Рішення № 138956878, 10.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43046/23-ц

пр. 2-2067/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.,

за участю представника позивача (в режимі ВКЗ) - Дибова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу № 757/43046/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про повернення грошових коштів,-

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про повернення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 21.10.2020 між ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого позивач сплатила відповідачу 333 000,00 грн, а останній передав їй у власність нерухоме майно за актом приймання-передачі. В подальшому рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 234/17269/20, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18.01.2022, зазначений договір купівлі-продажу був визнаний недійсним, оскільки його укладено з порушенням вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який встановлював мораторій на реалізацію предмета іпотеки, розташованого на території проведення АТО.

Позивач зазначає, що, у зв`язку з визнанням договору недійсним, відпала правова підстава для набуття відповідачем грошових коштів у сумі 333 000,00 грн, а тому, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, відповідач зобов`язаний їх повернути, як безпідставно набуте майно. Крім того, оскільки після набрання законної сили судовим рішенням, відповідач добровільно кошти не повернув, незважаючи на направлену йому письмову вимогу, позивач вважає, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання.

За наведених підстав, просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, що становить 443 432,76 грн.

Поряд з цим, позивач зазначає, що, внаслідок укладення недійсного договору, вона понесла реальні збитки у вигляді сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 330, 00 грн, який був сплачений під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. На думку позивача, ці витрати є майновою шкодою, завданою неправомірними діями відповідача, та підлягають відшкодуванню.

У зв`язку з викладеним, позивач просила стягнути з відповідача 446 762,76 грн, що складається із суми безпідставно отриманих коштів з урахуванням інфляційних втрат і трьох відсотків річних, а також відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

27.09.2023 судом здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, згідно якого головуючим суддею визначено Остапчук Т.В.

28.09.2023 ухвалою суду відкрито провадження за правилами позовного (спрощеого) провадження з викликом сторін.

21.11.2023 заочним рішенням суду позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН про повернення грошових коштів задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент Ван (ЄДРПОУ 42682150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 446 762,76 (чотириста сорок шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 76 коп. шляхом перерахування на банківський рахунок IBAN - НОМЕР_2 відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ ПриватБанк МФО банку - 305299. Судові витрати у сумі 11446,63 (одинадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 63 коп. покладено на Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент Ван (ЄДРПОУ 42682150).

14.03.2024 ухвалою суду скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2023 та призначено справу до розгляду у порядку позовного спрощеного провадження.

09.04.2024 ухвалою суду визнано мирову угоду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про повернення грошових коштів на таких умовах:

1.Сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 370000

(триста сімдесят тисяч) гривень.

2. Графік погашення вищевказаної заборгованості:

До 15.04.2024 - 10000 грн

До 15.05.2024 - 40000 грн

До 15.06.2024 - 40000 грн

До 15.07.2024 - 40000 грн

До 15.08.2024 - 40000 грн

До 15.09.2024 - 40000 грн

До 15.10.2024 - 40000 грн

До 15.11.2024 - 40000 грн

До 15.12.2024 - 40000 грн

До 15.01.2025 - 40000 грн.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про повернення грошових коштів, закрито.

02.12.2024 постановою Київського апеляційного суду ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

22.01.2025 ухвалою Київського апеляційного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - Дибова О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі, залишено без задоволення.

18.02.2025 Печерським районним судо м. Києва здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та передано згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, судді Остапчук Т.В.

21.02.2025 ухвалою судді Остапчук Т.В. заявлено самовідвід у вказаній цивільній справі.

03.03.2025, на підставі ропорядження в.о. керівника аппарату суду Клименко О.І. № 94, здійснено повтороний автоматизований розподіл судової справи між суддями, згідно якого головуючим суддею визначено Ільєву Т.Г.

05.03.2025 ухвалою судді прийнято до провадження цивільну справу, розгляд справи ухвалено здійснювати одноособово в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.11.2025 від представника позивача ОСОБА_1 , Дибова О.В. через Електронний суд надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що після звернення до суду відповідач у період з 04.04.2024 по 28.11.2024 добровільно перерахував на її користь 360 000,00 грн, з яких 333 000, 00 грн були зараховані як погашення основного боргу, 3 000,00 грн - як відшкодування збитків, а 24 000,00 грн - у рахунок часткового погашення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Разом із тим, позивач зазначала, що вимоги щодо стягнення компенсації за прострочення виконання грошового зобов`язання залишилися невиконаними у повному обсязі. Позивач вказувала, що, у зв`язку з тривалим простроченням повернення коштів, вона була позбавлена можливості користуватися належними їй грошовими коштами, а інфляційні процеси призвели до знецінення їх вартості. У зв`язку з цим, вона здійснила новий розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 26.09.2023 по 28.11.2024, відповідно до якого розмір компенсації збільшився на 51 347,11 грн.

З огляду на викладене, позивач просила збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 498 109,87 грн, що включає безпідставно набуті кошти, інфляційні втрати, три відсотки річних та збитки, а також покласти на відповідача понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача Дибов О.В. позовну заяву підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕН ВАН» про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - якщо учасник справи повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки, то йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Суд, заслухавши позицію позивача, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням відсутності відзиву на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що 21.10.2020 між ТОВ Стар Інвестмент Ван (продавець) та фізичною особою - громадянкою України ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі продажу нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , посвідчений 21.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №2388, яке знаходилось в іпотеці (Іпотекодержатель на момент здійснення купівлі-продажу вказаної квартири - ТОВ Стар Інвестмент Ван).

Згідно п. 2.1 Договору, вартість предмету купівлі-продажу нерухомого майна складала 333 000, 00 грн.

На виконання п.2.1, 2.2, 4.1 даного Договору, покупець ОСОБА_1 21.10.2020 сплатила одним платежем на користь ТОВ Стар Інвестмент Ван суму 333 000, 00 грн. шляхом перерахування вказаної суми в безготівковій формі на рахунок ТОВ Стар Інвестмент Ван НОМЕР_3 .

Таким чином, позивач виконала в повному обсязі перед відповідачем свої зобов`язання за Договором щодо оплати предмету купівлі-продажу (що підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.10.2020 та випискою АТ Приватбанка за 21.10.2020 по поточному рахунку позивача № НОМЕР_4 ) відповідачем зі свого боку також були виконані зобов`язання за Договором, а саме: передано предмет договору позивачу (що підтверджується актом приймання_передачі нерухомого майна від 21.10.2020 підписаним позивачем та відповідачем).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 234/17269/20 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18.01.2022 було визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» та ОСОБА_1 , посвідчений 21.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., який зареєстрований в реєстрі за №2388.

Позивач листом від 26.07.2023 звернулася до відповідача з вимогою про повернення в строк протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги грошових коштів у сумі 333 000, 00 грн., у зв`язку із тим, що внаслідок визнання рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі №234/17269/20 недійсним правочину, відпали правові підстави набуття відповідачем вказаних грошових коштів у сумі 333 000, 00 грн. Проте, грошові кошти у сумі 333 000, 00 грн. відповідачем не були повернуті позивачу, у звязку із чим вона булла змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Як зазначає позивач, у період з 04.04.2024 по 28.11.2024 відповідач добровільно перерахував на її рахунок 360 000,00 грн, з яких 333 000, 00 грн були зараховані як погашення основного боргу, 3 000,00 грн - як відшкодування збитків, а 24 000,00 грн - у рахунок часткового погашення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Разом із тим вимоги щодо стягнення компенсації за прострочення виконання грошового зобов`язання залишилися невиконаними у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач здійснила новий розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 26.09.2023 по 28.11.2024, відповідно до якого розмір компенсації збільшився на 51 347,11 грн.

Так, стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: «зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі №910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не грунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»

Відповідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20: "Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Таким чином, внаслідок визнання рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 серпня 2021 року у справі №234/17269/20 недійсним правочину, відпали правові підстави набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» грошових коштів у розмірі 333 000, 00 грн. та в свою чергу підлягають поверненню позивачу.

Як вбачається та стверджується особисто позивачем, відповідачем в період з 04.04.2024 по 28.11.2024 були здійснені на користь позивача декілька банківських переказів грошових коштів на загальну суму 360 000, 00 грн, тобто добровільно погашено основну суму заборгованості в тому числі.

Проте, решта позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та суми компенсації від інфляційних втрат залишаються непогашеними відповідачем перед позивачем.

Так, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Встановлено, що при зверненні позивача з первісною заявою до суду (позовом) вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання основного грошового зобов`язання були розраховані за період з 18.01.2022 по 25.09.2023 на загальну суму 110 432,76 грн.

В подальшому позивач збільшила позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та суми компенсації від інфляційних втрат за несвоєчасне повернення основного боргу, включивши в розрахунок 3% річних та суми компенсації від інфляційних втрат за період з 26.09.2023 по 28.11.2024 (дата погашення відповідачем заборгованості перед позивачем за основною вимогою).

Таким чином, з моменту виникнення обов`язку відповідача повернути позивачу суму основного боргу 18.01.2022 й до повного погашення відповідачем основного грошового зобов`язання 28.11.2024, загальна кількість днів прострочення складає 1045 календарних днів (348 днів у 2022 р., 365 днів у 2023 році та 332 дні у 2024 році).

Загальна сума компенсаційних витрат за період з 18.01.2022 по 28.11.2024 складає 136 670,00 (інфляційне збільшення) + 25 109,87 (штрафні санкції) = 161 779.87 грн.

Таким чином, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану в порядку статей 43, 49 ЦПК України, суд зазначає, що загальний розмір компенсаційних нарахувань (3% річних та інфляційних втрат) за весь період прострочення з 18.01.2022 року по 28.11.2024 року становить 161 779,87 грн.

Враховуючи, що відповідач у період з 04.04.2024 року по 28.11.2024 року добровільно сплатив на користь позивача 360 000,00 грн., чим повністю погасив основний борг (333 000,00 грн) та збитки (3 000,00 грн), а також частково перерахував 24 000,00 грн в рахунок погашення відсотків та інфляційних втрат, остаточний розмір невиконаних матеріальних вимог позивача, який підлягає судовому розгляду, становить 137 779,87 грн (сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 87 копійок).

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В якості документів, що підтверджують розмір витрат та їх надання представником позивача до суду подано - договір про надання правової допомоги від 24.07.2023 укладений між адвокатом Дибовим О.В. та ОСОБА_1 ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність, акт наданих послуг від 25.09.2023 та квитанцію №2509 від 25.09.2023 року про часткову опалату правових послуг у розмірі 5 000 грн.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Враховуючи те, що позивачем надано суду оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору, суд приходить до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі фактично сплачених вират 5000 грн. та судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам (36,21 %) 1 617, 50 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх доводи та заперечення, викладені в заявах по суті спору та додаткових поясненнях, висновків суду не спростовують і не впливають на результат вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року зазначив, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони ґрунтуються, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, і забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін на підтримку кожної підстави захисту.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року зазначено, що межі обов`язку суду мотивувати рішення можуть бути різними залежно від характеру рішення, однак сторони мають право очікувати, що суд належним чином розгляне основні питання, які є вирішальними для справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України , ст. ст. 15,.16, 625, глави 83 ЦК України, ст.ст.4, 77-81, 133, 137, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про повернення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 161 779 (сто шістдесят одну тисячу сімсот сімдеся дев`ять) грн. 87 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 617 (одна тисяча шістсот сімнадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (пять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» адреса 01601, місто Київ, пл.Спортивна, будинок 1, корпус А, ЄДРПОУ 42682150.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений 10.08.2026.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА