Рішення № 138952244, 11.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 Справа № 914/2038/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МКС Бетон, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кавер Енерджі Плюс, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю МКС Бетон, м. Львів подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Кавер Енерджі Плюс, м. Львів про стягнення заборгованості у сумі 67 542,44грн., з якої: 64 389,00грн. основний борг, 2 523,43грн. інфляційні втрати та 630,01грн. 3% річних

Також позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у сумі 2662,40грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8 та орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00грн.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та розгляд справи по суті призначено на 30.07.2026 року о 09:40 год.

В судовому засіданні 30.07.2026 року представник відповідача, надав пояснення по справі та судом озвучено, що від учасників справи надійшли процесуальні документи по справі: клопотання представника позивача про розгляд справ без його участі за наявними документами у справі, представником відповідача подано відзив на позовну заяву та представником позивача подано відповідь на відзив, відтак враховуючи думку представника відповідача у справі, суд постановив відкласти судове засідання на 11.08.2026 року о 11:45год.

04.08.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.

11.08.2026 року представником позивача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№22460/26 про стягнення судових витрат, яким просить стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу та надано докази їх понесення.

В судове засідання 11.08.2026 року позивач та відповідач явку представників не забезпечили, були повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду позивачу та особистою участю представника відповідача.

В матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС БЕТОН» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (Покупець) укладено Договір №1905-01 від 19.05.2025 року, згідно п. 1.1 якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставити Покупцю у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару, та інша інформація щодо товару та технічної документації до нього, наведені в рахунках та/або видаткових накладних, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов Договору, Позивачем було передано Відповідачу, Товар та надано послуги на загальну суму 238 626,00 грн., що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відтак, станом на момент звернення до суду з цією позовною заявою вартість поставленого Товару та вартість наданих послуг становить у розмірі 64 389,00грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно статті 625 ЦК України, позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на фактичний розмір заборгованості, що існував у кожному відповідному періоді прострочення, а саме: перший період з 08.03.2026 до 16.06.2026 на суму 25 528,00 грн.; другий період з 13.04.2026 до 30.06.2026 на суму 64 389,00 грн.

З урахуванням наведеного, станом на час розгляду справи позивачем нараховано відповідачу 2 523,43 грн. інфляційних втрат та 630,01 грн. 3% річних по кожному розрахунковому періоду окремо.

Також позивач просить стягнути з відповідача, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8 та орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00грн.

Аргументи відповідача.

У поданому відзиві на позовну заяву, представник позивача зазначає, що Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №804-04 від 08.04.2026р., яким надавались додаткові послуги автобетононасосу на суму 13 000,00 грн. з ПДВ, не мають жодного відношення до Договору №1905-01 від 19.05.2025р.

Представник позивача зазначає, що видаткова накладна №877 від 03.03.2026р. на суму 46 610,00 грн. з ПДВ, яка долучена Позивачем до позовної заяви, як доказ/факт передачі Постачальником та приймання Покупцем Товару (відповідно до п.5.2 Договору №1905-01 від 19.05.2025р.), не підписана Відповідачем, а також не підписані Відповідачем дві товарно-транспортні накладні №Р877/1 від 03.03.2026р. та №Р877/2 від 03.03.2026р., що в свою чергу, не підтверджує/спростовує факт поставки (згідно ТТН перевезення) та передачі-приймання Товару (39,5 м3 щебню 20-40 мм).

Відповідач у даному Відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості за Договором №1905-01 від 19.05.2025р., заявляє клопотання про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, зокрема у зв`язку з відсутністю врегулюваної сторонами суми основної заборгованості, та долученням до позовної заяви неналежних та невідповідних доказів.

04.08.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив за вх.№21792/26, в якому представник відповідача повідомляє суд, що 24.07.2026р. Відповідачем здійснено оплату (після пред`явлення позову Позивачем) на суму 14 389,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1109 від 24.07.2026р., яку долучено до даного заперечення.

Обставини, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС БЕТОН» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (Покупець) укладено Договір №1905-01 від 19.05.2025 року, згідно п. 1.1 якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставити Покупцю у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару, та інша інформація щодо товару та технічної документації до нього, наведені в рахунках та/або видаткових накладних, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару визначається в рахунках та/або видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.2. Договору оплата вартості товару здійснюється у такому порядку: 100% вартості товару, визначеної у п.2.1. цього Договору на підставі виставленого рахунку протягом 5 днів з дати укладення цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору оплата вартості товару здійснюється Покупцем в безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 3.1. Договору строк поставки визначається у рахунках та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору. Допускається дострокова поставка товару за погодженням Сторонами. Якщо інше не вказано, у вищезгаданих документах строк поставки становить три дні.

Згідно пункту 3.7. Договору поставка вважається виконаною після фактичного отримання Покупцем товару та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної. Покупець має право відмовитися від прийняття товару, який не відповідає умовам цього Договору. Постачальник у цьому разі самостійно повертає сплачені за такий товар кошти.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що найменування, кількість, асортимент та ціна кожної одиниці товару, що постачатиметься протягом строку дії Договору, зазначається Сторонами у рахунках та/або видаткових накладних.

Відповідно до пункту 5.2. Договору факт передачі Постачальником та приймання Покупцем товару підтверджується видатковою накладною.

Згідно підпункту 1 пункту 6.2. Договору Постачальник зобов`язується постачати Покупцю товар в кількості, строк та на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, Позивачем було передано Відповідачу, Товар та надано послуги на загальну суму 238 626,00 грн., що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: Видаткова накладна №851 від 02 березня 2026 року на суму 48 484,00 грн. в тому числі ПДВ 8 080,67 грн.; Видаткова накладна №877 від 03 березня 2026 року на суму 46 610,00 грн. в тому числі ПДВ 7 768,33 грн.; Видаткова накладна №906 від 04 березня 2026 року на суму 21 082,00 грн. в тому числі ПДВ 3 513,67 грн.; Видаткова накладна №1065 від 12 березня 2026 року на суму 19 200,00 грн. в тому числі ПДВ 3 200,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №804-04 від 08 квітня 2026 року на суму 13 000,00 грн. 2 166,67 грн., послуги по якому надано на підставі укладеного Договору №1905-01 від 19.05.2025 року; Видаткова накладна №1684 від 08 квітня 2026 року на суму 90 250,00 грн., в тому числі ПДВ 15 041,67 грн.

Факт доставки та прийняття товару підтверджується підписаними товарно-транспортними накладними, складеними до кожної видаткової накладної, які додано до матеріалів справи з позовною заявою та додано до відповіді на відзив (підписана обома сторонами видаткова накладна №877 від 03 березня 2026 року на суму 46 610,00 грн. в тому числі ПДВ 7 768,33 грн. та підписані Відповідачем дві товарно-транспортні накладні №Р877/1 від 03.03.2026р. та №Р877/2 від 03.03.2026р.).

Відповідно до доданих до матеріалів справи банківських виписок, оплату Відповідач здійснив наступним чином: 03.03.2026 року в сумі 48 484,00 грн.; 07.04.2026 року в сумі 19 200,00 грн.; 07.04.2026 року в сумі 21 082,00 грн.; 07.04.2026 року в сумі 21 082,00 грн.; 17.06.2026 року в сумі 64 389,00 грн.

Відтак, станом на момент звернення до суду з цією позовною заявою вартість поставленого Товару та вартість наданих послуг становить у розмірі 64 389,00грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

04.08.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив за вх.№21792/26, в якому представник відповідача повідомляє суд, що 24.07.2026р. Відповідачем здійснено оплату (після пред`явлення позову Позивачем) на суму 14 389,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1109 від 24.07.2026р., яку долучено до даного заперечення.

Отже, станом на 25.07.2026 року, сума заборгованості за Договором №1905-01 від 19.05.2025 року складає 50 000,00 грн., яку позивач не заперечив.

Відповідно до пункту 6.3. Договору Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до вимог цього Договору та при виконанні своїх зобов`язань керуватися цим Договором та вимогами законодавства України.

Відповідно до п.8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно п.8.4. Договору сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2. Договору оплата вартості товару здійснюється у такому порядку: 100% вартості товару, визначеної у п.2.1. цього Договору на підставі виставленого рахунку протягом 5 днів з дати укладення цього Договору.

Позивач, відповідно статті 625 ЦК України, здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на фактичний розмір заборгованості, що існував у кожному відповідному періоді прострочення, а саме: перший період з 08.03.2026 до 16.06.2026 на суму 25 528,00 грн.; другий період з 13.04.2026 до 30.06.2026 на суму 64 389,00 грн.

З урахуванням наведеного, станом на час розгляду справи позивачем нараховано відповідачу 2 523,43 грн. інфляційних втрат та 630,01 грн. 3% річних по кожному розрахунковому періоду окремо.

Норми права та висновки суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору, Позивачем було передано Відповідачу, Товар та надано послуги на загальну суму 238 626,00 грн., що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: Видаткова накладна №851 від 02 березня 2026 року на суму 48 484,00 грн. в тому числі ПДВ 8 080,67 грн.; Видаткова накладна №877 від 03 березня 2026 року на суму 46 610,00 грн. в тому числі ПДВ 7 768,33 грн.; Видаткова накладна №906 від 04 березня 2026 року на суму 21 082,00 грн. в тому числі ПДВ 3 513,67 грн.; Видаткова накладна №1065 від 12 березня 2026 року на суму 19 200,00 грн. в тому числі ПДВ 3 200,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №804-04 від 08 квітня 2026 року на суму 13 000,00 грн. 2 166,67 грн., послуги по якому надано на підставі укладеного Договору №1905-01 від 19.05.2025 року; Видаткова накладна №1684 від 08 квітня 2026 року на суму 90 250,00 грн., в тому числі ПДВ 15 041,67 грн.

Факт доставки та прийняття товару підтверджується підписаними товарно-транспортними накладними, складеними до кожної видаткової накладної, які додано до матеріалів справи з позовною заявою та додано до відповіді на відзив (підписана обома сторонами видаткова накладна №877 від 03 березня 2026 року на суму 46 610,00 грн. в тому числі ПДВ 7 768,33 грн. та підписані Відповідачем дві товарно-транспортні накладні №Р877/1 від 03.03.2026р. та №Р877/2 від 03.03.2026р.).

Відповідно до доданих до матеріалів справи банківських виписок, оплату Відповідач здійснив станом на час подання позовної заяви до суду на загальну суму 174 237,00грн. Відтак, станом на момент звернення до суду з цією позовною заявою заборгованість по вартості поставленого Товару та вартості наданих послуг становила у розмірі 64 389,00грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

04.08.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив за вх.№21792/26, в якому представник відповідача повідомляє суд, що 24.07.2026р. Відповідачем здійснено оплату (після пред`явлення позову Позивачем) на суму 14 389,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1109 від 24.07.2026р., яку долучено до даного заперечення.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи те, що при розгляді справи по суті відповідачем сплачено 14 389,00 грн., суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 14 389,00.

Отже, станом на 25.07.2026 року, сума заборгованості за Договором №1905-01 від 19.05.2025 року складає 50 000,00 грн., яку Позивач та Відповідач не заперечив.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2. Договору оплата вартості товару здійснюється у такому порядку: 100% вартості товару, визначеної у п.2.1. цього Договору на підставі виставленого рахунку протягом 5 днів з дати укладення цього Договору.

Так, у березні 2026 року Позивачем було поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 86 892,00 грн. У квітні 2026 року Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 61 364,00 грн., у зв`язку з чим непогашеною залишилася заборгованість у сумі 25 528,00 грн. (86 892,00 грн. 61 364,00 грн. = 25 528,00 грн.).

У подальшому, 08.04.2026 року, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 103 250,00 грн. 17.06.2026 року Відповідач здійснив оплату в розмірі 64 389,00 грн., яка насамперед погасила заборгованість за поставки товару у березні 2026 року в сумі 25 528,00 грн., а решту в сумі 38 861,00 грн. було зараховано в рахунок часткової оплати поставки від 08.04.2026 року. (64 389,00 25 528,00 = 38 861,00).

Позивач, відповідно статті 625 ЦК України, здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на фактичний розмір заборгованості, що існував у кожному відповідному періоді прострочення, а саме: перший період з 08.03.2026 до 16.06.2026 на суму 25 528,00 грн.; другий період з 13.04.2026 до 30.06.2026 на суму 64 389,00 грн.

З урахуванням наведеного, станом на час розгляду справи позивачем нараховано відповідачу 2 523,43 грн. інфляційних втрат та 630,01 грн. 3% річних по кожному розрахунковому періоду окремо.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 2523,43грн., а саме : перший період з 08.03.2026 до 16.06.2026 на суму 25 528,00 грн.; другий період з 13.04.2026 до 30.06.2026 на суму 64 389,00 грн., суд дійшов висновку, що такий зроблено арифметично невірно, відтак здійснивши перерахунок інфляційних втрат за вказані періоди окремо, суд дійшов висновку про задоволення інфляційних втрат в сумі 2430,99грн., а в задоволенні решти в сумі 92,44грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 3% річних, що нараховані позивачем по кожному періоду окремо, а саме : перший період з 08.03.2026 до 16.06.2026 на суму 25 528,00 грн.; другий період з 13.04.2026 до 30.06.2026 на суму 64 389,00 грн., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 630,01грн. 3% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 14 389,00, у зв`язку з відсутністю предмета спору, а стягненню підлягає 50 000,00грн. основного боргу, 2430,99грн. інфляційні втрати, 630,01грн. 3% річних, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2662,40грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8, що підтверджується платіжною інструкцією №5315 від 30.06.2026 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2658,75грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Однак, суд зазначає, що розмір судового збору, який позивач сплатив, та з урахуванням закриття провадження у справі, сплачено з урахуванням визначеної законом нижньої межі судового збору, за умови сплати якого суд здійснює розгляд справи (2662,40грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8), відтак підстави для повернення судового збору позивачу, у зв`язку із закриттям провадження, у суду відсутні.

Щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС БЕТОН» та адвокатом Зелінкою Василем Володимировичем укладено Договір №1007/25 про надання правничої допомоги від 10 липня 2025 року. Згідно з пунктом 2.1 цього Договору винагорода (гонорар) за надану правову допомогу визначається за згодою Сторін після надання відповідних послуг відповідно до Акту наданих послуг.

Відповідно до ст. 26 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Предметом Договору є, зокрема, представництво інтересів Клієнта в господарських справах у судах першої інстанції з усіма правами, передбаченими процесуальним законодавством (п. 1.2.2 Договору).

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Відповідач у поданому Відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості за Договором №1905-01 від 19.05.2025р., заявляє клопотання про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, зокрема у зв`язку з відсутністю врегулюваної сторонами суми основної заборгованості, та долученням до позовної заяви неналежних та невідповідних доказів.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат та наданих адвокатських послуг представником позивача надано Договір №1007/25 про надання правничої допомоги від 10.07.2025 року; Акт про надані послуги від 07 серпня 2026 року згідно Договору про надання правової (правової) допомоги від 10 липня 2025 року №1007/25; Детальний опис наданих послуг адвокатом від 07.08.2026 року. Загальний розмір наданих послуг згідно наданих доказів становить 20 000,00грн.

Господарський суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).

Відповідно п. 3. ч. 4. ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На користь позивача стягнуто загальну суму 53 061,00грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши обсяг наданих послуг адвоката позивача, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, враховуючи клопотання представника відповідача та його аргументи, часткове задоволенням позовних вимог у даній справі, взявши до уваги предмет позову, вчинення ряд процесуальних дій, як позивачем так відповідачем в процесі розгляду справи, що вплинули на предмет позову та ухвалене рішення по справі, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, відтак застосовуючи принципи співмірності та розумності судових витрат та збереження балансу таких витрат між сторонами, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00рн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині стягнення основного боргу в сумі 14 389,00грн. провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кавер Енерджі Плюс (79052, м. Львів, вул. Руднеська, будинок 14А/1, код ЄДРПОУ 41221900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МКС Бетон (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238Б, код ЄДРПОУ 37123114) 53 061,00 грн заборгованості, з якої: 50 000,00грн. основний борг, 2430,99грн. інфляційні втрати, 630,01грн. 3% річних, 2658,75грн. судовий збір та 15 000,00грн. адвокатські витрати.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Коссак С.М.