Рішення № 138952526, 10.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1990/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-2019", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБП№4", м. Харків про стягнення 805992,89 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-2019" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБП№4" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача за договором № 0106-02 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.06.2021 суми основного боргу 433500,00 грн., пені за кожен день прострочення, що складає 252757,63 грн., а також інфляційних витрат в розмірі 93710,37 грн. та 3% річних від суми боргу, що становить 26024,89 грн. Також, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБП№4" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-2019" суму судового збору в розмірі 12089,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі від 05.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 29 червня 2026 року о 11:45.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання 10.08.2026 не з`явився. Надав через канцелярію суду 06.08.2026 клопотання за вх. №19231 про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання 10.08.2026 не з`явився. Ухвали суду: про відкриття провадження у справі від 05.06.2026, надіслана на адресу відповідача, визначену згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу господарського суду з відміткою відділення пошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Також, до суду повертались ухвали - повідомлення: від 29.06.2026; від 13.07.2026; від 27.07.2026.

Суд зазначає, що відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд звертає також увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД-2019 (позикодавець за договором, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю РБП №4 (позичальник за договором, далі - відповідач) було укладено договір №0106-02 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ПОЗИКОДАВЕЦЬ зобов`язується надавати ПОЗИЧАЛЬНИКОВІ, а ПОЗИЧАЛЬНИК в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується приймати грошові кошти у користування, на визначений строк, відповідно до умов цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, а також повернути позичені грошові кошти у строки, передбачені цим Договором.

Грошові кошти ПОЗИКОДАВЕЦЬ зобов`язується надати ПОЗИЧАЛЬНИКОВІ на умовах поворотної фінансової допомоги (надалі - фінансова допомога). Сторони погодили, що терміни позика та фінансова допомога мають в даному Договорі тотожній зміст (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору фінансова допомога надається частинами або в цілому з моменту підписання договору по 01 червня 2024 року.

Приписами пункту 3.1. договору фінансова допомога надається одним або кількома траншами, при цьому загальна сума наданої Позичальнику фінансової допомоги не може перевищувати 500 000 (п`ятсот тисяч) без податку на додану вартість. Цільове призначення траншу для поповнення обігових коштів Позичальника.

Пунктом 4.1. договору ПОЗИЧАЛЬНИК зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі в строк до 01 червня 2024 року або достроково, у випадках, передбачених цим Договором. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

На виконання Договору № 0106-02 Позивач перерахував грошові кошти у загальному розмірі 433 500,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи, а саме: від 01.06.2021 року № 67 на суму 2 000,00 грн.; від 02.06.2021 року № 71 на суму 7 500,00 грн.; від 11.06.2021 року № 73 на суму 51 500,00 грн.; від 01.07.2021 року № 88 на суму 2 500,00 грн.; від 07.07.2021 року № 97 на суму 2 500,00 грн.; від 16.07.2021 року № 103 на суму 1 000 грн.; від 27.07.2021 року № 117 на суму 34 000,00 грн.; від 28.07.2021 року № 125 на суму 3 500,00 грн.; від 03.08.2021 року № 139 на суму 1 000,00 грн.; від 17.08.2021 року № 145 на суму 35 500,00 грн.; від 06.09.2021 року № 164 на суму 3 000,00 грн.; від 17.09.2021 року № 178 на суму 1 000,00 грн.; від 24.09.2021 року № 191 на суму 34 000,00 грн.; від 01.10.2021 року № 201 на суму 1 000,00 грн.; від 04.10.2021 року № 205 на суму 3 300,00 грн.; від 06.10.2021 року № 209 на суму 6 000,00 грн.; від 01.11.2021 року № 236 на суму 2 000,00 грн.; від 05.11.2021 року № 241 на суму 6 000,00 грн.; від 18.11.2021 року № 249 на суму 2 500,00 грн.; від 16.11.2021 року № 269 на суму 146 500,00 грн.; від 28.12.2021 року № 279 на суму 2 000,00 грн.; від 28.12.2021 року № 289 на суму 34 000,00 грн.; від 18.01.2022 року № 13 на суму 15 600,00 грн.; від 27.01.2022 року № 19 на суму 34 000,00 грн.; від 18.02.2022 року № 46 на суму 1 500,00 грн. від 07.09.2022 року № 69 на суму 100,00 грн.

У зв`язку з неповерненням грошових коштів станом на 02 червня 2024 року Позикодавець звернувся до Відповідача (Позичальника) з листом - претензією (вих. № 2024-03/06 від 03 червня 2024 року) про повернення поворотної фінансової допомоги на загальну суму 433 500,00 грн. Зазначений лист-претензію було надано Відповідачу на руки, про що свідчить відмітка про отримання на копії листа-претензії.

У відповідь на лист-претензію Відповідач повідомив (лист вих. 1/0506 від 05 червня 2024 року), що у зв`язку з складною економічною ситуацією Відповідач не може повернути суму поворотної фінансової допомоги та звернувся з проханням, надати ще рік для погашення заборгованості. Також, у вказаному листі відповідач підтвердив отримання від позивача на виконання умов договору від позивача грошові кошти у загальному розмірі 433 500,00 грн.

26 березня 2026 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з листом претензією (вих. № 2026-03/26 від 26 березня 2026 р.), щодо повернення фінансової допомоги в повному обсязі, а також пеню, передбачену пунктом 5.2 Договору. Зазначений лист-претензію також було надано Відповідачу на руки, про що свідчить відмітка про отримання на копії листа-претензії.

Відповідачем лист-претензія (вих. № 2026-03/26 від 26 березня 2026 р.) була проігнорована, сума коштів у загальному розмірі 433 500,00 грн. позивачу не повернута.

Згідно з п. 5.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується порушення Договору), винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та законодавством, чинним в Україні.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, строки визначених змістом цього Договору. За невиконання та/або несвоєчасне виконання ПОЗИЧАЛЬКОМ зобов`язання по поверненню фінансової допомоги, ПОЗИЧАЛЬНИК на вимогу ПОЗИКОДАВЦЯ сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).

Згідно позову позивач вказує, що відповідач станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає: сума основного боргу 433 500,00 грн., пеня за кожен день прострочення, що складає 252 757,63 грн., інфляційні витрати в розмірі 93 710,37 грн. та 3 % річних, від суми боргу, що становить 26 024,89 грн., що нараховані за період з 02.06.2024 по 02.06.2026.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-2019" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБК №4" було укладено договір №0106-02 про надання поворотної безвітсоткової фінансової допомоги.

ТОВ "ІНВЕСТБУД-2019" було належним чином виконані взяті на себе зобов`язання з видачі відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 433500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Також, отримання фінансової допомоги у загальному розмірі 433500,00 грн. підтверджено відповідачем у листі за вих. №1/0506 від 05.06.2024. Відповідач допомогу отримав, проте зазначив, про складну економічну ситуацію та просив надати можливість погасити заборгованість у розмірі 433500,00 грн. протягом року.

Проте станом на момент розгляду справи отриману фінансову допомогу у розмірі 433500,00 грн. відповідач не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасного та повного повернення отриманої фінансової допомоги станом на дату подання позовної заяви не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 433 500,00 грн.

Також, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за кожен день прострочення, що складає 252 757,63 грн., інфляційні витрати в розмірі 93 710,37 грн., 3 % річних, від суми боргу, що становить 26 024,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, строки визначених змістом цього Договору. За невиконання та/або несвоєчасне виконання ПОЗИЧАЛЬКОМ зобов`язання по поверненню фінансової допомоги, ПОЗИЧАЛЬНИК на вимогу ПОЗИКОДАВЦЯ сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, та є обґрунтованим.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБП№4" (61003, м. Харків, вул. Миколаївська (бувша назва - Короленко), буд 22, код ЄДРПОУ 03332961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-2019" (61166, м. Харків, вул. Отамановського професора, будинок 4, код ЄДРПОУ 43017913) заборгованість за договором № 0106-02 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.06.2021 р. суму основного боргу 433 500,00 грн., пеню за кожен день прострочення, що складає 252 757,63 грн., інфляційні витрати в розмірі 93 710,37 грн., 3 % річних, від суми боргу, що становить 26 024,89 грн. та судовий збір у розмірі 12 089,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-2019" (61166, м. Харків, вул. Отамановського професора, будинок 4, код ЄДРПОУ 43017913).

ВІДПОВІДАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю "РБП№4" (61003, м. Харків, вул. Миколаївська (бувша назва - Короленко), буд 22, код ЄДРПОУ 03332961).

Повне рішення складено "13" серпня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова