Рішення № 138960500, 13.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19642/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 30.06.2026 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання з 24.04.2026 у розмірі 50% від суддівської винагороди без врахування трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, періоду проходження строкової військової служби (два роки) та 10 днів стажу роботи на посаді судді;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, такі періоди: період навчання в Свердловському вищому військово-політичному танко-артилерійському училищі імені Л.І.Брежнєва з 05.08.1983 до 10.07.1987 як період проходження строкової військової служби (два роки); три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, а саме три роки з періоду роботи адвокатом в адвокатському об`єднанні «Одеська обласна колегія адвокатів» (з 23.07.1999 по 20.07.2007), а всього 23 роки 9 місяців 3 дні, та визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 56% суддівської винагороди працюючого судді;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 24.04.2026 ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Одеського окружного адміністративного суду вих. № 03.04.17-43144/26 від 23.04.2026 з розрахунку стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 23 років 9 місяців 3 днів та провести донарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Президент України Указом від 20 липня 2007 року №654/2007 «Про призначення суддів» відповідно до ст. 127 та ч. 1 ст. 128 Конституції України постановив призначити строком на п`ять років у місцевих адміністративних судах, зокрема, на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 . Наказом голови Одеського окружного адміністративного суду №29-0с від 01.08.2007 ОСОБА_1 зараховано до штату суду, встановивши йому посадовий оклад згідно штатного розпису та надбавку за вислугу років у розмірі 15 відсотків як такому, вислуга років у якого станом на 01.08.2007 складала 9 років 5 місяців 21 день. Постановою Верховної Ради України від 07.06.2012 №4918-VI суддя Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 обраний на посаду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя №742/0/15-26 від 23.04.2026 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 №4-К/ТР/С ОСОБА_1 відраховано зі штату Одеського окружного адміністративного суду.

30.04.2026 відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (пункт 2 розділу І) заява позивача про призначення довічного грошового утримання як судді у відставці подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке за результатами її розгляду прийняло розпорядження від 12.05.2026, яким позивачу призначено довічне грошове утримання як судді у відставці. При цьому, страховий стаж судді для призначення довічного грошового утримання визначений - 18 років 8 місяців 23 дні, та його сума склала 67001,35 грн, що становить 50% від суми суддівської винагороди, яку ОСОБА_1 отримував до дату звільнення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 03.07.2025 прийнято до розгляду позовну заяву; відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу в порядку статті 262 КАС України.

14.07.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити та вказує, що чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді часу проходження строкової військової служби, періоду навчання, а тому, виплата щомісячного грошового утримання судді у відставці проводиться у розмірі, передбаченому Законом №1402 на момент відповідного розрахунку.

20.07.2026 до суду надійшли витребувані матеріали пенсійної справи позивача.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05.08.1983 до 10.07.1987 був курсантом Свердловського вищого військово-політичного танко-артилерійського училища імені Л.І.Брежнєва, що не оспорюється відповідачем.

У період з 23.07.1999 по 20.07.2007 позивач був членом адвокатського об`єднання «Одеська обласна колегія адвокатів», працював адвокатом та сплачував за себе у даному періоді, який перевищує 3 (три) календарні роки пенсійний збір, що також не оспорюється відповідачем.

Президент України Указом від 20 липня 2007 року №654/2007 «Про призначення суддів» відповідно до ст. 127 та ч. 1 ст. 128 Конституції України постановив призначити строком на п`ять років у місцевих адміністративних судах, зокрема, на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

Наказом голови Одеського окружного адміністративного суду №29-0с від 01.08.2007 ОСОБА_1 зараховано до штату суду, встановивши йому посадовий оклад згідно штатного розпису та надбавку за вислугу років у розмірі 15 відсотків як такому, вислуга років у якого станом на 01.08.2007 складала 9 років 5 місяців 21 день.

Постановою Верховної Ради України від 07.06.2012 №4918-VI суддя Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 обраний на посаду безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя №742/0/15-26 від 23.04.2026 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У рішенні №742/15-26 від 23.04.2026 Вища рада правосуддя встановила, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 23 роки 9 місяців 3 дні, та до нього зарахований стаж роботи безпосередньо на посаді судді 18 років 9 місяців 3 дні, період проходження строкової військової служби 2 роки та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

Наказом в.о. голови Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 №4-К/ТР/С ОСОБА_1 відраховано зі штату Одеського окружного адміністративного суду.

30.04.2026 заява позивача про призначення довічного грошового утримання як судді у відставці подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке за результатами її розгляду прийняло розпорядження від 12.05.2026, яким позивачу призначено довічне грошове утримання як судді у відставці.

При цьому страховий стаж судді для призначення довічного грошового утримання визначений - 18 років 8 місяців 23 дні, та його сума склала 67001,35 грн, що становить 50% від суми суддівської винагороди, яку ОСОБА_1 отримував до дату звільнення.

Вважаючи спірні дії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією та законами України.

У п. 4 ч. 5 ст. 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, на час виходу мене у відставку, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч. 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як встановлено судом, Рішенням Вищої ради правосуддя №742/0/15-26 від 23.04.2026 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У рішенні №742/15-26 від 23.04.2026 Вища рада правосуддя встановила, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 23 роки 9 місяців 3 дні, та до нього зарахований стаж роботи безпосередньо на посаді судді 18 років 9 місяців 3 дні, період проходження строкової військової служби 2 роки та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки.

Разом із тим зазначене рішення Вищої ради правосуддя є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване та є обов`язковим для врахування всіма суб`єктами владних повноважень.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів.

Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, то незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Щомісячне грошове утримання судді у відставці, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 22.12.2010 №23- рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3- рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2. абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів. їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинили вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг переділеного законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rec (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13.03.2015 № 20.

Отже, неправомірним є позбавлення судді, набутого статусу (статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності.

На момент виходу позивача у відставку Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (з наступними змінами і доповненнями) є чинним.

Відповідно до ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, мас право подати заяву про відставку.

При цьому, згідно положень чинного законодавства України, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Вирішуючи питання щодо співвідношення стажу роботи судді, який дає право на відставку, та стажу, що враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання, Верховний Суд сформував сталу та послідовну правову позицію.

Така позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/1 7, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а та від 09.11.2018 у справі № 559/443/17, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

Додатково суд враховує, що Рада суддів України у рішенні від 11 квітня 2024 року №6 звернула увагу на необхідність врахування органами Пенсійного фонду України сформованої практики Верховного Суду щодо визначення стажу роботи судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання.

Хоча зазначене рішення не є нормативно-правовим актом та не встановлює нових правових норм, воно відображає сформований у практиці Верховного Суду підхід до застосування положень законодавства, що регулюють порядок визначення стажу роботи судді та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На переконання суду, відповідач знехтував визначеним Вищою радою правосуддя у рішенні №742/0/15-26 від 23.04.2026 стажем судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання, а також припустився помилки щодо правозастосування вищенаведених норм права, що призвело до порушення прав позивача, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 24.04.2026 у розмірі 50% від суддівської винагороди без врахування трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, періоду проходження строкової військової служби (два роки) та 10 днів стажу роботи на посаді судді, є протиправними.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо страхового стажу ОСОБА_2 у період з 05.08.1983 до 10.07.1987 як період проходження строкової військової служби (два роки); три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, а саме три роки з періоду роботи адвокатом в адвокатському об`єднанні «Одеська обласна колегія адвокатів» (з 23.07.1999 по 20.07.2007) з наведених вище підстав.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.

Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправними діями відповідача та в даному випадку не було належно обраховано стаж ОСОБА_1 , який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання з 24.04.2026 у розмірі 50% від суддівської винагороди без врахування трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, періоду проходження строкової військової служби (два роки) та 10 днів стажу роботи на посаді судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, такі періоди: період навчання в Свердловському вищому військово-політичному танко-артилерійському училищі імені Л.І.Брежнєва з 05.08.1983 до 10.07.1987 як період проходження строкової військової служби (два роки); три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, а саме три роки з періоду роботи адвокатом в адвокатському об`єднанні «Одеська обласна колегія адвокатів» (з 23.07.1999 по 20.07.2007), а всього 23 роки 9 місяців 3 дні, та визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 56% суддівської винагороди працюючого судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 24.04.2026 ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Одеського окружного адміністративного суду вих. № 03.04.17-43144/26 від 23.04.2026 з розрахунку стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 23 років 9 місяців 3 днів та провести донарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.

Саме такий судовий захист соціальних прав позивача суд вважає ефективним та реальним з огляду на обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 25.06.2026, відтак, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання з 24.04.2026 у розмірі 50% від суддівської винагороди без врахування трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, періоду проходження строкової військової служби 2 роки та 10 днів стажу роботи на посаді судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, такі періоди: період навчання в Свердловському вищому військово-політичному танко-артилерійському училищі імені Л.І.Брежнєва з 05.08.1983 до 10.07.1987 як період проходження строкової військової служби (два роки); три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, а саме три роки з періоду роботи адвокатом в адвокатському об`єднанні «Одеська обласна колегія адвокатів» (з 23.07.1999 по 20.07.2007), а всього 23 роки 9 місяців 3 дні, та визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 56% суддівської винагороди працюючого судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 24.04.2026 ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Одеського окружного адміністративного суду вих. № 03.04.17-43144/26 від 23.04.2026 з розрахунку стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 23 років 9 місяців 3 днів та провести донарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА