Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 р. Справа № 597/572/26
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Тренич А.Г.
за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Кей-Колект» звернулося до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 77627,33 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.10.2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11064322000, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 22000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 25.10.2021 року.
25.10.2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1, згідно якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником всіх його зобов`язань в повному обсязі, що випливають із кредитного договору, як існуючих на момент укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.
13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Кей-Колект» набуло прав кредитора, у тому числі за кредитним договором №11064322000 від 25.10.2006 року.
28.05.2010 року Заліщицький районний суд Тернопільської області ухвалив рішення у справі № 2-196, та стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 171976,68 грн.
Проте, вказане судове рішення відповідачі не виконали, залишок заборгованості складає 151467,37 грн.
Оскільки вказану заборгованість за кредитним договором відповідачі не сплатили, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.11.2017 року до 23.02.2022 року у сумі 77627,33 грн.
Ухвалою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 04.05.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву (вх. №3655), в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх недоведеними. Просить застосувати позовну давність до всіх позовних вимог або їх частини, щодо яких судом буде встановлено її сплив та у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідач ОСОБА_2 не подавала відзиву на позовну заяву.
Позивач не делегував свого представника в судове засідання, подав заяву (вх.№4127), в якій просить розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник, адвокат Іжук Б.В. подав заяву (вх.№4186), в якій просить розгляд справи проводити без його участі та прийняти рішення з врахуванням позиції вказаної у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 25.10.2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11064322000.
25.10.2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1, згідно якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником всіх його зобов`язань в повному обсязі, що випливають із кредитного договору, як існуючих на момент укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.
13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кей-Колект» права вимоги, у тому числі за кредитним договором № 11064322000 від 25.10.2006 року.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 28.10.2010 року у справі №2-196 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 171976,68 грн.
Згідно з проведеним ТОВ «Кей-Колект» розрахунком трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачами виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, за період з 12.11.2017 року до 23.02.2022 року становить 77627,33 грн. з яких: сума 3% річних складає 19483,27 грн., сума нарахованих інфляційних втрат складає 58144,06 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
Дослідивши докази та з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.
Разом з тим, доказів того, що на час розгляду справи виконавче провадження щодо виконання рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 28.05.2010 року у справі № 2-196 знаходиться у стадії виконання, та що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання не сплив суду не надано.
Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованості за кредитним договором № 11064322000 від 25.10.2006 року на примусовому виконанні у державній виконавчій службі чи у приватного виконавця не перебувають та не перебували.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 у справі №554/9126/20 (провадження №61-13760сво21) зазначено, що тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц (провадження №61-32171сво18).
Пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №285/3536/20 (провадження №61-261св22).
Такі ж правові підходи застосовано у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі №753/369/21 (провадження №61-5785св23), що свідчить про сталість судової практики з питання застосування ст. 625 ЦК України у натуральному зобов`язанні.
Таким чином, оскільки позивач не реалізував своїх прав на звернення у встановлені законом строки до примусового виконання рішення суду, відтак він втратив своє право вимоги на примусове виконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором та рішенням суду (строк пред`явлення до виконання рішення суду).
Отже, зобов`язання відповідачів є задавненим у зв`язку з чим набуло характеру натурального зобов`язання.
З матеріалів справи вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем на вимогу, яка на даний час існує в натуральному зобов`язанні.
Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без примусового стягнення заявленої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до заявленої вимоги позовної давності (строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання), а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги такого строку.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 сформувала правовий висновок, який зводиться до того, що зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.
У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.
За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на не виконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.
Факт не перебування виконавчих листів за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.
Таким чином, в задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних та інфляційних втрат від простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості слід відмовити, оскільки 3% річних та інфляційні втрати нараховані до вимог, які існують в натуральному зобов`язанні та строк пред`явлення яких сплинув.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності є безпідставним.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», місцезнаходження: м. Київ, вул.Менделєєва, 12, офіс 94/1, код ЄДРПОУ 37825968.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 13 серпня 2026 року.
Суддя А.Г. ТРЕНИЧ
Судове рішення № 138956277, Заліщицький районний суд Тернопільської області було прийнято 13.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 597/572/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: