Рішення № 138952495, 29.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/258/26

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства покупців членів трудового колективу радгоспу "Тернопільський"

до відповідача Західноукраїнського національного університету

про: визнання недійсним статуту Радгоспу "Тернопільський" - навчально-дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства; визнання недійсною державну реєстрацію змін за номером 233 від 20.07.1995; визнати недійсною державну реєстрацію припинення юридичної особи за номером 275 від 17.07.1997

за участі представників сторін:

позивача: Піговський М.П., керівник, Василишин К.В., адвокат;

відповідача: Фрончко В.В., самопредставництво.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява від Товариства покупців членів трудового колективу радгоспу "Тернопільський" до Західноукраїнського національного університету про визнання недійсним статуту Радгоспу "Тернопільський" - навчально-дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства; визнання недійсною державної реєстрації змін за номером 233 від 20.07.1995; визнання недійсною державної реєстрації припинення юридичної особи за номером 275 від 17.07.1997.

Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на те, що внаслідок протиправного приєднання Підприємства до відповідача, припинено виконання положень договору про спільну діяльність, укладеного щодо приватизації радгоспу "Тернопільський".

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх.№3875) від 19.05.2026. Так, зазначає, що правовий статус позивача-Товариства покупців членів трудового колективу радгоспу "Тернопільський" є юридично не визначеним. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним статуту радгоспу "Тернопільський" та похідні позовні вимоги про визнання недійсними державної реєстрації змін до відомостей у ЄДРПОУ є неефективним, оскільки в разі їх задоволення не призведуть до поновлення права позивача на приватизацію, враховуючи, що приписами чинного законодавства про приватизацію не передбачено такого суб`єкта приватизації як товариство покупців. Жодних доказів щодо порушення Університетом прав позивача позовна заява не містить. Позивачем не лише не надано жодних доказів, а й не зазначено, що саме порушив навчальний заклад, які протиправні дії продовжує вчиняти.

Також відповідач звертає увагу на те, що позові вимоги ґрунтуються на тих обставинах, що позивач вважає неправомірним прийняття та затвердження статуту радгоспу "Тернопільський" у 1995 році та реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей у ЄДРПУО від 20.07.1995 запис 233 та від 17.07.1997 запис 275. Навчально-дослідне виробниче господарство "Наука" як структурний підрозділ Тернопільської академії народного господарства було створено наказом ТАНГ від 08.08.1997 № 218. ЗУНУ залучений до справи у процесуальному статусі відповідача без належного обґрунтування підстав такого залучення. ЗУНУ не може бути зобов`язаною особою за позовними вимогами товариства покупців.

Крім того, відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду. Питання розпаювання та приватизації земель колишнього радгоспу "Тернопільський" були предметом неодноразових розглядів на спеціальних нарадах Кабінету міністрів України. Так, 21.03.2019 року відбулась нарада під головуванням Першого віце-прем`єр-міністра України С.І. Кубіва щодо врегулювання питання забезпечення працівників колишнього радгоспу "Тернопільський" земельними ділянками. З 2015 року і до сьогодні, колишні працівники радгоспу "Тернопільський" або окремі їх представники ініціювали заяви про початок кримінальних проваджень з приводу порушення їх прав на приватизацію. Зокрема, такими є кримінальні провадження №12016210000000028, №42017210000000170, №4201720000000195, №42020210000000162 тощо.

Позивач у відповіді на позов №б/н (вх.№4172) від 29.05.2026 з приводу можливого пропуску строку позовної давності зазначає, що він довідався про підробку протоколу № 23 зборів Ради трудового колективу від 06.10.1994 тільки у 2025-2026 роках у судовій справі №607/20905/25, з цього моменту і розпочинається відлік позовної давності щодо спірних правовідносин.

Разом з тим, у додаткових поясненнях №б/н (вх.№5945) від 28.07.2026 позивач зазначає, що коли суд дійде до переконання про подання позову із пропуском 3-річного строку, наявні всі підстави для його поновлення.

Справа розглядалась з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Створення та реєстрація товариств покупців у процесі приватизації було передбачено Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 № 2163-XII, який втратив чинність на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018. Наказом Фонду державного майна України від 25.05.1993 №235 було затверджено Порядок створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.1993 Першим заступником Міністра сільського господарства і продовольства України А.А. Засухою був затверджений статут радгоспу "Тернопільський", який прийнятий загальними зборами трудового колективу згідно протоколу №3 від 15.09.1993 року.

21 листопада 1993 року здійснено державну реєстрацією Тернопільською міською адміністрацією, номер запису 37, організаційно-правова форма Державне підприємство, найменування радгосп "Тернопільський", адреса м. Тернопіль, вулиця Бригадна, 46, ідентифікаційний код 855871, орган управління 8064.

Згідно рішень, затверджених протоколами №1 та №2 від 25.05.1994, загальними зборами представників трудових колективів радгоспу "Тернопільський" було вирішено:

1) подати заяву на приватизацію радгоспу "Тернопільський", який знаходиться по вул. Бригадна, 46, м. Тернополя, Тернопільської області у регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області; створити товариство покупців;

2) затвердити Положення про спільну діяльність товариства покупців з регіональним відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області; обрати виконавчий орган товариства покупців в кількості 5 чоловік, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Обрати головою товариство покупців ОСОБА_1 .

30.05.1994 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області видано наказ №206 про: реєстрацію положення про спільну діяльність товариства покупців членів трудового колективу радгоспу "Тернопільський", що знаходиться в м. Тернополі, вул. Бригадна, 46; видачу свідоцтва про реєстрацію зазначеному товариству покупців; підтвердження повноваження та видачу посвідчення голові товариства покупців д. ОСОБА_1 .

В подальшому, 30.05.1994 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області видало свідоцтво №47 про державну реєстрацію товариства покупців, створеного членами трудового колективу радгоспу "Тернопільський", на підтвердження того, що товариство покупців зареєстроване наказом від 30.05.1994 №206 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільської області.

Крім того, 30.05.1994 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області зареєструвало Положення про спільну діяльність, затверджене загальними зборами товариства покупців 25.05.1994.

За змістом статті 2 Положення, Товариство покупців виступає як юридична особа. Згідно зі ст. 3 Положення, метою Товариства покупців є здійснення діяльності, спрямованої на придбання майна радгоспу "Тернопільський" та створення колективного сільськогосподарського підприємства.

Наказом №291 від 15.07.1994 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області дозволено приватизацію майна радгоспу "Тернопільський", шляхом перетворення його у колективне сільськогосподарське підприємство та вирішені інші організаційні питання.

Наказами №320 від 15.08.1994 та №340 від 26.08.1994 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області затверджено комісію з приватизації майна радгоспу "Тернопільський", створено інвентаризаційну комісію та наказано провести інвентаризацію майна радгоспу "Тернопільський".

В подальшому, наказом №340 від 14.09.1994 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області внесені зміни у склади комісії з приватизації та інвентаризації радгоспу "Тернопільський".

На засіданні комісії з приватизації майна радгоспу "Тернопільський" прийнято рішення, затверджені протоколом №3 від 29.09.1994 з наступних питань:

- з питання першого: погодитись із підсумками проведення інвентаризації майна радгоспу "Тернопільський";

- з питання другого: затвердити акт оцінки вартості майна радгоспу "Тернопільський"; подати акт оцінки на затвердження до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.

Наказом №359 від 25.10.1994 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області продовжені строки розробки комісією з приватизації плану приватизації радгоспу "Тернопільський" і подання його на затвердження до 15.12.1994.

Однак, 29.11.1994 наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області №381 призупинено приватизацію майна радгоспу "Тернопільський" до вирішення питання про статус радгоспу та можливості приватизації об`єктів, що входять до сфери управління Міносвіти.

Надалі, у відповідності з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.02.1995 №78-р та наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 28.03.1995 №75 радгосп "Тернопільський" переданий до сфери управління Міністерства освіти України з метою створення на його базі навчально-дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства.

За твердженням відповідача, актом від 25.04.1995 року радгосп "Тернопільський" передано з підпорядкування Міністерства сільського господарства в підпорядкування Міністерства освіти України.

Що стосується радгоспу "Тернопільський" - навчально-дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства, то із наявного у справі його статуту слідує, що цей статут прийнято 06.10.1994 року зборами ради трудового колективу (протокол №23 від 06.10.1994 року) та затверджено Міністерством освіти України 20.06.1995.

Зі змісту цього локального акту, серед іншого, вбачається, що створене Підприємство є державним (п.3.1), має статус юридичної особи (п.3.2).

В подальшому, на підставі звернення директора радгоспу "Тернопільський", Виконавчий комітет Тернопільської міської ради народних депутатів прийняв розпорядження від 20.07.1995 №233 п.1, про реєстрацію та видачу свідоцтва радгоспу "Тернопільський" - навчально-дослідному господарству Тернопільської академії народного господарства за адресою вул. Бригадна, 46, створеному Міністерством освіти України.

Таким чином, за даними історії перереєстрації радгоспу "Тернопільський", 20.07.1995 вчинена державна реєстрація змін Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради під номером запису 233.

Надалі, Міністерство освіти України наказом від 17.07.1997 №275 реорганізувало радгосп "Тернопільський" в навчально-дослідне виробниче господарство "Наука" як структурний підрозділ ТАНГ.

На підставі цього наказу Міносвіти, як слідує із історії перереєстрації радгоспу "Тернопільський" відбулося припинення юридичної особи, радгоспу "Тернопільський" - навчально - дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства.

В подальшому, наказом Тернопільської академії народного господарства від 08.08.1997 №218 створено Навчально-дослідне виробниче господарство "Наука" як структурний підрозділ Тернопільської академії народного господарства. Відповідно до акту від 12.08.1997 майно та землі радгоспу "Тернопільський" передані в підпорядкування Тернопільської академії народного господарства.

Згідно публічних відомостей ЄДРПОУ, юридична особа Тернопільська академія народного господарства, код 02071122, припинена 03.02.2006.

Відтак, Навчально-дослідне виробниче господарство "Наука", код 00855871, 08.12.2005 стало філією Тернопільського національного економічного університету, код 33680120, та з 13.06.2019 є філією Західноукраїнського національного університету, код 33680120.

При цьому, як вказує позивач, у відомостях ЄДРПОУ зазначено, що Навчально-дослідне виробниче господарство "Наука" Західноукраїнського національного університету перебуває на обліку Державної служби статистики України з 01.07.1992 та на обліку платників податків з 17.01.1992, тобто радгосп "Тернопільський" внаслідок проведених реєстраційних дій у ЄДРПОУ приєднався/перетворився у Навчально-дослідне виробниче господарство "Наука" Західноукраїнського національного університету.

Обґрунтовуючи позов, позивач стверджує, що затвердження статуту, прийнятого на зборах ради трудового колективу 06.10.1994 фактично відбулось без участі трудового колективу. В свою чергу, внаслідок протиправного приєднання Підприємства до Університету, було припинено виконання положень договору про спільну діяльність, укладеного раніше щодо приватизації радгоспу "Тернопільський"; зупинився та не завершився процес приватизації цього державного підприємства, з метою якого створювався позивач, як юридична особа.

Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства покупців членів трудового колективу радгоспу "Тернопільський" до суду із відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України суб`єкти, вказані у цій частині, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

За змістом статей 15, 16 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2021 у справі № 921/729/19 вказує, що відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України, і застосовується в тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших передбачених законом заходів.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин суди повинні з`ясовувати обставини щодо можливості відновлення порушених прав до стану, який існував до порушення з урахуванням ефективності обраного способу порушеного права, який повинен реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, тобто, бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто такі рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше (постанова Верховного Суду від 03.09.2022 у справі №916/451/21). Належним способом судового захисту, у разі якщо особа вважає свої права порушеними рішенням органів управління юридичної особи, є звернення до суду з позовом про визнання недійсним такого рішення.

Позивач у даному спорі оскаржує правомірність прийняття та затвердження статуту радгоспу "Тернопільський"- навчально-дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства у 1995 році та реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей у ЄДРПУО від 20.07.1995 запис 233 та від 17.07.1997 запис 275.

Водночас, суд зауважує, що оскаржуваний локальний акт - статут було прийнято на підставі зборів Ради трудового колективу, яке у судовому порядку не визнане недійсним.

Натомість позивач зазначає про те, що трудовий колектив не брав участі у прийнятті статуту 1995-го року, тому що збори Ради трудового колективу 06.10.1994 і взагалі ніякі збори не проводилися, протоколу зборів не існує, а виписка з протоколу № 23 сфабрикована Шупляк Г.І., яка переслідувала особисту вигоду та діяла в інтересах керівника радгоспу ОСОБА_5 . Навіть існування такого органу як Рада трудового колективу не передбачена діючим на той час статутом радгоспу 1993-го року.

З даного приводу, щодо подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 12.03.2024 у справі №910/11122/22 зазначив, що не може створювати правових наслідків і рішення загальних зборів учасників товариства, які насправді не було проведено, хоча на підтвердження такого рішення складений протокол (помилковий, підроблений тощо). У подібних випадках позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована не на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили, яке не створює правових наслідків незалежно від прийняття судом відповідного рішення, а на захист інтересу щодо правової визначеності. Судове рішення про задоволення відповідного позову не приводить до анулювання рішення загальних зборів учасників товариства, але знімає сумніви з цього приводу.

Більше того, позивач зазначає, що визнання статуту недійсним створить юридичну визначеність, якої у даний час немає, посилаючись на постанову Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 910/10463/19, постанову Великої палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі № 906/1336/19.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що предметом позову у вище вказаних справах було саме визнання недійсним рішення загальних зборів, а не визнання недійсним статуту товариства.

Статут юридичної особи не є самостійним правочином. Статут це документ, який затверджується загальними зборами учасників. Отже, оскарження статуту у даному випадку пов`язане з оскарженням рішення загальних зборів, яким цей статут було затверджено.

До того ж суд звертає увагу, що оспорюваний локальний акт не лише прийнятий зборами, а й затверджений Міністерством освіти України, рішення якого з даного приводу є чинним.

В свою чергу, у розпорядженні від 20.07.1995 року №233 п.1 Виконком Тернопільської міської ради вказав про реєстрацію радгоспу "Тернопільський"- навчально-дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства, що створений Міністерством освіти України.

Також, за сталою судовою практикою, підставою для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи (вказані висновки зокрема наведені в постанові Верховного Суду 24 листопада 2022 року у cправі №914/343/22).

Із викладеного у позовній заяві слідує, що порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача полягає у тому, що внаслідок протиправного приєднання підприємства, заснованого на державній власності до відповідача, припинено виконання положень договору про спільну діяльність, укладеного раніше щодо приватизації радгоспу "Тернопільський". Зупинився та не завершився процес приватизації цього державного підприємства, з метою якого створювався позивач, як юридична особа, що об`єднала у своєму складі членів трудового колективу державного підприємства, як потенційних покупців майна радгоспу "Тернопільський", використовуючи передбачену законодавством процедуру приватизації майна державного підприємства.

Однак в ході судового розгляду цього спору судом не встановлено, що наслідком прийняття оскаржуваного статуту та вчинення 20.07.1995 року похідних реєстраційних дій стало порушення наведених позивачем прав чи інтересів.

Більше того, із матеріалів справи слідує, що після прийняття цього локального акту та вчиненої реєстраційної дії , Фонд державного майна України наказом від 08.05.1996 року за №515 включив радгосп "Тернопільський" - навчально-дослідного господарства Тернопільської академії народного господарства у План - графік приватизації об`єктів груп Б, В, Г на I, II, III кв. 1996 року регіональними відділеннями ФДМУ.

Таким чином, прийняття оспорюваного статуту процес приватизації радгоспу "Тернопільський" не припинило, ніяких прав позивача, що з цього випливають не порушило, як і не порушило решту прав та інтересів позивача, що перераховані вище.

Водночас, що стосується вчиненої 17.07.1997 року реєстраційної дії про припинення юридичної особи, внаслідок реорганізації радгоспу "Тернопільський" в навчально-дослідне виробниче господарство "Наука" як структурний підрозділ ТАНГ, то суд відзначає, що остання була проведена виключно на виконання наказу Міністерства освіти України від 17.07.1997 №275, а не рішень відповідача.

З точки зору статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. По суті відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відсутність у нього обов`язку відповідати за заявленими вимогами є безумовною підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Також, на переконання суду, вимога про скасування реєстраційної дії за своєю правовою природою є похідною від основної майнової чи корпоративної вимоги. У спірних правовідносинах, оскаржувана реєстраційна дія була похідною від наказу Міністерства освіти України від 17.07.1997 №275, що є чинним, а не від розпорядчих актів відповідача у даній справі.

Таким чином, Університет не може відповідати за цією позовною вимогою, адже ніяких рішень щодо припинення юридичної особи-радгоспу "Тернопільський" ним не приймалося та реєстраційних дій не вчинялось.

Щодо позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

З огляду на вищезазначені вимоги, в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема щодо строків захисту порушеного права - ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Право на позов у позивача виникло ще у 1994 році, а трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

При цьому суд зважає, що в силу Положення про спільну діяльність, єдиною метою створення товариства покупців членів трудового колективу радгоспу "Тернопільський" було здійснення діяльності, спрямованої на придбання майна радгоспу "Тернопільський" та створення колективного сільськогосподарського товариства.

Реєстраційна дія щодо припинення Радгоспу як юридичної особи була здійснена у 1997 році.

Відтак, на переконання суду, при належній реалізації власних повноважень, позивач міг і мав би дізнатися про припинення юридичної особи, Радгоспу, ще у 1997 році. Адже товариство покупців було створено саме з членів трудового колективу радгоспу "Тернопільський", які не могли не знати про зміну його підпорядкування, передачу радгоспу у сферу управління Міністерства освіти України, юридичні підстави для такої передачі, та послідуюче припинення юридичної особи.

При цьому посилання на те, що позивач дізнався про порушення свого права з 28.11.2025, а саме дату ухвалення вироку Тернопільським міськрайонним судом у справі №607/20905/25, яким встановлено, що збори не проводилися, протоколу зборів не існує, а виписка з протоколу №23 сфабрикована судом оцінюється критично.

Адже витяг із протоколу №23 від 06.10.1994 не стосувався реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи у 1997 році.

В свою чергу, проявивши розумну обачність, отримавши відомості в тому числі від ФДМ України про призупинення приватизації до вирішення питання щодо передачі Радгоспу до сфери управління Міносвіти, а в подальшому інформацію про таку передачу з наказу Фонду від 08.05.1996 №515 позивач мав змогу своєчасно встановити підставу для такої передачі, підстави для прийняття оскаржуваного статуту, та, як наслідок, захистити своє порушене право.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 921/500/16-г/18 виснував, що для встановлення початку перебігу позовної давності не підлягають дослідженню обставини про те, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися позивач. Однак такі обставини слід досліджувати для встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання причин пропуску позивачем позовної давності поважними.

Звернувшись до господарського суду у квітні 2026 року щодо правовідносин які мали місце у 1994-1997 роках та про існування яких він міг дізнатися у період їх виникнення позивач за відсутності поважних причин пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом.

З наведеного в сукупності суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В порядку ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 13.08.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко