Рішення № 138956828, 23.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36237/24-ц

пр. 2-2334/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року адвокат Дугінов Дмитро Андрійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», (далі - третя особа, ТОВ «ФК «ФІНІЛОН», Товариство) про захист прав споживачів, стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 757/19837/21-ц, рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за вкладом змінити, збільшивши розмір процентів, які підлягають стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за період з 12.03.2014 по 08.04.2021 року, з 241 712,87 грн до 267 706,85 грн.

У зв`язку з чим, збільшено розмір вкладу та процентів за вкладом, які підлягають стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , з 454 405,72 грн до 477 707,08 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

05 вересня 2024 року на адресу суду від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Штронди А.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі нараховані поза межами строку позовної давності. Також у відзиві зазначено, що суми коштів, які позивач просить стягнути з банку, підлягають оподаткуванню відповідно до положень Податкового кодексу України, у зв`язку із чим відповідач просив суд у разі задоволення позову зазначити у резолютивній частині рішення, що присуджені до стягнення суми визначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть утриманню у встановленому законом порядку. Також зазначав, що банк є неналежним відповідачем у даній справі

Від адвоката Дугінова Д. А. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій адвокат позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 757/19837/21-ц, рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за вкладом змінити, збільшивши розмір процентів, які підлягають стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за період з 12.03.2014 по 08.04.2021 року, з 241 712,87 грн до 267 706,85 грн.

У зв`язку з чим, збільшено розмір вкладу та процентів за вкладом, які підлягають стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , з 454 405,72 грн до 477 707,08 грн.

Таким чином, договір № SAMDN25000734501034 від 11.04.2013 року, який було укладено між ОСОБА_1 та Банком розірвано 26 квітня 2023 в день набрання чинності постанови Київського апеляційного суду, але грошові кошти за цим договором не повернуто до теперішнього часу.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З аналізу наведених норм права та встановлених у справі обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору банківського вкладу, відповідно до умов якого банк був зобов`язаний на першу вимогу вкладника повернути суму вкладу та нараховані проценти.

Встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 757/19837/21-ц, депозитний договір № SAMDN25000734501034 від 11.04.2013 року було розірвано та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача суму вкладу, відсотки та 3 % річних.

Разом з тим, як вбачається із доводів позову та не заперечується відповідачем, рішення суду у добровільному порядку виконано не було, грошові кошти позивачу не повернуті, у зв`язку із чим можна зробити висновок, що відповідач продовжує порушувати взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд погоджується з розрахунками сторони позивача і приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 10 873,97 грн. за період з 24 серпня 2022 року по 14 травня 2024 року та індексу інфляції у розмірі 89 565,00 грн. за період з 12 квітня 2021 року по 14 травня 2024 року

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) викладено правовий висновок, згідно з яким до правовідносин між клієнтом банку та банком щодо неправомірного повернення банківського вкладу підлягають застосування положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, яка користується такими послугами.

Статтею 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, фактична відмова банку повернути депозит клієнту свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом, у вигляді сплати пені у розмірі 3% від суми утриманих банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Доводи відповідача про необхідність обмеження інфляційних втрат строком позовної давності є безпідставними, оскільки за ч. 2 ст. 625 ЦК України такі нарахування є способом відповідальності за триваюче прострочення грошового зобов`язання і здійснюються за весь період до його фактичного виконання. У даній справі невиконання рішення суду має триваючий характер, тому підстав для поділу періоду на частини та його обмеження позовною давністю не є доцільним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Даного висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного ст. 165 Податкового кодексу України).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України).

До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю;б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання; Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України.

Відповідно абз. «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, слід дійти висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1-16, 625, 626-639, 1058, 1059,1068, 1070 Цивільного кодексу України, ст. ст.1-23,76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором SAMDN25000734501034 від 11.04.2013 3 % річних за період з 24 серпня 2022 року по 14 травня 2024 року у розмірі 10 873,97 грн, інфляційні втрати за період з 12 квітня 2021 року по 14 травня 2024 року у розмірі 89 565,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А, код ЄДРОПУ 38920700.

Суддя С. В. Вовк