Рішення № 138952265, 13.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 Справа № 914/1605/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг», м. Київдо відповідача:Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, м. Золочів, Львівська обл.про:стягнення 200 730,66 грн.

Представники учасників справи: не викликались

Хід справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з Відділу з питань освіти, молоді та спорту Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області заборгованості в сумі 200 730,66 грн., з яких: 172 529,64 грн. основний борг, 20 273,42 грн. пеня, 1 999,45 грн. 3 % річних, 5 928,15 грн. інфляційні втрати, а також 2 662,40 грн. судового збору.

Матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи 914/1605/26 та передано на розгляд судді Мазовіти А.Б.

Ухвалою від 01.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань; вирішено інші процедурні питання.

Процесуальні документи в даній справі направлялись позивачу та відповідачу засобами електронного зв`язку до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» та є такими, що доставлені отримувачу. Відповідні докази повідомлення учасників справи містяться в матеріалах справи.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

На підставі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 8 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 251 цього Кодексу унормовано, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення учасників справи про здійснення її розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за переданий йому газ, що є порушенням умов укладеного між позивачем та відповідачем договору постачання природного газу від 05.05.2025 № 12-9027/25-БО-Т.

Відповідач не заперечує наявність у нього основного боргу та не оспорює його розмір, натомість не погоджується із нарахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вважає, що заборгованість виникла з незалежних від відповідача підстав. Також відповідач наголошує, що не приховував існування заборгованості, а навпаки завчасно повідомив позивача про неможливість проведення оплати понад бюджетні призначення та запропонував шляхи правового врегулювання ситуації.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відділом з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (відповідач, споживач) було направлено заяву № 01-29/292 від 30.04.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, постачальник) в якому відповідач повідомив останнього про приєднання до умов договору на постачання природного газу, розміщеного на офіційному веб-сайті позивача.

Листом від 05.05.2025 № 125/3/1/1-14551 позивачем надано згоду на приєднання до договору постачання природного газу, повідомлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір постачання природного газу від 05.05.2025 № 12-9027/25-БО-Т шляхом приєднання споживача до умов договору, з врахуванням умов та інформації, зазначених споживачем в заяві приєднання до договору постачання природного газу № 01-29/292 від 30.04.2025. Дата набрання (набуття) чинності Договору 05.05.2025.

Споживачу було присвоєно ЕІС-код № 56XS00017R66N00Z.

Згідно п. 1.1 та 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб.

У п. 1.5 визначено, що цей договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання споживача до всіх його умов в цілому. Цей договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 3.1 договору постачальник передає споживачу в загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Підпунктами 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5 договору визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 501,97 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, - 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,167 грн., крім того ПДВ 20 % - 110,433, всього з ПДВ 662,60 грн. за 1 000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн.

Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника та надісланого споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за поставлений природний газ відповідно до умов пункту 5.1 договору.

Відповідно до підпунктів 2, 3, 4 пункту 6.2 договору споживач зобов`язаний: прийняти газ на умовах цього договору, самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені пунктом 5.1 цього договору.

У п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов зазначеного договору, позивач, у період травень жовтень 2025 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 180 496,93 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

від 10.06.2025 за травень 2025 року на суму 3 972,74 грн;

від 10.07.2025 за червень 2025 року на суму 1 143,37 грн;

від 11.08.2025 за липень 2025 року на суму 275,90 грн;

від 10.09.2025 за серпень 2025 року на суму 276,25 грн.;

від 10.10.2025 за вересень 2025 року на суму 2 299,03 грн.;

від 11.11.2025 за жовтень 2025 року на суму 172 529,64 грн.

Об`єм (обсяг) спожитий споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо остаточної алокації відборів споживача, які відображають обсяг природного газу, що був поставлений споживачу з травня 2025 року по жовтень 2025 року.

На запит позивача, Оператором ГТС України Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом від 27.03.2026 № ТОВВИХ-26-5941 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС-кодом 56XS00017R66N00Z, який зазначений у заяві приєднанні до договору постачання природного газу, з якого слідує, що в період 06.05.2025-31.10.2025 відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі:

з 06.05.2025 по 31.05.2025 232,97 м3;

з 01.06.2025 по 30.06.2025 67,05 м3;

з 01.07.2025 по 31.07.2025 16,18 м3;

з 01.08.2025 по 31.08.2025 16,20 м3;

з 01.09.2025 по 30.09.2025 134,82 м3;

з 01.10.2025 по 31.10.2025 10 117,50 м3.

