Рішення № 138959864, 13.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 рокусправа № 380/10660/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВІМПЕКС" до Львівської митниці про скасування рішення,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕВІМПЕКС" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 27.10.2025 № UA209000/2025/700113/2 та № UA209000/2025/700114/2;

- Визнати протиправними та скасувати Картки відмови від 27.10.2025 № UA209180/2025/001465 та № UA209180/2025/001466.

В обґрунтування позову зазначено, що Позивачем на виконання зовнішньоекономічного Договору про продаж автобусів від 01.10.2025, укладеного з компанією «KB AUTO EESTI OU» (Естонія), ввезено на митну територію України та подано до митного оформлення два пасажирські автобуси марки SCANIA / VAN HOOL K400/T9 (2012 року випуску) за митними деклараціями від 15.10.2025 № 25UA209180082219U6 та № 25UA209180082217U8 за задекларованою митною вартістю 20 000,00 євро за кожну одиницю. Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору) митному органу надано повний пакет документів, передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (надалі МК України), у тому числі контракт, інвойси, експортні декларації країни відправлення (Естонія), сертифікати походження EUR.1, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, довідки про транспортні витрати, а також додаткові документи про технічний стан та дефекти авто. Однак відповідач безпідставно витребував додаткові документи та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості від 27.10.2025 № UA209000/2025/700113/2 та № UA209000/2025/700114/2, підвищивши митну вартість кожного автобуса до 80 005,00 євро із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України), а також видав картки відмови № UA209180/2025/001465 та № UA209180/2025/001466. Позивач вважає такі рішення та картки відмови протиправними, оскільки подані ним документи містили повні та достовірні відомості про митну вартість товару, а відповідач не навів жодних обґрунтованих сумнівів і розбіжностей та порушив процедуру послідовного застосування методів визначення митної вартості. Просив задовольнити позову у повному обсязі.

Ухвалою від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

На адресу суду від відповідача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали (вх.№ 50385 від 11.06.2026).

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 13.08.2026 розглянуто клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідач подав суду відзив ( вх.№57320 від 01.07.2026) на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що під час митного контролю поданих документів було виявлено невідповідність складових митної вартості, а саме: п. 2.2 Договору передбачав оплату за товар до 01.10.2025, проте банківських платіжних документів надано не було; надані позивачем довідки про транспортні витрати від 13.10.2025 № 1 та № 2 не містили відомостей про кілометраж та тарифну ставку за 1 км, що суперечить Правилам № 599. Направлені декларанту вимоги про надання додаткових документів виконані не були. У зв`язку з цим митниця мала обґрунтовані сумніви щодо задекларованої вартості та правомірно визначила митну вартість за резервним методом (ст. 64 МК України) на підставі інформації з МД № 24UA408040009363U4 від 06.12.2024 на рівні 80 005,00 євро. Стосовно карток відмови відповідач зауважив, що вони не є рішеннями суб`єкта владних повноважень та не породжують правових наслідків.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№59795 від 08.07.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№62197 від 15.07.2026).

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВІМПЕКС» зареєстроване як юридична особа 04.02.2016. Основними видами економічної діяльності позивача є: театральна та концертна діяльність (90.01), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49); діяльність туристичних агенств (79.11); діяльність із підтримки театральних і концертних заходів (90.02); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19);інший пасажирський наземний транспорт н.в.і.у (49.39); вантажний автомобільний транспорт (49.41); допоміжне обслуговування наземного транспорту (52.21); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29); діяльність готелів і подібних засобі тимчасового розміщування (55.100; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10) та надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів (77.11).

01.10.2025 між ТзОВ «ЛЕВІМПЕКС» (Покупець) та компанією «KB AUTO EESTI OU» (Продавець, Естонія) укладено Договір про продаж автобусів, за умовами якого Позивач придбав два вживані автобуси марки SCANIA / VAN HOOL K400/T9 (2012 року випуску):

Автобус № 1: VIN НОМЕР_1 , сума 20 000,00 євро (інвойс від 01.10.2025 № 121559);

Автобус № 2: VIN YS2K6X20001877242, сума 20 000,00 євро (інвойс від 01.10.2025 № 121558).

15.10.2025 Позивачем через уповноваженого митного брокера подано до Львівської митниці електронні митні декларації МД № 25UA209180082219U6 та МД № 25UA209180082217U8 для здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі «імпорт» (ІМ40) за задекларованою митною вартістю 20 000,00 євро за кожен автобус (плюс транспортні витрати по 18 975,00 грн за кожен ТЗ) за 1-м методом (за ціною договору).

Разом із митними деклараціями митному органу надано пакет документів:

Зовнішньоекономічний Договір про продаж автобусів від 01.10.2025;

Інвойси від 01.10.2025 № 121559 та № 121558 з позначками «Оплачено»;

Експортні митні декларації країни відправлення (Естонія) від 01.10.2025 № 25EE1310E0116306B5 та № 25EE1310E0116305B6;

Сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 01.10.2025 № EE 084429 та № EE 084428;

Довідки про транспортні витрати від 13.10.2025 № 1 та № 2;

Свідоцтва про реєстрацію ТЗ (Швеція), довідки про відповідність екологічним нормам «ЄВРО-5», сертифікати відповідності, фотоматеріали дефектів ТЗ та цінову інформацію з ринку аналогічних автобусів.

27.10.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/700114/2 та № UA209000/2025/700113/2, якими митну вартість кожного з автобусів визначено за резервним методом (ст. 64 МК України) на рівні 80 005,00 євро.

Підставами для коригування відповідачем зазначено: ненадання банківських платіжних документів про оплату за товар (враховуючи умову п. 2.2 Договору про оплату до 01.10.2025) та неналежність довідок про транспортні витрати від 13.10.2025 № 1 та № 2 через відсутність відомостей про протяжність маршруту в кілометрах та тарифну ставку за 1 км. Джерелом інформації для коригування визначено МД № 24UA408040009363U4 від 06.12.2024.

Того ж дня, 27.10.2025, митним органом видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA209180/2025/001465 та № UA209180/2025/001466.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.

Позивач на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митними деклараціями повний пакет документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, а саме: Зовнішньоекономічний Договір про продаж автобусів від 01.10.2025; Інвойси від 01.10.2025 № 121559 та № 121558 з позначками «Оплачено»; Експортні митні декларації країни відправлення (Естонія) від 01.10.2025 № 25EE1310E0116306B5 та № 25EE1310E0116305B6; Сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 01.10.2025 № EE 084429 та № EE 084428; Довідки про транспортні витрати від 13.10.2025 № 1 та № 2; Свідоцтва про реєстрацію ТЗ (Швеція), довідки про відповідність екологічним нормам «ЄВРО-5», сертифікати відповідності, фотоматеріали дефектів ТЗ та цінову інформацію з ринку аналогічних автобусів.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Так, в рахунку-фактурі (інвойсі) № 121559 та № 121558 від 01.10.2025 року чітко вказано вартість товару .

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Як видно з матеріалів справи, відповідач фактично витребував усі визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Щодо зауважень відповідача про ненадання банківських платіжних документів, суд зазначає таке.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи подаються тільки у разі, якщо рахунок вже сплачено.

Судом встановлено що у поданих до митного оформлення інвойсах від 01.10.2025 № 121559 та № 121558 містилася примітка «Оплачено», а у зв`язку із фактичним переданням автобусів покупцю за актами приймання-передачі від 02.10.2025 вартість товару вважалася погодженою та фіксованою.

Позивач надав експортні декларації Естонії (MRN 25EE1310E0116306B5 та MRN 25EE1310E0116305B6), які підтверджують, що митна вартість, заявлена при вивезенні з ЄС, повністю відповідає задекларованій в Україні ціні 20 000,00 євро.

Відповідач не надав жодних доказів того, що фактична ціна розрізнялася чи була заниженою.

Щодо доводів про недоліки довідок про транспортні витрати, суд зауважує, що відповідно до умов поставки FCA LAAE-HARJU VALD (Інкотермс 2020) доставка автобусів (які є самохідними транспортними засобами) здійснювалася власними силами Позивача без залучення сторонніх перевізників.

На підтвердження витрат Позивач надав Довідки № 1 та № 2 від 13.10.2025 із визначенням точної суми витрат на пальне та проїзд (по 18 975,00 грн), яка була включена до граф 44 та 47 МД. МК України не містить обов`язкової вимоги подання саме калькуляції з розбивкою по кілометрах, коли перевезення здійснюється власними силами імпортера.

Відповідач не довів, що фактичні транспортні витрати були вищими за задекларовані.

Крім того, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять належного обґрунтування застосування резервного методу (ст. 64 МК України). Відповідач формально зазначив про неможливість застосування методів 2а 2г без проведення реальних консультацій із декларантом та без надання порівняльного аналізу характеристик оцінюваних автобусів із ТЗ, задекларованим за МД № 24UA408040009363U4 від 06.12.2024 (пробіг, технічний стан, наявність корозії та дефектів салону).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, рішення про коригування митної вартості повинен містити не лише посилання на джерело інформації, але й обґрунтування числових значень скоригованої вартості та розрахунок зроблених коригувань.

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ТзОВ «ЛЕВІМПЕКС» митної вартості декларованого товару за основним методом.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:

письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору). Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2025 № UA209000/2025/700113/2 та № UA209000/2025/700114/2 не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування карток відмови від 27.10.2025 № UA209180/2025/001465 та № UA209180/2025/001466 також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВІМПЕКС» (82107, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Грушевського, буд. 79, корп. 2, кв.75, ЄДРПОУ 40253418) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 27.10.2025 № UA209000/2025/700113/2 та № UA209000/2025/700114/2;

3.Визнати протиправними та скасувати Картки відмови від 27.10.2025 № UA209180/2025/001465 та № UA209180/2025/001466.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВІМПЕКС» (ЄДРПОУ 40253418) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343 )судовий збір в сумі 6656 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна