Рішення № 138959139, 13.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Київ справа №320/2542/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВМО1 митного поста «Південний» про коригування митної вартості №UA100230/2022/610100/2 від 08.11.2022;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2022/000774 від 08.11.2022.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.10.2022 № 17/10-22 придбав у нерезидента Network 360 LTD партію товару загальною вартістю 22 278,00 євро. Для митного оформлення товару 27.10.2022 через митного брокера було подано митну декларацію № UA100230/2022/617879 та комплект документів на підтвердження заявленої митної вартості, визначеної за основним методом - за ціною договору (контракту).

Позивач вказує, що митний орган витребував додаткові документи, пославшись на розбіжності щодо умов поставки, оформлення платіжного документа та відсутність замовлення до контракту. На виконання запиту позивач листом від 04.11.2022 надав додаткові документи та пояснення, у тому числі документи, спрямовані на усунення зазначених митницею розбіжностей. Незважаючи на це, 08.11.2022 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу та оформив картку відмови. Для випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію, сплатив митні платежі виходячи зі скоригованої митної вартості та перерахував відповідну різницю митних платежів.

На переконання позивача, подані ним документи містили всі необхідні відомості для підтвердження числових значень складових митної вартості та фактично сплаченої або такої, що підлягала сплаті, ціни товару. Виявлені митницею недоліки, зокрема помилкове зазначення у проформі-інвойсі умов поставки EXW, відсутність печатки банку на платіжному документі та первісне ненадання окремого замовлення, самі по собі не свідчили про недостовірність заявленої митної вартості та були додатково пояснені й усунуті позивачем. При цьому, як стверджує позивач, відповідач не зазначив конкретних обставин, які б свідчили про неповноту або недостовірність відомостей щодо митної вартості, не обґрунтував, які саме числові показники потребували додаткового підтвердження, та фактично витребував значно ширший перелік документів, ніж це було необхідно для перевірки заявленої вартості.

Окремо позивач наголошує, що митницею не було належно враховано документи, подані додатково листом від 04.11.2022, а в оскаржуваному рішенні фактично відтворено перелік документів, раніше витребуваних запитом, без оцінки вже наданих матеріалів. Також, на думку позивача, рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам до його змісту, оскільки не містить належного обґрунтування неможливості застосування основного методу, конкретного розрахунку скоригованої митної вартості та пояснень щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови та інші характеристики товару.

У зв`язку з цим позивач вважає, що митний орган безпідставно відмовив у визнанні митної вартості, визначеної за ціною договору, та неправомірно перейшов до резервного методу її визначення. Як наслідок, позивач вважає протиправними як рішення про коригування митної вартості, так і похідну від нього картку відмови та просить суд їх скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що під час митного оформлення за МД № 22UA100230617879U7 спрацювали профілі ризику АСАУР щодо контролю правильності визначення митної вартості та витребування документів, які її підтверджують. У зв`язку з цим митниця перевірила документи, подані декларантом, та встановила розбіжності й недоліки, які, на її думку, перешкоджали підтвердженню заявленої митної вартості за основним методом.

Зокрема, митниця посилається на те, що у проформі-інвойсі від 07.10.2022 № L031, на підставі якої здійснювалася 100-відсоткова передоплата, зазначено умови поставки EXW Adamow, тоді як у комерційному інвойсі від 18.10.2022 № 360-PSI-2022-10-056, контракті від 07.10.2022 № 17/10-22 та прайс-листі вказані умови FCA Adamow. На думку відповідача, EXW та FCA передбачають різний обсяг обов`язків продавця і покупця та різний розподіл витрат, а тому така розбіжність має значення для правильності визначення митної вартості.

Крім того, відповідач зазначає, що контракт передбачав оформлення замовлення із зазначенням кількості, ціни, строку поставки та пункту призначення товарів, однак такого документа під час митного оформлення не було надано. Також подане платіжне доручення від 12.10.2022, на думку митниці, не відповідало вимогам нормативних актів НБУ через відсутність підписів та печатки уповноважених осіб банку.

Окремо відповідач звертає увагу на документи щодо транспортних витрат. Митниця зазначає, що декларантом було подано договір про надання транспортно-експедиційних послуг та довідку ТОВ «Ю Бі Ай «Логістик-Укр» про транспортно-експедиційні витрати, водночас у CMR перевізником зазначена інша особа - PE Boyuaka Anatoliy. На думку відповідача, це свідчить про залучення третьої особи до перевезення, однак договори, заявки, рахунки, акти виконаних робіт та інші документи, які дозволяли б простежити взаємозв`язок між експедитором, фактичним перевізником та заявленими транспортними витратами, до митного оформлення не подавались. У зв`язку з цим митниця вважає неможливим належним чином ідентифікувати заявлені транспортні витрати з конкретною поставкою.

У зв`язку з виявленими розбіжностями митниця витребувала від декларанта додаткові документи, зокрема каталоги, специфікації та прайс-листи виробника, належним чином оформлені банківські платіжні документи, висновки щодо якісних і вартісних характеристик товарів, інвойс продавця, виписку з бухгалтерської документації, документи щодо платежів третім особам, договори з третіми особами, експортну митну декларацію країни відправлення та замовлення.

Відповідач зазначає, що у встановлений строк позивач подав частину додаткових документів, зокрема банківський платіжний документ, специфікацію до контракту, висновки щодо якісних і вартісних характеристик товарів, лист продавця щодо умов поставки та експортну декларацію. Проте, на думку митниці, як первинні, так і додаткові документи не містили належних, об`єктивних і достовірних відомостей щодо всіх числових складових заявленої митної вартості, а отже не усували сумнівів митного органу та не давали можливості застосувати основний метод визначення митної вартості.

Відповідач також зазначає, що після неможливості застосування основного методу були проведені консультації з декларантом щодо послідовного застосування другорядних методів. Методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів, за твердженням митниці, не могли бути застосовані через відсутність у неї інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів саме за ціною договору. Методи на основі віднімання та додавання вартості також не могли бути застосовані через відсутність необхідної інформації про складові вартості виробництва та реалізації товарів.

За таких обставин митниця застосувала резервний метод відповідно до статті 64 МК України, використавши наявні в її інформаційних ресурсах відомості про раніше оформлені товари за відповідними товарними позиціями. У відзиві наведено перелік митних декларацій, які були використані як джерела інформації для визначення скоригованої митної вартості окремих товарів.

Відповідач наголошує, що обов`язок доведення заявленої митної вартості покладається на декларанта, тоді як митний орган за наявності обґрунтованих сумнівів має право витребувати додаткові документи. На думку митниці, позивач не скористався належним чином можливістю усунути виявлені розбіжності та підтвердити всі складові митної вартості, у тому числі транспортні витрати.

З огляду на викладене Київська митниця вважає, що її посадові особи діяли в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені митним законодавством, а оскаржувані рішення є правомірними. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити ТОВ «Маркасон» у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що не погоджується із запереченнями Київської митниці, повністю підтримує заявлені позовні вимоги та вважає, що відзив не спростовує доводів і доказів, наведених у позовній заяві.

Позивач наголошує, що підставою для витребування додаткових документів та подальшого прийняття оскаржуваного рішення митний орган визначив помилкове зазначення у проформі-інвойсі від 07.10.2022 умов поставки EXW, подання платіжного документа без печатки банку та відсутність замовлення до договору. Водночас, на думку позивача, під час митного оформлення 27.10.2022 ним було подано повний комплект документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, які підтверджували заявлену митну вартість товару, зокрема контракт, доповнення до нього, інвойс, проформу-інвойс, банківський платіжний документ, пакувальний лист, декларацію про походження товару, прайс-лист, CMR, договір із митним брокером, договір про перевезення, документ про вартість перевезення та експортну митну декларацію.

Позивач зазначає, що після отримання запиту митниці листом від 04.11.2022 № 14/11-22 додатково надав банківський платіжний документ, специфікацію до контракту, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, лист продавця щодо умов поставки та експортну митну декларацію з перекладом, а щодо решти витребуваних документів надав відповідні пояснення. При цьому позивач вважає, що виявлені митницею недоліки не впливали на правильність визначення митної вартості, а специфікація до контракту фактично виконувала функцію замовлення та була надана митному органу.

За твердженням позивача, подані документи не містили таких розбіжностей або недоліків, які могли б породити обґрунтовані сумніви щодо достовірності, кількісної визначеності чи повноти складових митної вартості. У зв`язку з цим позивач вважає безпідставними доводи митниці про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору.

Також позивач заперечує доводи відповідача щодо неможливості ідентифікувати транспортні витрати. Він зазначає, що між ТОВ «Маркасон» та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» був укладений договір організації транспортного експедирування № 16/10-22 від 06.10.2022, яким експедитору було надано право залучати третіх осіб. Саме на виконання цього договору до перевезення вантажу було залучено ФОП Boyuaka Anatoliy. Вартість перевезення, за позицією позивача, підтверджувалася договором транспортного експедирування та документом № 27 від 18.10.2022, а тому числові значення відповідної складової митної вартості були належним чином підтверджені.

Окремо позивач стверджує, що митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості порушив вимоги Правил заповнення такого рішення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зокрема не врахував своєчасно подані додаткові документи.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що у Київської митниці не було обґрунтованих підстав для сумнівів у достовірності та повноті заявленої митної вартості, а тому були відсутні правові підстави як для витребування додаткових документів, так і для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Позивач просить врахувати наведені заперечення та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

07.10.2022 ТОВ «Маркасон» на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) № 17/10-22 від 07.10.2022 придбав у нерезидента - суб?єкта господарювання Network 360 LTD партію товару (одяг), далі - Товар, вартістю 22 278,00 євро, що підтверджується рахунком - проформою L031 від 07.10.2022 та рахунком-фактурою (інвойсом) 360-PSI-2022-10-056 від 18.10.2022.

На виконання умов Контракту, здійснено фактичну поставку Товару за ціною, вказаною у рахунку-проформі L031 від 07.10.2022.

27.10.2022 позивач, через митного брокера ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР», надав до BMO1 (відділу митного оформлення №1) митного поста «Південний» Київської митниці Державної митної служби України документи для підтвердження заявленої митної вартості Товару, що ввозиться позивачем в Україну за Контрактом, а саме:

-Декларацію митної вартості UA100230/2022/617879 від 27,10.2022 (номер за новим стандартом № 2UA100230617879U7);

-Пакувальний лист (Packing list) № 1 від 07.10.2022;

-Рахунок-проформа (Proforma invoice) L031 від 07.10.2022;

-Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 360-PS1-2022-10-056 від 18.10.2022;

-Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001 від 19.10.2022;

-Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.10.2022;

-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 27 від 18.10.2022;

-Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.10.2022;

-Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 17/10-22 від 07.10.2022;

-Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 07.10.2022;

-Договір про надання послуг митного брокера № 14/10-22 від 04.10.2022;

-Договір (контракт) про перевезення № 16/10-22 від 06.10.2022;

-Копія митної декларації країни відправлення № 22PL445010E2768029 від 18.10.2022.

При визначенні митної вартості Товару за вказаною декларацією застосовано основний метод згідно Митного кодексу України - за ціною Договору (Контракту). Митна вартість Товару визначена у розмірі 22278,90 євро.

28.10.2022 позивачем через митного брокера отримано електронний запит відповідача (в порядку ч.2 та ч. 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 Митного кодексу України) на надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за зовнішньоекономічним договором (контрактом), з наступним обґрунтуванням митним органом необхідності такого надання:

«Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) згідно наданої до митного оформлення проформи-інвойс від 07.10.2022 № LO31, на підставі якої здійснювалась 100 % проплата умови поставки EXW Adamow. В інвойсі від 18.10.2022 № 360-PSI-2022-10-056, зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 07.10.2022 № 17/10-22 та прас-листі від 07.10.2022 б/н умови поставки FCA Adamow. Згідно правил ІНКОТЕРМС EXW та FCA включають різні умови поставки, обов?язки продавця та покупця;

2) розділом 3 зовнішньоекономічного контракту від 07.10.2022 № 17/10-22 передбачено наявність замовлення, в якій має бути вказана кількість, ціна, термін поставки, пункт призначення товарів. Даний документ до митного оформлення не було надано;

3) надане платіжне доручення від 12.10.2022 б/н не відповідає вимогам, затвердженим Постановою НБУ від 28.07.2008 № 216 (відсутні підписи та печатки уповноважених осіб банку)».

При цьому, перелік додатково запитуваних документів був наступним:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

2) банківські платіжні документи (належним чином оформлені);

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4) інвойс від продавця;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

7) договір із третіми особами, пов?язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

8) експортну МД країни-відправлення (із перекладом);

9) замовлення.

Позивач листом від 04.11.2022 за вих. № 14/11-22 надав відповідачу документи та інформацію згідно запиту, передбачені для угод даного виду, а в решті - відповідні пояснення.

08.11.2022 Київською митницею Держмитслужби в особі її структурного підрозділу відділу митного оформлення №1 митного поста «Південний» були прийняті рішення ВМО1 митного поста «Південний» про коригування митної вартості товару № UA100230/2022/610100/2 від 08.11.2022 року, визначено митну вартість із застосуванням резервного методу 2г; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2022/000774 від 08.11.2022.

Позивач з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов?язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд звертає увагу, що виявлені відповідачем недоліки у документах позивача, зокрема, помилкове визначення в проформі-інвойсі від 07.10.2022 умов поставки EXW, надання платіжного документу без печатки банку, відсутність замовлення до Договору жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості товарів.

При цьому, подані позивачем до митного оформлення документи не створювали підстав для виникнення у відповідача обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісно, вартісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов?язковою при її обчисленні.

Відповідачем не вказано та не обґрунтовано, з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Відповідач зазначив про необхідність подання, крім іншого, виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару, а також висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов?язаного з договором, однак відповідачем не вказано та не обґрунтовано, з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Натомість, позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об?єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів основним методом - за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п?ятої статті 58 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що в графі 33 оспорюваного рішення зазначено, що спірне рішення винесене в результаті опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 26.09.2022 № UA 100230/22615138, однак суд звертає увагу, що зазначена декларація до позивача не має жодного відношення, оскільки Контракт укладено лише 07.10.2022, та відносно поставки за ним відповідачу надано митну декларацію UA100230/20221617879 від 27.10.2022.

Суд звертає увагу, що між позивачем та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» 06.10.2022 було укладено Договір організації транспортного експедирування № 16/10-22. На підставі цього Договору ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» за дорученням, за плату та за рахунок ТОВ «МАРКАСОН» організовує та забезпечує перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів ТОВ «МАРКАСОН» при організації транспортного експедирування усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Пунктом 4.4.9. Договору передбачено обов?язок ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» використовувати послуги третіх осіб для надання послуг за цим Договором.

На виконання умов Договору ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» до перевезення саме цього вантажу залучило ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів позивач надав Договір організації транспортного експедирування №16/10-22 від 06.10.2022 та документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 27 від 18.10.2022.

На переконання суду надані позивачем документи щодо вартості перевезення повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідач не мав жодних підстав для сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно, вартісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов?язковою при її обчисленні.

Посилання відповідача на спрацювання профілю ризику АСАУР не підтверджує правомірності спірного рішення. Результати автоматизованого аналізу ризиків є підставою для визначення форми та обсягу митного контролю, зокрема для поглибленої перевірки документів, але не є самостійним доказом заявлення декларантом недостовірної або неповної митної вартості. За результатами такої перевірки митний орган у кожному конкретному випадку повинен установити передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України обґрунтовані підстави, які перешкоджають застосуванню основного методу.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що відповідач в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610100/2 від 08.11.2022 лише зазначив номер та дату митної декларації, використаної ним як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610100/2 від 08.11.2022 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації, зазначеної в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610100/2 від 08.11.2022, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Зі змісту картки відмови №UA100230/2022/000774 від 08.11.2022 вбачається, що єдиною безпосередньою причиною відмови у митному оформленні визначено прийняття рішення про коригування митної вартості від №UA100230/2022/610100/2 від 08.11.2022 від 19.03.2024. Самостійних обставин, які перешкоджали прийняттю митної декларації або випуску товару незалежно від коригування митної вартості, картка відмови не містить.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості, правова підстава для оформлення картки відмови відпала, що зумовлює необхідність її скасування як похідного індивідуального акта.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 04.01.2023.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5368,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610100/2 від 08.11.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2022/000774 від 08.11.2022.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН» (ідентифікаційний код 37118680, місцезнаходження: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.