Зазначені вище обсяги спожитого природного газу відповідають обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання-передачі природного газу.

При цьому, як слідує із матеріалів справи, оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив лише частково в розмірі 7 967,29 грн.

Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ становить 172 529,64 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, який додано до позовної заяви та не заперечується самим відповідачем.

Крім того позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано пеню в сумі 20 273,42 грн., 3 % річних в сумі 1 999,45 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 5 928,15 грн.

Станом на дату звернення позивачем до суду із цим позовом відповідачем не погашено заборгованість в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на наступне.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач має право, зокрема на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу (затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496) (Правила постачання природного газу), підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу №12-9027/25-БО-Т від 05.05.2025 є належною підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Нормами ст. 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст.ст. 11,14 Цивільного кодексу України, повної оплати вартості спожитого природного газу в строк визначений у договорі, відповідач не провів, заборгувавши станом на час ухвалення цього рішення 172 529,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням обов`язку споживача контролювати власне споживання, обізнаності щодо ціни природного газу, що визначена в договорі, він знав (мав знати) про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату без відповідного акту приймання-передачі природного газу. Сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі не є визначальним для висновку про непостачання природного газу та про відсутність обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу, а стандарт розумної та обачливої поведінки суб`єкта господарювання (відповідача/споживача) в даному випадку передбачає також і можливість використовувати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу (об`єму) спожитого газу, який переданий у власність споживачу.

За таких обставин, за умовами договору, відповідач повинен був виконати покладене на нього зобов`язання з оплати поставленого йому позивачем природного газу у визначений договором строк.

Отже, строк оплати поставленого природного газу за спірні місяці є таким, що настав.

Інформацією про надходження коштів на рахунки позивача підтверджується часткова оплата відповідачем за поставлений газ в розмірі 7 967,29 грн.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, у п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що вважає, що заявлена позивачем сума пені підлягає зменшенню, оскільки відповідач є бюджетною організацією, не ухилявся від виконання договору, завчасно повідомив позивача про відсутність фінансування, вжив заходів для врегулювання ситуації, порушення виникло з причин, які не були наслідком недобросовісної поведінки.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З аналізу наведених норм законодавств слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Суд звертає увагу, що відповідач, укладаючи спірний договір із позивачем, мав усвідомлювати, що за неналежне виконання його умов на нього буде покладена відповідальність, передбачена п.7.2 договору.

Крім цього, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Тим паче виконання умов договору не може ставитись в залежність від статусу сторони.

В свою чергу, якщо наслідком неможливості виконувати належним чином умови договору був форс-мажор, то відповідач повинен був звернутись до позивача протягом 14 днів з моменту настання таких обставин із відповідним повідомленням, до якого додати відповідні підтверджувальні докази, але матеріали справи не містять доказів подібних звернень. Надане відповідачем звернення від 13.11.2025 № 01-29/787 не є таким.

Укладаючи договір, відповідач був вільний і погоджувався на усі умови, які були передбачені ним, а тому, відсутність у боржника необхідних коштів не є винятковим випадком чи форс-мажорною обставиною та не звільняє відповідача від відповідальності.

З врахуванням наведеного, дослідивши наведені відповідачем доводи та подані докази, враховуючи розмір заборгованості відповідача з оплати поставленого за договором природного газу, стягнення якої є предметом спору у даній справі, беручи до уваги те, що відповідач не заперечує суму основного боргу, а також розмір нарахованої пені, суд зазначає, що відповідачем не доведено факту існування обставин, які можуть бути підставою до зменшення розміру нарахованої позивачем пені, а тому відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, періоди нарахувань, судом перевірено заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що проведене нарахування є методологічно та арифметично вірним, а тому підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи та позиції сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (80700, Львівська обл., Золочівський район, м. Золочів, вул. Івасюка В., б. 12; ідентифікаційний код - 43978239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1; ідентифікаційний код - 42399765) заборгованість на загальну суму 200 730,66 грн., з яких 172 529,64 грн. основний борг, 20 273,42 грн. пеня, 1 999,45 грн. - 3 % річних, 5 928,15 грн. інфляційні втрати, а також судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Враховуючи перебування судді Мазовіти А.Б. у запланованій щорічній відпустці в період 29.07.2026-12.08.2026, повний текст рішення складено та підписано 13.08.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.