Ухвала суду № 138952413, 04.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

04.08.2026 Справа № 917/974/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у заяву вх. №7638 від 03.06.2026 представника Полтавського обласного центру зайнятості про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №917/974/23

за позовною заявою Полтавського обласного центру зайнятості, вул. Сінна, 45, м.Полтава, Полтавська область, 36039

до Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області, вул.Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029

про стягнення 58 862,40 грн,

заінтересована особа Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36001

Секретар судового засідання Костандян О.В.

За участю представників сторін:

від позивача (заявника) : Литвин О.О.

від відповідача (боржника) : Коноз Л.С.

від ГУ ДКС у Полтавській області : Манько Л.М.

установив:

27.05.2026 до суду від представника Полтавського обласного центру зайнятості через систему "Електронний суд" надійшла заява вх. №7213 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №917/974/23.

Розпорядженням керівника апарату суду 27.05.2026 року №127 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/974/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 справу №917/974/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2026 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №917/974/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 01.06.2026 повернув заяву (вх. №7213 від 27.05.2026) Полтавського обласного центру зайнятості про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №917/974/23, без розгляду.

03.06.2026 до суду від представника Полтавського обласного центру зайнятості через систему "Електронний суд" надійшла заява вх. №7638 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №917/974/23.

Заявник (стягувач) зазначає, що підставою для звернення з означеною заявою є те, що станом на 03.06.2026 рішення суду від 18.01.2024 та судовий наказ по справі №917/974/23 залишаються не виконаними, при цьому судовий наказ прийнятий до виконання органом казначейства (що підтверджується доказами до цієї заяви), то існують підстави для встановлення судового контролю та у зобов`язанні боржника (відповідача у справі №917/974/23), у встановлений судом строк, подавати звіт про виконання судового рішення, аж до повного його виконання.

Враховуючи викладене, заявник (стягувач) просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №917/974/23 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області подати (подавати) звіт про виконання судового рішення у справі №917/974/23 від 18.01.2024 рік.

Суд ухвалою від 16.06.2026 постановив заяву Полтавського обласного центру зайнятості про застосування заходів примусу до боржника в порядку ст. 345-1 ГПК України (вх. № 7638 від 03.06.2026) задовольнити; зобов`язав Головне управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029; ідентифікаційний код 13967927) у строк до 16.07.2026 подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі № 917/974/23.

На виконання вимог ухвали від 16.06.2026 у справі № 917/974/23, через підсистему "Електронний суд" 16.07.2026 Головне управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області подано до Господарського суду Полтавської області Звіт про виконання судового рішення у справі № 917/974/23.

Суд ухвалою від 17.07.2026 призначив розгляд Звіту Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області про виконання судового рішення у справі №917/974/23 у судовому засіданні на 04.08.2026 11:30.

04.08.2026 від позивача (заявника) надійшли пояснення (вх. № 10596) в яких останній зазначив, що нескінченне перенаправлення судового наказу Господарського суду Полтавської області № 917/974/23 від 28.05.2024 між стягувачем та казначейством не може призвести до його реального виконання та просить суд врахувати вищевикладене при розгляді звіту Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області щодо виконання ним судового рішення та наказу Господарського суду Полтавської області №917/974/23.

У судовому засіданні представник відповідача (боржника) озвучив звіт про виконання рішення у справі, представники позивача (стягувача) та заінтересованої особи озвучили реагування на звіт відповідача.

У поданому звіті відповідач (боржник) зазначає наступне.

14.06.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшов позов Полтавського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області про стягнення 58 862,40 грн матеріальної шкоди, що становить суму коштів, отриману ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю за період з 03.09.2019 по 06.04.2020.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/974/23 позов задоволено; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, код ЄДРПОУ 13967927) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Сінна, 45, м.Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 03491234) 58 862,40 грн боргу та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/974/23 залишено без змін

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75450317 від 05.07.2024 (далі - постанова ВП №75450317) при примусовому виконанні наказу №917/974/23 виданого 28.05.2024 Господарським судом Полтавської області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь Полтавського обласного центру зайнятості 58 862,40 грн боргу та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області оскаржено постанову ВП №7540317.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/974/23 скаргу Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №75450317 від 05.07.2024.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Полтавського обласного центра зайнятості на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/974/23 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2025 касаційну скаргу Полтавського обласного центра зайнятості на постанову Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/974/23 залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/974/23 залишено без змін.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі 440/13510/25 адміністративний позов Полтавського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області щодо повернення Полтавському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Полтавської області 28.05.2024 про примусове стягнення у справі №917/974/23, поданого на виконання, без виконання. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Полтавської області від 28.05.2026 №917/974/23.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі №440/13510/25 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі №440/13510/25 залишено без змін.

Боржник (відповідач) наголошує, боржником за наказом від 28.05.2024 у справі № 917/974/23 є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області яке, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є органом державної влади, а отже на нього поширюються вимоги статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та статті 6 Закону України "Про виконавче провадження".

На думку відповідача, рішення Господарського суду в Полтавській області від 18.01.2024 у справі №917/974/23 підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як свідчать матеріали судової справи №917/974/23, Полтавським обласним центром зайнятості до заяви додано лист ГУ ДКСУ у Полтавській області, в якому повідомлено про прийняття до виконання судового наказу від 28.05.2024, виданого Господарським судом Полтавської області на виконання рішення суду від 18.01.2024 у справі від № 917/974/23.

Головне управління ПФУ у Полтавській області звернулось з листом від 13.07.2026 №1600-0902-5/64800 до ГУ ДКСУ у Полтавській області із проханням повідомити про стан виконання наказу від 28.05.2024, виданого Господарським судом Полтавської області у справі від № 917/974/23, та забезпечити його виконання.

Також відповідач зазначає, що фактичне виконання судового рішення на даний час не здійснено з поважних причин, а саме, через відсутність в бюджеті Головного управління відповідних бюджетних призначень на виконання такого рішення суду. Головне управління є розпорядником коштів нижчого рівня. Фінансування видатків здійснюється централізовано на підставі сформованої розрахункової потреби на фінансування, направленої до Пенсійного фонду України.

Відповідач звертає увагу суду, що 24.02.2026 Головою правління Пенсійного фонду України затверджено План доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на 2026 рік.

При цьому, видатки закладені лише на погашення заборгованості на виплату за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій.

Відповідач (боржник) зазначає, що на виконання рішення суду Головним управлінням було здійснено комплекс послідовних дій, спрямованих на його повне та належне виконання, в межах наданих повноважень, а Рішення суду виконано в межах покладених на Головне управління зобов`язань та з урахуванням норм чинного законодавства та відповідно до документів справи.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує, що за приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з частиною 4 статті 345-1 ГПК України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини 2 статті 345-4 ГПК України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з пунктом 6 частини другої статті 345-3 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Відповідно до ч. 3 ст. 345-4 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Розглянувши наданий відповідачем (боржником) Звіт про виконання рішення Господарського суду Полтавської області у цій справі, суд дійшов висновку, що він не відповідає наведеним приписам пунктом 6 частини другої статті 345-3 ГПК України.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Зокрема, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. 3, 8, ч. 1, 2 ст. 55, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Важливо, що у Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2018 № 13-р/2018 зазначено, що Конституцією України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2); рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов`язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об`єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання (абзаци 2, 3, 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 14.12.2000 № 15-рп/2000).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України)

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що боржник до звіту не додав жодного належного доказу, що підтверджує об`єктивні обставини, які перешкоджають йому виконати рішення суду, що набрало законної сили ще у 2024 році, а також на підтвердження заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення.

З матеріалів справи та звіту боржника не вбачається неможливість виконання рішення суду у цій справі у досить значний проміжок часу (більше ніж 2 роки).

Боржником у Звіті не спростовано наявність на його інших рахунках, крім відкритих в органах Державного казначейства України рахунку зі спеціальним режимом використання, грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із позивачем (заявником) та добровільного виконання рішення суду у цій справі.

На підставі вищевикладених обставин, беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що поданий ГУ ПФУ у Полтавській області звіт не відповідає вимогам ч.2 ст. 345-3 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом.

Наявність зазначених у звіті обставин не позбавляє боржника права та реальної можливості добровільно виконати судове рішення.

В свою чергу, внаслідок введення в Україні воєнного стану через збройну агресію РФ всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому несприятливому економічному становищі, тобто такі обставини в рівній мірі впливають і на стягувача, який правомірно очікує на сплату йому присуджених грошових коштів.

Також, не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціальних та соціально значущих функцій, його статус.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення від 15.10.2009).

У цій справі боржником не було спростовано наявність на його рахунках грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із стягувачем та добровільного виконання рішення суду.

При цьому, суд встановив, що звіт боржника не містить орієнтовних строків повного і остаточного виконання рішення суду у цій справі та відповідно обґрунтувань цих строків.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Отже, оскільки Звіт на виконання ухвали суду у цій справі поданий Боржником без додержання вимог статті 345-3 ГПК України (звіт не містить доказів повного виконання ухвали суду, а також боржник не надав відомостей про вчинені ним дії щодо виконання рішення суду, про орієнтовні строки виконання рішення суду та їх обґрунтування), суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті.

Відповідно до частини першої статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 345-2 ГПК України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті Звіту ГУ ПФУ у Полтавській області про виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі № 917/974/23 та встановлення нового строку для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 345-2 ГПК України.

Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 345-4 ГПК України суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 135 ГПК України унормовано, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи передбачене ч. 1 ст. 135 ГПК України право, а не обов`язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд у даному конкретному випадку вважає раціональним не застосовувати заходи процесуального примусу до боржника чи його керівника, проте вважає за доцільне попередити керівника боржника про можливість застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 ГПК України.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 342, 345-1, 345-2, 345-4 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ

1. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду Україна в Полтавській області у прийнятті Звіту про виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі № 917/974/23 (вх. № 9782 від 16.07.2026).

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі № 917/974/23 у строк до 04.11.2026.

3. Направити копію ухвали сторонам по справі та Головному управлінню Державної казначейської служби у Полтавській області.

Ухвала підписана 11.08.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя О.В.Ківшик