Рішення № 138958447, 11.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа №160/9059/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.05.2024 року № №0262322409, 0262292409, 0262312409 та податкову вимогу від 19.09.2024 року №0026343-1305-0436.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що контролюючим органом недотримано порядку надіслання/вручення копії наказу і повідомлення про початок перевірки, тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем за наслідками перевірки є протиправними та підлягають скасуванню. Також вказала, що за результатами набуття у власність об`єкта нерухомого майна у дар, нею сплачений військовий збір.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.

Витребував у відповідача у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії:

- всіх матеріалів, що були підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.05.2024 року № №0262322409, 0262292409, 0262312409 та податкової вимоги від 19.09.2024 року №0026343-1305-0436;

- інформації з наданням відповідних доказів щодо того, чи повідомляла ОСОБА_1 податкові органи про зміну податкової адреси;

- доказів направлення на адресу ОСОБА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.05.2024 року № №0262322409, 0262292409, 0262312409 та податкової вимоги від 19.09.2024 року №0026343-1305-0436 разом із інформацією щодо їх вручення/невручення та дати вручення або дати їх повернення у зв`язку з неврученням.

В цій ухвалі суд також вказав, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду, а також заява позивача про поновлення строку звернення до суду буде вирішена судом в ході розгляду справи після надання відповідачем необхідних доказів.

Згідно із наданим відповідачем відзивом, контролюючий орган заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, зазначає, що спірні ППР складені з дотриманням норм Податкового кодексу України. Зокрема, відповідач вказав, що твердження позивача, про те що контролюючим органом не дотримано порядку надіслання/вручення копії наказу і повідомлення про початок перевірки, є безпідставним та спростовується доказами належного направлення відповідачем кореспонденції на податкову адресу ОСОБА_1 .

Відповідач також вказав, що позивачем не дотримано вимоги, встановлені пунктом 70.7 статті 70 ПК України, тому посилання на необізнаність платника з документами, надісланими ГУ ДПС рекомендованими листами на податкову адресу відповідно до вимог чинного законодавства, через нехтування або ухилення позивачем від виконання обов`язку щодо забезпечення отримання надісланої контролюючим органом кореспонденції, не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Згідно наданих позивачем письмових пояснень від 18.06.2026, позивач зазначив, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень та наказу про проведення перевірки. Так, на підтвердження факту їх направлення відповідачем до відзиву на позовну заяву надано лише копії поштових конвертів та повідомлення про повернення поштових відправлень без вручення адресату. Водночас будь, які описи вкладення до поштових відправлень, які б підтверджували, що позивачу надсилалися саме спірні податкові повідомлення рішення та наказ про проведення перевірки, у матеріалах справи відсутні. Надані відповідачем поштові документи не містять відомостей про зміст вкладення, а тому не підтверджують факту направлення позивачу саме тих рішень контролюючого органу, які є предметом оскарження у цій справі.

22.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із недотриманням позивачем процесуального строку звернення до суду з даним позовом.

02.07.2026 від позивача надійшли пояснення, в яких він просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Клопотанням від 08.07.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить долучити до матеріалів справи №160/9059/26 податкову вимогу №0026343-1305-0436 від 19.09.2024 з доказами направлення/вручення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.07.2026 визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовив. Надав позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

09.07.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких, контролюючий орган не погоджується з поясненнями наданими позивачем 02.07.2026, та зазначає, що згідно з пунктами 42.2 та 42.5 статті 42 Кодексу ППР ГУ ДПС від 15.05.2024 № 0262312409, № 0262322409, № 0262292409 вважаються врученими 12.06.2024. ОСОБА_1 не повідомляла контролюючий орган про зміну місця проживання.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.07.2026 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду залишив без розгляду, оскільки дійшов висновку про те, що позивач фактично не пропустила строк звернення до суду, тому що дізналась про спірні ППР 16.03.2026 року внаслідок блокування операцій по її банківському рахунку.

Також ухвалою від 06.08.2026 суд витребував у відповідача наказ про призначення перевірки.

11.08.2026 на виконання вимог суду відповідачем надані відповідні докази.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 №720-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 », на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 27.03.2024 тривалістю 2 робочих дні за період 01.01.2021 по 31.12.2021 з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, на підставі інформації від приватного нотаріуса ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про отримання доходу внаслідок прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого або другого ступеня споріднення.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.2023 №889/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 порушено:

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами і доповненнями) в частині не подання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2021;

- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами і доповненнями) в частині не нарахування та не сплати податку на доходи фізичних осіб за 2021 у розмірі 80225,00грн.;

- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами доповненнями) з урахуванням п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу в частині нарахування та не сплати військового збору за 2021 у розмірі 24067,50грн.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням нею у 2 кварталі 2021 доходу внаслідок прийняття нею у дар майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення у розмірі 1604500,00 грн, відповідно до пп.164.2.10 п. 164.2 ст.164, пп. 174.2.2 п.174.2, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та з урахуванням п.167.2 ст.167 Кодексу №2755 не нарахований та не відображений у декларації податок на доходи фізичних осіб за 2021 у розмірі 80225,00грн., а саме: 1604500,00грн. x 5% = 80225,00грн, та військовий збір у розмірі 24067,50 грн., саме: 1604500,00 грн. x 1,5% = 24067,50 грн.

На підставі висновків акту, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 15.05.2024 року №0262322409 на суму 30084,38 грн, яким донарахований військовий збір (основний платіж та штрафні санкції);

від 15.05.2024 року №0262292409 на суму 340,00 грн штрафних санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік;

від 15.05.2024 року №0262312409 на суму 100281,25 грн, яким донараховано податок на доходи з фізичних осіб (основний платіж та штрафні санкції).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом досліджено зміст наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від від 23.02.2024 №720-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » та встановлено, що в ньому чітко визначено правову (юридичну) підставу проведення такої перевірки та існує відповідна фактична підстава, яка є передумовою для її проведення.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відтак, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України слідує, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Одним із доводів позову є порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, оскільки ним недотримано порядку надіслання/вручення копії наказу і повідомлення про початок перевірки.

Разом з тим, згідно наданих відповідачем доказів, наказ про призначення перевірки та повідомлення платника податків про її проведення направлені на адресу позивачки: м. Дніпро. Вул. Ливарна, буд 23, однак, не вручені адресату та повернулись до відправника з відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» 07.05.2024.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 Кодексу).

Враховуючи наведені приписи закону, а також те, що контролюючим органом виконано свій обов`язок щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки, судом не встановлено порушень контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки.

Щодо виявлених в ході перевірки порушень податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Крім того, згідно з пп.14.1.55 п.14.1 ст.14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Згідно з пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Особливості оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав викладені у статті 174 Кодексу

Відповідно до пункту 174.6 статті 174 Кодексу об`єкти дарування, подаровані платнику податків іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами встановленими для оподаткування спадщини.

Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або самозайнятою особою, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага.

Згідно з підпунктом.174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Кодексу об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Відповідно до пункту 174.4 статті 174 Кодексу (в редакції, чинній у періоді отримання дарунку) нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування. При цьому у такому податковому розрахунку обов`язково зазначається сума доходу у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого платником податку, зазначеним у підпункті 174.2.2 цього пункту.

Пунктом 167.2 статті 167 Кодексу встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

За вимогами п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

Положення підпунктів 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 ПК України передбачають, що матеріалами, які є підставою для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені Кодексом, податкова інформація та інші матеріали, отримані у порядку та у спосіб, передбачені Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.

Відповідно до ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органу ДПС використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, за наслідками податкового контролю, а також інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, зокрема відомості декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та/або добровільно чи за запитом надана органу ДПС в установленому законом порядку. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи ДПС завдань та функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації, отриманої контролюючим органом від приватного нотаріуса Максима Суслова (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 26.02.2024 № 1056/01-16 (вх. ГУ ДПС від 26.02.2024 № 20788/6/ЕКПП), наданої на запит ГУ ДПС від 30.01.2024 №6715/6/04-36- 24-12-13 29.04.2021, ФО ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2021 року отримала дохід в розмірі 1 604 500 (один мільйон шістсот чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок внаслідок прийняття нею у дар коштів, майна, майнових чи не майнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення (ознака 114). Приватним нотаріусом Максимом Сусловим посвідчено договір дарування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) майна, та подано звіт за формою 4-ДФ про отримання ФО ОСОБА_1 доходу у сумі 1 604 500,0 грн з відповідною ознакою доходу 114.

Так, згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Максимом Сусловим 29.04.2021 за №1433, ОСОБА_1 отримала у квітні 2021 року у дар нерухоме майно 1/2 частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 237,7 кв. м, вартістю 1 604 500,00 грн, від фізичної особи ОСОБА_3 (3017021370) , що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення.

Разом з тим, станом на час перевірки, контролюючим органом не встановлено обставин, які б свідчили про подання позивачем декларації з податку на доходи за 2021 рік, а також про сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору за результатами отриманого у 2021 року доходу внаслідок отримання у дар об`єкту нерухомого майна від особи, яка не є членом сім`ї першого або другого рівня споріднення.

Таким чином, суд вважає, що підстав для визнання протиправними податкових повідомлень рішень від 15.05.2024 року № №0262322409, №0262292409, №0262312409 не має, а тому ці ППР скасуванню не підлягають.

Щодо доводів позивача про те, що нею 03.02.2025 був сплачений військовий збір у розмірі 24067,50 грн, що підтверджується наданою до позову квитанцією №0.0.4168379168.1 від 03.02.2025 з призначенням платежу: «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного деклар ОСОБА_1 ; лютий 2025», суд зазначає, що сплата військового збору відбулась вже після прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення, а отже, платником податків виконаний обов`язок щодо сплати податку на підставі рішення контролюючого органу, яке в судовому порядку протиправним не визнано.

Щодо позовної вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд зазначає таке.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом із детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

За правилами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У цій справі судом встановлено, що податковий боргу у розмірі 130993,59 грн, сформований на підставі податкових повідомлень рішень від 15.05.2024 року №0262322409 на суму 30084,38 грн; від 15.05.2024 року №0262292409 на суму 340,00 грн; від 15.05.2024 року №0262312409 на суму 100281,25 грн.

19.09.2024 контролюючим органом складено податкову вимогу №0026343-1305-0436 на суму податкового боргу у розмірі 130993,59 грн, яка направлена на адресу позивачки поштовим відправленням №4906106658025 та повернулась відповідачу неврученою.

Ці обставини судом встановлені, у відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України, на підставі встановлених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №160/30970/26, обставин, де предметом спору було стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, який виник, зокрема, внаслідок несплати ОСОБА_1 податкових зобов`язань за спірними у цій справі ППР. У справі №160/30970/25 судом досліджувалось питання щодо узгодженості податкового боргу, зокрема, і виконання контролюючим органом свого обов`язку щодо повідомлення платника податків про нарахування податкового боргу.

Отже, судом не встановлено порушення контролюючим органом процедури прийняття вимоги про сплату боргу, тому, підстави для її скасування відсутні.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позову.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 11.08.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна