Ухвала суду № 138955582, 13.08.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/743/25

4-с/467/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

представника особи, дії якої оскаржуються,- адвоката Зеніної М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка скаргу ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Кредобанк», на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича,

ВСТАНОВИВ:

Суть питання

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 скаржилась до суду із посланням на те, що приватний виконавець Булахевіч С.В. наклав арешт на її зарплатний рахунок.

Водночас, виконавець звернув стягнення на її заробітну плату, що має наслідком так зване «подвійне стягнення».

Зокрема, зазначила, що повідомляла приватного виконавця про те, що на відкритий в АТ «Ощадбанк» спірний рахунок вона отримує виключно заробітну плату та надала відповідну довідку, проте, останній відмовляється скасувати арешт, посилаючись на наявність на ньому нецільових надходжень.

Скаржник вважає, що така бездіяльність виконавця порушує її право на отримання винагороди за працю, у зв`язку із чим просила суд зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. зняти арешт, накладений постановами від 06 липня 2026 року у ВП №81412186 та у ВП № 81412189, які були відкриті на підставі виконавчих листів, виданих 29 травня 2026 року Арбузинським районним судом Миколаївської області у справі №486/743/25, з відкритого у АТ «Державний ощадний банк України» на її ім`я рахунку № НОМЕР_1 .

Позиція учасників справи

Скаржник на слухання справи не прибула, про судове засідання повідомлена належно, клопотала про розгляд справи за її відсутності.

Інтереси приватного виконавця в суді представляла адвокат Зеніна М.О., яка вважала подану скаргу необґрунтованою із посланням на те, що приватний виконавець у даній ситуації діяв правомірно.

Зокрема, виявивши банківський рахунок боржника ОСОБА_1 , він наклав на нього арешт відразу після відкриття виконавчого провадження, так як іншого майна у неї немає.

При цьому, виконавець самостійно не має змоги перевірити статус рахунку і саме банківська установа повідомляє його про спеціальний режим використання рахунку.

Проте, такого повідомлення банк виконавцю не направляв, а заява боржника була неналежно оформлена, що перешкодило пересвідчитись у достовірності її доводів і прийняти рішення про скасування арешту.

Зокрема, довідку АТ «Ощадбанк» скаржника надала безпосередньо до суду, тоді як у приватного виконавця такої довідки немає.

При цьому, виконавець не може на власний розсуд скасувати арешт, проте, може це зробити на підставі належним чином поданої заяви боржника щодо статусу його рахунку або ж повідомлення банку стосовно того, що арештований рахунок має спеціальний режим використання.

Оскільки достовірної інформації про спеціальний статус рахунку боржника у приватного виконавця не було, то відмову у скасуванні його арешту не можна вважати протизаконною.

З цим, просила у задоволенні скарги відмовити.

Крім цього, адвокат подала письмові пояснення по суті скарги із посиланням на положення чинного законодавства, що регулює питання накладення та зняття арешту у межах виконавчого провадження, суть яких, у цілому, співпадає із наданими адвокатом в судовому засіданні усними поясненнями.

Представник стягувача до суду також не з`явився, про це судове провадження повідомлений належно, про причини неявки не вказував, заяв і клопотань не направляв, своєї позиції щодо скарги не висловив.

Процедура

Стаття 447-1 ЦПК України «Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права».

Частина перша статті 450 ЦПК України «Скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються».

У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Стаття 451 ЦПК України «За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги».

Установлені фактичні обставини

Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. у примусовому порядку наразі виконується рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованості у розмірі 168 348,08 грн. та судового збору у розмірі 2 069, 21 грн.

У зв`язку із цим виконавцем було відкрито два виконавчі провадження:

1) ВП №81412166 на підставі виконавчого листа №486/743/25, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області 29 травня 2026 року про стягнення заборгованості у розмірі 168 384,08 грн.;

2) ВП №81412189 на підставі виконавчого листа №486/743/25, виданого цим же судом 29 травня 2026 року про стягнення судового збору у розмірі 2 069, 21 грн.

Окрім цього, постановою від 06 липня 2026 року приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів,крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах виконавчого провадження №ВП 81412186 про стягнення заборгованості.

Так само постановою від 06 липня 2026 року приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів,крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , також і у межах виконавчого провадження №81412189 про стягнення судового збору.

Разом із цим 14 липня 2026 року приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 з огляду на те, що остання отримує дохід в ТУ ДСА України в Миколаївській області.

Зокрема, постановив здійснювати відрахування із суми доходів ОСОБА_1 у розмірі 20 % щомісячно до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадження.

За повідомленням ТУ ДСА України в Миколаївській області від 21 липня 2026 року №7/1-1397/26 стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 дійсно має місце з 01 липня 2026 року у розмірі 20 % щомісячно після утримання податків та зборів за кожною постановою до погашення заборгованості.

При, цьому заробітна плата після стягнення заборгованості буде направлятись на особистий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».

Дійсно, із довідки АТ «Ощадбанк» № 112.40/0134-14/12 від 08 липня 2026 року, яку ОСОБА_1 долучила до скарги, слідує, що станом з 15 квітня 2024 року на її ім`я відкрито картковий зарплатний рахунок, на який щомісяця зараховується заробітна плата.

ОСОБА_1 , хоч і не відразу, але вже в кінці розгляду справи письмовим поясненнями почала стверджувати, що надала указану довідку виконавцю, але той відмовився знімати арешт з рахунку.

Щоправда, способу надання довідки виконавцю ОСОБА_1 не зазначила.

Зокрема, долучила клопотання про знаття арешту разом із скрін - шотом сторінки електронної скриньки на підтвердження факту надсилання цього клопотання приватному виконавцю разом із невідомого змісту квитанцією по рахунку.

Тож, за таких обставин, ОСОБА_1 , посилаючись, серед іншого, й на постанову ВП ВС у справі №756/8815/20 від 20 квітня 2022 року і заборону, за її словами, «подвійного стягнення», тричі подавала до суду цю скаргу із наступним дозованим долученням доказів і пояснень протягом усього часу розгляду судом цієї справи аж до її останнього судового засідання.

Застосоване право і мотиви прийнятого рішення

У цій справі боржник не оспорює правомірність накладення арешту, однак, оскаржує бездіяльність приватного виконавця щодо не зняття арешту із її зарплатного рахунку, у т.ч. й за одночасної наявності постанови про звернення стягнення на заробітну плату.

Тож, суд, вирішуючи справу, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За правилами ч.2 ст. 56 указаного Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст. 56 Закону арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі, а Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення ( ч.4 ст. 56 закону).

Тож, суд, розглядаючи справу, переконаний у правомірності накладення арешту на рахунок боржника ОСОБА_1 , у т.ч. й на зарплатний, позаяк, законодавством не заборонена така дія.

Та оскільки АТ «Ощадбанк» на підставі постанов приватного виконавця від 06 липня 2026 року заблокував зарплатний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , то остання 07 липня 2026 року направила виконавцю електронною поштою клопотання про зняття арешту, долучивши до нього невідомого змісту квитанцію по рахунку.

Характерно, що наступного дня, 08 липня 2026 року, ОСОБА_1 отримала у АТ «Ощадбанк» довідку про те, що рахунок НОМЕР_1 , на який, власне, й було накладено арешт, є зарплатним і на нього щомісяця зараховується заробітна плата.

Проте, будь яких достовірних доказів того, що вона направила приватному виконавцю цю довідку у будь який спосіб, у т.ч. й через за стосунок «Viber», у справі немає.

На факт відсутності довідки у виконавця звернула увагу і його представник, що брала участь у справі.

Тоді як із роздруківки переписки ОСОБА_1 та виконавця у застосунку «Viber» взагалі неможливо установити, що вона йому надсилала.

Особисто ж ОСОБА_1 до суду не з`явилась і власних пояснень із цього приводу не надала.

Між тим, відповідно до ч.4 ст. 59 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно ж ч.5 ст. 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Очевидно, що цей перелік підстав для скасування арешту коштів боржника є вичерпним, а приватний виконавець повинен приймати відповідне рішення лише за наявності цих підстав.

Однак, суд вважає, що станом на день подання цієї скарги, а так само і на сьогоднішній день визначених ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для заняття арешту із рахунку ОСОБА_1 не було і досі немає.

Зокрема, відповідно до п.1 ч.4 ст. 59 Закону виконавець знімає арешт з усіх коштів боржника у разі отримання ним документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Водночас, будь яких підтверджень, особливо документальних, стосовно того, що зарплатний рахунок ОСОБА_1 має спеціальний режим використання, приватний виконавець від АТ «Ощадбанк» не отримував.

Крім того, суд установив, що довідку АТ «Ощадбанк» щодо статусу коштів ОСОБА_1 виконавцю не направляла, принаймні, протилежного перед судом не довела.

Так, дійсно, ВП ВС у постанові від 20 квітня 2022 року вказала, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Проте, ОСОБА_1 не звернула увагу, що ВП ВС зіслалась на положення ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і вказала, що зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Велика Палата відзначила, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

При цьому, ВП ВС виснувала, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю: 1) на підставі відповідного повідомлення банку або 2) заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Крім цього, ВП вказала, що обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом».

Але, як установив суд, ОСОБА_1 належних доказів щодо статусу коштів на її рахунку приватному виконавцю у належний спосіб не направила.

Очевидно, що приватним виконавець, аби мати підстави зняти арешт із коштів на підставі п.1 ч.4 ст. 59 Закону, повинен отримати дійсне документальне підтвердження щодо статусу самого або рахунку або статусу коштів на ньому.

Оскільки виконавець таких документів не отримував, зокрема, протилежного ОСОБА_1 не довела, то у нього не було підстав для скасування арешту.

При цьому, суд вказує, що виконавець не може приймати рішення про зняття арешту на підставі голослівних нічим не підтверджених клопотань боржника чи переписки із виконавцем у мобільних застосунках.

Наразі невідомо, що заважало ОСОБА_1 у належний спосіб звернутись до виконавця із належно оформленою заявою про знаття арешту та долучити до неї отриману у АТ «Ощадбанк» довідку.

Тому суд висновує, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно відносно приватного виконавця, не надіславши йому у належний спосіб довідку банку і вимагаючи зняти арешт фактично на підставі її власних вказівок.

Суд не знає, що таке «подвійне стягнення», але звертає увагу, що за одночасної дії арешту та звернення стягнення на заробітну плату не відбувається подвійного списання коштів у рахунок погашення боргу, так як арешт сам по собі не передбачає якого списання.

Тож, з мотивів, що наведені вище, суд висновує, що ОСОБА_1 передчасно подала свою скаргу, бо за відсутності достатніх і достовірних доказів того, що виконавець отримав документальне підтвердження природи коштів на арештованому ним рахунку, його бездіяльність щодо знаття арешту не можна вважати протиправною.

Наразі ОСОБА_1 має довідку, що може свідчити про підстави для знаття арешту, але вона не довела за допомогою належних, достовірних і допустимих доказів, що направила цей документ виконавцю.

Який, у свою чергу, за відсутності у нього документального підтвердження зарплатної природи коштів на арештованому рахунку, не може застосувати положення п. 1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Тому ОСОБА_1 позбавлена змоги користуватись заробітною платою через власну недбалість і недобросовісні дії щодо звернення із заявою про знаття арешту, оскільки виконавець не зобов`язаний приймати рішення про скасування арешту на підставі її нічим не підтверджених доводів і переписки у мобільному застосунку.

Тому посилання ОСОБА_1 на постанову ВП ВС у справі № 756/8815/20 не є релевантним для цієї справи, так як нею було установлено, що боржник направив виконавцю належне підтвердження статусу арештованих коштів, що зумовило виникнення підстав для знаття арешту.

За таких обставин, суд не встановив, що приватний виконавець порушив вимоги закону і тим самим права скаржниці, що робить цю скаргу безпідставною і необґрунтованою.

І має наслідком відмову у її задоволенні.

Про судові витрати, пов`язані із розглядом скарги, сторони не заявляли.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 450, 451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Кредобанк», на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання письмової апеляційної скарги на неї безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ірина Явіца