Рішення № 138974276, 13.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4632/26

Номер провадження2/711/2807/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2026 року ТОВ «Брайт Інвестмент», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10710,59 грн та судові витрати, в тому числі витрати на правничу (правову) допомогу (а.с.1-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (додаток №1 до договору), зокрема за договором про споживчий кредит №2017907582, що укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Також позивач у позові зазначає, що 04.02.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2017907582, відповідно до п.2 якого позичальник підтвердив факт приєднання до публічного договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та на умовах, викладених в цьому розділі (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору про споживчий кредит за умовами належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standard, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку та на дату укладання Угоди розмір процентів становить 40 % річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день.

Підсумовуючи викладене, позивач стверджує, що 04.02.2018 відповідач звернувся до банку з вимогою відкриття рахунку з кредитною лінією, тим самим підписавши договір про надання споживчого кредиту, безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Договір разом із Правилами, Тарифами та Публічним договором є невід`ємною його частиною та погоджується з ними і зобов`язується належно та неухильно їх виконувати.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надавав відповідачу кредитні кошти та активував кредитну картку. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалося погашення кредитної заборгованості. Останній платіж відповідачем було здійснено 08.10.2021.

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості), загальний розмір заборгованості становить 10 710,59 грн, з яких: 6765,44 грн - заборгованість по тілу кредиту, та 3945,15 грн - заборгованість по відсотках.

05 грудня 2025 року позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка відповідачем не була отримана і повернулася позивачу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2017906582 від 04.02.2018 в сумі 10 710,59 грн, з яких: 6765,44 грн - заборгованість по тілу кредиту, та 3945,15 грн - заборгованість по відсотках. Також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правничу (правову) допомогу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду: 1) позовної заяви в новій редакції, в якій зазначити реквізити рахунку позивача в банку або в небанківському надавачі платіжних послуг, а також долучити до позовної заяви в новій редакції документ, що підтверджує наявність такого рахунку; 2) доказів надсилання копії позовної заяви в новій редакції з доданим до неї документом, що підтверджує наявність рахунку позивача в банку або в небанківському надавачі платіжних послуг відповідачу ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації його проживання: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.91).

18 травня 2026 року від представника позивача адвоката Кириченко О. М. до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема долучено позовну заяву про стягнення кредитної заборгованості від 15 травня 2026 року в новій редакції, а також докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації проживання останнього (а.с.93-101).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 21 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.107-108).

Судове засідання, що було призначене о 14 год 10 хв 21 липня 2026, було відкладене до 14 год 10 хв 13 серпня 2026 року в зв`язку з першою неявкою в судове засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складені відповідна довідка (а.с.120).

Позивач явку представника в судове засідання, що призначене о 14 год 10 хв 13 серпня 2026 року, не забезпечив, причин не прибуття представника в судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» безпосередньо позивача, що була отримана цим учасником справи 23.07.2026 о 18 год 02 хв 45 сек (а.с.121 зворот).

Водночас представник позивача Кириченко О.М., 23.06.2026 через підсистему «Електронний суд», подала заяву, в якій виявила волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення (вхідний №27149/26, а.с.113-114).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 13 серпня 2026 року о 14 год 10 хв повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 13 серпня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 04 лютого 2018 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2017906582 (далі Кредитний договір, а.с.20).

Відповідно до п.1.1, 1.4, 1.6, 1.6.1 Кредитного договору, АТ «ОТП Банк» надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту: кредит на придбання товару вартістю 5057,70 грн, на придбання послуг зі страхування: 354,04 грн, на сплату послуг за надання виписок в електронному вигляду вартість 250 грн, а всього в сумі 5661,74 грн; строк кредиту: 10 місяців; розмір власного платежу: 0 грн 00 коп; розмір процентної ставки: 0,01% річних. Позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 04 грудня 2018 року. Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашеннями суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної п.1.1 даного договору.

Крім того, розділом 2 Кредитного договору передбачено, що цим позичальник підтверджує факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карт, Правил кредитування, Правил користування кредитною карткою MasterCard Standard, відкриває відновлювальну кредитну лінію, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених використанням кредитної картки, її рекізитів чи без використання картки. Загальний розмір кредитної лінії 3000 грн. Строк користування кредитною лінією 3 роки з моменту підписання банком і позичальником цього договору. За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку та на дату укладення угоди розмір процентів становить 40% річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день. За користування кредитною лінією, наданою держателю протягом розрахункового циклу, держателю встановлюється пільговий період користування кредитом. Тривалість пільгового періоду визначається Правилами, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Також п.3.1 Кредитного договору передбачено, що банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за Кредитних договором та / чи Угодою третій особі. Підписанням цього договору позичальник надає свою згоду на таке відступлення права вимоги за Кредитним договором та / чи Угодою третій особі.

Із розділу «Позичальник» Кредитного договору суд встановив, що означений правочин підписаний позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 власноручним підписом.

Крім того, 04.02.2018 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а.с.21).

Згідно розділу «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» Паспорту споживчого кредиту, тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту: 5661,74 грн; строк кредитування: 10 місяців. Із розділу «Інформація щодо річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» суд встановив, що процентна ставка становить 0,01% річних; тип процентної ставки: фіксована процентна ставка; комісійна винагорода за видачу кредиту 0,00 грн; плата по кредиту 3,00% від суми кредиту щомісячно.

