Рішення № 138952527, 04.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1916/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями), м. Харків про стягнення 310374,49 грн за участю представників учасників справи:

позивача - Пічко Р.С.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Завод рейкових скріплень", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями), відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 50 від 30.12.2025 у сумі 310374,49 грн, з яких: 297600,00 грн основна заборгованість за поставлений товар, 7825,54 грн пеня за порушення порядку оплати поставленого товару, 782,55 грн 3% річних за ч.2 ст. 625 ЦК України, 4166,40 грн інфляційні витрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 50 від 30.12.2025 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 04.08.2026 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчать довідки про отримання процесуальних документів в електронному кабінеті в системі "Електронний суд".

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.12.2025 між ТОВ "Завод рейкових скріплень" (надалі позивач) та ТОВ "Фірма "Восток" (Підприємство з іноземними інвестиціями) надалі відповідач був укладений договір поставки № 50 від 30.12.2025 р. (далі "договір").

Пунктом 1.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити у власність покупця матеріали верхньої будови залізничної колії (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і сплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно із п. 1.2. договору номенклатура, перелік, кількість, асортимент, ціна і вартість товару вказується в специфікаціях або в видаткових накладних, або в рахунках на оплату, виписаних покупцеві на підставі заявок покупця, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору поставка товару здійснюється партіями, відповідно до письмових заявок покупця (допускається передача заявки телефонним зв`язком або електронною поштою на офіційну адресу постачальника). Постачальник підтверджує одержану заявку шляхом виставлення покупцю рахунку-фактури на оплату.

Відповідно до п.2.4. договору строк поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з моменту зарахування передоплати згідно з п. 4.1. цього договору на розрахунковий рахунок постачальника. Моментом поставки (передачі товару покупцю) вважається дата відвантаження товару, вказана в накладній. постачальник і покупець мають право погоджувати інший строк поставки та відвантаження, про що вказується в специфікаціях. В цьому випадку термін відвантаження поширюється лише на поставку товару за окремою специфікацію, яка визначає умови поставки.

Згідно з п. 2.8. договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється за цінами, які погоджені сторонами та визначені відповідно до умов поставки і зазначені в специфікаціях. Ціни включають в себе всі застосовні податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна сума договору складається з сум, що відображені в узгоджених специфікаціях.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються наступним чином: - попередня оплата у розмірі 80% вартості замовленої партії товару сплачується покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату. - оплата у розмірі 20% вартості замовленої партії товару сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної, та повідомлення покупця про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість та якість товару, що постачається, перевіряється покупцем при прийманні товару у місці доставки за п. 2.3 договору.

Відповідно до п.7.3. договору в разі порушення покупцем строку остаточного розрахунку за цим договором покупець виплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно здійсненої оплати за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до специфікації №1 від 30.12.2025 до договору предметом поставки були наступні товари:

- 1-н комплект хрестовини до глухого перетину Р50 1/9 вживаний, вартістю 650000,00 грн (в т.ч. ПДВ), 1-н комплект контррейок до глухого перетину Р50 1/9 вживаний, вартістю 375000,00 грн (в т.ч. ПДВ), 1-н комплект кріплень до глухого перетину Р50 1/9 вживаний, вартістю 215000,00 грн (в т.ч. ПДВ), усього на 1488000,00 грн.

Крім цього специфікація №1 від 30.12.2025 до договору передбачає, що загальна сума по цій специфікації складає: 1488000,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) 248000,00 грн. За п.3. специфікації порядок розрахунків відбувається на умовах попередньої оплати у розмірі 80% вартості замовленої партії товару, яка сплачується відповідачем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату. Та залишкові 20% вартості замовленої партії товару сплачується відповідачем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту реєстрації позивачем податкової накладної та повідомлення про це. Пунктом 4 специфікації визначено, що строк поставки товару: термін підготовки до 30 робочих днів. Відповідно до п. 5 специфікації умови поставки товару є DАP м. Ковель.

09 січня 2026 відповідач на підставі виставленого позивачем рахунку № 167 від 30.12.2025 здійснив відповідно до умов специфікації № 1 від 30.12.2025 до договору попередню оплату в розмірі 1190400,00 грн, що становить 80% вартості замовленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 76 від 09 січня 2026 року.

При отриманні від відповідача попередньої оплати за договором позивач відповідно до вказаних норм Податкового кодексу України зареєстрував 04 лютого 2026 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 09.01.2026, що підтверджується квитанцією №9018120142 від 04.02.2026 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім цього, для здійснення поставки Товару Відповідачу в м. Ковель Позивач уклав 20.04.2026 із ТОВ "ГЕФЕСТ-ЛОГІСТИКС" договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № ЗЕ-910.

22 квітня 2026 позивач поставив відповідачеві у повному обсязі замовлений товар за специфікацією №1 від 30.12.2025 до договору, що підтверджується актом надання послуг з перевезення № 910 від 23 квітня 2026 року.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору поставки № 50 від 30.12.2025 відповідач був зобов`язаний сплатити до 28 квітня 2026 297600,00 грн. Однак, станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач свого обов`язку по оплаті отриманого товару не виконав.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, останньому на підставі п.7.3. договору нарахована пеня в розмірі 7825,54 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних в розмірі 782,55 грн та збитки від інфляції в розмірі 4166,40 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частинами 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 297600,00 грн, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені та процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, є обґрунтованим.

Щодо інфляційних втрат позивач зазначає, що за даними Держстату України індекс інфляції за квітень 2026 року складає 101,4%, отже інфляційні витрати становлять: 297600х1.4% = 4166,40 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

З урахуванням того, що індекс інфляції визначається за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за період травень 2026 року становить 2678,40 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 50 від 30.12.2025 у сумі 297600,00 грн, пені за порушення порядку оплати поставленого товару у сумі 7825,54 грн, 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України у сумі 782,55 грн, інфляційних втрат у сумі 2678,40 грн. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позовних вимог витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст.2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду ордер адвоката серії АЕ №1506857 від 01.06.2026, договір № 1-V про надання правничої допомоги від 01.05.2026, АКТ від 29.05.2026 № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору № 1-V про надання правничої допомоги від 01.05.2026 р.

Відповідно до укладеного договору № 1-V про надання правничої допомоги від 01.05.2026 між ТОВ "Завод рейкових скріплень" (Клієнт) та Адвокатом Пічко Романом Сергійовичем (Адвокат), клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, правничу допомогу з метою представництва, охорони та захисту прав і інтересів клієнта в господарському суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості за поставлений товар клієнтом юридичній особі ТОВ "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями), м. Харків, код ЄДРПОУ 14364800, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до розділу 3 договору вартість правничої допомоги за цим договором становить 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. За результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується сторонами. Оплата правничої допомоги в сумі зазначеної у п. 3.1. цього договору здійснюється в день підписання цього Акту. Акт про надання правничої допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 календарних днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт або його підписаний примірник.

Відповідно до п.1.1-1.2 Акту № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги станом на дату підписання цього Акту на виконання договору адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правничу допомогу: - проведено правовий аналіз документів та правовідносин сторін; - здійснено аналіз правової ситуації; - сформовано правову позицію у справі; - здійснено аналіз судової практики; - підготовлено позовну заяву відповідно до процесуального законодавства. У межах укладеного договору адвокат прийняв на себе зобов`язання щодо подальшого здійснення комплексного правового супроводу справи, який включає, зокрема, але не виключно: - подання позовної заяви до суду; - представництво прав та інтересів клієнта у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях); - ознайомлення з матеріалами справи; - підготовка та подання процесуальних документів у межах розгляду справи; - надання правових консультацій та процесуального супроводу клієнта.

Відповідно до пункту 1.3 Акту сторони погодили, що зазначений у п. 1.2 обсяг правничої допомоги є складовою єдиного комплексу правничої допомоги за договором, вартість якої визначена сторонами та підлягає оплаті відповідно до умов договору незалежно від моменту фактичного надання окремих елементів правничої допомоги.

Відповідно до п.1.4-1.5 Акту загальна вартість правничої допомоги відповідно до договору становить 30000,00 грн. Оплата правничої допомоги в сумі зазначеної у п. 1.4. цього Акту здійснюється в день підписання цього Акту.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові №922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та адвокат визначили у договорі, зазначивши фіксований розмір адвокатського гонорару.

За змістом частини 3 статті 126 ГПК України з метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи має подавати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, незалежно від форми адвокатського гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), передбаченої договором про надання правничої допомоги. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Враховуючи, що позов було задоволено частково то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на обидві сторони. Відтак, до стягнення з відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 714 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (Підприємство з іноземними інвестиціями) (61003, м. Харків, провулок Університетський, буд. 1, код ЄДРПОУ 14364800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (49000, м. Дніпро, вулиця Ливарна, буд. 13, офіс 7, код ЄДРПОУ 39712739, IBAN: НОМЕР_1 в АТ "Сенс-Банк") основну заборгованість за поставлений товар за Договором поставки № 50 від 30.12.2025 у сумі 297600,00 грн, пеню за порушення порядку оплати поставленого товару у сумі 7825,54 грн, 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України у сумі 782,55 грн, інфляційні втрати у сумі 2678,40 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 3706,64 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

В задоволенні стягнення інфляційних втрат у сумі 1488,00 грн - відмовити.

В іншій частині заявлених до стягнення судових витрат - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "13" серпня 2026 р.

СуддяЛ.В. Шарко