Рішення № 138957573, 12.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1031/26

Єдиний унікальний № 742/2745/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

21.08.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивує свої вимоги тим, що 27 листопада 2009 року сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору не виконує своїх зобов`язань по поверненню кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 21 червня 2018 року в загальному розмірі складає 115562 грн. 40 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також сплачені позивачем при подачі позову судові витрати у сумі 1762 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2009 року нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося за період з 28 листопада 2009 року по 03 березня 2018 року. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання.

Також відповідач зазначає, що у зв`язку з простроченою заборгованістю за кредитним договором позивач заблокував платіжну картку ще у 2014 році, що, на її думку, свідчить про припинення кредитного договору з цього часу та порушення права позивача. При цьому позивач звернувся до суду із позовом 21 серпня 2018 року.

Представник позивача у відзиві на заяву про перегляд заочного рішення заперечує проти доводів відповідача та просить відмовити у задоволенні заяви.

Зазначає, що 27 листопада 2009 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 43,20 % річних на суму залишку заборгованості.

Щодо строку дії кредитного договору представник позивача зазначає, що даний кредитний продукт передбачає відкриття карткового рахунку, встановлення кредитного ліміту та видачу платіжної картки, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від фактично використаної суми кредитного ліміту. На думку позивача, дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання зобов`язань, а строк дії конкретної платіжної картки зазначається безпосередньо на картці.

Стосовно блокування платіжної картки представник позивача вказує, що платіжна картка є лише інструментом доступу до карткового рахунку, на якому встановлено кредитний ліміт, а її блокування не означає припинення дії карткового рахунку чи кредитного договору. При цьому позивач зазначає, що відповідач зверталася до Банку із заявою про блокування картки, у зв`язку з чим було заблоковано саме платіжний інструмент, а не картковий рахунок.

Також представник позивача зазначає, що позов подано 16 серпня 2018 року, тобто до спливу позовної давності, та посилається на положення статті 526 ЦК України щодо обов`язку належного виконання зобов`язань. Позивач вважає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2018 року позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 14 січня 2026 року скасовано заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2018 року та призначено справу до розгляду на 10 год 15 хв 12 березня 2026.

Відповідно до розпорядження від 10.03.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №742/2745/18 (провадження №2/742/1031/26) у зв`язку з звільненням з посади судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленка А.В. від 10 березня 2026 року прийнято справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до свого провадження та призначено до судового розгляду в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області на 10 год 00 хв 29 квітня 2026 року.

29 квітня 2026 року судове засідання відкладено до 08 год. 30 хв. на 03 червня 2026 року у зв`язку з неявкою всіх учасників по справі.

03 червня 2026 року судове засідання відкладено до 11 год. 00 хв. на 11 серпня 2026 року у зв`язку з неявкою всіх учасників по справі.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

27 листопада 2009 року між АТ КБ «Приват Банк» та відповідачем укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідач ОСОБА_1 погодилася, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг(а.с.11-12).

Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, вбачається, що базова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячі з розрахунку 360 днів в році) 3.0%, термін внесення щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним, процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 4.5%.

Базова відсоткова ставка за кредитом 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг строк погашення кредиту в повому обсязі не пізніще останнього місяця. Вказаного на платіжній карті( п.5.4) (а.с.13-18).

Згідно довідки наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 13.06.2025 року №0000004496391216, вбачається, що між банком та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 17 квітня 2008 року, строк дії 10/09; № НОМЕР_2 , дата відкриття 27 листопада 2009 року, строк дії 06/12; № НОМЕР_3 , дата відкриття 07 вересня 2010 року, строк дії 08/14; № НОМЕР_4 , дата відкриття 03 липня 2012 року, строк дії 10/15(а.с.72).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором по ОСОБА_1 вбачається, що станом на 21 червня 2018 року заборгованість останньої за кредитним договором №б/н від 27 листопада 2009 року становить 115562 грн. 40 коп., з яких: заборгованість за кредитом 7763 грн. 86 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 107798 грн. 54 коп. (а.с.6-10).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ст.526-527 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно пункту першого частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Судом встановлено, що 27 листопада 2009 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом.

Відповідно до підписаної відповідачем заяви, вона погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Дані обставини не заперечуються сторонами, а тому суд вважає доведеним, обставини укладення кредитного договору та користування відповідачем кредитними коштами.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Оцінюючи доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд виходить із умов кредитного договору, наданого позивачем розрахунку заборгованості та доказів, якими позивач обґрунтовує період нарахування процентів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення частини першої статті 1048 ЦК України щодо права кредитодавця на одержання процентів застосовується у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Отже, для правильного визначення розміру заборгованості у цій справі має бути встановлено строк кредитування, протягом якого у позивача існувало право нараховувати передбачені договором проценти, а також перевірено, чи доведено позивачем продовження такого строку на період, за який ним здійснено нарахування.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховані по 21.06.2018 року. При цьому розмір заборгованості за процентами визначено позивачем у сумі 107 798 гривень 54 копійки, що становить основну частину заявленої до стягнення заборгованості.

Таким чином, встановлення правомірності періоду нарахування процентів має істотне значення для правильного визначення розміру заборгованості.

Разом із тим у матеріалах справи наявна довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 13 червня 2025 року №0000004496391216, відповідно до якої за кредитним договором №б/н відповідачу ОСОБА_1 були надані кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 17 квітня 2008 року, строк дії 10/09; № НОМЕР_2 , дата відкриття 27 листопада 2009 року, строк дії 06/12; № НОМЕР_3 , дата відкриття 07 вересня 2010 року, строк дії 08/14; № НОМЕР_4 , дата відкриття 03 липня 2012 року, строк дії 10/15.

Таким чином, згідно з довідкою, наданою самим позивачем, остання із зазначених кредитних карток була відкрита 03 липня 2012 року, а у графі «термін дії» зазначено «10/15», що відповідає жовтню 2015 року. Відтак строк дії цієї картки спливав із закінченням зазначеного місяця, тобто 31 жовтня 2015 року.

Суд при цьому не ототожнює строк дії платіжної картки зі строком дії кредитного договору, оскільки закінчення строку дії платіжної картки саме по собі не свідчить про припинення кредитного договору.

Разом із тим зазначена обставина має значення для перевірки доводів позивача про продовження кредитних правовідносин, оскільки саме позивач, посилаючись на пролонгацію договору, повинен довести обставини, які свідчать про продовження строку кредитування та наявність у нього права нараховувати договірні проценти за спірний період.

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, посилається на те, що строк дії кредитного договору пролонгувався кожні 12 місяців, а картковий рахунок діяв до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Однак суду не надано доказів, які б дозволяли встановити конкретний строк, до якого кредитний договір був пролонгований після 31 жовтня 2015 року, а також доказів видачі відповідачу після цієї дати іншої кредитної картки в межах спірного кредитного договору чи здійснення нею операцій з використанням кредитного ліміту.

При цьому відповідно до розрахунку заборгованості позивач нараховував проценти до 03 березня 2018 року, тобто більш ніж через два роки після закінчення строку дії останньої кредитної картки, зазначеної у наданій самим позивачем довідці.

За таких обставин суд вважає, що самого посилання позивача на автоматичну пролонгацію кредитного договору недостатньо для підтвердження його права нараховувати договірні проценти до 03 березня 2018 року. Позивач мав надати докази, які підтверджують продовження строку кредитування на відповідний період та правову підставу для нарахування процентів після 31 жовтня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сам по собі факт існування непогашеної заборгованості за кредитним договором не свідчить про продовження строку кредитування та не є достатньою підставою для безстрокового нарахування договірних процентів.

Обов`язок позичальника повернути фактично отриману та неповернуту суму кредиту не є тотожним праву кредитодавця продовжувати нарахування процентів за користування кредитом після закінчення доведеного строку кредитування.

У цій справі позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що після 31 жовтня 2015 року строк кредитування був продовжений на умовах, які надавали позивачу право нараховувати договірні проценти до 03 березня 2018 року.

Відтак суд, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18), доходить висновку, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти припинилося після закінчення доведеного строку кредитування, а тому нарахування процентів за період, щодо якого позивач не довів існування такого права, не може бути визнано обґрунтованим.

Разом із тим суд не погоджується з доводами відповідача про те, що проценти могли нараховуватися виключно протягом первісних 12 місяців з моменту укладення договору, оскільки матеріалами справи підтверджується подальше оформлення відповідачу кредитних карток у межах відповідних кредитних правовідносин та користування кредитними коштами.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів є обґрунтованими в частині нарахування процентів за період, щодо якого позивачем не доведено існування погодженого строку кредитування або іншої правової підстави для такого нарахування.

При визначенні розміру заборгованості суд враховує наведені обставини та виходить із необхідності виключення з розрахунку сум процентів, нарахування яких здійснено позивачем після 31.12.2015 року.

Щодо доводів відповідача про блокування платіжної картки у 2014 році.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором позивач заблокував платіжну картку у 2014 році, а тому з цієї дати кредитний договір був припинений, суд не знаходить підстав для погодження з такими доводами.

Сам по собі факт блокування платіжної картки не свідчить про припинення кредитного договору та зміні строку кредитування, оскільки блокування платіжного інструменту та припинення договірних правовідносин є різними за своїм змістом юридичними обставинами.

Як встановлено судом, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 13 червня 2025 року №0000004496391216 за кредитним договором № б/н відповідачу у різні періоди були видані кредитні картки, останньою з яких, згідно з наданими позивачем відомостями, є картка № НОМЕР_4 , відкрита 03 липня 2012 року, у графі «термін дії» якої зазначено «10/15».

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що блокування платіжної картки у 2014 році було наслідком прийняття позивачем рішення про припинення кредитного договору, закриття карткового рахунку або припинення зобов`язань сторін за цим договором.

Саме по собі блокування картки не припиняє обов`язку позичальника повернути фактично отримані кредитні кошти та виконати інші грошові зобов`язання, які виникли до такого блокування. Припинення можливості користування конкретним платіжним інструментом не є тотожним припиненню самого кредитного зобов`язання.

Таким чином, доводи відповідача про припинення кредитного договору у 2014 році саме внаслідок блокування платіжної картки суд відхиляє як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо перебігу строку позовної давності.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

З урахуванням наведених правових висновків суду та встановлених у справі обставин суд враховує, що остання кредитна картка, надана відповідачу в межах кредитного договору, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» мала строк дії до 10/15, тобто до 31 жовтня 2015 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 21 серпня 2018 року. Відтак з моменту закінчення строку дії останньої кредитної картки до моменту звернення позивача до суду не сплинув встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог, пов`язаних із заборгованістю, право вимоги щодо якої виникло після закінчення строку дії останньої кредитної картки та до звернення позивача до суду.

Висновок суду за результатами розгляду справи

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим за нею утворилася заборгованість.

З урахуванням встановлених судом обставин, умов кредитного договору, наданого позивачем розрахунку заборгованості та наведених вище правових висновків, суд вважає доведеним розмір заборгованості за наданим кредитом станом на 31.10.2015 у сумі 7 763 гривень 86 копійок.

Крім того, заборгованість за процентами за користування кредитом, яка підлягає стягненню, становить 8 128 гривень 54 копійки. Зазначена сума визначена з урахуванням встановленого судом строку кредитування та виключення процентів, нарахованих після 31 жовтня 2015 року, право на нарахування яких позивачем не доведено.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 15 892 гривень 40 копійок, у тому числі 7 763 гривень 86 копійок заборгованості за наданим кредитом та 8 128 гривень 54 копійки заборгованості за процентами за користування кредитом.

При цьому відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ним також визначено пеню у розмірі 1 138 гривень 12 копійок. Однак зазначена сума не враховується судом при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню, оскільки вимога про її стягнення позивачем у позовній заяві не заявлялася.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 892 гривень 40 копійок, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

VІ.Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 242 гривні 31 копійок, виходячи з розрахунку (13,75% (задоволено позовні вимоги) х 1762 гривень) в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, заборгованість за кредитним договором б/н від 27 листопада 2009 року в сумі 15 892 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, яка складається з 7 763 (сім тисяч сімсот шістдесят три) гривень 86 копійок заборгованості за наданим кредитом та 8 128 (вісім тисяч сто двадцять вісім) гривень 54 копійки заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, судовий збір у розмірі 242 гривні (двіста сорок дві) гривні 31 копійок, сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .