Рішення № 138974123, 13.08.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1061/26

Провадження № 2/692/882/26

13.08.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Венера Фінанс» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» обґрунтовує тим, що 05.06.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 138449, який укладено в електронному вигляді та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сума виданого кредиту: 7800,00грн., дата видачі кредиту: 05.06.2025, строк кредиту: 90 днів відсоткова ставка: 0,72% на добу.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено Договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості становить 14860,56грн. та складається з :

- простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7800,00грн.

- простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 5110,56грн.

- послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору у розмірі 1950,00грн.

Вказує орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500,00грн.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 138449 від 05.092025 у розмірі 14860,56грн., судовий збір у сумі 2662,40грн. та 15500,00грн. витрат на правову допомогу, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 06.07.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази, про які клопотав позивача.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив, з заявами та клопотаннями відповідач не звертався, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

31.07.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» надійшла заява з додатками, у якій той просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00грн.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 138449 від 05.06.2026, його сторонами є ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт).

Згідно п. 1.1 Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 7800,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно п. 1.2 Договору кредит надається строком на 90 днів, до 02.09.2025, строк дії договору: 90 днів.

Згідно п. 1.3 Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8% відсотків річних від суми кредиту в розрахунку 0,72% на добу.

Згідно п. 1.4 Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформаційних довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми кредиту.

Згідно п. 1.5 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є 05.06.2025, датою повернення кредиту - 02.09.2025.

Згідно п. 4.4.2 Договору клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію, що вказана в пункті 1.4 Договору.

Від позичальника ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом KL9780.

Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 138449 від 05.06.2026 є графік розрахунків та загальна вартість кредиту, розрахований за період з 05.06.2025 по 02.09.2025, всього 8 періодів. Чиста сума кредиту 7800,00грн. /сума платежу за розрахунковий період всього: 14804,40 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту: 7800,00грн., проценти за користування кредитом, всього: 5054,40 грн., комісія за надання кредиту: 1950,00грн., реальна річна процентна ставка: 4668%, загальна вартість кредиту: 14804,40грн.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Авіра Груп» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 138449 від 05.06.2025, ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником здійснювався в ІТС www.aviracredit.com.ua, одноразовий ідентифікатор KL9780, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 05.06.2025, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380680983556.

Згідно Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», адресованого ТОВ «ФК Авіра Груп», товариство підтверджує здійснення успішного переказу грошових коштів на рахунок отримувача: 05.06.2025 19:06 у сумі 7800,00грн., платник ТОВ «ФК Авіра Груп», номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_2 , призначення переказу: видача кредиту № 138449.

Відповідно до договору факторингу № 19122025/5 від 19.12.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор), клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення, на умовах, визначених цим договором.

Згідно копій платіжних інструкцій № 211 від 22.01.2025, № 235 від 18.02.2026 та № 182 від 19.12.2025, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Авіра Груп» кошти у якості оплати послуг згідно договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025.

Згідно копії витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 19122025/2 від 19.122025, вказано відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер договору 138449 від 05.06.2025, дата закінчення договору: 02.09.2025, сума виданого кредиту: 7800,00грн., борг тіло: 7800,00грн., борг за комісією: 1950,00грн., борг за відсотками: 5110,56грн., загальна заборгованість: 14860,56грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 138449, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 138449 від 05.06.2025 станом на 20.02.2026 складає 14860,56грн. та є непогашеною. Складові заборгованості: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7800,00грн., простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 5110,56грн., прострочена заборгованість за комісією у розмірі 1950,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Вказаними Кредитним договором позичальник зобов`язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками. Тому суд погоджується з нарахованою заборгованістю за тілом кредиту: 7800,00грн.

Щодо заборгованості за відсотками у розмірі 5110,56грн. суд зазначає, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за відсотками, тому наводить власний розрахунок. Тіло кредиту: 7800,00грн., строк кредиту: 90 днів, відсоткова ставка: 0,72 на добу. Таким чином розмір відсотків має становити 5054,40грн. (7800х90х0,72%=5054,40), що також відповідає розміру відсотків, узгоджених сторонами при укладенні кредитного договору у Графіку розрахунків та загальної вартості кредиту.

Щодо вимоги про стягнення послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору у розмірі 1950,00грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1.4 кредитного договору № 138449 від 05.06.2025 передбачено плату за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення у розмірі 25% від суми фінансового кредиту. Згідно Графіку розрахунків та загальної вартості кредиту до вказаного договору серед складових заборгованості вказано інформацію про платежі за додаткові та/або супутні послуги - за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1950,00грн., а у витягу з реєстру боржників вказано про наявність складової заборгованості: боргу за комісією у розмірі 1950,00грн. таким чином суд приходить до висновку, що вказана складова заборгованості є комісією.

Згідно норм ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Також з матеріалів справи не вбачається, що у вказаних періодах відповідачу надавались додаткові послуги з надання інформації про стан кредиту або будь-які інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за складовою заборгованості: послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору у розмірі 1950,00грн.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути суму заборгованості у загальному розмірі 12854,40грн., що включає суму заборгованості за тілом кредиту: 7800,00грн. та відсотками: 5054,40грн.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» належить стягнути судовий збір у розмірі 2302,97грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15500,00грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу до суду надано копію договору про надання правової допомоги № 09/04.2026 від 09.04.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери», предметом якого є надання правничої допомоги клієнту.

Згідно п. 3.1 Договору вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи з фактично затрачених годи роботи адвоката та розраховується виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3000,00грн. за одну годину.

Згідно п.3.3 Договору факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 3.4 Договору клієнт сплачує адвокату гонорар за виконану роботу протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно копії Акту про отримання правової допомоги від 27.07.2026 сторони адвокат Пархомчук С.В. та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» підтверджують прийняття правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 138449 від 05.06.2025, всього 5 послуг, на що витрачено: 5 годин, на загальну суму 15500,00грн.

Згідно копії платіжної інструкції № 4733 від 27.072026 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» сплатило адвокату Пархомчуку С.В. 15500,00грн., призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно разунку 27.07.2026-70 від 27.07.2026 року згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Договором № 09/04/2026 визначено вартість години роботи адвоката. У Акті від 27.07.2026 вказано про надання таких послуг: зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості, на що витрачено 0,5год. загальною вартістю 1500,00грн., складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики, на що витрачено 3 год. загальною вартістю 9000,00грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи, на що витрачено 1,5 год. загальною вартістю 4500,00грн. та канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції у розмірі 500,00грн.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладно, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаного переліку. При цьому суд звертає увагу, що окрім позову з додатками та заяви з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу інші заяви та клопотання до суду позивачем не направлялись, доказів наявності канцелярських витрат, а також моніторингу ЄДРСР позивачем не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із презумпції укладеного договору про надання правової допомоги, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, об`єм наданих у цій праві послуг, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за кредитним договором № 138449 від 05.06.2026 в розмірі 12854,40грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872) судові витрати в розмірі 2302,97грн.

Вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872) 3000,00грн. таких витрат.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23 офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Л.О. Левченко