір розміщено на веб-сайті КП «Черкасиводоканал» у вільному доступі та у спосіб, що забезпечує ознайомлення зі змістом цього Договору кожної особи, що отримує та звертається до підприємства, для отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.

Пунктом 26 договору передбачено, що заміна і обслуговування, зокрема огляд, опломбування/ розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодична повірка вузла (вузлів) розподільного обліку, здійснюються за рахунок споживача.

Пунктом 42 договору серед обов`язків виконавця надання послуг визначено контроль за дотриманням установлених міжповірочних інтервалів для засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного та розподільного обліку.

Згідно з п.54 договору виконавець надсилає повідомлення, документи та інформацію, що передбачені цим договором, на поштову адресу споживача або іншими засобами зв`язку, зазначеними споживачем.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» від 13 жовтня 2016 року №1747 для лічильників води встановлений міжповірочний інтервал 4 роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення надавачем яких є КП Черкасиводоканал Черкаської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , що сторонами не оспорюється.

За указаною вище адресою встановлено контрольно-вимірювальний прилад на воду (лічильник) № 409255, який відповідно до акту від 30.09.2019 розпломбовано для проведення повірки.

Статтею 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що сферою законодавчо регульованої метрології є визначені цим законом види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки. До сфери законодавчо регульованої метрології належать, зокрема, такий вид діяльності як торговельно-комерційні операції та розрахунки між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі під час надання транспортних, побутових, комунальних, електронних комунікаційних послуг, послуг поштового зв`язку, постачання та/або споживання енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» від 04 червня 2015 року №374 лічильники води віднесено до категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Таким чином, оскільки лічильник води, який не пройшов періодичну повірку, не може вважатися таким, що відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки, нарахування за спожиту послугу з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.2019 проведиться як у приміщенні, яке не оснащене вузлами розподільного обліку на основі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Отже, з першого дня розрахункового періоду, коли виконавцем розподілу комунальної послуги було встановлено, що лічильник води вважається таким, що вийшов з ладу, тобто закінчився строк повірки засобу вимірювальної техніки, нарахування за спожиті послуги водопостачання та водовідведення здійснюється без показань вузла розподільного обліку спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Враховуючи зазначене вище суд вважає, що нарахування за спожиту послугу з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.2019, тобто з дати встановлення виконавцем розподілу комунальної послуги факту закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, нарахування за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється відповідно до положень Методики, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується позовної вимоги стосовно зобовязання Відповідача встановити за адресою його проживання контрольно-вимірювальний прилад за рахунок Підприємства та поставити указаний прилад на їх балансовий облік слід зазначити наступне.

Так, ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.11 ст.4 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» право власності на встановлені вузли розподільного обліку належить власникам (співвласникам) приміщень, у яких такі вузли обліку встановлені, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 4 вище вказаного Закону власники приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, зобов`язані забезпечити оснащення приміщень v них вузлами розподільного обліку (квартирними лічильниками) протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 02 серпня 2020 року.

Так, положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний забезпечувати цілісність, належний технічний стан та експлуатацію обладнання, яке перебуває в межах його приміщення та належить йому на праві власності.

Суд враховує, що квартирний лічильник води є індивідуальним засобом обліку, який встановлюється безпосередньо у приміщенні споживача та використовується для визначення обсягу спожитої конкретним власником комунальної послуги. Такий засіб обліку не належить до майна виконавця послуг водопостачання та не входить до складу зовнішніх інженерних мереж, обслуговування яких здійснюється виконавцем послуг.

Чинне законодавство не покладає на виконавця послуг централізованого водопостачання та водовідведення обов`язку безоплатно забезпечувати споживачів квартирними лічильниками води чи здійснювати їх встановлення за власний рахунок. Обов`язок щодо придбання, встановлення та належного утримання індивідуального засобу обліку покладається саме на власника (споживача) житлового приміщення.

Сам по собі факт отримання споживачем послуг централізованого водопостачання не створює для виконавця послуг обов`язку здійснювати оснащення квартири індивідуальним лічильником за рахунок власних коштів, оскільки такий обов`язок прямо не передбачений законом чи умовами укладеного між сторонами договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про покладення на виконавця послуг обов`язку встановити квартирний лічильник води за власний рахунок є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, не вбачає порушення права позивача з боку відповідача, доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, тому вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 12, 13, 76-89, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Черкаській області про захист прав споживача відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.Є. Токова

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 03357168, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12.

Третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Черкаській області, код ЄДРПОУ 40333440, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 120.