Також із розписки, що міститься на а.с.24, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 отримав банківську карту, маска картки: НОМЕР_1 , зі строком дії до жовтня 2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №2017906582_CARD від 04.02.2018 картковий рахунок НОМЕР_2 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту ОСОБА_1 , складеного станом на 24 березня 2023 року, відповідачу ОСОБА_1 нараховано заборгованість у сумі 25 691 гривня 89 копійок, з яких позичальником ОСОБА_1 повернуто кредитодавцю 14981,30 грн (25691,89 грн 14981,30 грн = 10 710,59 грн), що відповідає ціні позову (а.с.25-60).

Також суд встановив, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» («Клієнт») та ТОВ «Брайт Інвестмент» («Фактор») укладено Договір факторингу №24/03/23 (далі договір факторингу), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №265 (а.с.11-15).

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно п.1.2 Договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.4 Договору факторингу, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно п.6.1 Договору факторингу, у відповідності до умов цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.

Відповідно до п.6.2.3 Договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Згідно п.8.1 Договору факторингу, копії всієї документації, крім довідок про рух коштів по рахункам (виписки по рахунку боржника) та детальних розрахунків заборгованості по кредитному договору на дату укладення договору факторингу, щодо боржників, яких включено до реєстру боржників №1 та №2 (Додаток №1), вказаних в акті приймання передачі права вимоги до боржників та за якими сума загального боргу вказана у Реєстрі боржників №1 та №2 (Додаток №1) як «сума загального боргу в гривні» складає більше ніж 2000 гривень, клієнт зобов`язаний передати фактору протягом 8 місяців з моменту передачі вищезазначеного реєстру боржників.

Факт оплати фактором (ТОВ «Брайт Інвестмент») клієнту (АТ «ОТП Банк») вартості договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 судом встановлено на підставі платіжної інструкції №46 від 24.03.2023, відповідно до якої ТОВ «Брайт Інвестмент» сплатило АТ «ОТП Банк» 7 155 00,00 грн за перехід права вимоги згідно означеного правочину (а.с.19).

Відповідно до Витягу з додатку №1 до Договору факторингу №24/03/2023, укладеного 24 березня 2024 року, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2017906582 від 04.02.2018, у загальній сумі 10710 гривень 59 копійок, з яких: 6765 гривень 44 копійки - загальна сума боргу по тілу кредиту, та 3945 гривень 15 копійок - загальна сума боргу по відсотках (а.с.16).

Суд, безпосередньо дослідивши усі матеріали цивільної справи №711/4632/26, дійшов висновку, що заборгованість за Кредитним договором підлягає до стягнення із відповідача у заявленому розмірі з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч.1 ст. 626 та ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1,2 ст 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За встановлених обставин, на підставі досліджених матеріалів цивільної справи, враховуючи викладені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належним чином не виконував зобов`язання за Кредитним договором, не повернувши кредитодавцю як основну суму боргу, так і, обумовлені цим правочином, відсотки за користування кредитом, тому факт порушення умов означеного договору зі сторони відповідача є доведеним стороною позивача.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів як неотримання ним у кредит від АТ «ОТП Банк» грошових коштів за Кредитним договором, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання його умов, зокрема, і сплати обумовлених відсотків за користування кредитом, у строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту (тіла кредиту та відсотків за користування ним) за Кредитним договором як первинному кредитодавцю АТ «ОТП Банк», так і його правонаступнику в спірних правовідносинах ТОВ «Брайт Інвестмент», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором у сумі 10710 гривень 59 копійок, з яких: 6765 гривень 44 копійки заборгованість зі сплати основної суми боргу, та 3945 гривень 15 копійок заборгованість зі сплати відсотків, підлягає задоволенню.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/4632/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «Брайт Інвестмент» та адвокатським бюро «Юлії Чміль» (а.с.81-82); 2) додатку №1 від 02.01.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, в якому міститься перелік видів правової допомоги та їх вартість (а.с.83-84); 3) акту про надання правничої допомоги №2804-26 від 28.04.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, згідно п.2 якого вартість послуг за надані послуги щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , , що грунтується на тарифах, погоджених сторонами в Додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №02/01-26 від 02.01.2026, становить суму 5000 грн, що включає: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів Клієнтом, аналіз документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (40 хв, 1000 грн), а також складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду (4000 грн) (а.с.85); 4) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3080 від 10.06.2016 (а.с.79); 5) ордера серії АЕ №1416156 від 12.01.2026 (а.с.80).

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським бюро «Юлії Чміль» в справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Суд також погоджується із позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 5000 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що з аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення. З огляду на викладене, беручи до уваги, що позовні вимоги судом визнані обгрунтовані та задоволені повністю, тому на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №414 від 28.04.2026 (а.с.10) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 527, 530, 599, 610, 625-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст. 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за договором про споживчий кредит №2017906582 від 04 лютого 2018 року в розмірі 10 710 (десять тисяч сімсот десять) гривень 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок, з яких: 6765 (шість тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), та 3945 (три тисячі дев`ятсот сорок п`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 7662 (сім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 13 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ: 43115064, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко