Рішення № 138955332, 10.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/289/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича,

за участю:

секретаря судового засідання?Пірожок Владислава Юрійовича,

представника позивача Дарчука Дмитра Вікторовича ( в режимі відеоконференції)

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 ? до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову суму в розмірі 36 500 грн., як половину частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 631914956 від 25.11.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за час спільного проживання у шлюбі вона разом із ОСОБА_3 взяли спільний кредит уклали кредитний договір № 631914956 від 25.11.2021 року, а відтак кредитні кошти за цим кредитним договором є об`єктом спільної сумісної власності, тому обов`язок з повернення боргу є спільним для подружжя.

Позивачка заборгованість у розмірі 73 000 грн. повернула за рахунок особистих коштів вже після припинення шлюбних відносин, тому зараз просить стягнути половину цієї суми з відповідача.

Короткий виклад позиції відповідача

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні.

Зазначив, що ОСОБА_3 не надавав своєї згоди на укладання позивачкою ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі на укладання кредитних договорів, дії позивачки ОСОБА_2 щодо отримання вказаних кредитів було виключно її волевиявленням. Зазначає, що позивачка не надала докази спільного користування кредитом у грудні 2021 та січні 2022 року, і таке користування відбувалося виключно на власні потреби ОСОБА_2 , а тому ці кошти не є спільним майном подружжя.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

Представником відповідача до суду була подана зустрічна позовна заява, у якій він просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 30947 гривень як половину частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 2306 від 19.06.2014 року.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що під час перебування у шлюбних стосунках з відповідачкою 19.06.2014 року ОСОБА_3 було укладено кредитний договір із Комунальним підприємством «Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» № 2306, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 100000 (сто тисяч) грн., згоду на який було надано ОСОБА_2 .

Згідно довідки, виданої КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Одеської обласної Державної адміністрації № 01.01.38/86 від 02.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 за період з 19.06.2014 року по 31.03.2025 року сплачено загальну суму у розмірі 61894 грн. (по сплаті кредиту 36044 грн., по сплаті відсотків 25850 грн.), залишок за кредитом на 31.03.2025 року складає 63956 грн.

Вказує, що ОСОБА_3 укладено договір № 2306 від 19.06.2014 року в інтересах сім`ї, за яким позивачем було сплачено 61894 грн. Вказує, що запозичення кредитних коштів в інтересах сім`ї підтверджується предметом укладеного договору № 2306 від 19.06.2014 (п.1.1. цього договору для придбання житлового будинку), а також фактом проживання родини ОСОБА_4 у цьому будинку до лютого 2022 року.

Зазначає, що у ОСОБА_3 виникло право вимоги до колишньої дружини, про стягнення половини частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 2306 від 19.06.2014 року, на суму 30947 грн. (це 2 частина від фактично сплаченої ОСОБА_3 наразі суми розміром 61894 гривень).

Короткий виклад позиції відповідача за зустрічним позовом

Представник ОСОБА_2 адвокат Дарчук Д.В. подав до суду письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми в розмірі 30 947 грн., що є половиною частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 2306 від 19.06.2014 року.

В обґрунтування своїх заперечень вказував, що погашення кредиту, отриманого для придбання майна, здійснювалося за рахунок спільних коштів подружжя, і тому ОСОБА_3 безпідставно вимагає стягнути кошти, які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Рух справи в суді.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2025 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 ? до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя.?

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 серпня 2025 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою? ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 ? до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя та призначено справу до розгляду по суті.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Представник ОСОБА_2 - адвокат Дарчук Дмитро Вікторович у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник ОСОБА_3 - адвокат Лук`ян Сергій Григорович у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зустрічний позов просив задовольнити.

Виклад фактичних обставин справи та докази, які взято судом до відома.

Судом встановлено, що 30 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 116.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.11.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (Банк, код ЄРПОУ 23494714, в подальшому змінилась назва юридичної особи на АТ «СЕНС БАНК») та ОСОБА_2 (клієнт) шляхом акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії було укладено Угоду про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між Банком та Клієнтом. Відповідно до умов угоди: Тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії (далі Кредит або Кредитна лінія). Найменування Продукту: «RED». Мета Кредиту - для особистих потреб. Опис послуги надання Банком послуг Клієнту з обслуговування Кредитної Картки, а також надання Клієнту Кредиту у вигляді Відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого Клієнту Кредиту або його частини, Банк здійснює подальше кредитування Клієнта у межах її ліміту шляхом надання траншів. Сума встановленої Кредитної лінії складає 56300,00 гривень (п`ятдесят шість тисяч триста гривень 00 копійок), максимальний ліміт Кредиту (Кредитної лінії) складає 200 000 (двісті тисяч) грн. Процентну ставку за користування Кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки встановлено у розмірі 35,99%.

09.05.2024 року між ОСОБА_2 (Позичальником) та АТ «СЕНС БАНК» (Банк, код ЄРПОУ 23494714, попередня назва - АТ «Альфа-Банк») шляхом акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №507016788, було укладено угоду про надання споживчого кредиту, за умовами якої Позичальник отримала кредит в сумі 72623,52 грн. Відповідно до умов угоди процентна ставка % річних - 4.99%. Тип ставки фіксована. Процентна ставка не може бути змінена Банком в односторонньому порядку і може бути змінена лише шляхом укладення додаткового договору до Угоди. Проценти нараховуються Банком на суму Кредиту, що не повернуто і сплачуються Позичальником щомісяця у порядку та на умовах визначених Угодою. 0.05% денна процентна ставка- загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки визначається: (133931.66/72623.52)/3653 ? 100, де: 133931.66 грн загальні витрати за споживчим кредитом; 72623.52 грн загальний розмір кредиту; 3653 строк кредитування у днях., строк кредиту 120 міс.- дата повернення кредиту 09.05.2034 року. Відповідно до умов споживчого кредиту, надання споживчого кредиту грошових коштів, що надаються Банком Позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог.

У п. 3 Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №507016788 вказано, що кредит надається Позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором 631914956 від 2021-11-25 року. Розмір - 72623,52 гривні, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 липня 2024 року по справі № 509/1433/24 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розірвано. Дітей сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на виховання матері - ОСОБА_2 .

У тексті рішення про розірвання шлюбу (у розділі «обставини, які встановлені судом») вказано, що з лютого 2022 року сторони спільне проживання припинили. Рішення набуло законної сили 19.08.2024 року

Згідно квитанції від 14.05.2024 за №24 ОСОБА_2 поповнено рахунок № НОМЕР_4 на суму 73000,00 грн., код отримувача НОМЕР_1 , призначення платежу поповнення рахунку.

Згідно довідки АТ «Сенс Банк» від 26.10.2024 за № C-SI 20241026/283017 позичальник ОСОБА_2 станом на 26.10.2024 15:53:35 заборгованості перед АТ «СЕНС БАНК» за кредитним договором № 507016788 від 09.05.2024р. не має. Кредитний договір закрито.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань та погашення кредитної заборгованості за угодою, укладеною від 25.11.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 (тобто за договором, укладеним під час спільного проживання з відповідачем), стороною позивача надано не було.

Так само не було надано доказів про розмір кредитної заборгованості, який був у позивачки за кредитним договором від 25.11.2021 року перед Банком станом на лютий 2022 року, тобто на момент припинення фактичних шлюбних відносин, не надано доказів на підтвердження розміру нарахувань за даним договором.

19.06.2014 року між ОСОБА_3 (Позичальником) та КП «Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (Фонд) було укладено Кредитний договір № 2306, відповідно до якого Фонд надає Позичальнику кредит на придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , терміном на 30 (тридцять) років на суму 100000,00( сто тисяч) гривень 00 коп. За користування кредитом встановлена плата в розмірі 3 (трьох) відсотків річних.

Відповідно до графіку покриття кредиту, наданого на придбання житлового будинку : за адресою: АДРЕСА_2 , позичальник зобов`язується покрити кредит у наступні терміни: з 01.09.2014 року по 01.04.2044 року по 838,00 гривень щомісячно, в подальшому 278,00 (разовий платіж).

19.06.2014 року між КП «Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (Кредитор), ОСОБА_3 (Боржник), ОСОБА_8 (Поручитель) уклали Договір поруки № 625, відповідно до якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання зобов`язань з поверненням кредиту та відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та пені (якщо таке має місце), наданого Кредитором Боржнику на придбання незавершеного житлового будинку за кредитним договором № 2306 від "19" 06 2014 р.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27.10.2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно якого ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_3 , прийняв у власність (купив) належну ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності (одну другу) частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . У п. 2.1. Договору зазначено, що продаж частки будинку з господарчими спорудами і спорудами за домовленістю сторін вчинено за 100000 (сто тисяч) гривень.

Крім того, 21 квітня 2020 року ОСОБА_10 та ОСОБА_3 уклали договір дарування житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_3 (одну другу) частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Овідіопольської селищної ради № 65-VІІ від 21.01.2016 року вулиця Радянської Армії була перейменована на вулицю Армійську.

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов від 24 березня 2025 року, складеним депутатом Овідіопольської селищної ради Лисенко В.О., 14 березня 2025 року були обстежені житлово-побутові умови ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , під час обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 було встановлено, що він дійсно був зареєстрований та проживав за вказаною адресою з листопада 2014 по квітень 2023 року, разом із ним проживала його дружина ОСОБА_2 , без реєстрації, з лютого 2022 року не проживає, діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з лютого 2022 року за вказаною адресою не проживають.

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у жиловому приміщенні осіб від 20.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , з 13.11.2014 р. по теперішній час зареєстрований ОСОБА_3 , діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані з 17.11.2017 по теперішній час.

КП ««Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» було видано довідку ОСОБА_3 від 02.04.2025 року про те, що він дійсно є Позичальником у КП ««Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та сплатив за період з 10.06.2014 року по 31.03.2025 року загальну суму 61894,00 грн, а саме по сплаті кредиту 36044,00 грн, по сплаті відсотків 25850,00 грн, залишок по кредиту станом на 31.03.2025 року складає 63956 грн.

Таким чином ОСОБА_3 підтверджено, що з 10.06.2014 року по 31.03.2025 року (тобто як у період спільного проживання подружжя, так і після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2 ) за кредитним договором було сплачено загальну суму 61894,00 грн. Відповідно до наданих відповідачем квитанцій зазначена заборгованість погашалась як до, так і після припинення фактичних шлюбних відносин з колишньою дружиною.

Крім того, судом у судовому засіданні було встановлено, що нерухоме майно - (одну другу) частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що придбано під час шлюбних відносин з відповідачкою, а саме 27.10.2014 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , на придбання якого і було взято у позику грошові кошти, не є предметом поділу майна подружжя.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо зазначити, що після переходу до стадії судових дебатів, представником ОСОБА_2 було заявлено клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Проте, враховуючи, що зазначені докази були подані до суду вже після закриття підготовчого провадження, а саме не стадії судових дебатів, і представником позивачки не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для вчинення відповідної процесуальної дії, не обґрунтовано неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від сторони позивача, та представником відповідача були висловлені заперечення щодо долучення зазначених доказів до матеріалів справи через пропуск процесуального строку, судом на виконання положень ч. 3 ст. 83 ЦПК України, зазначені докази не були прийняті до розгляду як такі, що не подані у встановлений строк.

Норми права, які застосував суд

За змістом положень глав 7 та 8 СК України власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й одним із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Отже, об`єктом права спільної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

Водночас відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 465/275/16-ц (провадження 61-1125св19) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21).

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 245/9244/17 (провадження № 61-5729св22) дійшов висновків, що виходячи зі змісту статей 60, 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

Виконання кредитних зобов`язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого з подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07 вересня 2016 року в справі № 6-801цс16 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18).

Про найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя, яке досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року по справі № 2-7539/08 (провадження № 61-12934 св 22).

У постанові Верховного від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17 зазначено, що при поділі спільної сумісної власності зобов`язання між подружжям не розподіляються, а враховуються судом.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 754/11103/16-ц зазначав, що праву на спільну сумісну власність на майно кореспондується боргове зобов`язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього майна.

У постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 754/11103/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі

№ 631/1982/16-ц та від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/2831/16-ц викладено висновок про те, що до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У постанові від 02 квітня 2020 року у справі № 638/17330/16-ц Верховний Суд зазначав, що відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Висновки Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення половини частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 631914956 від 25.11.2021 року.

У справі, що розглядається, встановлено, що у період перебування в зареєстрованому шлюбі разом із ОСОБА_3 , позивачкою було укладено кредитний договір № 631914956 від 25.11.2021 року, та отримані кредитні в кошти у банківській установі АТ «Альфа-Банк» (наразі - АТ «СЕНС БАНК», код ЄРПОУ 23494714).

Суд погоджується із доводами позивачки, що оскільки зазначені кредитні кошти було отримано під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, то зазначені грошові кошти були отримані в інтересах сім`ї. Однак до суду не були надані докази про розмір заборгованості за вказаним кредитним забов`язанням, саме на час припинення між сторонами шлюбних відносин, та розірвання шлябу.

Позивачка зазначає, що зазначений кредит було погашено нею вже після припинення фактичних шлюбних відносин за рахунок отримання нового кредиту, отриманого на підставі угоди про надання споживчого кредиту №507016788 від 09.05.2024 року, укладеного між ОСОБА_2 (Позичальником) та АТ «СЕНС БАНК». Суд також приймає до уваги, що у п. 3 Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №507016788 вказано, що кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором 631914956 від 2021-11-25 року. Розмір - 72623,52 гривні.

Отже позивачкою підтверджено отримання кредиту на підставі угоди №507016788 від 09.05.2024 року, та в подальшому погашення кредиту, що підтверджено довідкою АТ «Сенс Банк» від 26.10.2024 за № C-SI 20241026/283017, відповідно якої позичальник ОСОБА_2 заборгованості перед АТ «СЕНС БАНК» за кредитним договором № 507016788 від 09.05.2024р. не має. Кредитний договір закрито.

Натомість позивачка просить стягнути на свою користь грошову суму в розмірі 36 500 грн., як половину частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 631914956 від 25.11.2021 року, але достатніми належними та допустимими доказами не підтвержує оплату заборгованості саме за цим кредитним договором.

Таким чином суду для вирішення справи необхідно встановити, яка частина боргового зобов`язання за кредитним договором № 631914956 від 25.11.2021 року була погашена за час шлюбу, яка частина зобов`язань перед банком залишилась непогашеною, та в подальшому була повернута самостійно позивачкою після розірвання шлюбу, визначити розмір спільного боргу та здійснити розподіл майна із його урахуванням.

Однак позивачкою не надано інформації та доказів щодо того яка чистина грошових коштів була сплачена подружжям за вказаним кредитом під час шлюбу, та який розмір заборгованості за вказаними кредитними забов`язаннями залишився після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу.

Сам факт отримання позивачкою грошових коштів на підставі кредитного договору від 26.10.2024 року із призначенням на погашення боргових зобов`язань за кредитним договором № 631914956 від 25.11.2021 року не може бути достатнім доказом на підтвердження розміру спільного боргу подружжя за вказаним кредитним договором.

Крім того позивачкою не було у встановлений законом строк надано ані квитанцій на підтвердження оплати нею заборгованості за договором № 631914956 від 25.11.2021 року, ані довідки банку про виконання зобов`язань за договором № 631914956 від 25.11.2021 року.

Натомість представником позивачки було заявлено клопотання про залучення додаткових доказів вже на стадії судових дебатів, при цьому представник позивачки не просив поновити процесуальний строк для вчинення відповідної процесуальної дії, не надав жодних обґрунтувань неможливості подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від сторони позивача, представником відповідача були висловлені заперечення щодо долучення зазначених доказів до матеріалів справи, а тому судом зазначені докази не були прийняті до розгляду.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 30947 гривень як половини частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 2306 від 19.06.2014 року.

Судом встановлено, що у період перебування в зареєстрованому шлюбі разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як позичальником було укладено з КП «Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Кредитний договір № 2306, відповідно до якого Фонд надав ОСОБА_3 кредит на придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зауважує, що жодною із сторін не було заявлено позовну вимогу про поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який був придбаний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу під час перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .

Натомість висновки суду щодо позовних вимог ОСОБА_3 ґрунтуються на підставі статті 60 СК України, якою встановлена презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Таким чином, суд погоджується із доводами ОСОБА_3 , що оскільки зазначені кредитні кошти було отримано під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, то зазначені грошові кошти були отримані в інтересах сім`ї на придбання спільного майна подружжя.

У довідці КП ««Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», від 02.04.2025 року, що була надана представником ОСОБА_3 зазначено загальний розмір сплаченої заборгованості за період з 10.06.2014 року по 31.03.2025 року.

ОСОБА_3 просить стягнути грошові кошти з ОСОБА_2 , які були сплачені у період з 2014 року по 2025 рік, при цьому у період з 19.06 2014 року (день укладання кредитного договору) по лютий 2022 року сторони фактично перебували у шлюбних відносинах та вели спільне господарство, то погашення кредиту у період з 19.06.2014 року по лютий 2022 року, отриманого для придбання майна, здійснювалося за рахунок спільних коштів подружжя, а тому вимоги про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, сплачених у цей період не можуть бути задоволені судом.

Крім того, ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_2 кошти на часткове погашення кредиту, що був взятий на придбання нерухомого майна, проте не було заявлено позовну вимогу про поділ зазначеноно нерухомого майна ( житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ). Крім того, зазначений кредит виплачено частково (частково під час перебування у шлюбі, частково після припинення шлюбних відносин), а тому суд констатує, що позовними вимогами не було охоплено усе майно подружжя.

Суд констатує, що сторонам була забезпечена можливість на подання доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених ЦПК України, у встановлені законодавством строки, натомість суд не вправі здійснювати збір доказів з власної ініціативи.

Враховуючи, вищевикладене, суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми в розмірі 36 500 грн., як половини частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 631914956 від 25.11.2021 року, та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми у розмірі 30947 гривень як половину частки сплаченого боргового зобов`язання за кредитним договором № 2306 від 19.06.2014 року.

Висновок про те, як слід здійснити розподіл судових витрат:

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір та інші судові витрати стягненню або компенсації на користь жодної зі сторін не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 263 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - відмовити;

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 ? до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - відмовити;

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спічак В.О.