Рішення № 138953631, 13.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5632/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Усенко М.І., через систему «Електронний суд» звернувся 08.06.2026 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 30856-05/24 від 27.05.2024 року в розмірі 29 700 грн, з яких: 9 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 200 грн заборгованість за відсотками, 4 500 грн заборгованість за штрафом, а також понесені судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 27.05.2024 року було укладено кредитний договір № 30856-05/24, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 9 000,00 грн строком на 120 днів із процентною ставкою 1,50 % на день. Дата погашення кредиту 23.09.2024 року. Відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору клієнт має право до 25.06.2024 року сплатити 1 платіж з урахуванням знижки 0 %. Відповідачу були перераховані вказані грошові кошти, що підтверджується копією листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» № 20260220-62 від 20.02.2026 року. В подальшому, 24.09.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 24092024, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 30856-05/24 від 27.05.2024 року. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі. Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 29 700,00 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у справі, з яких 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження не подав, заяви про поновлення строку для подання такого відзиву до суду також не скерував.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить із такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 27.05.2024 року відповідачу ОСОБА_1 було надано для ознайомлення паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки та порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем із застосуванням одноразового ідентифікатора W2519 (а.с. 7-9).

Надалі, 27.05.2024 року, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30856-05/24, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 9 000,00 грн строком на 120 днів із процентною ставкою 1,50 % на день. Дата погашення кредиту відповідно до умов договору 23.09.2024 року /а.с. 7-9/.

Відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору клієнт має право до 25.06.2024 року сплатити 1 платіж з урахуванням знижки 0 %. Відповідно до пункту 1.6 пропозиції про укладення кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, зокрема № НОМЕР_1 , зазначеної відповідачем у договорі. Позичальника ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ (п. 2.1). Кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором W2519 /а.с. 10-18/.

Крім того, факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується відповідними платіжними документами та копією листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» № 20260220-62 від 20.02.2026 року /а.с. 20/.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або які надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджуються розмір кредиту, розмір процентної ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості та інші умови.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Таким чином, укладення між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 27.05.2024 року кредитного договору № 30856-05/24 узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Так, судом встановлено, що 24.09.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 24092024, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги. Згідно з умовами договору факторингу (п. 61.4.) права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним Договором. Факт здійснення приймання-передачі Документації підтверджується Акту приймання-передачі (п.8.2.2.).

Відповідно до Реєстру боржників та Акту прийому передачі Реєстру Боржників від 24.09.2024 року (а.с. 29), а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло права вимоги за кредитним договором № 30856-05/24 від 27.05.2024 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 30856-05/24 від 27.05.2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 30856-05/24 від 27.05.2024 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 29 700 грн, з яких: 9 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 200 грн заборгованість за відсотками, 4 500 грн заборгованість за штрафом. Коштів на погашення заборгованості відповідач не вносив.

При цьому судом перевірено розрахунок заборгованості та встановлено, що такий не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», набрав чинності 24 грудня 2023 року.

З огляду на вимоги положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %, який можна було нараховувати по 19.08.2024 року включно. З 20 серпня 2024 року процентна ставка не повинна перевищувати 1 %.

Таким чином, нарахування відсотків у розмірі 1,5 % на день на суму заборгованості у період з 20.08.2024 року по 23.09.2024 року є безпідставним, а така сума підлягає зменшенню до 1,0 %.

Відповідно, відсотки, нараховані позивачем за цей період, повинні становити 6 660 грн (3 510 грн + (9 000 грн ? 35 днів ? 1,0 %)).

Водночас суд зазначає, що згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведене, нараховані позивачем відповідачу 4 500 грн штрафу підлягають виключенню із загального розміру заборгованості.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 660,00 грн, з яких: 9 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 6 660 грн заборгованість за відсотками, а тому позов слід задовольнити частково.

Крім того, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом № 35032 від 09.06.2026 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в частині стягнення 15 660,00 грн із заявлених 29 700,00 грн, тобто на 52,73 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 403,81 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Як вбачається з долучених представником позивача до матеріалів справи документів, а саме договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, ордеру про надання правничої правової допомоги, детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року та відповідного акта, судом встановлено, що позивачем здійснено витрати на професійну правничу допомогу у цій цивільній справі на загальну суму 8 000 грн.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 8 000 гривень за участь у цій цивільній справі не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та не можуть вважатися розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також їх необхідністю для постановлення судового рішення.

Тому, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, реальності адвокатських витрат та їх необхідності для постановлення цього судового рішення, суд дійшов висновку, що розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 2 000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 054,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 263265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 15 660,00 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 30856-05/24 від 27.05.2024 року, 2 458,36 грн судових витрат, з яких 1 403,81 грн судовий збір та 1 054,55 грн витрати на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Іванюк І.Д.