Рішення № 138952411, 12.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 Справа № 917/218/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Фізичної особи-підприємця Міщенко Сергія Вікторовича, АДРЕСА_2

про стягнення 121 469,50 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Військова частина НОМЕР_1 просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Міщенко Сергія Вікторовича 121 469,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.06.2025 між сторонами Договору про закупівлю генераторів бензинових № 340-25, з яких : 112 995,00 грн штрафу від вартості поставленого неякісного товару та 8 474,50 грн пені.

Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 526, 532, 549, 610, 611, 662, 672, 673 Цивільного кодексу України та ст. 193, 197, 222, 231, 268 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях: офіційне підтвердження щодо технічних характеристик; лист про надання інформації; акт технічного випробування; договір № 340-25 від 17.06.2025; цінова пропозиція; протокол № 352 від 09.06.2025; фото генератора; технічні вимоги до закупівлі (генератори); цінова пропозиція від 30.05.2025; порівняльна таблиця від 30.05.2025; лист роз`яснення щодо ненадання дозвільних документів; копія паспорта; лист згода від 30.05.2025; лист-згода від 30.05.2025; карта платників податків; інформація про генератори; карта платника податків; загальна відомість про учасника; довідка про статус учасника; довідки про відсутність підстав для відмови у участі у процедурі закупівлі від 30.05.2025; довідка з ЄРДР; довідка про виконання аналогічного договору від 30.05.2025; декларація про відповідність; гарантійні листи від 30.05.2025; облік робіт з технічного обслуговування; витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності»; витяг з реєстру платників ПДВ; Договір № 479 від 06.12.2024; тендерна документація; протокол № 308 від 27.05.2025; Договір № 364-3Д від 14.09.2023; специфікація та накладна; Договір № 479 від 06.12.2024; лист-відгук від 12.02.2025; сертифікат; авторизаційний лист 31.12.2025; перелік документації та/або інформації, які подаються переможцем процедури закупівлі; зміни до річного плану закупівель на 2025; рапорт від 23.05.2025; лист від 26.05.2025; про дозвіл на закупівлю від 23.05.2025; звіт про результати підсумкового моніторингу; службова записка від 31.10.2025; комерційні пропозиції; запити про надання комерційної пропозиції; перелік тендерних документів; проект договору; відповідь на листи про надання інформації; лист про надання інформації від 29.09.2025; лист відповідь від 22.09.2025; лист від 04.09.2025; лист від 03.09.2025 про розірвання договору; повідомлення про розірвання договору від 24.08.2025; лист від 14.08.2025 про невідповідність технічним вимогам; акт № 1/25 від 14.08.2025; протокол випробувань № 2025.00.08.12.06 від 12.08.2025; лист про надання інформації від 22.07.2025.

Відповідач надав суду за вх № 4932 відзив на позов, за мотивами якого не спростовує факту укладання між сторонами Договору та передання позивачу товару. При цьому, відповідач просить суд відмовити в позові з огляду на недобросовісну поведінку позивача, недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

16.02.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи-підприємця Міщенко Сергія Вікторовича про стягнення 121 469,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.06.2025 між сторонами Договору про закупівлю генераторів бензинових № 340-25, з яких : 112 995,00 грн штрафу від вартості поставленого неякісного товару та 8 474,50 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №340-25 від 17.06.2025 в частині поставки товару належної якості.

Протоколом автоматизованого розподілу від 16.02.2026 справу № 917/218/26 передано на розгляд судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 23.02.2026 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

16.03.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог означеної ухвали суду (вх. № 3383), недоліки усунено у спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 23.03.2026 прийняв справу до провадження, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив учасникам справи строк для повідомлення суду актуальних правових позицій по справі - 15 днів з дня вручення ухвали.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/218/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17.06.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Міщенко С.В. (далі - Постачальник) укладений Договір №340-25 (арк.с. 13-15, далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- закупівля здійснюється а підставі постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 зі змінами "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт, послуг для замовників, передбачених ЗУ "Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (п. 1.1 Договору);

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю генератори бензинові, за кодом ДК 021:2015-31120000 - 3 генератори, а Покупець прийняти та сплатити за товар, у кількості та за ціною, які зазначені у специфікації (п. 1.2 Договору);

- Специфікація : 1) найменування : бензинові генератори EnerSol EPG 3000SE; 2) технічні характеристики - напруга 230 В, максимальна потужність - 3,0 кВт, номінальна потужність - 2,7 кВт, тип запуску - ручний та електро, розетки - 2 х 16А, ємність баку - 15л, час роботи при навантаженні 50% год. 17,9; Led дисплей - лічильник мотогодин, частота, вольтаж; тип двигуна - бензиновий 1-циліндровий; 4-тактний з повітряним охолодженням; потужність двигуна к.с./кВт 7.0/5.15; пальне бензин; ємність масляного картера до 0.6л; об`єм двигуна см3 - 210; 3) одиниця виміру шт; 4) кількість : 50 шт; 5) загальна вартість 564 975,00 грн (з ПДВ) (п. 1.3 Договору);

- Постачальних повинен передати (доставити) Покупцю товари, якість яких відповідає вимогам державних стандартів або технічних умов, ергономічним нормам та вимогам, мати сертифікат відповідності, а також нормативно-технічній документації, вимогам чинного законодавства України про якість та безпеку, Постачальник гарантує, що Товар належить йому на Праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України (п. 2.1 Договору);

- якщо впродовж зазначеного у Акті про виявлені недоліки (приховані недоліки) строку Постачальник не здійснить за власний рахунок заміну Товару, то в такому разі Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю отримані за такий Товар грошові суми та сплатити штраф у розмірі 10% від суми Товару, заміна якого мала бути здійснена, на письмову вимогу Покупця (п. 2.2 Договору);

- Асортимент та комплектність Товару, що поставляється, повинен відповідати умовам Специфікації до цього Договору (п. 2.3 Договору);

- загальна вартість цього Договору становить 564 975,00 грн (в т.ч. ПДВ) (п. 3.1 Договору);

- оплата за товар здійснюється протягом 30 робочих днів з дня поставки товару (п. 4.2 Договору);

- місце поставки товару Волинська область, м. Ковель, на умовах DDP - склад покупця (згідно з Ікотермс 2010) (п. 5.1 Договору);

- постачання товару проводиться Постачальником відповідно до заявки Покупця протягом 30 робочих днів. Заявка на товар передається Постачальнику у будь-який робочий день тижня засобами електронного зв`язку, електронна адреса Постачальника svmpoltava@gmail.com. Кінцевий термін поставки товарів до 20.07.2025 (п. 5.2 Договору);

- приймання-передача товару здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України (п. 5.3 Договору);

- право власності Покупця на поставлений товар виникає з моменту прийому товару Покупцем. Факт прийому засвідчується шляхом підписання Покупцем відповідної накладної та акту приймання-передачі товару (п. 5.4 Договору);

- повідомлення, які надсилаються відповідно до виконання умов Договору, мають бути виконані у письмовій формі і вважатимуться переданими належним чином, якщо вони відправлені на електронну адресу Постачальника, рекомендованим листом або доставлені іншим способом, погодженим сторонам (п. 5.7 Договору);

- Покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань Постачальником, повідомивши його про це у строк за 3 календарних дні до дати розірвання договору (п. 6.2.1 Договору);

- Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; забезпечити поставку товару якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору (п. 6.3 Договору);

- за порушення Постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору);

- за порушення умов зобов`язання щодо якості Товару з Постачальника стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (п. 7.3 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 20.07.2025 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

За даними позивача 02.07.2025 року до складу Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 ТОВ "Нова пошта" було доставлено товар, а саме : бензинові генератори EnerSol EPG 3000SE в кількості 50 шт. Означена обставина відповідачем не спростовується.

03.07.2025 року спільно з представниками Внутрішньої безпеки і комісією загону було проведено технічне випробування товару, а саме: бензинового генератора EnerSol EPG-3000 SE, зокрема, час роботи при навантажені 50%. Після закінчення випробування встановлено розбіжності технічних характеристик, зазначених у тендерній документації ФОП Міщенка Сергія Вікторовича, та фактично напрацьованих годин.

Результати випробування зафіксовані у Акті технічного випробування бензинового генератора EnerSol EPG-3000 SE (час його роботи при навантаженні 50%), копія якого наявна у матеріалах справи (арк.с. 12).

У зв`язку із розбіжностями, що заявлені в технічних вимогах майна, позивачем направлено лист від 10.07.2025 року №06.1.3/10147-25-Вих "Про надання інформації" до Торгової марки EnerSol (українська торгова марка, яка реалізує генератори і інше обладнання, вироблене за контрактами з заводами виробниками закордоном та реалізує їх через дилерську мережу в Україні) з проханням надати підтвердження технічних характеристик тривалості роботи бензинового генератора EnerSol EPG 3000SE при навантажені 50% (копія листа наявна у матеріалах справи, арк.с. 11).

14.07.2025 року було отримано лист №401/2025 від ТОВ "ЕСКО" (прямий імпортер ТМ EnerSol) щодо офіційного підтвердження технічної характеристики генератора EnerSol EPG-3000 SE, в якому зазначено, що рекомендований термін роботи бензинових генераторів становить 7-8 годин при навантажені 80% та орієнтовна тривалість роботи генератора EnerSol EPG-3000 SE при навантажені 100% (2,7 кВт) становить 13-15 годин (з перервами) на одному паливному баку (копія листа наявна у матеріалах справи, арк.с. 10).

22.07.2025 року позивачем було направлено відповідачу лист №06.1.3/10935-25-Вих "Про надання інформації" у якому зазначено, що товар (бензинові генератори у кількості 50 шт) отримано та здійснюється технічна перевірка підтвердження відповідності технічних характеристик, зазначених відповідачем в тендерній документації (копія листа наявна у матеріалах справи, арк.с. 112).

У зв`язку з встановленими позивачем розбіжностями між технічними характеристиками зазначеними у тендерній документації та фактичними характеристиками після перевірки, було укладено договір між Військовою частиною НОМЕР_1 та Випробувальною лабораторією ТОВ "АКАДЕМТЕСТ" від 04.08.2025 року №133Т/25/450-25 та направлено генератор бензиновий "EnerSol EPG 3000SE" 1 шт. для перевірки технічних характеристик зазначених у тендерній документації відповідача.

12.08.2025 року позивачем отримано Протокол випробувань №2025.00.08.12.06 від Випробувальної лабораторії ТОВ "АКАДЕМТЕСТ" (арк.с. 110-111), відповідно якого виявлено технічні невідповідності, які зазначались в тендерній документації ФОП "Міщенка Сергія Вікторовича", а саме : ємність зазначеного паливного баку менше 15 л., а саме 12,9 л.; час роботи зазначений при навантаженні 50% год. менше 17,9 год., а саме 12,69 год.; зазначена у тендерній документації витрата палива в 0,35 л/кВт.г не відповідає дійсності, а становить 0,752 л/кВт.г.

14.08.2025 року на підставі Протоколу випробувань від 12.08.2025 року №2025.00.08.12.06 НОМЕР_2 прикордонним загоном (Військовою частиною НОМЕР_1 ) було складено комісійний Акт виявлення недоліків №1/25 від 14.08.2025 з висновком про невідповідність технічних характеристик бензинових генераторів EnerSol EPG-3000SE поставлених відповідно договору від 17.06.2025 року №340-25 (арк.с. 109).

14.08.2025 року позивачем було направлено відповідачу лист №06.1.3/12476-25-Вих про невідповідність товару технічним вимогам відповідно до протоколу випробувань від 12.08.2025 року №2025.00.08.12.06 та з вимогою провести заміну поставлених генераторів на такі, що відповідають технічним характеристикам, визначених у специфікації Договору від 17.06.2025 №340-25, та повідомити Військову частину НОМЕР_1 письмово про строки та спосіб виконання заміни (арк.с. 108).

24.08.2025 року, у зв`язку з ненадходженням відповіді на вищезазначений лист та товару, який відповідає технічним вимогам п. 2 Договору від 17.06.2025 року №340-25, позивачем було направлено відповідачу лист від 24.08.2025 року №06.1.3/13075-25-Вих "Повідомлення про розірвання договору", у якому позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір від 17.06.2025 року №340-25 у відповідності до п. 6.2.1 в односторонньому порядку, у зв`язку з невиконанням Постачальником зобов`язань щодо якості поставленого Товару та накладених штрафних санкцій, сплати пені (арк.с. 107).

03.09.2025 року, у зв`язку з ненадходженням відповіді та товару належної якості, позивачем було направлено відповідачу лист від 03.09.2025 року №06.1.3/13634-25-Вих "Про розірвання договору" з повідомленням щодо розірвання договору від 17.06.2025 року №340-25 в односторонньому порядку з 24.08.2025 року, у зв`язку з невиконанням Постачальником зобов`язань щодо якості поставленого Товару, та з вимогою сплати штрафних санкцій та пені (арк.с. 106).

05.09.2025 року у відповідь на лист від 14.08.2025 року №06.1.3/12476-25 Вих "Про невідповідність технічним вимогам" відповідач листом від 04.09.2025 року №01-04/09-25 повідомив про готовність в заміні поставлених позивачу бензинових генераторів EnerSol EPG-3000SE на інші. Також у означеному листі відповідач зазначив, що спілкувався з представником Військової частини НОМЕР_1 щодо заміни генераторів та отримав згоду від представника Військової частини НОМЕР_1 (арк.с. 105).

Позивач зазначає, що жодних офіційних листів від відповідача із пропозиціями про заміну генераторів до Військової частини НОМЕР_1 не надходило. Матеріали справи не містять доказів у спростування викладеного.

25.09.2025 року позивачем було отримано від відповідача лист від 22.09.2025 року №04 (відповідь на повідомлення щодо розірвання договору та невідповідність товару технічним вимогам, арк.с. 104), у якому відповідач зазначив про безпідставність претензії позивача щодо невідповідності генераторів технічним характеристикам, які визначені у специфікації договору від 17.06.2025 року №340-25 та з відмовою від сплати штрафних санкцій та пені.

29.09.2025 року позивачем було направлено відповідачу лист №06.1.3/15335-25-Вих "Про надання інформації", у якому вкотре зазначено про невідповідність поставленого відповідачем позивачу товару технічним вимогам та з вимогою сплати штрафних санкцій та пені (арк.с. 103).

18.10.2025 року позивачем було отримано від відповідача відповідь від 09.10.2025 року з відмовою у сплаті нарахованих Військовою частиною НОМЕР_1 штрафних санкцій та пені. Також у відповіді відповідач зазначив, що залишає право стягнути витрати пов`язані по пересилці товару і супровідних документів (арк.с. 102).

Враховуючи несплату відповідачем штрафу та пені, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ЦК України, і згідно ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами з ч. 1, 3 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Статтею 687 ЦК України (ч. 1) встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За ч. 1 ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановив суд, у пункті 1.2 Договору сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю генератори бензинові, за кодом ДК 021:2015-31120000 - 3 генератори, а Покупець прийняти та сплатити за товар, у кількості та за ціною, які зазначені у специфікації (п. 1.2 Договору).

У пункті 1.3 Договору визначена Специфікація : 1) найменування : бензинові генератори EnerSol EPG 3000SE; 2) технічні характеристики - напруга 230 В, максимальна потужність - 3,0 кВт, номінальна потужність - 2,7 кВт, тип запуску - ручний та електро, розетки - 2 х 16А, ємність баку - 15л, час роботи при навантаженні 50% год. 17,9; Led дисплей - лічильник мотогодин, частота, вольтаж; тип двигуна - бензиновий 1-циліндровий; 4-тактний з повітряним охолодженням; потужність двигуна к.с./кВт 7.0/5.15; пальне бензин; ємність масляного картера до 0.6л; об`єм двигуна см3 - 210; 3) одиниця виміру шт; 4) кількість : 50 шт; 5) загальна вартість 564 975,00 грн (з ПДВ) (п. 1.3 Договору).

У п. 2.1 Договору сторони узгодили, що Постачальних повинен передати (доставити) Покупцю товари, якість яких відповідає вимогам державних стандартів або технічних умов, ергономічним нормам та вимогам, мати сертифікат відповідності, а також нормативно-технічній документації, вимогам чинного законодавства України про якість та безпеку, Постачальник гарантує, що Товар належить йому на Праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.

Проте, наявний в матеріалах справи складений Випробувальною лабораторією ТОВ "АКАДЕМТЕСТ" протокол випробувань №2025.00.08.12.06 від 12.08.2025 засвідчує невідповідність поставленого відповідачем Товару вимогам Специфікації.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем був поставлений неякісний товар. Доказів у спростування викладеного суду не надано, на наявність таких відповідач не посилається.

Суд зауважує, що поведінка відповідача містить ознаки суперечливої поведінки.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

За змістом частини другої статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

Як встановив суд, у листі від 04.09.2025 року №01-04/09-25 відповідач повідомив позивача про готовність замінити поставлені позивачу бензинові генератори EnerSol EPG-3000SE на інші. Також у означеному листі відповідач зазначив, що спілкувався з представником Військової частини НОМЕР_1 , щодо заміни генераторів та отримав згоду від представника Військової частини НОМЕР_1 (арк.с. 105). Тобто, відповідач не заперечував факту поставки неякісного товару.

Тому поведінка відповідача суперечить принципу добросовісності, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці сторони.

У відзиві на позов відповідач також зазначає про відсутність правових підстав вважати, що позивач належно прийняв товар і набув право вимагати застосування саме цієї санкцій передбачених умовами Договору, оскільки акт приймання-передачі між сторонами не підписувався і поставка не була завершена у погодженому сторонами порядку.

Суд не оцінює означені твердження відповідача як правомірні, з огляду на таке.

У п. 5.1 Договору сторони узгодили, що місце поставки товару Волинська область, м.Ковель, на умовах DDP - склад покупця (згідно з Ікотермс 2010) (п. 5.1 Договору);

За даними позивача 02.07.2025 року до складу Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 ТОВ "Нова пошта" було доставлено від відповідача товар, а саме : бензинові генератори EnerSol EPG 3000SE в кількості 50 шт. Означена обставина відповідачем не спростовується.

Тобто, 02.07.2025 відповідачем на виконання умов Договору було здійснено поставку означеного вище товару.

При цьому, суд не оцінює як правомірне ототожнення відповідачем факту поставки товару позивачу та факту переходу права власності на товар до позивача, який пов`язаний з дотриманням процедури приймання-передачі такого товару.

Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту поставки неякісного товару мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (голослівно заявлений відповідачем).

У зв`язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.

Стосовно позовних вимог, щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 112 995,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що за порушення умов зобов`язання щодо якості Товару з Постачальника стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Як встановив суд, при укладенні Договору сторони погодили вимоги щодо якості товару, проте відповідач прийняті на себе зобов`язання з поставки якісного товару не виконав.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують наведене.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 474,50 грн пені за період з 14.08.2025 по 23.08.2025, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору.

Відповідно до умов п. 7.2 Договору сторони передбачили, що за порушення Постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що кінцевий строк поставки товару до 20.07.2025 року.

Як встановив суд, 02.07.2025 року на виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар. Цю обставину позивач визнає, про що зазначає у позовній заяві.

Отже, порушення строків виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару з боку відповідача не відбулося, а тому відсутні підстави для застосування міри відповідальності, яка передбачена п. 7.2 Договору та стягнення з відповідача пені у розмірі 8 474,50 грн.

Враховуючи неправомірність заявлених позивачем вимог, щодо стягнення з відповідача пені, останні задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи та почуто всі доводи сторін.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 112 995,00 грн штрафу за поставку неякісного товару в порушення умов укладеного між сторонами Договору підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі Позивач платіжною інструкцією №1940 від 11.03.2026.2026 сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (арк.с. 127).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з результатів вирішення цього спору сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2 476,65 грн.

Керуючись статтями 129, 231-233, 237-238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міщенко Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) 112 995,00 грн штрафу та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 8 474,50 грн пені у задоволенні позову відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

Рішення підписано 12.08.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик