Рішення № 138957364, 13.08.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/802/2026

Справа № 679/622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр», в інтересах якого діє представник Ткаченко Марія Миколаївна, звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

02.10.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг № CCNG-631025653, за яким станом на день формування позовної заяви внаслідок невиконання зобов?язань відповідач має заборгованість у загальному розмірі 29008,02 грн, що складається з наступного: 1) 24017,78 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 2) 2830,20 грн заборгованість за пенею та/або штрафами; 3) 1603,36 грн інфляційні втрати; 4) 556,68 грн три відсотки річних, і право вимоги за яким було відступлено ТОВ «ФК «Флексіс» на підставі договору № 2 від 17.05.2021.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору № 18-05_21 від 18.05.2021, а після цього ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору № 10-01_2023 від 10.01.2023.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Коллект Центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у розмірі 29008,02 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

25.05.2026 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом із цим судом за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ «Сенс Банк» докази, а саме належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують надання (видачу) кредитних коштів за договором № CCNG-631025653 від 02.10.2018, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі виписку за період часу з 02.10.2018 по 17.05.2021, меморіальні ордери, розрахункові документи тощо (а.с. 87-88).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, відзиву на позов належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач не подав.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.10.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір шляхом підписання оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк» (надалі договір) та підписано паспорт споживчого кредиту від 01.10.2018.

Оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 02.10.2018 за своєю суттю є кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Так, в оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 просив банк: відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні з лімітом кредитної лінії у розмірі 200000 грн; встановити проценту ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою у розмірі 24% річних (тип процентної ставки фіксована); встановити обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінію, але не менше 50 грн. Підписанням оферти відповідач беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами Національного банку України.

Згідно з п. 2.1.1 анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк» відповідач підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та ПАТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених у публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua.

Згідно з п. 2.1.2 анкети-заяви відповідач підтвердив, що отримав примірник договору та додатків до нього.

Крім цього, 01.10.2018 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, що містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: максимальна сума кредиту до 200000 грн; строк кредитування 12 місяців із можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом; процентна ставка (фіксована) 24% річних; кількість та розмір платежів, періодичність внесення: щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн; штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу 100 грн у день виникнення прострочки, а 300 грн у разі, якщо сума простроченої заборгованості погашена протягом п`яти робочих днів.

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 за період часу з 02.10.2018 по 17.05.2021 останній користувався кредитними коштами для особистих потреб, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом, і згідно з розрахунком заборгованості за договором від 02.10.2018 ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 29008,02 грн, що складається з наступного: 1) 24017,78 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 2) 2830,20 грн заборгованість за пенею (нараховану станом на 10.01.2023); 3) 1603,36 грн інфляційні втрати (нараховані за період часу з 18.05.2021 по 23.02.2022 включно); 4) 556,68 грн три відсотки річних (нараховані за період часу з 18.05.2021 по 23.02.2022 включно) (а.с. 10, 11, 94-99).

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, за умовами якого АТ «Альфа-Банк» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Флексіс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження АТ «Альфа-Банк» за плату на умовах, визначених цим договором. Водночас із Додатку 1-1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021 вбачається, що до ТОВ «ФК «Флексіс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № CCNG-631025653від 02.10.2018 про стягнення заборгованості на суму 24017,78 грн (а.с. 12-17, 18, 19-20).

18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № CCNG-631025653від 02.10.2018 у розмірі 26847,98 грн, що зокрема підтверджується Додатком 1-1 до вказаного договору факторингу (а.с. 21-26, 27-32, 33, 34-35, 36).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № CCNG-631025653у розмірі 29008,02 грн, що зокрема підтверджується Реєстром боржників до вказаного договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та змінами до цього Реєстру (а.с. 37-42, 43-44, 45, 46, 47-48, 49).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 10561 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористався.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов вказаного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 02.10.2018 у загальному розмірі 26177,82 грн,що складається з наступного: 1) 24017,78 грн заборгованість за тілом кредиту; 2) 1603,36 грн інфляційні втрати (нараховані за період часу з 18.05.2021 по 23.02.2022 включно); 3) 556,68 грн три відсотки річних (нараховані за період часу з 18.05.2021 по 23.02.2022 включно).

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені за вказаним договором суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд бере до уваги, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє дотепер, позаяк останнього разу його було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 596/2026 від 13.07.2026, затвердженим Законом України № 4928-ІХ від 14.07.2026, строком на 90 діб, тобто до 31.10.2026.

У правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 зазначається, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, оскільки пеня за прострочення виконання зобов`язань за договором про надання коштів у кредит від 02.10.2018 була нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, суд не вбачає підстав для стягнення з нього нарахованої позивачем пені в розмірі 2830,20 грн.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 01.07.2024 уклав із адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Вікторівни договір про надання правової допомоги № 01-07/2024. Крім іншого, у п.п. 4.1, 4.3 вказаного договору зазначається, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (а.с. 57-62).

Із наявної в матеріалах справи заявки на надання юридичної допомоги № 415 від 02.03.2026 та витягу з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 вбачається, що позивачем за вказаним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у розмірі 13000 грн (а.с. 62-63).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об?єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, відзиву на позов не подав, не скориставшись своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, а отже у суду відсутні підстави стверджувати про неспівмірність таких витрат.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 0639600056 від 22.04.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 6, 68).

Враховуючи те, що задоволенню підлягають 90,24% позовних вимог (26177,82 грн х 100% / 29008,02 грн), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму понесених останнім судових витрат в розмірі 14133,75 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (15662,40грн х 90,24% / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором від 02.10.2018 у розмірі 26177,82 грн (двадцяти шести тисяч ста сімдесяти семи гривень вісімдесяти двох копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею у розмірі 2830,20 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати в розмірі 14133,75 грн (чотирнадцяти тисяч ста тридцяти трьох гривень сімдесяти п?яти копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ідентифікаційний код 44276926; місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306).

Представник позивача: Ткаченко Марія Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця роботи: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г. Безкровний