Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 583/2056/26
2/583/1189/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Вангородський Віталій Васильович про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
23.04.2026 позивачка звернулася до суду з даним позовом, згідно з яким просить:
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого за законом є його донька - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину відповідно до чинного цивільного законодавства;
- визнати за ОСОБА_1 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, відповідно Рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради народних депутатів №39 від 15.01.1997 «Про приватизацію земельних ділянок», згідно з матеріалами приватизаційної комісії, якими виконком Охтирської міської Ради народних депутатів вирішив передати у приватну власність у відповідності до ст.ст. 57, 66, 67 ЗК України ОСОБА_2 земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва по АДРЕСА_1 , площею 1000 м2.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . 23.06.2011з метою реалізації своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до завідуючого Краснопільської районної державної нотаріальної контори Вангородського В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, на підставі якої була відкрита спадкова справа. Однак 03.03.2026 вже як приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Вангородський В.В. видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, а саме свідоцтва про право на спадщину, яке підтверджує право власності ОСОБА_2 на 1/8 частку вищезазначеного житлового будинку. Окрім того, за життя ОСОБА_2 не завершив приватизацію земельної ділянки площею 1000 м2, цільове призначення - для індивідуального житлового будівництва, що розташована по АДРЕСА_1 , державний акт на цю земельну ділянку не отримав, а тому, на переконання сторони позивача, до ОСОБА_1 , як спадкоємиці, перейшло право на завершення процедури приватизації.
28.04.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням сторін.
09.06.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду з викликом учасників справи.
У судове засідання сторони та третя особа не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, при цьому представник позивачки підтримав позовні вимоги, а відповідач їх залишив на розсуд суду.
У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Таратутине Краснопільського району Сумської області у віці 73 років помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.01.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 доводився позивачці ОСОБА_1 батьком, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05.04.1966 райбюро РАГС м. Охтирка Сумської області, та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 17.12.1983 відділом РАГС Охтирського міськвиконкому Сумської області.
23.06.2011 на підставі заяви ОСОБА_1 державним нотаріусом Краснопільської державної нотаріальної контори Вангородським В.В. після смерті ОСОБА_2 відкрита спадкова справа №203, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.12.2025 №83479251 та копією цієї спадкової справи.
Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 03.03.2026 №273/02-32 приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Вангородський В.В. відмовив ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємиці ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, а саме свідоцтва про право на спадщину, видане Охтирською держнотконторою 13.03.1953 за Р№5-1747, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на 1/8 частку житлового будинку.
Відповідно до довідки №345/01-14, виданої 20.02.2026 Сумським обласним державним нотаріальним архівом, видати дублікат свідоцтва про право на спадщину, виданого Охтирською державною нотаріальною конторою 19.03.1953 за р. №5-1747 на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не має можливості, оскільки документи Охтирської державної нотаріальної контори за 1953 рік на зберігання до Сумського обласного державного нотаріального архіву не передавалися.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 19.03.1953, зареєстрованого в реєстрі №5-1747, що мається в матеріалах інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_2 в особі своєї матері ОСОБА_4 , успадкували після смерті ОСОБА_7 в рівних частках право на половину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 19.03.1953, зареєстрованого в реєстрі за №5-1743, що мається в матеріалах інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , яка є дружиною ОСОБА_8 , належить у спільному майні цього подружжя частка в розмірі 1/2, в тому числі і в їхньому домоволодінні, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.11.1989, зареєстрованим в реєстрі за №3909, ОСОБА_2 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 5/8 часток житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , що належали померлій на підставі свідоцтва про право власності від 19.03.1953 за р. №5-1743 (1/2 частка) та свідоцтва про право на спадщину від 19.03.1953 за /р. №5-1747 (1/8 частка).
Відповідно до договору від 10.02.1990, зареєстрованого в реєстрі за №195, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 подарували ОСОБА_2 1/4 частину житлового будинку з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 став одноособовим власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а отже вказане домоволодіння входить до складу спадщини після його смерті.
Згідно з інформаційною довідкою №738, виданою 19.08.2025 КП ОМР «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» та технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що складено 19.08.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ «а», ганок літ. «а1», сарай літ. «Б», літній душ-вбиральня літ. «Г», аорота №1, огорожа №2. Житловий будинок одноповерховий, з 2-х кімнат, загальною площею будинку 56,9 кв.м. Рік будівництва житлового будинку 1946 рік. При обстеженні нерухомого майна перепланувань та будівель, побудованих без дозвільних документів, не виявлено.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи викладені і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст.ст. 2, 12, 13 ЦК України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до положення ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.ст. 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу.
За ч.3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.5 ст. 1261 ЦК України у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
За приписами ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст. 1269 ЦК України).
Положеннями ст. 1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1298 ЦК України).
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачці як спадкоємиці після смерті ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу, а також те, що домоволодіння АДРЕСА_1 входить до складу спадщини після смерті останнього, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав позивачки заявлені вимоги в частині визнання права власності на домоволодіння підлягають задоволенню.
Вирішуючи позов в частині визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки, судом враховується наступне.
Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської Ради народних депутатів від 15.01.1997 №39 передано у приватну власність земельні ділянки громадянам у відповідності до ст.ст. 57, 66 та 67 ЗК України, у тому числі ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 площею 1000 для індивідуального житлового будівництва.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2025 №НВ-5600951132025 вбачається, що на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2025, 03.10.2025 була здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5910200000:18:011:0114, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про право власності відсутні.
З відповіді Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 19.08.2025 №1590/15-25 вбачається, що станом на 01.01.2013 за ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 державні акти на право (приватної) власності на земельну ділянку не зареєстровано.
Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.
Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В п. 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
Згідно з абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц та у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі №723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі №554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі №545/1631/19, від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17 (провадження №61-41370св18) вказано, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.
У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц (провадження №61-14127св18) зазначено, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.
Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи спадкодавець ОСОБА_2 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, однак за життя не встиг приватизувати та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, а тому остання не могла перейти до спадкоємців в порядку спадкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, сторона позивача не надала суду допустимих, достовірних і достатніх доказів невизнання і порушення відповідачем права позивачки як спадкоємеці на завершення приватизації, за захистом яких вона звернулася до суду. Більш того, суду не надано доказів, що позивачка взагалі зверталася до відповідача з даною вимогою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є передчасним, оскільки позивачкою не вичерпано всіх можливих законних заходів щодо отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку в досудовому порядку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають вирішенню у порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: виконавчий комітет Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка Сумської області, код ЄДРПОУ 04058002.
Третя особа: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Сумської області Вангородський Віталій Васильович, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 34, м. Суми.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко
Судове рішення № 138967437, Охтирський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 12.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 583/2056/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: