Рішення № 138959140, 13.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Київ справа №320/57786/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» з позовом до Чернівецької митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024, №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024, №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19.05.2022 між ТОВ «МАЯДО» як покупцем та компанією ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Республіка Туреччина) як продавцем укладено контракт міжнародної поставки №13, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставляти позивачу товари, кількість, асортимент, вартість та умови поставки яких визначаються у відповідних інвойсах.

На виконання зазначеного контракту у січні 2024 року продавцем здійснено поставку позивачу трьох партій товару - профілів, призначених для вікон та дверей з ПВХ, на умовах FCA TR ANTALYA. Для митного оформлення цих товарів позивачем подано митні декларації №24UA408020004970U1, №24UA408020004977U5 та №24UA408020005230U6, у яких митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту), з урахуванням транспортно-експедиційних витрат. Заявлена митна вартість партій товару становила відповідно 1 382 900,31 грн, 1 472 870,74 грн та 1 480 806,90 грн.

Разом з митними деклараціями позивачем були надані контракт, інвойси, міжнародні транспортні накладні (CMR), пакувальні листи, сертифікати про походження товару, документи щодо транспортно-експедиційних послуг та вартості перевезення, а також інші документи на підтвердження заявленої митної вартості.

Однак Чернівецька митниця не погодилася із заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024, №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024 та №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024, а також відповідні картки відмови №UA408020/2024/000174, №UA408020/2024/000177 та №UA408020/2024/000183. Внаслідок коригування митної вартості товари були випущені у вільний обіг зі сплатою додаткових митних платежів (фінансових гарантій), загальний розмір яких, за твердженням позивача, становить 207 083,01 грн.

Позивач не погоджується з висновками митного органу про наявність розбіжностей у поданих документах та недостатність відомостей для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, щодо посилань митниці на пов`язаність покупця і продавця позивач зазначає про відсутність належних доказів того, що така пов`язаність фактично вплинула на ціну товару. Саме по собі встановлення факту пов`язаності сторін, на думку позивача, не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.

Щодо транспортних витрат позивач вказує, що надані ним договір транспортного експедирування, заявки, рахунки та довідки про транспортні витрати підтверджують їх розмір. Зазначення у CMR безпосередніми перевізниками інших осіб, ніж експедитор, який виставив рахунки позивачу, не свідчить про недостовірність заявлених витрат, оскільки за умовами договору та законодавства про транспортно-експедиторську діяльність експедитор вправі залучати до виконання перевезення третіх осіб. У заявках на транспортно-експедиційні послуги, як зазначає позивач, безпосередні перевізники були вказані.

Позивач також вважає безпідставними сумніви митного органу щодо формування митної вартості товару за умовами поставки FCA TR ANTALYA, наполягаючи на тому, що подані документи у сукупності давали можливість визначити фактичну ціну товару та належним чином обчислити складові митної вартості.

Окремо позивач зазначає, що застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості є необґрунтованим. На його думку, митниця не навела належних причин неможливості застосування основного методу та попередніх другорядних методів, не здійснила належного порівняння характеристик оцінюваних товарів з товарами, митна вартість яких була використана як джерело цінової інформації, та не зазначила докладних відомостей щодо фактурної вартості, маршруту транспортування й інших комерційних умов відповідних поставок.

Крім того, позивач звертає увагу на суперечність у мотивуванні оскаржуваних рішень: з одного боку, митниця зазначила про відсутність інформації щодо операцій з ідентичними та подібними товарами як причину незастосування методів, передбачених статтями 59-60 Митного кодексу України, а з іншого - при застосуванні резервного методу використала раніше визнані митними органами митні вартості інших товарів. На переконання позивача, це свідчить про необґрунтованість переходу до резервного методу та недотримання встановленої законом послідовності методів визначення митної вартості.

За таких обставин ТОВ «МАЯДО» вважає рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості та прийняті на їх підставі картки відмови протиправними і просить суд їх скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право перевіряти достовірність і точність поданих декларантом документів та розрахунків, а у випадку наявності розбіжностей, відсутності відомостей щодо числових значень складових митної вартості або ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає сплаті, - витребувати додаткові документи та, за наявності передбачених законом підстав, здійснити коригування митної вартості.

За твердженням відповідача, документи, подані позивачем разом з митними деклараціями №24UA408020004970U1, №24UA408020004977U5 та №24UA408020005230U6, містили розбіжності та не підтверджували у повному обсязі числові значення складових заявленої митної вартості.

Зокрема, митниця звернула увагу на те, що в деклараціях митної вартості продавець та покупець зазначені як пов`язані особи. На думку відповідача, така обставина могла впливати на заявлену ціну товару, оскільки за результатами аналізу наявної цінової інформації аналогічні товари інших імпортерів, які не були пов`язані з продавцями, оформлювалися за вищим рівнем митної вартості. При цьому документів, які б підтверджували відсутність впливу взаємозалежності продавця та покупця на ціну товару, позивачем надано не було.

Крім того, відповідач посилається на умови поставки FCA TR ANTALYA та зазначає, що за такими умовами до витрат продавця належать, зокрема, навантажувальні роботи, внутрішнє перевезення, експортне мито, митні збори та податки. Водночас, на думку митниці, з поданих документів не вбачалося, яким чином зазначені складові враховані у заявленій митній вартості товару.

Також митниця вказує на невідповідність між відомостями, зазначеними у CMR, та документами про транспортно-експедиційні витрати. Так, безпосередніми перевізниками у CMR щодо трьох партій товару були зазначені PE OLEKSANDR VOZNIUK, FOP VOLKOV HENNADII та P.E. Frolkova O.S., тоді як рахунки та довідки про транспортні витрати виставлені ФОП ОСОБА_1 . Документів, які б підтверджували правовідносини та розрахунки між експедитором і безпосередніми перевізниками, надано не було.

Окремо відповідач зазначає, що заявки на транспортно-експедиційні послуги №164, №163 та №165 не містили відомостей про вагу конкретної партії товару, хоча така інформація, на думку митниці, могла впливати на вартість транспортно-експедиційного обслуговування. Крім того, у рахунках та довідках транспортно-експедиційні послуги були розподілені на надані за межами України та на території України, однак документального підтвердження критерію такого розподілу позивач не надав.

З огляду на зазначене митниця витребувала у декларанта додаткові документи, у тому числі бухгалтерські та платіжні документи, транспортні документи, документи про страхування, каталоги, специфікації та прайс-листи виробника, експертні висновки щодо вартості товару, копії митних декларацій країни відправлення, інформацію щодо реалізації ідентичних або подібних товарів та калькуляцію ціни.

Подані позивачем додаткові документи, за позицією відповідача, не усунули встановлених розбіжностей. Зокрема, частина бухгалтерських, видаткових та податкових документів стосувалася інших, раніше здійснених поставок, а в митних деклараціях країни відправлення щодо окремих партій містилися посилання на E-Fatura, які не були подані під час митного оформлення.

За таких обставин митниця дійшла висновку про неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості за першим методом. За твердженням відповідача, між митним органом та декларантом була проведена процедура консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості. Через відсутність інформації, необхідної для застосування методів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, а також методів на основі віднімання чи додавання вартості, митну вартість було визначено за резервним методом.

За основу коригування митницею взято раніше визнану митну вартість товару за митною декларацією №UA500500/2024/002351 від 23.01.2024 щодо ПВХ-профілів турецького походження на рівні 2,04 дол. США/кг. На переконання відповідача, використання цієї цінової інформації відповідало положенням статті 64 Митного кодексу України.

Ураховуючи наведене, Чернівецька митниця просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «МАЯДО» у повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» (місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38, ідентифікаційний код 35843786) зареєстроване в якості юридичної особи 17.06.2008, номер запису 1 332 102 0000 001420 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.05.2022 між позивачем (покупець за контрактом) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія «АДОПЕН») (Республіка Туреччина, Продавець за контрактом, надалі за текстом - АДОПЕН) укладено контракт міжнародної поставки №13.

За умовами Контракту №13 Продавець продає, а Покупець купує Товар згідно інвойсів (п.1.1.).

Відповідно до п.4.1. Контракту №13 Ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.

Товар за Контрактом №13 - профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft cipa)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції.

Відповідно до п.3.1. Контракту №13 Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

На виконання умов Контракту №13 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме профілі призначені для вікон та дверей з ПВХ на загальну суму 33 251,05 доларів США, згідно інвойсу № Y012024000000065 від 23.01.2024.

З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 29.01.2024 позивачем через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» (Договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022) подано електронну митну декларацію за №24UA408020004970U1. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту, також включено витрати позивача, не включені до ціни Товару) на суму 1 382 900,31 грн (33 251,05 доларів США по курсу 37,78 грн за 1 долар США та транспортно-експедиторські витрати у розмірі 126 639,06 грн), в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: Товар №1: 3916 20 00 90 (Профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) - на суму 36 602,97 доларів США (1,72доларів США/кг).

Однак, відповідачем було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000174.

На виконання умов Контракту №13 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме профілі призначені для вікон та дверей з ПВХ на загальну суму 35 691,73 доларів США, згідно інвойсу № Y012024000000064 від 23.01.2024.

