Рішення № 138969190, 10.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/20249/25

Провадження № 2/521/1683/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О. С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та аргументів позивача

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі АТ «Сенс Банк», банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та відповідачем шляхом підписання оферти (пропозиції) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631322654. Ця угода є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», розміщеного у відкритому доступі на офіційному сайті банку. За умовами договору позичальнику відкрито картковий рахунок та встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн із фіксованою відсотковою ставкою 35,99% річних.

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитну картку з доступом до кредитних коштів, якими той активно користувався для зняття готівки та розрахунків, а також частково здійснював погашення заборгованості у період із січня 2020 року по березень 2022 року. Оскільки в подальшому позичальник припинив належним чином виконувати зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, станом на 02 жовтня 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 137 492,33 грн. Вказана сума складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 77 271,15 грн та відсотків за користування кредитом у розмірі 60 221,18 грн.

Досудове врегулювання спору шляхом направлення вимоги про усунення порушень результатів не дало, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу, а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 393,15 грн.

Короткий зміст заперечень відповідача

16.12.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач не підписував безпосередньо кредитного договору з АТ «Сенс Банк», а підписав лише Паспорт споживчого кредиту та Акцепт на укладання угоди, які, на думку сторони відповідача, самі по собі не є кредитним договором. Крім того, наголошується, що Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку відповідач не підписував, з ними не ознайомлювався, а посилання позивача на їх оприлюднення на офіційному сайті не може вважатися належним доказом дотримання обов`язкової письмової форми договору в цій частині.

Також представник відповідача вказує на те, що позивачем не надано належних доказів щодо суми фактично наданого кредиту та зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Відповідач заперечує узгодження ним розміру кредитного ліміту, порядку сплати відсотків і комісій, стверджуючи, що нарахування здійснювалось банком в односторонньому порядку без його згоди.

15.01.2026 року представник позивача подала додаткові письмові пояснення, у яких повністю підтримала заявлені вимоги та відхилила доводи відповідача.

Позивач зазначив, що договір було укладено в належній письмовій формі шляхом підписання відповідачем Оферти на укладення угоди та Анкети-заяви про приєднання, у яких прямо передбачено істотні умови кредитування, зокрема ліміт та відсоткову ставку. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач понад два роки активно користувався кредитними коштами та частково їх повертав, що свідчить про визнання ним укладеного договору. Поведінку відповідача, який після виникнення прострочення почав заперечувати факт укладення правочину, банк розцінює як суперечливу та недобросовісну (порушення принципу venire contra factum proprium). На підтвердження факту видачі коштів та руху по рахунку позивач посилається на надану банківську виписку, яка є належним первинним бухгалтерським документом.

Рух справи та процесуальні дії суду

Позовна заява надійшла до суду через підсистему «Електронний суд» у листопаді 2025 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, оскільки позивачем не було дотримано вимог щодо надання паперових копій додатків до позову з огляду на їх значний обсяг (понад 30 аркушів).

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою суду від 02 грудня 2025 року відкрито провадження у справі. Судом ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.12.2025 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву. 15.01.2026 року представником позивача було подано відповідь на відзив із долученням архівного примірника Публічної пропозиції банку.

У ході судового розгляду представник позивача неодноразово подавала письмові заяви про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних доказів та зазначала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Заходи забезпечення доказів чи забезпечення позову судом не вживалися. Провадження у справі не зупинялося. Судовий розгляд проведено за наявними матеріалами в межах заявлених позовних вимог.

У судове засідання сторони та їхні представники не з`явилися.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду подала письмові заяви з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, у яких зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання також не з`явилися. Суд вживав вичерпних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, направляючи судові повістки за його зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Проте поштовий конверт із судовою повісткою повернувся на адресу суду із довідкою підприємства поштового зв`язку та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Оцінюючи належність повідомлення відповідача, суд керується приписами пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відповідно до яких днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, за змістом статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) під час провадження справ. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається учасникам судового процесу за останнім відомим суду місцем проживання і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З огляду на те, що відповідач не повідомляв суд про зміну своєї адреси, а судом виконано вимоги процесуального закону щодо його виклику за належною адресою, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та їхніх представників за наявними у справі матеріалами та доказами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у письмовій (електронній) формі.

Укладення вказаного правочину відбулося шляхом підписання відповідачем власноручним підписом Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631322654, Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, а також Паспорта споживчого кредиту від 19 грудня 2019 року.

Відповідно до істотних умов, які були безпосередньо викладені у підписаній Оферті та Паспорті споживчого кредиту, сторони погодили: тип кредиту встановлення відновлювальної кредитної лінії за продуктом «Максимум 2.0»; ліміт відновлювальної кредитної лінії 200 000,00 грн; процентна ставка 35,99% річних (фіксована); порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу.

На виконання умов договору банк відкрив відповідачу картковий рахунок та надав у користування платіжну картку. З наданої позивачем детальної Виписки по рахунку за період з 19 грудня 2019 року по 02 жовтня 2025 року вбачається, що відповідач пройшов повну ідентифікацію в банку, отримав платіжну картку та активно користувався наданими кредитними коштами для проведення фінансових транзакцій (покупки в торговельних мережах, зняття готівки в банкоматах тощо). Крім того, випискою підтверджується, що у період із січня 2020 року по березень 2022 року відповідач регулярно вносив грошові кошти на рахунок для погашення заборгованості, чим фактично визнавав наявність у нього зобов`язань перед банком.

З березня 2022 року відповідач припинив належним чином виконувати зобов`язання, у зв`язку з чим банк направив позичальнику письмову вимогу від 06 липня 2025 року про усунення порушень та дострокове повернення всієї суми боргу, яка залишена без реагування. Станом на 02 жовтня 2025 року банк нарахував заборгованість у розмірі 137 492,33 грн, з яких: 77 271,15 грн прострочене тіло кредиту; 60 221,18 грн відсотки за користування кредитом.

Невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів призвело до порушення майнових прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Надаючи мотивовану оцінку аргументам сторін та вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа).

Оцінюючи доводи представника відповідача про те, що позичальник не підписував кредитного договору, а підписані ним Оферта та Паспорт кредиту не породжують обов`язку з повернення коштів, суд відхиляє їх як необґрунтовані.

Суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті банку, не можуть вважатися складовою частиною договору, оскільки не були підписані відповідачем. Однак, на відміну від обставин, встановлених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц (на яку посилається відповідач), у даній справі істотні умови кредитування ліміт у розмірі 200 000,00 грн та фіксована відсоткова ставка 35,99% річних містяться безпосередньо у підписаних відповідачем Оферті № 631322654 та Паспорті споживчого кредиту, що свідчить про їх індивідуальне письмове погодження сторонами.

Більше того, подальша поведінка відповідача, який активував картку, тривалий час (понад 2 роки) використовував кредитні кошти у власних інтересах та здійснював часткове погашення боргу, беззаперечно свідчить про його волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов. Заперечення факту укладення договору лише після виникнення прострочення суд розцінює як суперечливу та недобросовісну поведінку. Відповідно до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), застосованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, особа не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, якщо інша сторона розумно покладалася на неї.

Факт надання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 77 271,15 грн належним чином підтверджується Випискою по рахунку, яка згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та сталою практикою Верховного Суду є належним і допустимим первинним бухгалтерським документом. Відповідач належними доказами розмір неповернутого тіла кредиту не спростував. Отже, позовні вимоги в частині стягнення простроченого тіла кредиту у розмірі 77 271,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення відсотків за користування кредитом (заявлено 60 221,18 грн), суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач включив до розрахунку заборгованості за відсотками комісії за розрахунково-касове обслуговування (РКО). Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 204/224/21, якщо у договорі про споживчий кредит не зазначено конкретний перелік додаткових послуг за щомісячну комісію, така умова є нікчемною. Враховуючи необхідність забезпечення захисту прав споживача як слабшої сторони у договорі приєднання, суд ex officio (з власної ініціативи) застосовує наслідки нікчемності цих умов (відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 924/971/23). Крім того, банк безпідставно нараховував відсотки за «несанкціонований овердрафт», правила щодо якого містилися лише на сайті банку та не були підписані відповідачем (що суперечить висновкам ВП ВС у справі № 342/180/17-ц).

Окрім цього, судом встановлено, що 06 липня 2025 року банк направив відповідачу вимогу про дострокове повернення всієї суми боргу. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема постановою від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, направлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту змінює строк виконання основного зобов`язання. Після спливу 30-денного строку з моменту направлення такої вимоги право банку нараховувати передбачені договором проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється. Відтак, нарахування банком відсотків після 06 серпня 2025 року є незаконним.

З огляду на викладене, суд не приймає розрахунок відсотків, наданий позивачем, та здійснює власний перерахунок відсотків за період з 19 грудня 2019 року по 06 серпня 2025 року (дата закінчення 30-денного строку з моменту направлення вимоги). Базою нарахування є фактичний щоденний залишок неповернутого тіла кредиту в межах вказаного періоду. Розрахунок здійснюється за формулою: Залишок тіла кредиту ? 35,99% (річна ставка) / 365 днів ? кількість днів користування (у відповідному розрахунковому періоді між платежами). Здійснивши математичний перерахунок згідно із вказаним алгоритмом, виключивши із бази нарахування нікчемні комісії за РКО, штрафні санкції за овердрафт та зупинивши нарахування договірних відсотків 06 серпня 2025 року, суд встановив, що законний та обґрунтований розмір відсотків за користування відновлювальною кредитною лінією становить 31 500,00 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення відсотків у сумі 28 721,18 грн належить відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 108 771,15 грн (77 271,15 грн тіла кредиту + 31 500,00 грн відсотків).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 393,15 грн.

Враховуючи, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в порядку частини шостої статті 137 ЦПК України, суд не здійснює оцінку їх співмірності (оскільки суд не вправі втручатися у такі відносини з власної ініціативи). Однак, суд в імперативному порядку застосовує положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при частковому задоволенні позову всі судові витрати (включно із витратами на правничу допомогу) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги банку задоволено частково, а саме на 79,11% від заявленої ціни позову (108 771,15 грн / 137 492,33 грн ? 100), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 916,38 грн (2 422,40 грн ? 79,11%) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 013,20 грн (11 393,15 грн ? 79,11%).

Питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не вирішується, оскільки відповідних клопотань сторонами подано не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 202, 204, 207, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 627, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354, 453-1 ЦПК України, Хаджибейський районний суд м. Одеси,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 23494714) заборгованість за кредитним договором № 631322654 від 19.12.2019 року станом на 02.10.2025 року у загальному розмірі 108 771 (сто вісім тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 15 копійок, яка складається з простроченого тіла кредиту 77 271 (сімдесят сім тисяч двісті сімдесят одна) гривня 15 копійок; відсотків за користування кредитом 31 500 (тридцять одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 28 721 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять одна) гривня 18 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 23494714) судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 1 916 (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) гривень 38 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 013 (дев`ять тисяч тринадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 10 серпня 2026 року.

Суддя О. С. Леонов

10.08.26