Рішення № 138967626, 13.08.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 р. Справа № 597/844/25

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Тренич А.Г.

за участю секретаря судового засідання Богдан В.М.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до Товстенської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною.

В позовній заяві позивачі просять:

- визнати бездіяльність Товстенської селищної ради в частині невиконання рішення Заліщицького районного суду від 12.12.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905;

-визнати протиправними дії адміністративної комісії при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради, скасувати постанову № 57 від 22.05.2024 року та закрити справу про адміністративне правопорушення;

-зобов`язати Товстенську селищну раду виконати рішення Заліщицького районного суду від 17.11.2011 року;

-зобов`язати Товстенську селищну раду довести до відома осіб приписаних до будинковолодіння АДРЕСА_1 на даний час, провести виписку сторонніх осіб, внести відомості власності ОСОБА_2 до державного реєстру будинковолодіння на земельній ділянці за № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122055500; перенести браму ОСОБА_3 згідно генплану; Товстенській селищній раді провести розмежування між будинковолодіннями згідно генплану ОСОБА_4 № 25 та ОСОБА_5 № 27;

-стягнути моральну шкоду в розмірі 33 000 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.05.2024 року адміністративна комісія при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради ухвалила постанову № 57, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1360 грн. за порушення ст.152 КУпАП (зберігання каменя на проїзній частині дороги). Даний штраф накладено на підставі протоколу серії ВАВ № 980525 від 04.04.2024 року, складеного Відділенням поліції № 4 (м.Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області. 15.05.2025 року постановою Борщівського відділення ДВС відкрито виконавче провадження № 78093010 про примусове стягнення заборгованості на суму 3262 грн. Позивачі вважають, що накладення штрафу є безпідставним, оскільки камінь розташований на території, що належить до господарського обслуговування та не перешкоджає руху транспорту. Багаторічна бездіяльність органів місцевого самоврядування створює істотні перешкоди у реалізації їх прав та в цілому суспільні потреби, порушення екології жителів АДРЕСА_1 , а також призводить до моральних та матеріальних втрат. Зважаючи на тривалий характер порушень з боку відповідача, позивачам завдана моральна шкода, яка є значною та повинна бути відшкодована у розмірі 33 000 000 грн., що є обґрунтованою систематичним порушенням їх прав, ігноруванням законних вимог, фізичними та моральними стражданнями, а також неможливістю користування своїм майном (з врахуванням уточнення позовних вимог).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №5004) просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу, що рішенням виконавчого комітету Товстенської селищної ради №137 від 22.12.2011 року виконано рішення Заліщицького районного суду від 12.12.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905. Також повідомляє, що рішеннями сесії Товстенської селищної ради відмовлено у направленні коштів із селищного бюджету для виготовлення проектної документації по наведенню благоустрою по вулиці Зелена селища Товсте, згідно з яким буде утворено виїзд з нижньої частини вулиці Зелена селища Товсте. Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради 22 травня 2024 року розглядались матеріали адміністративної справи на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 04.04.2024 року серії ВАВ №980525 за вчинення адміністративного правопорушення за ст.152 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . За результатами розгляду протоколу, дослідивши усі матеріали справи, адміністративною комісією при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради було прийнято постанову №57 від 22.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , який вчинив порушення за ст.152 КУпАП, у розмірі 1360 грн. Щодо інших позовних вимог, то відповідач зауважує, що органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважене щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

У відповіді на відзив (вх. №5151) позивачі зазначають, що відповідач не виконує рішення суду від 17.11.2011 року в частині номерних знаків земельних ділянок та будинків. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП вважають безпідставним.

Ухвалою Заліщицького районного суду від 01.07.2025 року у справі №597/844/25 позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було повернуто на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки позивачами порушено правила об`єднання позовних вимог.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Скасовано ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2025 року у справі №597/844/25 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

З підстав, зазначених в ухвалі судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12.12.2025 року, здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 597/844/25 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 04.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не делегував свого представника в судове засідання, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу без участі його представника.

Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17.11.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905 визнано незаконним рішення виконкому Товстенської селищної ради від 25.10.2005 року за № 86 про впорядкування номерних знаків будинків по АДРЕСА_1 у присвоєнні будинку, що належить ОСОБА_4 , номерного знаку 27. Зобов`язано Товстенську селищну раду залишити в силі рішення виконкому № 8 від 25 квітня 1969 року та договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 , укладений 19 квітня 1972 року між Товстенською селищною радою та ОСОБА_4 . Зобов`язано Товстенську селищну раду забезпечити нижню частину вулиці в`їздом та виїздом, благоустроїти верхню і нижню частини АДРЕСА_1 , згідно проекту, твердим покриттям.

12.12.2011 року Заліщицьким районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист по справі № 2-а-6056/11/1905.

Рішенням виконавчого комітету Товстенської селищної ради №137 від 22.12.2011 року на виконання постанови Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17.11.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905 скасовано рішення виконкому Товстенської селищної ради від 25.10.2005 року за № 86 «Про впорядкування номерних знаків будинків по АДРЕСА_1 » у присвоєнні будинку, що належить ОСОБА_4 , номерного знаку 27. Залишено в силі рішення виконкому Товстенської селищної ради від 25 квітня 1969 року № 8 «Про виділ земельної ділянки під індивідуальне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 » та договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 , укладений 19 квітня 1972 року між Товстенською селищною радою та ОСОБА_4 .

Рішеннями сесій Товстенської селищної ради №239-11/2016 від 20.12.2016 року, №54-4/2016 від 27.01.2017 року, №39 від 23.12.2020 року, №2443 від 23.12.2021 року, №3115 від 22.12.2022 року, №3820 від 22.12.2023 року, №4588 від 23.12.2024 року «Про виконання постанови суду Тернопільської області від 17.11.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905» відмовлено у направленні коштів із селищного бюджету для виготовлення проектної документації по наведенню благоустрою по вулиці Зелена селища Товсте, згідно з яким буде утворено виїзд з нижньої частини АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 980525 від 04.04.2024 року, складеного поліцейським СРПП ВП № 4 (м.Заліщики) ЧРВП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Крілик М.В., 04.04.2024 року близько 08:00 год гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 біля свого подвір`я зберігав каміння, чим порушив правила благоустрою даного населеного пункту, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП.

Згідно постанови № 57 від 22.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 980525, прийшла до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення щодо порушення ст.152 КУпАП та Правил благоустрою території Товстенської селищної ради є доведено. Адміністративна комісія постановила наклала на ОСОБА_1 , який вчинив порушення правил ст.152 КУпАП, адміністративне стягнення у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1360 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ст.6 КУпАП органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері благоустрою, а об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (формальний склад). Суб`єктами адміністративного проступку є громадяни та посадові особи, а суб`єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

При цьому, ст.152 КУпАП є бланкетною правовою нормою, має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст диспозиції бланкетної правової норми передбачає певну деталізацію її положень іншими нормативно-правовими актами для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Отже відповідальність за вказаною статтею настає в разі вчинення особою порушення існуючих державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Суть такого порушення, тобто вчинені особою фактичні дії (бездіяльність), зокрема їхня суть, час і місце вчинення, а також конкретні порушені правові норми (державні стандарти, норми і правила) повинні бути відображені (описані) в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст.245 КУпАП Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 04 квітня 2024 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 біля свого подвір`я зберігав каміння, чим порушив правила благоустрою у цьому населеному пункті, у зв`язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.152 КУпАПта накладено на нього штраф у розмірі 1360 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру(ч. 2 ст. 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Правила благоустрою населених пунктів України затверджуються відповідними сільськими, селищними та міськими радами, а тому у протоколі має бути зазначено, які саме правила благоустрою міста були порушені.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст.76 КАС України).

За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд зазначає, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №980525 від 24 квітня 2024 року та оскаржуваної постанови адміністративної комісії №57 від 22 травня 2024 року не вбачається які саме правила благоустрою були порушені позивачем ОСОБА_1 .

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у протоколі повинно бути зазначено, які саме правила благоустрою селища були порушені, разом з тим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові адміністративної комісії дії позивача, які полягали у «зберіганні каміння», не утворюють самі по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП; у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, а тому постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради у справі про адміністративне правопорушення №57 від 22 травня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

При розгляді позовних вимог про визнання бездіяльності Товстенської селищної ради в частині невиконання рішення Заліщицького районного суду від 12.12.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905 та зобов`язання Товстенської селищної ради виконати вказане судове рішення, суд враховує наступне.

Тобто, позивачі, звертаючись із цим позовом, фактично просять суд зобов`язати відповідача виконати рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12.12.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905.

Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Наведені спеціальні норми КАС України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачами спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивачів стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), № 400/822/20 (постанова від 31.01.2022), № 233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №818/1346/16 (постанова від 30.06.2022) та № 160/2888/23 (постанова від 18.01.2024).

Також суд зазначає, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі № 2-а-6056/11/1905, а не окремого позову. Тому в цій частині позовних вимог розгляд справи № 597/844/25 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

При розгляді позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 33 000 000 грн. суд враховує наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 Цивільного кодексу України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 33 млн гривень позивачі пов`язують з протиправним діями та бездіяльністю відповідача.

Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Разом з тим, суд зазначає, що саме рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2011 року, на яке покликаються позивачі, та скасована у ході розгляду справи оскаржувана постанова жодним чином не доводить факт заподіяння моральної шкоди позивачам без наявності доказів на підтвердження факту завдання моральної школи та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Крім того, позивачами не зазначено в чому виявилися їхні страждання та приниження з боку органу державної влади або його посадових осіб, негативні наслідки, яких вони зазнали через дії відповідача, відсутні докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та негативними наслідками, які, як стверджує позивач, зазнав, разом з тим, таких не довів, а тому доводи позивачів не можуть підтверджувати заподіяння моральної шкоди відповідачем.

Таким чином, з врахуванням вищенаведених мотивів, суд вважає безпідставними доводи позивачів щодо стягнення моральної шкоди, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 33 000 000 грн.

Також суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині про зобов`язання Товстенської селищної ради довести до відома осіб приписаних до будинковолодіння АДРЕСА_1 на даний час, провести виписку сторонніх осіб, внести відомості власності ОСОБА_2 до державного реєстру будинковолодіння на земельній ділянці за № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122055500; перенести браму ОСОБА_3 згідно генплану; провести розмежування між будинковолодіннями згідно генплану ОСОБА_4 № 25 та ОСОБА_5 № 27, з врахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним та гарантує власникові можливість на власний розсуд користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Втручання інших осіб у здійснення власником своїх прав не допускається, якщо таке втручання не ґрунтується на законі. Власник самостійно визначає порядок користування належним йому майном, а тому інші особи не вправі втручатися у здійснення ним правомочностей власника, висувати обов`язкові для нього вимоги чи надавати вказівки щодо користування чи розпорядження майном за відсутності передбачених законом підстав.

Позовні вимоги про зобов`язання Товстенської селищної ради довести до відома осіб приписаних до будинковолодіння АДРЕСА_1 на даний час, провести виписку сторонніх осіб, внести відомості власності ОСОБА_2 до державного реєстру будинковолодіння на земельній ділянці за № 25 АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122055500; перенести браму ОСОБА_3 згідно генплану; Товстенській селищній раді провести розмежування між будинковолодіннями згідно генплану ОСОБА_4 № 25 та ОСОБА_5 № 27, суд вважає безпідставними, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами, а також обставинами встановленими під час розгляду справи. У зв`язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат по справі, суд враховує те, що позивачі не понесли судових витрат по сплаті судового збору, оскільки звільнені від його сплати при поданні даної заяви до суду, відповідач теж не поніс судових витрат по даній справі, тому їх слід компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Інші судові витрати слід покласти на сторони в понесених ними розмірах, так як позивачами суду не надано з позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених (очікуваних) судових витрат пов`язаних з розглядом справи, також такого розрахунку позивачами не надано суду до дня ухвалення рішення.

Керуючись ст. 247, 251, 254, 287-289 КУпАП, ст. 77, 139, 143, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною задовольнити частково.

Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради № 57 від 22 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП скасувати. Закрити справу про адміністративне правопорушення.

Провадження у справі № 597/844/25 в частині визнання бездіяльності Товстенської селищної ради та зобов`язання виконати рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17.11.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905 закрити.

В решті позов залишити без задоволення.

Судові витрати у виді судового збору по справі компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складення судового рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 17.05.2000 року Заліщицьким РВ УМВС, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 20.02.1997 року Заліщицьким РВ УМВС, ідентифікаційний код НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товстенська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02045722, селище Товсте, вул. Українська, 84, Чортківський район, Тернопільська область, 48630.

Повне рішення складене 13 серпня 2026 року.

Суддя А.Г. ТРЕНИЧ