З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 29.01.2024 позивачем через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» (Договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022) подано електронну митну декларацію за №24UA408020004977U5. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту, також включено витрати позивача, не включені до ціни Товару) на суму 1 472 870,74 грн (35 691,73 доларів США по курсу 37,88 грн за 1 долар США та транспортно-експедиторські витрати у розмірі 120 646,72 грн), в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: Товар №1: 3916 20 00 90 (Профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) - на суму 38 984,33доларів США (1,78доларів США/кг).

Однак, відповідачем було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000177.

На виконання умов Контракту №13 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме профілі призначені для вікон та дверей з ПВХ на загальну суму 35 753,78 доларів США, згідно інвойсу № Y012024000000072 від 24.01.2024.

З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 30.01.2024 позивачем через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» (Договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022) подано електронну митну декларацію за №24UA408020005230U6. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту, також включено витрати позивача, не включені до ціни Товару) на суму 1 480 806,90 грн (35 753,78 доларів США по курсу 37,87 грн за 1 долар США та транспортно-експедиторські витрати у розмірі 126 646,78 грн), в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: Товар №1: 3916 20 00 90 (Профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) - на суму 39 194,38доларів США (1,72доларів США/кг).

Однак, відповідачем було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000183.

Як убачається зі змісту графи 33 оскаржуваних рішень, мотиви невизнання заявленої позивачем митної вартості у всіх трьох випадках є переважно однаковими та зводяться до такого.

По-перше, митний орган послався на пов`язаність покупця - ТОВ «МАЯДО» та продавця - ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI. Митницею зазначено, що у графі 9а декларацій митної вартості сторони визначені як пов`язані особи, тоді як у графі 9б декларантом указано, що взаємозалежність продавця та покупця не вплинула на ціну товару. На переконання митного органу, сама наявність такого зв`язку давала підстави припускати його можливий вплив на рівень заявленої митної вартості, оскільки за результатами аналізу наявної у митниці цінової інформації подібні товари інших імпортерів, які не були пов`язані із продавцями, оформлювалися за вищим рівнем митної вартості. При цьому митниця зазначила, що документального підтвердження відсутності впливу взаємозалежності продавця та покупця на ціну товару декларантом не надано. У цьому контексті митний орган також послався на постанову Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №820/4849/16.

По-друге, митницею висловлено сумніви щодо формування митної вартості з урахуванням умов поставки FCA TR ANTALYA. У графі 33 зазначено, що за умовами FCA продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Митниця виходила з того, що за таких умов до витрат продавця входять, зокрема, витрати на навантажувальні роботи, внутрішні перевезення, експортне мито, митні збори та податки. Водночас до митної вартості декларантом окремо додано витрати на транспортування товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли сумніви щодо того, чи всі належні складові митної вартості враховані та чи не має місце неправильне визначення їх числового значення.

По-третє, митний орган звернув увагу на те, що особи, зазначені у міжнародних товарно-транспортних накладних CMR як безпосередні перевізники, не збігаються з особою, яка виставила позивачу рахунки та довідки про транспортні витрати.

Так, щодо товару за МД №24UA408020004970U1 у CMR №A002147 від 23.01.2024 перевізником зазначено PE OLEKSANDR VOZNIUK, тоді як рахунок №5 від 23.01.2024 та довідку про транспортні витрати №3 від 23.01.2024 оформлено ФОП ОСОБА_1 .

Щодо товару за МД №24UA408020004977U5 у CMR №A002146 від 23.01.2024 перевізником зазначено FOP VOLKOV HENNADII, тоді як рахунок №2 від 23.01.2024 та довідку про транспортні витрати №2 від 23.01.2024 також виставлено ФОП ОСОБА_1 .

Щодо товару за МД №24UA408020005230U6 у CMR №A002148 від 24.01.2024 перевізником зазначено P.E. Frolkova O.S., тоді як рахунок №6 від 24.01.2024 та довідку про транспортні витрати №4 оформлено ФОП ОСОБА_1 .

За висновком митниці, декларантом не було надано документального підтвердження правовідносин та розрахунків між експедитором і безпосередніми перевізниками, що, на думку відповідача, могло впливати на достовірність числового значення транспортно-експедиційних витрат як складової митної вартості.

По-четверте, митниця зазначила, що згідно з пунктом 2.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №27.01-23 від 27.01.2023 на кожне окреме перевезення оформлюється заявка, у якій мають визначатися умови та особливості конкретного перевезення. Водночас заявки №164, №163 та №165, подані щодо спірних партій товару, не містили відомостей про вагу відповідної партії. На думку митного органу, відсутність таких відомостей могла впливати на можливість перевірки вартості транспортно-експедиційного обслуговування.

По-п`яте, відповідач звернув увагу на порядок розподілу експедиційних витрат. У рахунках та довідках про транспортні витрати зазначено вартість експедиторських послуг за межами території України у сумі 800,00 грн, яка була включена декларантом до митної вартості, та вартість експедиторських послуг на території України у сумі 200,00 грн, яку до митної вартості не включено. При цьому митниця виходила з того, що експедитор надавав послуги на всій протяжності маршруту, тоді як документів, які б підтверджували критерій розподілу вартості експедиційних послуг на послуги до та після перетину митного кордону України, декларантом не надано.

У зв`язку із зазначеним митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи, зокрема платіжні та бухгалтерські документи щодо вартості товару, документи щодо вартості перевезення, страхові документи - у разі здійснення страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації та прейскуранти виробника, висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних та вартісних характеристик товарів, копії митних декларацій країни відправлення, документи щодо реалізації ідентичних або подібних товарів на території України, довідкову інформацію про вартість ідентичних або подібних товарів у країні-експортері та калькуляцію ціни.

Стосовно першої партії товару декларантом у відповідь на вимогу митниці додатково подано лист ТОВ «МАЯДО» №405 від 29.01.2024 з додатками. Митний орган зазначив, що виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця №31 від 13.11.2023, реєстр документів за жовтень-листопад 2023 року, видаткові накладні №807 від 25.10.2023, №747 від 10.10.2023, №763 від 13.10.2023 та податкові накладні №17 від 03.10.2023, №23 від 04.10.2023, №42 від 10.10.2023 не стосувалися поставки спірної партії товару. У зв`язку з цим митниця дійшла висновку, що додатково подані документи не усунули встановлених нею розбіжностей та невідповідностей.

Щодо другої партії товару декларантом додатково подано лист №406 від 29.01.2024 з відповідними документами. Митниця так само зазначила, що бухгалтерські, видаткові та податкові документи за жовтень-листопад 2023 року не стосуються спірної поставки. Крім того, відповідач звернув увагу, що в поданій митній декларації країни відправлення №24341300EX00057325 від 24.01.2024 містилося посилання на E-Fatura, яка під час митного оформлення окремо не подавалася.

Стосовно третьої партії товару декларантом подано лист №408 від 31.01.2024 з додатками. Митницею зазначено, що відповідні бухгалтерські, видаткові та податкові документи також не стосувалися безпосередньо цієї партії товару, а в митній декларації країни відправлення №24341300EX00061657 від 25.01.2024 містилося посилання на E-Fatura, яка до митного оформлення не подавалася.

За наслідками оцінки первинно та додатково поданих документів Чернівецька митниця в усіх трьох випадках дійшла висновку, що встановлені нею розбіжності та невідповідності не усунуті, у зв`язку з чим заявлена декларантом митна вартість відповідно до частини шостої статті 54 МК України не може бути визнана.

У графі 33 спірних рішень також зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.

Митницею вказано, що інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами у неї відсутня, у зв`язку з чим застосування методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59 та 60 МК України, визнано неможливим. Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені статтями 62 та 63 МК України, також не були застосовані з мотивів відсутності необхідної інформації, зокрема відомостей щодо обчисленої вартості, наданої виробником товару. У зв`язку з цим митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України.

За основу для визначення скоригованої митної вартості всіх трьох спірних партій митницею взято раніше визнану митними органами митну вартість товару за митною декларацією №UA500500/2024/002351 від 23.01.2024.

У графі 33 зазначено, що за цією митною декларацією було оформлено ПВХ-профілі турецького походження, які мають постійний поперечний переріз по всій довжині, без іншої обробки, виготовлені екструзійним методом за одну технологічну операцію, довжиною 5,98 м, зокрема PVC PROFIL WHITE, PVC PROFIL BROWN та PVC PROFIL NEW WHITE. Рівень митної вартості таких товарів становив 2,04 дол. США/кг.

Відповідно, за рішенням №UA408000/2024/000082/2 митна вартість першої партії була скоригована з рівня 1,72 дол. США/кг до 2,04 дол. США/кг.

За рішенням №UA408000/2024/000083/2 митну вартість другої партії скориговано з 1,78 дол. США/кг, що відповідало заявленій митній вартості 38 984,33 дол. США, до рівня 2,04 дол. США/кг, внаслідок чого скоригована митна вартість становила 44 635,20 дол. США.

За рішенням №UA408000/2024/000085/2 митну вартість третьої партії скориговано з 1,72 дол. США/кг, що відповідало заявленій митній вартості 39 194,38 дол. США, до 2,04 дол. США/кг, внаслідок чого її скоригована митна вартість становила 46 242,72 дол. США.

Таким чином, безпосередніми підставами для невизнання митним органом заявленої позивачем митної вартості та переходу до резервного методу були: сумніви щодо впливу пов`язаності продавця і покупця на ціну товару; питання щодо складу витрат за умовами поставки FCA TR ANTALYA; відмінність між особами перевізників, указаними в CMR, та експедитором, який виставив документи щодо транспортних витрат; відсутність у заявках відомостей про вагу вантажу; відсутність окремого документального обґрунтування розподілу експедиційних витрат до та після перетину митного кордону; ненадання частини витребуваних митницею додаткових документів, а щодо другої та третьої партій - також неподання E-Fatura, реквізити яких зазначалися у митних деклараціях країни відправлення. Після визнання наданих декларантом пояснень та додаткових документів недостатніми митницею застосовано резервний метод та скориговано митну вартість усіх трьох партій до єдиного рівня 2,04 дол. США/кг на підставі відомостей МД №UA500500/2024/002351 від 23.01.2024.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості разом з подачею електронної митної декларації №24UA408020004970U1 від 29.01.2024, керуючись ч.ч.2, 6 ст. 53 МК України, позивачем через представника подано наступні документи:

1) (4104) контракт купівлі-продажу товарів № 13 від 16.05.2022;

2) (0380) інвойс №Y012024000000065 від 23.01.2024;

3)(0730) міжнародна транспортна накладна (CMR) NA № 002147 від 23.01.2024;

4) (0271) пакувальний лист №б/н від 23.01.2024;

5) (0861) сертифікат про походження товару №A 1639367 від 24.01.2024;

6) (4301) договір про надання транспортно-експедиційних послуг №27.01-23 від 27.01.2023;

7) (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №5 від 23.01.2024;

8) (3007) довідка про транспортні витрати №3 від 23.01.2024;

9) (4301) заявка на транспортно-експедиційні послуги №164 від 22.01.2024;

10) (4207) договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022;

11) (9000) лист;

29.01.2024 Відповідачем було надано Позивачеві електронне повідомлення за ідентифікатором 35db6f16-eccb-4c67-808e-8ccf491f9a40 щодо надання додаткових документів.

На підтвердження заявленої митної вартості разом з подачею електронної митної декларації №24UA408020004977U5 від 29.01.2024, керуючись ч.ч.2, 6 ст. 53 МК України, позивачем через представника подано наступні документи:

1) (4104) контракт купівлі-продажу товарів № 13 від 16.05.2022;

2) (0380) інвойс №Y012024000000064 від 23.01.2024;

3) (0730) міжнародна транспортна накладна (CMR) №A № 002146 від 23.01.2024;

4) (0271) пакувальний лист №б/н від 23.01.2024;

5) (0861) сертифікат про походження товару №A 1639366 від 24.01.2024;

6) (4207) договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022;

7) (4301) договір про надання транспортно-експедиційних послуг №27.01-23 від 27.01.2023;

8) (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №2 від 23.01.2024;

9) (3007) довідка про транспортні витрати №2 від 23.01.2024;

10) (4301) заявка на транспортно-експедиційні послуги №163 від 22.01.2024;

11) (9000) лист;

12) (9610) копія митної декларації країни відправлення №24341300EX00057325 від 24.01.2024;

29.01.2024 відповідачем було надано позивачеві електронне повідомлення за ідентифікатором de170637-eb80-4283-bfbe-93ef151a17f5 щодо надання додаткових документів.

На підтвердження заявленої митної вартості разом з подачею електронної митної декларації №24UA408020005230U6 від 29.01.2024, керуючись ч.ч.2, 6 ст. 53 МК України, позивачем через представника подано наступні документи:

1) (4104) контракт купівлі-продажу товарів № 13 від 16.05.2022;

2) (0380) інвойс №Y012024000000072 від 24.01.2024;

3) (0730) міжнародна транспортна накладна (CMR) №A № 002148 від 24.01.2024;

4) (0271) пакувальний лист №б/н від 24.01.2024;

5) (0861) сертифікат про походження товару NA 1639369 від 25.01.2024;

6) (4207) договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022;

7) (4301) договір про надання транспортно-експедиційних послуг №27.01-23 від 27.01.2023;

8) (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №6 від 24.01.2024;

9) (3007) довідка про транспортні витрати №4 від 24.01.2024;

10) (4301) заявка на транспортно-експедиційні послуги №165 від 22.01.2024;

11) (9000) лист;

12) (9610) копія митної декларації країни відправлення №24341300EX00061657 від 25.01.2024.

31.01.2024 відповідачем було надано позивачеві електронне повідомлення за ідентифікатором 81d5a895-e147-41e8-a917-6cbdf14f3646 щодо надання додаткових документів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень та повідомлень про надання додаткових документів, сумніви митного органу щодо можливості визначення митної вартості за першим методом ґрунтувалися на декількох обставинах: пов`язаності продавця та покупця; особливостях формування ціни за умовами FCA; відмінності між особами, зазначеними перевізниками у CMR, та експедитором, який виставив рахунки; відсутності у заявках відомостей про вагу вантажу; порядку розподілу транспортно-експедиційних витрат до та після перетину митного кордону України; а також, щодо окремих поставок, на відомостях митних декларацій країни відправлення.

Суд зазначає, що відповідно до частин дванадцятої-двадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Судом досліджено направлений відповідачем на адресу позивача запит щодо надання останнім додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів, зі змісту якого слідує, що в ньому митним органом не було надано письмових обґрунтувань про вплив взаємопов`язаності продавця та позивача на ціну товару.

Суд зауважує, що посилання митного органу виключно на те, що подібні товари інших імпортерів оформлювалися за вищим рівнем митної вартості, саме по собі не доводить впливу взаємозв`язку продавця та покупця на ціну конкретної операції. Митниця не навела відомостей про те, які саме товари та операції було використано для порівняння, їх виробника, характеристики, обсяг партії, комерційний рівень, умови поставки та інші чинники ціноутворення, а отже не встановила фактичного зв`язку між пов`язаністю сторін контракту та рівнем ціни оцінюваних товарів. Відповідно, наведене митницею припущення не є письмовим обґрунтуванням впливу взаємозв`язку у розумінні частини тринадцятої статті 58 МК України.

Як наслідок, взаємопов`язаність продавця та позивача в спірному випадку вважається такою, що не вплинула на ціну товару в силу частини чотирнадцятої статті 58 МК України.

Щодо доводів відповідача про непідтвердження позивачем транспортно-експедиційних витрат як складової митної вартості товару суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до такої ціни, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, передбачено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До таких документів, зокрема, можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, калькуляція транспортних витрат та інші документи, за якими можливо встановити їх розмір. Наказ Міністерства фінансів України №599 є чинним нормативно-правовим актом.

Отже, Митний кодекс України не встановлює вичерпного переліку одного конкретного виду документа, яким можуть бути підтверджені транспортні витрати, а визначальним є те, чи дозволяє сукупність поданих декларантом документів ідентифікувати конкретне перевезення та перевірити числове значення витрат, які включені до митної вартості.

Дослідивши документи, подані позивачем щодо кожної зі спірних поставок, суд встановив їх послідовний взаємозв`язок.

Так, щодо товару, задекларованого за митною декларацією №24UA408020004970U1 від 29.01.2024, позивачем подано інвойс №Y012024000000065 від 23.01.2024, міжнародну автомобільну накладну CMR №A002147 від 23.01.2024, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №27.01-23 від 27.01.2023, заявку №164 від 22.01.2024, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №5 від 23.01.2024 та довідку про транспортні витрати №3 від 23.01.2024. Саме ці документи були зазначені у графі 44 відповідної митної декларації та подавалися митному органу під час митного оформлення.

Із декларації митної вартості щодо цієї партії вбачається, що фактурна вартість товару становила 33 251,05 дол. США, що за курсом 37,7811 грн за 1 дол. США становило 1 256 261,2452 грн. До ціни товару позивачем було додано транспортні витрати до місця ввезення на митну територію України у сумі 126 639,06 грн, внаслідок чого заявлена митна вартість товару становила 1 382 900,31 грн. У декларації митної вартості місцем, до якого враховані транспортні витрати, визначено пункт пропуску «Порубне - Сірет».

Таким чином, щодо першої партії простежується документальний ланцюг: митна декларація №24UA408020004970U1 - заявка №164 - CMR №A002147 - рахунок №5 - довідка №3 - декларація митної вартості, у якій конкретно визначено суму транспортних витрат 126 639,06 грн, включену до митної вартості до пункту пропуску «Порубне - Сірет».

Щодо другої партії товару, оформлення якої здійснювалося за митною декларацією №24UA408020004977U5 від 29.01.2024, позивачем подано інвойс №Y012024000000064 від 23.01.2024, CMR №A002146 від 23.01.2024, договір транспортного експедирування №27.01-23 від 27.01.2023, заявку №163 від 22.01.2024, рахунок №2 від 23.01.2024 та довідку про транспортні витрати №2 від 23.01.2024. До митної вартості цієї партії позивачем включено транспортно-експедиційні витрати у сумі 120 646,72 грн.

Отже, і щодо другої партії наявний послідовний документальний зв`язок між конкретною митною декларацією, конкретною заявкою на перевезення, відповідною CMR, рахунком експедитора та довідкою про транспортні витрати. Відповідач не навів конкретної арифметичної розбіжності між сумою транспортних витрат, зазначеною у рахунку та довідці, і сумою, включеною позивачем до митної вартості товару.

Щодо третьої партії, задекларованої за митною декларацією №24UA408020005230U6 від 30.01.2024, позивачем подано інвойс №Y012024000000072 від 24.01.2024, CMR №A002148 від 24.01.2024, договір транспортного експедирування №27.01-23 від 27.01.2023, заявку №165 від 22.01.2024, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №6 від 24.01.2024 та довідку про транспортні витрати №4. До митної вартості цієї партії включено транспортно-експедиційні витрати у сумі 126 646,78 грн.

Таким чином, щодо всіх трьох спірних поставок позивач подав однорідний комплект документів, який дозволяв зіставити кожну партію товару з конкретним перевезенням та визначити числове значення витрат, включених до митної вартості.

Суд також оцінює довід відповідача про те, що особи, зазначені в CMR як безпосередні перевізники, відрізняються від особи, яка виставила рахунки та довідки про транспортні витрати.

Так, за CMR №A002147 перевізником зазначено PE OLEKSANDR VOZNIUK, за CMR №A002146 - FOP VOLKOV HENNADII, за CMR №A002148 - P.E. Frolkova O.S., тоді як рахунки №5, №2, №6 та відповідні довідки про транспортні витрати були виставлені ФОП ОСОБА_1 . На цій підставі митниця дійшла висновку про відсутність документального підтвердження правовідносин та розрахунків між експедитором і фактичним перевізником.

Однак така обставина сама по собі не є розбіжністю у документах, яка свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

За змістом транспортно-експедиційних правовідносин експедитор та перевізник не обов`язково є однією особою. Експедитор організовує перевезення та може залучати до його фактичного виконання інших суб`єктів. Тому відсутність прізвища експедитора в графі CMR, призначеній для зазначення перевізника, не спростовує факту надання експедитором замовнику відповідних послуг.

Більше того, подані позивачем заявки на транспортно-експедиційні послуги співвідносять експедитора з конкретними фактичними перевізниками, зазначеними в CMR, що підтверджує не суперечність, а послідовність документального оформлення відповідних правовідносин.

При цьому митний орган не встановив, що позивач фактично сплатив за відповідні транспортні послуги іншу суму, ніж та, яка зазначена у рахунках та довідках, не навів альтернативного розрахунку транспортних витрат та не встановив подвійного врахування тих самих витрат.

Необґрунтованим суд вважає і посилання відповідача на ненадання документів про розрахунки між експедитором і залученими ним перевізниками.

Предметом визначення митної вартості є витрати, які поніс або повинен понести покупець оцінюваного товару у зв`язку з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Відтак для цілей визначення числового значення складової митної вартості першочергове значення мають зобов`язання та розрахунки між замовником транспортно-експедиційних послуг і експедитором, а не внутрішні господарські розрахунки експедитора із залученим ним перевізником.

Відповідач не пояснив, яким саме чином ціна, за якою експедитор залучив безпосереднього перевізника, могла змінити розмір грошового зобов`язання позивача перед експедитором, визначеного у відповідному рахунку, та, відповідно, заявлену позивачем складову митної вартості.

Отже, сама відсутність документів про взаєморозрахунки між експедитором та перевізником без встановлення конкретної розбіжності у вартості послуг, заявленій позивачем, не є достатньою підставою для висновку про недокументованість транспортної складової митної вартості.

Судом також враховано довід митного органу про те, що заявки №164, №163 та №165 не містять окремих відомостей щодо ваги відповідних партій товару.

Дійсно, відповідно до пункту 2.2 договору транспортного експедирування кожна окрема заявка має містити опис умов і особливостей конкретного перевезення, а митниця зазначила, що відсутність у заявках ваги товару може впливати на визначення вартості транспортно-експедиційного обслуговування.

Разом з тим сам факт відсутності одного з реквізитів у заявці не свідчить автоматично про недостовірність вартості перевезення.

Вага кожної партії була зазначена у товаросупровідних та митних документах, що подавалися митному органу, зокрема у відповідних митних деклараціях та CMR. Наприклад, за МД №24UA408020004970U1 вага брутто товару становила 21 300 кг, а вага нетто - 21 164 кг.

При цьому відповідач не встановив, що вартість послуг експедитора за умовами конкретних заявок визначалася шляхом множення тарифу на вагу вантажу, не вказав відповідної тарифної ставки за один кілограм або тонну та не навів розрахунку, з якого б убачалося, що відсутність зазначення ваги безпосередньо в заявці призвела до неправильного визначення суми транспортних витрат.

Отже, митниця обмежилася припущенням про те, що відсутність у заявках даних про вагу «може вплинути» на вартість перевезення, однак не встановила фактичного впливу цієї обставини на конкретне числове значення витрат.

За таких обставин цей недолік оформлення заявок не може самостійно свідчити про недостовірність задекларованої транспортної складової.

Стосовно доводу відповідача про розподіл експедиційних послуг до та після перетину митного кордону України суд зазначає таке.

Митницею встановлено, що у рахунках та довідках про транспортні витрати окремо зазначено вартість експедиційних послуг за межами території України у сумі 800,00 грн, яка включена до митної вартості товару, та вартість експедиційних послуг на території України у сумі 200,00 грн, яка до митної вартості не включена. На думку митного органу, оскільки експедитор надає послуги на всьому маршруті, декларант мав додатково документально підтвердити критерій такого розподілу.

Суд погоджується з тим, що митний орган має право перевіряти правильність числового значення тієї частини транспортно-експедиційних витрат, яка відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України включається до митної вартості.

Разом з тим з Митного кодексу України не випливає вимога про складання окремого самостійного документа саме під назвою «обґрунтування критерію розподілу експедиційних витрат».

Визначальним є те, чи дозволяють подані документи встановити, яка частина витрат пов`язана з транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, а яка понесена після такого ввезення.

Сам факт окремого зазначення у рахунку та довідці вартості експедиційних послуг, наданих за межами України, та послуг, наданих на території України, свідчить про те, що відповідні складові були розмежовані виконавцем послуг. Водночас митний орган не навів доказів того, що сума 800,00 грн фактично стосувалася послуг, наданих після ввезення товару в Україну, або що сума 200,00 грн, навпаки, була понесена до перетину митного кордону та мала бути додана до митної вартості.

Не наведено митницею й власного розрахунку, який би свідчив про неправильність такого розмежування.

Таким чином, сумнів відповідача стосовно способу розподілу витрат не був підтверджений конкретними даними про неправильне числове визначення складової митної вартості.

Суд також враховує, що у декларації митної вартості щодо першої партії декларантом прямо зазначено транспортні витрати саме до пункту пропуску «Порубне - Сірет», що свідчить про відокремлення витрат, понесених до місця ввезення на митну територію України, від витрат, які виникають після такого ввезення.

Отже, подані позивачем документи у своїй сукупності дозволяли митному органу встановити маршрут перевезення, ідентифікувати кожну конкретну партію товару, фактичного перевізника та експедитора, зіставити відповідне перевезення з рахунком і довідкою про транспортні витрати та визначити числове значення витрат, включених позивачем до митної вартості.

При цьому у спірних рішеннях відповідач не встановив арифметичних розбіжностей між поданими транспортними документами, не зазначив про наявність ознак їх підробки, не навів доказів фактичного понесення позивачем інших витрат, ніж зазначені у рахунках і довідках, та не навів альтернативного розрахунку транспортної складової митної вартості.

Суд зауважує, що ненадання окремого документа або наявність формального недоліку у поданих документах може мати значення для відмови у застосуванні першого методу лише тоді, коли такий недолік дійсно перешкоджає перевірці числового значення митної вартості або свідчить про її недостовірність. Основним методом визначення митної вартості є ціна договору, а перехід до іншого методу потребує належно обґрунтованої неможливості її визначення за поданими декларантом документами.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведені Чернівецькою митницею зауваження щодо транспортно-експедиційних документів не свідчать про відсутність документального підтвердження числового значення відповідної складової митної вартості та не є достатньою підставою для відмови у визначенні митної вартості товару за першим методом.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірних рішень відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Чернівецька митниця в графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024, №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024, №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Окремо суд звертає увагу на внутрішню непослідовність мотивування оскаржуваних рішень. Обґрунтовуючи неможливість застосування методів, передбачених статтями 59 60 МК України, відповідач зазначив про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами. Водночас при визначенні митної вартості за резервним методом митниця використала відомості іншої митної декларації щодо ПВХ-профілів турецького походження. Відповідач не пояснив, чому відповідна інформація була придатною для визначення митної вартості за статтею 64 МК України, але водночас не могла бути досліджена при вирішенні питання про можливість застосування попередніх методів та проведенні консультацій із декларантом.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024, №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024, №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що також є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації, зазначеної в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024, №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024, №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024, №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024, №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2458,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №20988 від 28.01.2025.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2458,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000082/2 від 29.01.2024, №UA408000/2024/000083/2 від 30.01.2024, №UA408000/2024/000085/2 від 31.01.2024.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38) за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці (ідентифікаційний код 43971359, місцезнаходження: 58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248-М) судові витрати в розмірі 2458,92 грн (дві тисячі чотириста п`ятдесят вісім грн 92 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.