Рішення № 138951941, 10.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6856/25

провадження №: 2/398/827/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" серпня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №10.04.2025-100001810 від 10.04.2025 року в розмірі 13000,00 грн. та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.04.2025 року між сторонами було укладено кредитний договір №10.04.2025-100001810, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 13000,00 грн., зі сплатою відсотків в розмірі 1,00% в день за ставкою, строком на 140 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 27.08.2025 року. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість в загальному розмірі 39650,00 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18200,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1950,00 грн.- комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 6500,00 грн.- неустойки.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи провести за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У справі мається відзив відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вказувала, що в період з 10 по 11 квітня 2025 року невстановленою на даний час слідством особою, шахрайським шляхом було укладено кредитні договори від імені ОСОБА_1 в різних фінансових установах, в тому числі і з ТОВ «Споживчий центр» та виведено/знято кредитні кошти. Вказує, що зазначених дій не здійснювала, кредитний договір не укладала та кошти не отримувала. За даним фактом за її заявою Олександрійським РВП відкрито кримінальне провадження. Із вказаних підстав просить відмовити у задоволенні позову. Окрім того, просила врахувати суд, що сам розрахунок заборгованості за кредитним договором позивачем здійснено без врахування чинних правових норм.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З позовної заяви та доданих стороною позивача доказів вбачається, що 10.04.2025 року між сторонами було укладено кредитний договір №10.04.2025-100001810, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 13000,00 грн., зі сплатою відсотків в розмірі 1,00% в день за ставкою, строком на 140 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 27.08.2025 року.

Відповідно до пункту 3.1. цього договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача 4790-72XX XXXX-7863.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача складає 39650,00 грн., з яких:13000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18200,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1950,00 грн.- комісії(пов`язаної з наданням кредиту); 6500,00 грн.- неустойки.

Також з наданих відповідачкою доказів встановлено, що 07.11.2025 ОСОБА_1 повідомила банк про шахрайські дії, а саме шахрайським шляхом було укладено кредитні договори від імені ОСОБА_1 в різних фінансових установах, в тому числі і з ТОВ «Споживчий центр» та виведено/знято кредитні кошти.

ОСОБА_1 звернулася до Олександрійським РВП із заявою, в якій просила внести відомості за фактами вчинених відносно неї кримінальних правопорушень до ЄДРДС.

Відомості за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060000612 від 11.04.2025.

Згідно з наданими суду відповідачкою поясненнями, досудове розслідування у вказаній справі триває, про підозру особам не повідомлялось.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.01.2026 року, витребувано в АТ «Ощадбанк» (місто Київ, вулиця Госпітальна, 12Г) письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме інформацію чи емітувалась (видавалась) банківська карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за 10.04.2025 року.

Згідно з витребуваної з АТ «Ощадбанк» інформації встановлено, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , не емітовано.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до пунктів 7-9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 19-21.03.2020), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Ураховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Суд бере до уваги доводи відповідачки, що 10.04.2025 року між банком та невідомою особою було укладено кредитний договір №10.04.2025-100001810, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 13000,00 грн.

Зазначена інформація також знаходить своє підтвердження у наявному в матеріалах справи копії Витягу з ЄРДР, згідно якого вбачається, що 10.04.2025 року невстановлена особа шляхом взлому аканту у «Вайбер» через застосунок «Нова Пей» без її відома відкрила кредитний рахунок на суму 50 тис. грн., після чого перевела на її банківський рахунок зареєстрований в Монобанку. Відомості про цю подію внесені до ЄРДР за №12025121060000612.

Відповідно до пункту 4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача 4790-72XX XXXX-7863

Слід зауважити, що згідно з витребуваної з АТ «Ощадбанк» інформації встановлено, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 )банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , не емітовано.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.04.2025 у справі №10.04.2025-100001810 через недоведеність укладання саме відповідачем кредитного договору та отримання нею кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст. ст. 509,525,526,530,536,599,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 10.08.2026.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО