Рішення № 138959995, 10.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р. № 400/9050/26 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання М`ялик В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Артилерійська, 18,м. Миколаїв,54006, треті особиВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , проскасування постанов від 12.05.2026, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа військова частина НОМЕР_1 , з вимогами: скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анастасії Петрової від 12 травня 2026 року про закінчення виконавчого провадження №80028453; зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження №80028453; скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анастасії Петрової від 12 травня 2026 року про закінчення виконавчого провадження 80028510; зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження №80028510.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в провадження відповідача перебували два виконавчих провадження №80028453 та №80028510 з приводу виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 про зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення. Зазначенні виконавчі провадженні були відкрити 20.01.2026. Але, вже 12.05.2026 державним виконавцем ці виконавчі провадження були закрити з підстав передбачених п.11 ч.1 ст.ст.39, 40 Закону України «Про виконавче провадження». Позивачка не погоджується з цими рішеннями, оскільки вони позбавляють її можливості добитися від боржника виконання судового рішення. В свою чергу, рішення державного виконавця про закриття виконавчих провадження позивачка вважає протиправними, оскільки обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що державним виконавцем своєчасно були відкрити виконавчі провадження про зобов`язання військову частина НОМЕР_1 , а також направлені вимоги про добровільно виконання рішення суду. Військова частина обидва рази вимогу державного виконавця проігнорувала, за що державним виконавцем винесені постанови про накладення штрафу. Державним виконавцем було направлено повідомлення до органів поліції про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.382 КК України. Оскільки, всі передбачені законом заходи примусового виконання були виконанні, але рішення суду було неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець прийняв законне рішення про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених п.11 ч.1 ст.39 КК України.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні 10.08.2026 за участю представника позивача, в режимі відеоконференції.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

26.08.2025 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №400/2823/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за період з 05.08.2018 року по 05.02.2025 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період за період з 05.08.2018 року по 05.02.2025 року виходячи з щомісячної фіксованої величини 4090,0 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

02.12.2025 Миколаївським окружним адміністративним судом по цій справі видано два виконавчих листа, про зобов`язання військову частину здійснити відповідні перерахунки.

22.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) з заявою про примусове виконання за виконавчими листами у адміністративній справі №400/2823/25 від 02.12.2025.

20.01.2026 постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС відкрито провадження у виконавчому провадженні №80028510 за зобов`язанням військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1

20.01.2026 постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС відкрито провадження у виконавчому провадженні №80028453 за зобов`язанням військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення із інших розмірів посадового окладу та за звання, на користь ОСОБА_1 .

В постановах про відкриття виконавчого провадження №80028510 та №80028453, державним виконавцем надано боржнику 10 днів на виконання рішення суду.

05.02.2026 державний виконавець здійснив перевірку виконання рішення суду у межах виконавчих проваджень №80028510 та №80028453, та в обох випадках встановлено, що воно не виконано.

05.02.2026 державним виконавцем винесені постанови про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду, та знову зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів.

17.03.2026 державний виконавець здійснив перевірку виконання рішення суду у межах виконавчих проваджень №80028510 та №80028453, та в обох випадках встановлено, що воно не виконано.

17.03.2026 державним виконавцем винесені постанови про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 10200 гривень за повторне невиконання рішення суду, та знову зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів.

25.03.2026 військової частини НОМЕР_1 повідомлено державного виконавця, що виконати рішення суду вони не мають можливості у зв`язку з відсутністю коштів.

12.05.2026 державним виконавцем направлено повідомлено до відділення поліції №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.382 КК України.

12.05.2026 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №80028453 на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи із встановлених судом обставин, спір у цій справі виник щодо наявності або відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження ВП №80028510 та №80028453 відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За твердженням позивача, державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, без вжиття всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання.

Відповідач вказує на те, що ним двічі встановлено невиконання рішення боржником 05.02.26 та 17.03.2026, двічі накладено на боржника штрафи за невиконання рішення суду та направлено повідомлення до органів досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення. Відтак, державним виконавцем було вжито усіх дій, чіткий перелік яких передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з примусового виконання рішень.

З наведеного суд вбачає, що перед судом у цій справі постали наступні ключові питання:

- чи було здійснено виконавцем усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для примусового виконання рішень;

- чи є достатніми вжиті державним виконавцем дії з примусового виконання виконавчих листів по справі №400/2823/25 від 02.12.2025 для закінчення виконавчого провадження з підстав невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

За статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності;5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;6) гласності та відкритості виконавчого провадження;7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання; У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 11 ч. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512/5), за п.1, 2 Розділу IX якої, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

З аналізу наведених норм, суд вбачає, що для забезпечення виконання судового рішення, яке гарантоване Конституцією України, стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцю перелік повноважень, які можуть бути реалізовані під час виконавчого провадження.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок виконання рішень, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

В даному випадку, державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження керувався нормами, встановленими ч. 2, 3 ст. 63 Закону, та виконав передбачені ними дії.

А саме державний виконавець: 1) 05.02.26 встановивши невиконання рішення боржником, виніс постанову про накладення штрафу, в якій зазначив вимогу виконати рішення протягом 10 днів; 2) 17.03.2026 повторно встановивши невиконання боржником судового рішення, виніс постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі; 3) встановив, що рішення не може бути виконано без боржника; 4) надіслав органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального провадження.

Однак, як вже неодноразово наголошувалось вище, обов`язковість виконання судового рішення є однією з засад судочинства та гарантується Конституцією України.

Тому, державний виконавець повинен здійснити усі надані йому повноваження та права для забезпечення права стягувача щодо виконання судового рішення на його користь.

В даному випадку, державний виконавець дійшов висновку про неможливість виконання судового рішення, обмежившись лише встановленими ст. 63 Закону заходами.

Разом з цим, суд вважає, що державний виконавець може прийняти рішення про неможливість виконання рішення суду лише після вжиття усіх можливих заходів для виконання судового рішення з наданням відповідних доказів.

Як статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», так і п. 2 Розділу IX Інструкції №512/5 передбачено застосування інших заходів, окрім накладення штрафу та звернення до органів досудового розслідування.

Відповідачем не надано, та судом не встановлено з матеріалів справи, що державним виконавцем, якнайменш, здійснювався виклик посадової особи боржника для надання пояснень щодо виконання або неможливості виконання судового рішення, не встановив можливі причини невиконання рішення суду, не направляв відповідні запити до керівництва боржника, тощо.

При цьому, суд зауважує, що накладення штрафу на боржника є насамперед мірою відповідальності боржника за невиконання рішення суду, а підтверджує здійснення державним виконавцем наданих йому повноважень з метою забезпечення виконання судового рішення.

Крім того, закінчення виконавчого провадження без здійснення усіх можливих заходів для виконання судового рішення, може призвести до незворотнього порушення прав стягувача, оскільки абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону, закінчення виконавчого провадження, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Таким чином, оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.10.2023 у справі №420/1511/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, яка кореспондується з ч. 5, 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноваження суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не містить.

З урахуванням наведених мотивів, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо вжиття ним усіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів та примусів з метою виконання судового рішення по справі №400/2823/2, не відповідає дійсності та спростостовано під час судового розгляду.

Заходи, вчинені державним виконавцем з метою виконання ВП №80028510 та №80028453 (встановлення невиконання судового рішення, накладення штрафів, звернення до органів досудового розслідування) є недостатніми для закінчення підготовчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд вважає що права позивачці на виконання судового рішення, ухваленого на її користь, порушені та підлягають відновленню шляхом скасування оскаржуваних постанов від 12.05.2026 ВП №80028510 та №80028453.

Позов задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) (вул. Артилерійська, 18,м. Миколаїв,54006 35065742) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.05.2026 року про закінчення виконавчого провадження №80028453.

3. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відновити виконавче провадження №80028453.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.05.2026 року про закінчення виконавчого провадження №80028510.

5. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відновити виконавче провадження №80028510.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 13.08.2026