Вирок № 138967793, 13.08.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 601/646/26

1-кп/609/80/2026

13 серпня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої сторони Державної екологічної інспекції в Тернопільській області ОСОБА_6 , представника потерпілої сторони КСЛМП «Волинь» ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023211010000333 від 12.05.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Переморівка Шумського району, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, розлученого, не депутата, з середньою-спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1.Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

Встановлено, що в період з квітня 2022 року по травень 2023 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , який перебував за місцем свого проживання, виник кримінально протиправний умисел направлений на вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що відноситься до земель Шумської міської ради, що не є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а саме: в лісовому масиві квартал 5 виділ 1, неподалік с. Переморівка Шумської ТГ Кременецького району Тернопільської області, що є землями лісового масиву КСЛМП «Волинь», та в подальшому на їх перевезення та зберігання за місцем свого проживання, з метою подальшого використання у власних цілях.

Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, в період з квітня 2022 року по травень 2023 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 64 рази у різні дні зазначеного періоду, не маючи на це спеціального дозволу, що посвідчується відповідним документом лісорубним квитком, порядок видачі якого передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», заздалегідь приготувавши та взявши з собою належну йому бензопилу, без будь-яких маркувань, на власній кінній підводі приїжджав з метою порубки дерев на територію лісового масиву КСЛМП «Волинь», а саме: у квартал №5, виділ №1, на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,4 гектара, яка відповідно до матеріалів лісовпорядкування віднесена до лісів четвертої категорії, що виконують переважно експлуатаційні, екологічні, захисні та рекреаційні функції. В подальшому, перебуваючи на вищезазначеній території, не маючи жодних законних підстав для спеціального використання лісових ресурсів, без отримання лісорубного квитка, ордера чи іншого дозвільного документа, передбаченого чинним законодавством України, керуючись корисливим мотивом, за допомогою власної бензопили, без маркувань, здійснив 64 рази незаконну порубку кожного дерева окремо в різні дні, вищезазначеного періоду, а саме: дерев порід «Граб», «Береза», «Клен», «Осика», шляхом їх повного відокремлення від кореневої системи. У результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_4 було незаконно зрізано 64 дерева, зокрема 51 дерево породи «Береза» різних діаметрів, 10 дерев породи «Граб» різних діаметрів, 1 дерево породи «Клен» та два дерева породи «Осика», які входили до складу лісових насаджень та перебували у природному стані росту, чим спричинено тяжкі наслідки лісовому фонду України та навколишньому природному середовищу.

Надалі ОСОБА_4 , в період з квітня 2022 року по травень 2023 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), продовжуючи реалізовувати свій намір спрямований на перевезення та зберігання незаконно зрубаних вищезазначених дерев, перебуваючи на території вищевказаного лісового масиву КСЛМП «Волинь», а саме: квартал №5, виділ №1, почергово, в різні дні зазначеного періоду, після незаконної порубки кожного дерева, розпилював його на колодки та складав, тим самим підготовлюючи деревину для подальшого її перевезення за своїм місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , куди їх і перевозив для зберігання, за допомогою належної йому кінної підводи, тим самим здійснюючи перевезення незаконно зрубаної деревини. Загалом ОСОБА_4 було перевезено незаконно зрубаних 64 дерева, зокрема: 51 дерево породи «Береза» різних діаметрів, 10 дерев породи «Граб» різних діаметрів, 1 дерево породи «Клен» та 2 дерева породи «Осика».

Продовжуючи реалізовувати свій кримінально протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання без відповідних документів незаконно зрубаних дерев породи «Граб», «Береза», «Клен», «Осика», з порушенням вимог чинного законодавства, усвідомлюючи, що отримана ним деревина є сумнівного походження та, що жодні документи з приводу походження деревини, які необхідні для здійснення законного зберігання відсутні ОСОБА_4 , в період з квітня 2022 року по травень 2023 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) зберігав попередньо вищевказані незаконно зрубані 64 дерева, зокрема: 51 дерево породи «Береза» різних діаметрів, 10 дерев породи «Граб» різних діаметрів, 1 дерево породи «Клен» та 2 дерева породи «Осика», за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , які в подальшому використав для власних потреб.

Вчиняючи незаконну порубку дерев, ОСОБА_4 грубо порушив вимоги Лісового кодексу України, зокрема статей 1, 3 та 5, якими визначено, що ліси України є її національним багатством, виконують важливі екологічні, економічні, соціальні та культурні функції і перебувають під особливою охороною держави, а також статті 6 Лісового кодексу України, відповідно до якої всі ліси на території України становлять лісовий фонд України незалежно від категорії земель, на яких вони зростають, та підлягають державному обліку і охороні. Також порушено вимоги статей 16, 17 та 19 Лісового кодексу України, які передбачають, що право користування лісами та право спеціального використання лісових ресурсів виникає виключно на підставі відповідних рішень уповноважених органів та за наявності дозвільних документів, а самовільне використання лісових ресурсів забороняється.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 завдав навколишньому природному середовищу шкоду на загальну суму 651020,56 грн (шістсот п`ятдесят одна тисяча двадцять гривень 56 копійок), а також в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконній порубці дерев у лісі, перевезенні та зберіганні незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

2.Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні процесуальна позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, визнав, щиро розкаявся у вчиненому та під час свого допиту підтвердив обставини, зазначені прокурором в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що проживає біля лісу, в будинку, який розташований від села Переморівка за 3,5 км, по вулиці Гора, це єдиний заселений будинок. В будинку відсутнє електропостачання, вода та газ, засобів для існування він не має, оскільки отримує лише соціальну допомогу, як одинокий, в розмірі 3100 грн, а тому єдиним засобом приготування їжі та опалення будинку взимку є дрова. Дійсно, він протягом 2022-2023 років спилював своєю бензопилою дерева порід «береза», «клен», «осика», «граб», тобто ті дерева, які росли в лісовому масиві поблизу його городу. Всього він спиляв 64 дерева, як і зазначено в обвинувальному акті. Ці дерева він перевозив підводою з парою коней до свого господарства. Дозволу на порубку дерев він не отримував. В даний час у нього немає бензопили та підводи, деревину використав для розпалювання печі. Також повідомив, що визнає цивільний позов та суму завданих збитків в розмірі 651020,56 грн. Стосовно скоєного, ОСОБА_4 щиро розкаявся та запевнив, що надалі так чинити не буде, усвідомив, що вчинив злочин.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

3.Позиція сторони захисту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та щиро кається у скоєному.

4.Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України, у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК, щодо всіх обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ст. ч. 4 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у лісі, перевезенні та зберіганні незаконно зрубаних дерев, що спричинили тяжкі наслідки.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.

5.Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала обвинувачення в повному обсязі за ч. 4 ст.246 КК України, звернула увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 246 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. При призначенні покарання просила врахувати як пом`якшуючу обставину те, що ОСОБА_4 визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; відсутність обтяжуючих вину обставин, визнання обвинуваченим цивільного позову та його позитивну характеристику за місцем проживання. А відтак вважає, що слід призначити йому покарання, яке передбачене санкцією статті обвинувачення у виді п`яти років позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України, призначивши обвинуваченому іспитовий термін строком 2 роки та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

6.Позиція потерпілої сторони.

Представник потерпілої сторони Державної екологічної інспекції в Тернопільській області ОСОБА_6 не заперечував проти запропонованої прокурором міри покарання та просив задовольнити цивільний позов.

Представник потерпілої сторони Комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства «Волинь» ОСОБА_7 також не заперечував проти запропонованої прокурором міри покарання.

Від представника потерпілої сторони Шумської міської ради надійшло клопотання про розгляд кримінального провадження у їх відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

7.Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 246 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Згідно із абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (далі постанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він проживає одиноко по АДРЕСА_1 , розлучений, неповнолітніх осіб або осіб похилого віку на утриманні не має, вину свою повністю визнав та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, раніше не судимий. Згідно з інформацією, яка міститься у листі №199 від 27.0.2026 КНП Шумської міської ради «Шумська міська лікарня» ОСОБА_4 на амбулаторному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Відповідно до довідки-характеристики, наданої старостою Андрушівського старостинського округу Шумської міської ради, вбачається, що на ОСОБА_4 за час проживання на території Андрушівського старостинського округу ніяких скарг не надходило, з сусідами підтримує добросусідські відносини, зауважень зі сторони Шумської міської ради немає, депутатом до місцевих рад не обирався.

У судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просила призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 246 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України призначити дворічний іспитовий термін та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. Просила також врахувати визнання обвинуваченим позову, та вирішити питання про стягнення витрат на проведення експертизи.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати, запевнив, що більше такого не вчинить, із запропонованим прокурором покаранням згідний.

У судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 при призначенні покарання її підзахисному просила суворо його не карати, врахувавши визнання вини, щире каяття та визнання обвинуваченим цивільного позову.

У судових дебатах представник потерпілої сторони Державної екологічної інспекції в Тернопільській області ОСОБА_6 погодився з думкою прокурора стосовно призначення покарання та не наполягав на суворому покаранні, однак просив врахувати, що обвинуваченим не відшкодовані збитки в розмірі 651020,56 грн.

У судових дебатах представник потерпілої сторони КСЛМП «Волинь» ОСОБА_7 стосовно призначення покарання покладався на думку суду.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого, вислухавши думку представників потерпілих стосовно призначення покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, яке на підставі ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконній порубці дерев у лісі, перевезенні та зберіганні незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки доведено, і дії обвинуваченого вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ч. 4 ст. 246 КК України.

Вирішуючи питання відносно покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 ,суд виходить з того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останньою кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень частин другої статті 12 КК України відноситься до тяжких злочинів (ч.4 ст.246 КК України), особу винного, його вік, наявність пом`якшуючих покарання обставин.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.

При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме: за ч.4 ст.246 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому підстав для застосування положень статті 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною статтею можуть бути застосовані.

Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який раніше не вчиняв злочинів, щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності свого вчинку, беручи до уваги наявність цієї пом`якшуючої покарання обставини та враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені ст.76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

8.Мотиви прийняття рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні представник потерпілої сторони Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (ЄДРПОУ 37977693) звернувся до суду із цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_4 , у якому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 шкоду, завдану порушенням вимог природоохоронного законодавства у розмірі 651020,59 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Шумської міської ради на розрахунковий рахунок UA448999980333169331000019703, код класифікації доходів бюджету 24062100, код отримувача ЄДРПОУ 37977599, ГУК у Тернопільській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок неправомірних умисних дій обвинуваченого ОСОБА_4 4 порушенням вимог природоохоронного законодавства ним завдану шкоду у розмірі 651020,59 грн., яка підлягає відшкодуванню.

Представник потерпілої сторони Державної екологічної інспекції в Тернопільській області ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні цивільний позов визнав.

Приписом ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, заподіяна юридичній особі, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду.

Зі змісту ст. 107 Лісового кодексу України вбачається, що громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства, як це передбачено ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відшкодовуються винними особами у повному обсязі.

Згідно із приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад) бюджетів за місцем скоєння правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, суд вважає, що заявлений представником потерпілого цивільний позов про відшкодування майнової шкоди підлягає до задоволення у повному обсязі, на суму 651020,59 грн, в межах його доведеності та обґрунтованості згідно з матеріалами кримінального провадження.

9.Вирішення інших питань.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, клопотань щодо його обрання до суду не надходило, а тому, беручи до уваги відсутність підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, оскільки відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав, - суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

При цьому суд зазначає, що надані прокурором в якості доказів матеріали не містять постанови про визнання будь-якого майна речовими доказами.

За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-екологічної експертизи у розмірі 3565,60 грн.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 124, 127, 128, 129, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 68, 74, 75, 76, ч.4 ст.246 КК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (ЄДРПОУ 37977693) до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення порушенням вимог природоохоронного законодавства шкоду у розмірі 651020,59 (шістсот п`ятдесят одна тисяча двадцять гривень 59 копійок) грн до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Шумської міської ради на розрахунковий рахунок UA448999980333169331000019703, код класифікації доходів бюджету 24062100, код отримувача ЄДРПОУ 37977599, ГУК у Тернопільській області.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-екологічної експертизи від 29.04.2025 № СЕ-19/12-25/498-ФХЕД вартістю 3565,60 грн

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням лише резолютивної частини вироку.

Суддя: ОСОБА_1