Рішення № 138953108, 12.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський місьрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в залі суду, в місті Ужгород, цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Першої ужгородської державної нотаріальної контори, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернулася ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 та Першої ужгородської державної нотаріальної контори, в особі представника позивача Моняк Р.В., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала догляд за матір`ю та вела з нею спільне господарство.

Факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем підтверджується актами ТОВ «КК «Сервіс Плюс» від 17.09.2024 року та ОСББ «Сечені 29» від 27.09.2024 року №16, медичними документами дітей Позивачки, а також може бути підтверджений показаннями свідків.

Незважаючи на фактичне проживання за адресою спадкодавця, Позивачка була зареєстрована за іншою адресою. Саме ця обставина стала підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

03.10.2024 року Позивачка звернулася до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з неподанням заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк та різними адресами реєстрації.

Раніше Позивачка зверталася до суду в порядку окремого провадження у справі № 308/18823/24 із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2025 року заяву залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право та роз`яснено право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Посилаючись на положення статті 1261 ЦК України Позивачка, як донька спадкодавця, є спадкоємцем першої черги за законом. Відповідно до ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на момент його смерті та не заявляла про відмову від спадщини

Виходячи з викладеного, позивач, просить:

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяви (клопотання) учасників справи.

02.04.2026 року через Канцелярію суду від Першої ужгородської державної нотаріальної контору надано належним чином завірені копії витребуваних матеріалів ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2026 року.

06.04.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Позивачки надійшла заява про виклик та допит свідків у судовому засіданні. У поданій заяві представник Позивачки зазначає, що допит вказаних свідків є необхідним для підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, зокрема факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на момент відкриття спадщини.

07.04.2026 року через Канцелярію суду від представника Позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про проведення підготовчого засідання без їх участі. Просив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.

02.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Відповідача ОСОБА_5 , надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та просив судове засідання відкласти.

08.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Відповідача ОСОБА_5 , надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачаються підстави для відмови у задоволенні позовної заяви. Представник вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного. Відповідач в особі представника позовні вимоги не визнає. Також відповідач та його представник не визнає тієї обставини, що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 оскільки таким є відповідач за правом представлення після смерті свого батька.

Відповідач посилається на те, що Позивачка звернулася до нотаріальної контори лише у жовтні 2024 року, тобто після спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини, а заяву про прийняття спадщини у встановлений строк не подавала. При цьому дії нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину Позивачкою не оскаржувалися.

Також Відповідач зазначає, що Позивачкою не обґрунтовано вимоги до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, оскільки її дії не є предметом оскарження у цій справі.

Згідно з матеріалами спадкової справи, після смерті ОСОБА_4 спадкове майно включало частку у квартирі АДРЕСА_2 . 13.01.2026 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири спадкоємцю - ОСОБА_3 .

Відповідач звертає увагу, що Позивачка не надала належних доказів прийняття спадщини у встановлений законом строк. У матеріалах спадкової справи наявна відповідь органу реєстрації місця проживання від 19.08.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 була зареєстрована у квартирі одна.

Крім того, Відповідач вважає, що акт ОСББ «Сечені 29» від 27.09.2024 року № 16 сам по собі не є достатнім доказом постійного проживання Позивачки зі спадкодавцем та прийняття нею спадщини, а тому не може бути підставою для зміни часток спадкоємців.

У судове засідання Позивач та представник Позивача не з`явилися, повідомлялись належним чином про дату та час засідання.

У судове засідання відповідачі та представники не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2026 року відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та зобов`язано Першу ужгородську державну нотаріальну контору (місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 47) надати на адресу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи, заведеної на ім`я померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості щодо наявності або відсутності заповіту/спадкового договору, видані свідоцтва про право на спадщину та осіб, які зверталися із заявами про прийняття спадщини (або про їх відсутність), а також належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи, заведеної на ім`я ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.05.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 22.02.2021 року, складено відповідний актовий запис № 274, виданий Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юмтиції (м. Івано-Франківськ), копія долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що факт родинного зв`язку Позивачки з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , серія НОМЕР_2 яке видано 30.05.1991 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

На час смерті, мати Позивачки - ОСОБА_4 проживала та була зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в паспорті гр.. України ОСОБА_4 , копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно акту фактичного проживання особи складеного ТОВ «КК «Сервіс Плюс» від 17.09.2024 року № б/н, підписаного сусідами, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , але за вказаною адресою не проживає з 2014 року. Відповідно до акту факту проживання особи складеного ОСББ «Сечені 29», від 27.09.2024 року №16, підписаними сусідами, ОСОБА_2 з 2014 року постійно проживала з матір`ю ОСОБА_4 та на день її смерті останньої проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Те, що ОСОБА_2 проживала постійно за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджується виписками про новородження її дітей із пологового будинку та амбулаторними картками дітей, в яких зазначено саме дану адресу місця проживання її та її сім`ї. Також, даний факт підтверджується сусідами, як проживають за даною адресою.

Судом встановлено, що після смерті матері ОСОБА_4 відкрилася спадщина яка складається з 1/2 частини квартири, яка заходиться за адресою АДРЕСА_1 , шо належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 2-11, виданий 27.08.2013-та 1/6 частини квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 .. Проте, нотаріусом було відмолено ОСОБА_6 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки протягом шести місяців після смерті спадкодавця остання не звернулася із заявою про прийняття спадщини, а також у зв`язку із різними адресами реєстрації місця проживання спадкодавця та спадкоємиці.

Як вбачається з позовної заяви, 25.11.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, в порядку окремого провадження, із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті (справа № 308/18823/24). У даній справі 19.02.2025 року було залучено заінтересовану особу ОСОБА_3 , який являється онуком померлої ОСОБА_4 19.02.2025 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, у справі № 308/18823/24 було прийнято ухвалу про залишення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право ( ОСОБА_3 подав заяву про залишення без розгляду зави про встановлення факту, оскільки оспорює право ОСОБА_2 на спадкове майно) та відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України і роз`яснено їй, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Метою встановлення факту спільного постійного проживання Позивачки зі спадкодавцем є реалізація нею права на оформлення спадкового майна, у зв`язку з чим встановлення зазначеного факту має юридичне значення та породжує відповідні правові наслідки.

З огляду на викладене Позивачка вважає, що фактично прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Водночас у зв`язку з неможливістю оформити спадкові права в позасудовому порядку Позивачка змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши надані судом матеріалів Першою ужгородською державною нотаріальною конторою, а саме завірені копії спадкової справи №297/2021 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , встановлено, що 24.11.2021 р. заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі №68715053, номер у нотаріуса 297/2021.

19.08.2024 р. надійшла відповідь від Ужгородської міської ради Виконавчого комітету відділу реєстрації місця проживання, яка підтверджує, що за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

02.10.2024 р. ОСОБА_2 звернулася з заявою про видачу свідоцтва на право спадщини, однак 03.10.2024 р. нотаріусом було відмолено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки протягом шести місяців після смерті спадкодавця остання не звернулася із заявою про прийняття спадщини, а також у зв`язку із різними адресами реєстрації місця проживання спадкодавця та спадкоємиці.

13.02.2025 р. ОСОБА_3 звернувся з заявою на прийняття і видачу свідоцтва про право на спадщину, зазначаючи, що спадкоємцем був його батько ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5

16.06.2025 р. за № 583 довідка БТІ про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 . У довідці зазначено, що станом на 31.12.2012 року квартира площею 44,00 м?, житлова площа 30,00 м?, належала на праві спільної часткової власності: ОСОБА_7 - 1/2 частка та ОСОБА_8 - 1/2 частка. Підставами виникнення права власності вказані свідоцтво про право власності на житло від 09.02.2006 року та рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2011 року. Водночас БТІ зазначає, що дані про власників та підстави права власності підлягають уточненню за відомостями Державного реєстру.

13.01.2026 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

13.12.2026 року державним нотаріусом А.В.Ластівка видано свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за №3-03) онуку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на 2/3 частину квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які повідомили суду, що за адресою: АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_4 (мати), ОСОБА_2 (дочка) та ОСОБА_7 (син), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Свідки також підтвердили, що Позивачка постійно проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 за вказаною адресою разом із членами своєї сім`ї, здійснювала за матір`ю догляд та проживала з нею до дня її смерті та продовжила проживати за вказаною адресою, де проживає і на даний час.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є час смерті особи.

Згідно ч. 1ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Частиною першою статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно ч. 1ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно роз`яснень, що містяться в пунктах 23 та 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець,який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту постійного проживання Позивачки зі спадкодавцем є реалізація її права на оформлення спадкового майна. Встановлення такого факту має юридичне значення, оскільки з фактом постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини закон пов`язує прийняття спадщини.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа має право звернутися до суду із заявою про їх встановлення. Зокрема, до таких фактів належить факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , хоча й не була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 , фактично та постійно проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , проживала там разом зі своєю сім`єю, вела спільне господарство та здійснювала догляд за матір`ю до дня її смерті.

Зазначені обставини підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, у тому числі письмовими доказами: даними Акту про фактичне місце проживання від 17.09.2024 року, складений ТОВ «КК «Сервіс Плюс» №б/н, підписаного сусідами, Акту факту проживання особи складеного ОСББ «Сечені 29», від 27.09.2024 року №16, підписаними сусідами,виписками про новородження її дітей із пологового будинку та амбулаторними картками дітей та показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили факт постійного проживання Позивачки разом зі спадкодавцем до дня її смерті. Після смерті матері ОСОБА_2 продовжила проживати за вказаною адресою та проживає там на даний час.

Оцінюючи доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд не погоджується з ними, оскільки вони не спростовують встановленого факту постійного проживання Позивачки зі спадкодавцем.

Посилання Відповідача на неподання Позивачкою заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк є необґрунтованим, оскільки відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї.

Не спростовує факту постійного проживання і реєстрація Позивачки за іншою адресою, оскільки такий факт підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів.

Також суд не погоджується з доводами Відповідача про тривале зволікання Позивачки із судовим захистом. Після отримання відмови нотаріуса 03.10.2024 року Позивачка вже 25.11.2024 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. Залишення зазначеної заяви без розгляду було зумовлене наявністю спору про право, у зв`язку з чим Позивачці було роз`яснено право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

За таких обставин доводи Відповідача не спростовують встановлених судом обставин постійного проживання Позивачки зі спадкодавцем та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, що має юридичне значення для реалізації Позивачкою спадкових прав, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Керуючись ст. 29, 1216-1217, 1261, 1268, 1296-1297 ЦК України, ст.ст.4, 12-13, 19, 258, 259, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Першої ужгородської державної нотаріальної контори, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини- задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.