Рішення № 138962580, 13.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року справа № 580/2026/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (далі відповідач), в якому позивач просить6

визнати протиправним та скасувати рішення від 04.04.2025 №ЦО-10425;

визнати протиправним та скасувати витяг з рішення від 04.04.2025 №ЦО-10425, який надсилається органу Пенсійного фонду.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте неправомірно та з порушенням порядку його прийняття. Зокрема вказано, що підстави для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення щодо позивача були відсутні, перевірку ініційовано на підставі запиту робочої групи. Водночас, позивач вказує, що їй інвалідність установлена безстроково і в такому випадку переогляд здійснюється лише у разу особистого звернення або на підставі рішення суду. Отже, ініціатива перевірки не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того позивач вказує, що скасувавши позивачу інвалідність, яка установлена безстроково, та встановивши 2 групу інвалідності на 1 рік з 31.08.2018 до 31.08.2019 фактично застосував зворотну дію індивідуального акту в часі, що є недопустимим.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Оцінивши доводи позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Суд встановив, що рішенням Черкаської обласної МСЕК №1 від 31.08.2018 №5668 позивачу з 31.08.2018 встановлено 2 групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серії 12 ААБ №303260.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 04.04.2025 №ЦО-10425, визнано необґрунтованим встановлення позивачу 2 групи інвалідності безстроково та сформоване нове рішення, яким ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності на 1 рік з 31.08.2018. Вказано дату повторного оцінювання 31.08.2019.

В обґрунтування рішення вказано: «У хворої рак шийки матки 3 стадії. Діагноз підтверджено даними КТ дослідження, гістологігічного дослідження. Хворій в 2018 році було встановлено 2 групу інвалідності безстроково. Однак згідно з постановою 1317 безстрокове встановлення до проведення спеціального лікування суперечить загальному принципу експертизи у зв`язку з неможливістю оцінити результати лікування та реабілітаційний потенціал. Тому вважаємо необґрунтованим встановлення 2 групи на безстроковий період. Також на момент направлення пацієнтки на МСЕК вона не мала достатньої кількості днів непрацездатності. Ретроспективно було в доцільно визнати пацієнтку інвалідом 2 групи на 1 рік з подальшою оцінкою реабілітаційного потенціалу.».

Вважаючи вказане рішення протиправним, у зв`язку з тим, що останнє було прийнято за відсутності правових підстав та з порушенням порядку, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Для вирішення спору суд враховує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ (тут і далі у редакції станом на час прийняття спірного рішення) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст.3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон №2961-IV) (тут і далі у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).

За визначенням, наведеним в абз.4 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Станом на час установлення позивачу 2 групи інвалідності діяло Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі Положення №1317), відповідно до п.3 якого Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Разом з тим, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024 вирішено, зокрема:

Рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення (п.1 Рішення).

Кабінету Міністрів України доручено забезпечити:

- у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень - ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування (підп. в п.2 Рішення);

- розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України разом із Офісом Генерального прокурора невідкладно законопроєкту щодо унормування порядку нарахування заробітних плат і пенсій працівникам органів прокуратури України, а також закріплення відповідних соціальних гарантій для осіб, які мають інвалідність, для роботи в органах прокуратури України; проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність (абз.4 підп. д п.2 Рішення).

З аналізу наведеного рішення Ради національної безпеки і оборони України вбачається надання робочим групам доручення провести перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень - ініціювання їх перегляду в установленому порядку.

19.12.2024 ухвалено Закон України №4170-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Закон № 4170-ІХ), який набрав чинності 31.12.2024.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ установлено, що:

особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;

документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:

видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;

особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1388 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Постанова №1388), якою затверджено:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Згідно з абз.7 п.3 Постанови №1388 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Абз.1 п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до абз.11, 12, 13 п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою проведення перевірки обґрунтованості та скасування таких рішень є наявність постанови слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді або запит робочої групи.

Як установлено судом із спірного рішення, у п.6.1. «Підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці» зазначено: «запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи».

П.6.2. витягу із спірного рішення містить посилання на: « 03.02.2025 №82/01-09/1 від Черкаського МСЕК».

Оцінюючи вказані підстави проведення перевірки, суд зазначає, що долучений відповідачем до матеріалів справи лист КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» від 03.02.2025 №82/01-09/1 фактично є супровідним листом, яким на адресу ДУ Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України направлено медико-експерті справи, у т.ч. позивача.

Отже, у розумінні вимог п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи вказаний супровідний лист не може бути підставою проведення перевірки обґрунтованості рішень про встановлення особі інвалідності

Крім того, відповідачем надано суду лист Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою СБУ від 06.12.2024 №18/65616/1/1-24, зі місту якого вбачається, що Головним управлінням доопрацьовано наявну інформацію, яка свідчить про можливу видачу обласними медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) завідомо неправдивих документів щодо встановлення інвалідності для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування. Тому направляється оновлений та доопрацьований перелік осіб з числа працівників органів державної влади та місцевого самоврядування для перевірки достатності підстав для встановлення груп інвалідності, та для можливого використання у роботі міжвідомчої робочої групи з перевірки обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

При цьому, жодні листи правоохоронних органів не можуть бути підставою проведення перевірки обґрунтованості рішень про встановлення особі інвалідності.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 18.03.2026 у справі 360/660/25 ухваленій у подібних правовідносинах, Установа є самостійним суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В такому випадку наявність будь-якого листа чи запиту від правоохоронних органів не звільняє відповідача від обов`язку застосовувати норми права, чинні безпосередньо на дату ухвалення рішення.

Отже, відповідачем не надано суду належного та допустимого доказу в обґрунтування підстав для проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення Черкаської обласної МСЕК №1 від 31.08.2018 №5668 про встановлення позивачу 2 групи інвалідності.

Також, суд зазначає, що відповідно до підп.5 п.3 Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку (набрав чинності 18.05.2024) доручено Кабінету Міністрів України вжити заходів спільно з правоохоронними органами на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року, введеного в дію Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 12 вересня 2023 року №576/2023, щодо перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності громадянам України чоловічої статі віком від 25 до 50 років, яким після 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності цим Законом вперше встановлено інвалідність II та III груп (крім тих, кому інвалідність II та III груп встановлено у порядку підвищення/зменшення групи інвалідності та/або за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, а також відсутності кінцівки, кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або наявності онкологічного захворювання, інтелектуальних порушень чи психічних розладів, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, причини інвалідності з дитинства).

Отже, вказаною нормою доручено здійснити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності особам чоловічої статі, віком від 25 до 50 років, яким інвалідність установлено після 24 лютого 2022 року.

Як установлено судом, позивачу встановлено 2 групу інвалідності безтерміново рішенням Черкаської обласної МСЕК №1 від 31.08.2018 №5668, тобто до 24.02.2022, та внаслідок онкологічного захворювання, а тому зважаючи на стать позивача (жіноча), час встановлення їй інвалідності, причину інвалідності, наведена норма Закону №3633-IX не передбачає перегляду відповідного рішення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення Черкаської обласної МСЕК №1 від 31.08.2018 №5668 про встановлення позивачу 2 групи інвалідності, здійснено без наявності належних підстав.

Крім того, установлений позивачу безстроковий статус особи з інвалідністю існував з серпня 2018 року та охоплюється гарантіями правової визначеності й легітимних очікувань, які є складовими принципу верховенства права.

Повторне відкриття цього питання за відсутності нового законного приводу порушує баланс між суспільним інтересом та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу.

Таким чином, перевірку обґрунтованості рішення про встановлення позивачу інвалідності та його скасування здійснено відповідачем за відсутності законодавчо визначених підстав і поза межами наданих йому повноважень, що зумовлює протиправність оскаржуваного рішення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25, судовий контроль у таких правовідносинах здійснюється за таким алгоритмом: наявність законодавчо визначених підстав для проведення перевірки; належна мотивованість акта, що скасовує попереднє рішення (викладення конкретних медичних та юридичних невідповідностей); дотримання балансу між суспільним інтересом (боротьба з правопорушеннями) та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу. Першим і визначальним елементом цього алгоритму є наявність законної підстави для перевірки.

Щодо процедури прийняття спірного рішення, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, абз.11, 12, 13 п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено порядок проведення перевірки обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності.

Зокрема, проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляд здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень, про що повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності).

Суд зазначає, що ухвалою від 09.03.2026 про відкриття провадження у справі суд зобов`язував відповідача надати суду належним чином завірені копії усіх документів, на підставі яких прийнято рішення про не визнання позивача інвалідом, зокрема: підстави проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення позивачу інвалідності; протокол засідання комісії; акт огляду; запрошення позивача на засідання комісії і доказ його направлення/отримання позивачем та інші документи, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

Вказану ухвалу відповідач отримав 03.03.2026 засобами «Електронний суд».

Аналогічні докази суд витребував у відповідача ухвалою від 08.05.2026, яку відповідач отримав 21.05.2026 засобами «Електронний суд».

Однак, відповідачем не надано суду жодного доказу виклику/повідомлення позивача щодо засідання Центру оцінювання функціонального стану особи, на якому прийняте спірне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначеного обов`язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк.

Отже, під час судового розгляду відповідач не довів повідомлення позивача про засідання Центру оцінювання функціонального стану особи, на якому прийняте рішення про не визнання позивача особою з інвалідністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах відносно позивача не доведено дотримання процедури повідомлення, визначеної абз.11, 12, 13 п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи:

без наявності законних підстав;

без повідомлення про переогляд рішення МСЕК про встановлення позивачу II групи інвалідності;

Крім того суд враховує Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ Про адміністративну процедуру (далі Закон №2073-ІХ).

Так, ст.4 Закону №2073-ІХ визначені принципи адміністративної процедури, серед яких є: верховенство права, у тому числі відкритість; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Вказані принципи розкрито у ст.ст.12, 17 Закону №2073-ІХ, які передбачають, що адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

На підставі ч.1 ст.63 Закону №2073-ІХ учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

На переконання суду, вказаних принципів відповідачем у спірних правовідносинах дотримано не було, оскільки перегляд рішення про встановлення позивачу 2 групи інвалідності здійснене без його участі та повідомлення.

Суд також звертає увагу на принцип правової (юридичної) визначеності, який є фундаментальною складовою верховенства права і означає, що закони та правові акти повинні бути ясними, передбачуваними й доступними для розуміння громадянами. Цей принцип добре розвинений у практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який послідовно вказує на значущу роль судової практики для забезпечення передбачуваності закону.

У справі Олександр Волков проти України ЄСПЛ визнав, що при оцінці чіткості положення закону має існувати розумний підхід. У протилежному випадку законодавчий акт не буде всебічно охоплювати питання та вимагатиме постійного перегляду та внесення змін, щоб відповідати новим обставинам, що виникають у практиці.

Відповідні позиції відображаються і в рішеннях Конституційного Суду України.

Так, у рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 22 вересня 2019 року №6-рп/2019 принцип юридичної визначеності включений до верховенства права. Фіксується положення про вимогу визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмежені трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

У п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28 червня 2010 року №17-рп/2010 зазначається, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремити правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Також, у рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №3-р/2018 йдеться про важливість для забезпечення стабільності правового становища людини принципу правової визначеності, оскільки він вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості).

У рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року №3-р/2018 способом забезпечення стабільності юридичного становища індивіда визнається принцип юридичної визначеності, який містить вимоги до системи права, правотворчості та правозастосування, а в рішенні від 6 червня 2019 року №3-р(І)/2019 зазначається, що юридична визначеність дає змогу учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях.

У рішеннях Великої палати Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року №6-р/2019 та від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визначені такі складові юридичної визначеності: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права, право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачення наслідків застосування норм права.

Зважаючи на викладене, на переконання суду, проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу 2 групи інвалідності без наявності належних підстав з порушенням порядку, здійснено всупереч принципу правової визначеності.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд під час вирішення спору врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, відповідно до яких суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, надаючи оцінку спірному рішенню у контексті ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, без оцінки медичного критерію, суд дійшов висновку, що воно прийняте не у порядку та не спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 04.04.2025 №ЦО-10425, яким визнано необґрунтованим встановлення позивачу 2 групи інвалідності безстроково та сформоване нове рішення, яким ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності на 1 рік з 31.08.2018.

Вимоги позивача визнати протиправним та скасувати витяг з рішення від 04.04.2025 №ЦО-10425, який надсилається органу Пенсійного фонду задоволенню не підлягають, оскільки витяг із спірного рішення сам по собі не є окремим рішенням суб`єкта владних повноважень. А лише дублює його окремі положення.

Відтак, скасування витягу із спірного рішення, яке визнане судом протиправним, не матиме наслідком поновлення порушених прав позивача, які поновлюються саме скасуванням оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 04.04.2025 №ЦО-10425, яким визнано необґрунтованим встановлення ОСОБА_1 2 групи інвалідності безстроково, та сформоване нове рішення, яким ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності на 1 рік з 31.08.2018.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1а, код ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