Ухвала суду № 138951940, 12.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/542/26

провадження №: 1-кп/398/396/26

УХВАЛА

"12" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121020000891 від 14.11.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мошорине Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, проживає за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України вважається раніше не судимим,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2026 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 строком на 60 днів, тобто до 19 вересня 2026 року включно.

10 серпня 2026 року прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а встановлені раніше ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, не зменшилися і продовжують існувати. Прокурор зазначив про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування будь-яких більш м`яких запобіжних заходів.

Також у судовому засідання 12 серпня 2026 року обвинувачений ОСОБА_9 подав письмове клопотання про доручення Прокуратурі проведення перевірки дій працівників поліції Знам`янського та Олександрівського міськрайвідділів, які брали участь у його затриманні та обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачений просить надати належну правову оцінку діям співробітників поліції та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності згідно із чинним законодавством України.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_9 вказує, що з 14:30 годин 14 листопада 2025 року до 01:00 годин 15 листопада 2025 року він піддався катуванням без надання води та можливості відвідати вбиральню, під час яких йому завдавали численних ударів у область нижніх кінцівок, грудної клітки, вух, ребер, печінки та підшлункової залози, а також змушували дивитися на фотографію трупа потерпілого на екрані смартфона, вимагаючи визнання вини під загрозою того, що інших підозрюваних ніхто шукати не буде. За твердженням обвинуваченого, наявність у нього тілесних ушкоджень була зафіксована в ІТТ міста Кропивницький та у Кропивницькому слідчому ізоляторі 15 листорпада 2025 року о 07.00. Окрім цього, ОСОБА_9 зазначає про процесуальні порушення, серед яких ненадання йому захисника, ігнорування слідчим вимог його матері ОСОБА_10 про залучення адвоката під час обшуку будинку, а також незаконне перебування працівників поліції на території домоволодіння ще до початку обшуку о 19:59 годині.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 на 60 днів без визначення застави, посилаючись на існування ризиків переховування від суду, вчинення інших правопорушень та незаконного впливу на свідків і потерпілу, які ще не були допитані колегією суддів. Свою позицію прокурор обґрунтувала тяжкістю обвинувачення та можливого покарання, а також відсутністю в обвинуваченого офіційного працевлаштування та стійких соціальних зв`язків.

Стосовно клопотання ОСОБА_9 про проведення перевірки фактів насильства та порушення права на захист під час затримання й обшуку, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти його задоволення, вказавши на відсутність у органів прокуратури з 2012 року функцій проведення службових перевірок чи розслідувань дій правоохоронців. Вона наголосила, що єдиним уповноваженим органом для цього є Державне бюро розслідувань, яке вже проводить перевірку за аналогічною заявою обвинуваченого на виконання ухвали суду від 03 червня 2026 року, через що ухвалення повторного рішення є недоцільним.

Потерпіла ОСОБА_7 та її представник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю підтримали клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою без визначення застави. Представник потерпілої зазначив, що ризик переховування від суду є реальним, оскільки обвинувачений усвідомлює загрозу покарання аж до довічного позбавлення волі, а також наголосив на існуванні ризиків впливу на свідків та знищення доказів, зважаючи на знищення ним знаряддя злочину. Потерпіла ОСОБА_7 підтримала ці доводи та просила не змінювати запобіжний захід.

Водночас потерпіла та її представник категорично заперечували проти клопотання обвинуваченого щодо проведення нової перевірки заяв про насильство стосовно обвинуваченого. Адвокат ОСОБА_6 вказав, що це звернення є повторним, оскільки ухвалою суду від 03.06.2026 року ТУ ДБР уже доручено проведення такої перевірки. Представник наголосив, що у разі незгоди з темпами чи результатами розслідування ДБР, захист має оскаржувати дії слідчих у загальному порядку КПК України, а не ініціювати дублюючі процедури в суді. Потерпіла ОСОБА_7 повністю погодилася із запереченнями свого представника.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Пояснив, що вважає заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, повністю надуманими, абстрактними та такими, що не ґрунтуються на жодних фактичних обставинах справи. Обвинувачений наголосив, що він не є особою без постійного місця проживання, має стійкі соціальні зв`язки у суспільстві, постійно зареєстрований і проживає в Олександрійському районі, а також протягом 12 років сумлінно працював в органах місцевого самоврядування. ОСОБА_9 зазначив, що досудове розслідування у справі повністю завершено, у зв`язку з чим будь-який ризик впливу на свідків чи знищення доказів об`єктивно відсутній, а прямих свідків події взагалі немає. Обвинувачений стверджує, що не має жодного наміру переховуватися від суду чи ухилятися від процесуальних обов`язків, оскільки зацікавлений довести свою невинуватість у суді. Додав, що його втеча є фізично неможливою в умовах воєнного стану, наявності численних блокпостів та патрулів ТЦК і поліції на території області та України. Також ОСОБА_9 вказав на свої сімейні обставини, а саме на те, що його літня матір має захворювання серця (аритмію) і потребує його постійної допомоги та догляду. Обвинувачений зазначив, що повністю не довіряє органам прокуратури, вважає кримінальне провадження проти себе повністю сфабрикованим поліцією, і просив суд змінити запобіжний захід на більш м`який, зокрема, застосувати до нього домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю (електронного браслета) або визначити розмір застави, яку зобов`язується внести.

Також у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 підтримав подане ним письмове клопотання про проведення перевірки дій правоохоронних органів та просив суд прийняти рішення про доручення її проведення органам прокуратури. Обвинувачений пояснив суду, що змушений звертатися із цим клопотанням безпосередньо до колегії суддів, оскільки його попередні письмові скарги до органів прокуратури та правоохоронних органів ігнорувалися або на них надавалися формальні відписки, тоді як він розраховує на справедливе судове сприяння та захист своїх прав.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти продовження тримання під вартою, вказавши, що доводи прокурора є абстрактними та ґрунтуються лише на тяжкості обвинувачення. Адвокат наголосив, що ризик впливу на свідків відсутній через завершення розслідування та відсутність очевидців події, а ризик переховування є нереальним в умовах воєнного стану, посиленого паспортного контролю та блокпостів. Захисник просив змінити запобіжний захід на більш м`який або визначити розмір застави.

Щодо клопотання обвинуваченого про перевірку, захисник підтвердив, що розслідування таких обставин належить до виключної компетенції ДБР, а не прокуратури, і відповідне судове рішення суду вже перебуває на виконанні. Разом з тим, зважаючи на психоемоційний стан підзахисного та його довіру до суду, адвокат просив колегію виявити процесуальне сприяння та підтримав вимогу про розгляд заяви ОСОБА_9 .

Заслухавши прокурора, потерпілу, предстраника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На підставі обвинувального акта та клопотання прокурора суд встановив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. Серед яких особливо тяжким є злочин, передбачений п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого особа карається позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, та злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Суд вважає доведеною наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику того, що ОСОБА_9 може переховуватися від суду. Він підтверджуються сукупністю обставин, встановлених судом на підставі обвинувального акта та пояснень обвинуваченого у судовому засіданні. Зокрема суд враховує, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого у разі доведеності вини закон передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна. З огляду на тяжкість обвинувачення і суворість можливого покарання ОСОБА_9 з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду.

Суд критично оцінює доводи захисника та обвинуваченого про те, що переховування є неможливим в умовах воєнного стану через наявність блокпостів та контроль з боку органів ТЦК і поліції. Наявність особливого правового режиму та контрольно-пропускних пунктів не виключає можливості нелегального переміщення територією України, зміни місця перебування або виїзду на тимчасово непідконтрольні території України з метою уникнення суду. Окрім того, ОСОБА_9 не має стійких та міцних соціальних зв`язків, які могли б мати достатній стримуючий вплив на його поведінку, оскільки він є неодруженим, не має на утриманні дітей та не має офіційного місця роботи чи стабільного легального доходу. Суд враховує доводи обвинуваченого про проживання з літньою матір`ю, яка страждає на аритмію та потребує допомоги, однак зазначає, що за наявності обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого насильницького злочину проти життя людини, суспільний інтерес у забезпеченні правосуддя переважає дані приватні інтереси. Також суд зазначає, що доводи обвинуваченого про те, що він проживає з матір`ю не вказують на існування таких соціальних зв`язків, які можуть чинити достатній стримуючий вплив на поведінку обвинуваченого.

Також суд, вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу на свідків, адже судовий розгляд перебуває на початковій стадії дослідження доказів, жоден із свідків обвинувачення та потерпіла ще не були безпосередньо допитані судом у судовому засіданні, тоді як обвинуваченому відомі їхні анкетні дані та фактичні місця проживання.

Також суд вважає доведеним наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_9 офіційно не працює, до моменту затримання офіційно не працював, за його поясненнями у судовому засіданні з 2022 року він жив за рахунок випадкових заробітків з ремонту та перепродажу автомобілів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів, що дає підстави прийти до висновку, що у разі незастосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчинити інші кримінальні правопрушення.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зникли і не зменшились, вважаючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити.

Обвинуваченим та його захисником не наведено аргументів, які б спростовували існування вказаних вище ризиків або були б достатньою підставою для обрання менш суворого запобіжного заходу.

Доказів неможливості утримання ОСОБА_9 в умовах слідчого ізолятора суду не надано. У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, які були поєднані з насильством та спричинили смерть людини, суд вважає за необхідне розмір застави у даному провадженні не визначати.

Розглядаючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 від 12 серпня 2026 року про доручення прокуратурі проведення перевірки дій працівників поліції під час затримання та обшуку за адресою: село Велика Андрусівка, вулиця Вишнева, будинок 48, колегія суддів зазначає, що викладені ним обставини щодо фізичного насильства, ненадання води, примусу до зізнання та порушення права на захист уже були предметом судового розгляду. На виконання обов`язків суду за статтею 206 КПК України та статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 3 червня 2026 року Територіальному управлінню ДБР у місті Миколаєві вже доручено проведення перевірки цих фактів. За повідомленням ТУ ДБР, що розташоване у м. Миколаєві від 11.06.2026, яке надійшло до суду 15 червня 2026 року на виконання зазначеної ухвали суду внесення відомості до ЄРДР за №62036150030001052 і наразі це розслідування триває. Хоча положення статті 36 КПК України наділяють прокурора правом приймати заяви про кримінальні правопорушення та розпочинати досудове розслідування, ініціювання повторної перевірки за тими ж самими обставинами є процесуально недоцільним, оскільки законне розслідування уповноваженим органом за процесуального керівництва відповідного прокурора Миколаївської обласної прокуратури вже здійснюється. Будь-які інші форми перевірок органами прокуратури чинним законодавством не передбачені. З метою забезпечення повноти перевірки, копію письмової заяви ОСОБА_9 від 12 серпня 2026 року слід направити до ТУ ДБР у місті Миколаєві для долучення до матеріалів зазначеного кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 36, 176-179, 183, 193, 194, 196, 197, 198, 199, 206, 216, 331, 350, 369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 12 серпня 2026 року до 10 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про доручення прокуратурі проведення перевірки дій працівників поліції відмовити.

Направити копію письмового клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 від 12 серпня 2026 року до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, для долучення до матеріалів кримінального провадження, внесеного у ЄРДР за № 62036150030001052, розпочатого на виконання ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 червня 2026 року.

Вручити копію ухвали учасникам судового провадження негайно після її оголошення.

Відкласти судове засідання на 28 вересня 2026 року на 13.00. Визначити резервні дати проведення судового розгляду на 14 жовтня 2026 на 13.00 та на 9 листопада 2026 року на 13.00.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3