Рішення № 138950348, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/7615/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Молот Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, вул. Автозаводська, буд.2, м. Київ, 44725823)

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" (02093, вул. Отамана Зеленого, буд. 3А, м. Київ, код 21552117)

про стягнення грошових коштів у розмірі 997 254,37 грн

Представники сторін:

від позивача: Зубченко Є.В. - адвокат, довіреність №137-Д від 29.05.2026;

від відповідача: Черевко В.М. - адвокат, довіреність №Д-231 від 26.12.2025;

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" про стягнення грошових коштів у розмірі 997 254,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2025 між сторонами укладено державний контракт № 24-1004-EDK-25 на поставку товарів оборонного призначення, до якого внесено зміни додатковими угодами від 14.10.2025 № 1, 26.12.2025 № 2, 29.01.2026 № 3 та 24.02.2026 № 4. Позивач зазначає, що на виконання умов контракту здійснив попередню оплату товару у розмірі 70 % вартості за платіжною інструкцією від 19.12.2025 № 9552 та додатково 27 % вартості за платіжною інструкцією від 29.12.2025 № 10574. За твердженням позивача товар мав бути поставлений до 20.12.2025, однак фактично поставлений 05.01.2026 за видатковою накладною № ГПВВ-00001 та актом приймання-передачі № 1 від 05.01.2026. Посилаючись на порушення відповідачем строку поставки, позивач просить стягнути 774 463,50 грн пені та 222 790,87 грн процентів за користування коштами попередньої оплати, а всього 997 254,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/7615/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

10.07.2026 (зареєстровано у відділі діловодства господарського суду 13.07.2026) в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяву та заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відповідач обґрунтовує складністю справи, необхідністю детального дослідження доказів, встановлення фактичних обставин виконання сторонами договору та надання усних пояснень учасниками справи. Проти задоволення позову відповідач заперечує, посилаючись на відсутність прострочення виконання зобов`язання і, зокрема, зазначає, що передбачений Специфікацією 90-денний строк поставки обчислюється з дня, наступного за днем здійснення позивачем попередньої оплати, тобто з 21.12.2025, а, відтак, поставка товару 05.01.2026 здійснена у межах погодженого строку. Відповідач також посилається на те, що товар імпортувався з Болгарії, а здійснення попередньої оплати 20.12.2025 об`єктивно зумовлювало необхідність виконання відповідних валютних, логістичних та митних процедур. Крім того, 26.12.2025 сторонами укладено Додаткову угоду № 2, якою змінено строки оплати, а другий транш позивач сплатив 30.12.2025 без зауважень щодо прострочення поставки товару.

10.07.2026 (зареєстровано в суді 13.07.2026) в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано клопотання про зменшення розміру неустойки та процентів за користування коштами попередньої оплати. Заявляючи клопотання про зменшення розміру пені та процентів за користування коштами попередньої оплати, відповідач посилається на їх неспівмірність із можливими наслідками порушення зобов`язання та відсутність збитків у позивача. Також зазначає, що відповідач є підприємством оборонно-промислового комплексу, має важливе значення для обороноздатності держави, перебуває у складному фінансовому становищі та здійснює діяльність із ремонту військової техніки, імпорту озброєння та розмінування територій. Крім того, відповідач посилається на відсутність своєї вини у простроченні та вжиття всіх можливих заходів для належного виконання зобов`язань, а також на практику Верховного Суду у справі № 910/12562/24 щодо можливості зменшення пені та процентів за користування коштами попередньої оплати.

Ухвалою суду від 14.07.2026 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/7615/26 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін; судове засідання у справі призначено на 11.08.26 о 12:00 год.

16.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача щодо відсутності прострочення поставки, посилаючись на своєчасність здійснення попередньої оплати та безпідставність посилань на обставини, пов`язані з імпортом товару і воєнним станом. Щодо зменшення заявлених до стягнення за позовом грошових коштів (пені та процентів) позивач зазначає про недоведеність відповідачем виняткових обставин для їх зменшення та посилається на актуальну практику Верховного Суду. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що пункт 2.9 Державного контракту регулює порядок попередньої оплати, а не строк поставки, який визначається Специфікацією за формулою «Т0 + 90 календарних днів». Оскільки попередню оплату здійснено 20.12.2025, перебіг строку поставки, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, розпочався 21.12.2025, а тому прострочення відсутнє. Відповідач також посилається на укладення сторонами 26.12.2025 Додаткової угоди № 2 та здійснення позивачем другого траншу 30.12.2025 без заперечень щодо порушення строків поставки, що, на думку відповідача, підтверджує відсутність прострочення та суперечливість подальшої позиції позивача. З огляду на викладене відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 11.08.2026 брали участь повноважні представники сторін; оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.10.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі за текстом-Замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» (далі за текстом-Виконавець) укладено державний контракт №24-1004-EDK-25 на поставку (закупівлю) оборонного призначення (далі за текстом-Контракт).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Виконавець зобов`язався поставити Замовнику товари оборонного призначення, найменування, технічні характеристики, кількість, вартість та строки поставки яких визначені Контрактом та Специфікацією (Додаток 1 до Контракту, далі за текстом - Специфікація), а Замовник - прийняти та оплатити товар на умовах і в строки, визначені Контрактом.

Згідно з пунктом 2.2 Контракту загальна вартість товару становить 51 630 900,00 грн.

Пунктом 2.9 Контракту в редакції на дату його укладення передбачено, розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 70% від вартості (ціни) товару за Контрактом на строк 90 календарних днів, але не пізніше 20.12.2025 (кінцевий строк поставки, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до Контракту), з дати перерахування коштів, у такому порядку: до 70% від вартості товару за Контрактом здійснюється Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем після надання Замовнику дозволу уповноваженого органу експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується Постачальник товару, на здійснення міжнародної передачі (транзиту) товарів та транзитних ліцензій для товару від уповноважених органів.

Відповідно до пункту 3.3 Контракту датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата закінчення його приймання-передачі, зазначена у видатковій накладній. За пунктом 4.1 Контракту Виконавець зобов`язаний поставити товар не пізніше строку, визначеного Специфікацією.

Специфікацією встановлено строк поставки товару: «Т0 + 90 календарних днів, але не пізніше 20.12.2025», де Т0 - дата здійснення попередньої оплати згідно з пунктом 2.9 Контракту.

Підпунктом 1 пункту 7.2 Контракту передбачено обов`язок Виконавця у разі порушення строку поставки за умови здійснення Замовником попередньої оплати сплатити проценти за користування коштами попередньої оплати в частині вартості простроченого товару у розмірі облікової ставки НБУ за період від дня порушення строку поставки до дня виконання відповідного зобов`язання.

14.10.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Контракту, якою до Специфікації внесено зміни щодо року виробництва товару.

14.10.2025 Відповідач уклав зовнішньоекономічний контракт №К29-3.7.2/57 з Компанією «Bulgarian Defense Engineering Group Ltd.» (Республіка Болгарія) на поставку товару у кількості 30 000 одиниць за ціною 34,50 Євро за одиницю загальною вартістю 1035000,00 Євро у строк Tо + 60 календарних днів, але не пізніше 10.12.2025, де Tо - дата отримання платежу Продавцем.

15.12.2025 відповідачем виставлено позивачеві рахунок на оплату №РАХН-0343.

19.12.2025 позивачем оформлено платіжну інструкцію №9552 на здійснення попередньої оплати.

20.12.2025 позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату в сумі 36141630,00 грн, що становить 70% від вартості товару за Контрактом.

24.12.2025 відповідач здійснив перерахування коштів на рахунок іноземного продавця (Компанії «Bulgarian Defense Engineering Group Ltd.») відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №693498.

26.12.2025 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Контракту, якою абзац перший пункту 2.9 Контракту викладено у новій редакції, відповідно до якої попередня оплата у розмірі до 70% здійснюється на строк до 31.12.2025 (без згадки дати 20.12.2025); Контракт доповнено пунктом 2.9.2, яким визначено умови та порядок надання другої частини попередньої оплати у розмірі до 27% від вартості Контракту на строк до 24.03.2026.

28.12.2025 відповідач направив позивачу лист №29/3.7.2-6319 з доданим рахунком на оплату №РАХН-0356.

29.12.2025 позивачем оформлено платіжну інструкцію №10574 на здійснення другої частини попередньої оплати.

30.12.2025 позивач здійснив на користь відповідача оплату другої частини попередньої оплати в сумі 13940343,00 грн, що становить 27% від вартості товару за Контрактом.

30.12.2025 позивач направив відповідачу претензію №11/2-25370, якою вимагав сплатити 294225,41 грн (пеня - 206523,60 грн за період прострочення поставки обумовленого Контрактом товару з 21.12.2025 по 24.12.2025 та проценти за користування коштами попередньої оплати 87 701,81 грн за той самий період), зазначаючи на момент направлення претензії про непоставку товару у встановлений Контрактом термін.

05.01.2026 відповідачем здійснено поставку товару, що оформлено видатковою накладною №ГПВВ-00001 від 05.01.2026 та Актом приймання-передачі товару №1 від 05.01.2026 .

13.01.2026 позивач направив відповідачеві уточнену претензію №22.1-739 (до претензії від 30.12.2025 №11/2-25370), якою вимагав сплатити 1 004 680,73 грн, з яких пеня - 774 463,50 грн за період прострочення поставки товару з 21.12.2025 по 04.01.2026 та проценти за користування коштами попередньої оплати - 230 217,23 грн за той самий період.

29.01.2026 сторони у даній справі уклали Додаткову угоду №3 до Контракту, якою пункт 11.1 Розділу 11 Контракту викладено у новій редакції щодо строку дії Контракту (до 28.02.2026, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних).

24.02.2026 укладено Додаткову угоду №4 до Контракту, якою пункт 2.2 Контракту викладено у новій редакції щодо загальної вартості товару (51 630 900,00 грн) та обсягів бюджетного фінансування за 2025 та 2026 роки.

У зв`язку з тим, що поставка товару, на переконання позивача, здійснена відповідачем з порушенням встановленого Специфікацією строку (не пізніше 20.12.2025), а претензії від 30.12.2025 №11/2-25370 та від 13.01.2026 №22.1-739 залишені відповідачем без задоволення, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 997 254,37 грн, з яких 774 463,50 грн пеня та 222 790,87 грн проценти за користування коштами попередньої оплати, нараховані за період прострочення відповідачем поставки товару з 21.12.2025 по 04.01.2026.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення грошових сум відповідач надав, зокрема, документи своєї бухгалтерської звітності. Станом на 01.04.2026 (звітна дата) Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за І квартал 2026 року містить інформацію про фінансовий результат від операційної діяльності - збиток у розмірі 19977 тис. грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наведених нижче підстав.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається на обґрунтування своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання державного контракту №24-1004-EDK-25 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, суд дійшов висновку про те, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено судом під час розгляду справи, пунктом 2.9 Контракту розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 70% від вартості (ціни) товару за Контрактом на строк 90 календарних днів, але не пізніше 20.12.2025 (кінцевий строк поставки, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до Контракту), з дати перерахування коштів, у такому порядку: до 70% від вартості товару за Контрактом здійснюється Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем після надання Замовнику дозволу уповноваженого органу експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується Постачальник товару, на здійснення міжнародної передачі (транзиту) товарів та транзитних ліцензій для товару від уповноважених органів.

Матеріали справи містять Додаток № 1 до Контракту - Специфікацію, якою встановлено строк поставки товару: «Т0 + 90 календарних днів, але не пізніше 20.12.2025», де Т0 - дата здійснення попередньої оплати згідно з пунктом 2.9 Контракту.

Таким чином, умови поставки товару, передбаченого Контрактом, складаються із двох частин: конкретної дати поставки - не пізніше 20.12.2025, та вказівки на подію, що повинна настати - дати здійснення попередньої оплати, а саме «Т0 + 90 календарних днів, де Т0 - дата здійснення попередньої оплати згідно з пунктом 2.9 Контракту».

За тлумаченням позивача у справі строк поставки товару за умовами Специфікації обмежений датою 20.12.2025, при цьому, на думку позивача, фраза «Т0 + 90 календарних днів» у випадку обрахунку строку поставки товару значення не має.

Також позивач у справі посилається на пізнє виставлення відповідачем у справі рахунку на передплату товару, що мав бути поставлений до 20.12.2025 (рахунок виставлений 15.12.2025, а не раніше).

При цьому судом встановлено, що умови укладеного сторонами у справі Контракту взагалі не містять термінів виставлення відповідачем рахунків для здійснення передплати товару, а пов`язують виставлення рахунку виключно із завершенням процедури надання Замовнику дозволу уповноваженого органу експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується Постачальник товару, на здійснення міжнародної передачі (транзиту) товарів та транзитних ліцензій для товару від уповноважених органів (пункт 2.9 договору).

Вказану умову Контракту позивач у справі під час звернення із позовом не врахував.

Суд також не може погодитися із твердженнями позивача про те, що умови укладеного сторонами Контракту у частині умов графи Специфікації «Строки поставки товару» такого змісту: «Т0 + 90 календарних днів, де Т0 - дата здійснення попередньої оплати згідно з пунктом 2.9 Контракту» не може враховуватися під час обрахунку строків поставки товару.

Названим твердженням позивач у справі здійснює тлумачення умов Контракту (одного речення у Специфікації) не у сукупності, а відокремлюючи складові частини як речення, так і умов Специфікації від умов самого Контракту.

Суд вважає за необхідне у цьому аспекті зауважити, що згідно зі статтею 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту договору суди та сторони беруть до уваги буквальне значення слів і понять, загальний зміст усіх умов у сукупності та наміри сторін.

Що стосується буквального змісту Контракту та Специфікації, а саме аналізу конкретних слів, дат, посилань на календарні дні або банківські дні, то сукупність умов пункту 2.9 Контракту, графи Специфікації «Строк поставки товару», як зазначалося вище, знаходяться у безпосередній залежності один від одного у такому хронологічному порядку: отримання необхідних дозволів та ліцензій - виставлення рахунку на здійснення попередньої оплати - здійснення попередньої оплати - 90 днів для поставки товару.

У цьому контексті суд також системно аналізує та враховує погоджені дії обох сторін Контракту щодо укладення 26.12.2025 Додаткової угоди №2 до Контракту, якою абзац перший пункту 2.9 Контракту викладено у новій редакції, відповідно до якої попередня оплата у розмірі до 70% здійснюється на строк до 31.12.2025 (без згадки дати 20.12.2025); Контракт доповнено пунктом 2.9.2, яким визначено умови та порядок надання другої частини попередньої оплати у розмірі до 27% від вартості Контракту на строк до 24.03.2026.

Таким чином, дати здійснення попередніх оплат сторонами Контракту змінювалися, що представниками сторін не заперечується.

Таким чином, Додатковою угодою № 2 до Контракту зафіксовано волю сторін у справі щодо перенесення строків поставки товару внаслідок перенесення строку здійснення попередніх оплат товару, що має бути поставлений.

Судом також досліджено доводи позивача у справі щодо пізнішого, ніж це мало би бути за логічним розвитком подій, виставлення рахунку на здійснення позивачем передплати за товар, передплати, внаслідок чого 90 днів не слід обраховувати, а слід керуватися конкретною календарною датою поставки - 20.12.2025.

Щодо цього доводу позивача суд зауважує, що, виходячи навіть із дати укладення сторонами у справі Контракту - 03.10.2025 (а.с. 34), і за умови миттєвого отримання усіх дозволів та ліцензій щодо товару, які передбачені Контрактом, та умовного виставлення рахунку буквально наступного дня після укладення Контракту - 04.10.2025, передбачені Специфікацією 90 днів з моменту здійснення попередньої оплати (наприклад, 05.10.2025) спливли б 03.01.2026, тобто пізніше 20.12.2025.

Разом з тим у суду наразі відсутні підстави вважати, що сторонами у справі в умови Контракту умисно закладалося одночасне порушення його умов та невиконуваність умов щодо своєчасної поставки товару.

Тлумачення умов Контракту та Специфікації як його частини слід здійснювати у сукупності.

20.12.2025 сам позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату в сумі 36141630,00 грн, при цьому в подальшому наполягаючи на тому, що товар мав бути поставлений до здійснення передплати.

29.12.2025 позивачем оформлено платіжну інструкцію №10574 на здійснення другої частини попередньої оплати.

Поставку товару відповідачем фактично здійснено 05.01.2025, тобто після спливу не 90, а 16 днів з моменту здійснення позивачем першої частини попередньої оплати товару.

28.12.2025 відповідач направив позивачу лист №29/3.7.2-6319 з доданим рахунком на оплату №РАХН-0356.

30.12.2025 позивач здійснив на користь відповідача оплату другої частини попередньої оплати в сумі 13940343,00 грн за Контрактом.

Як свідчать обставини справи, фактично вчинені позивачем дії суперечать його доводам, наведеним у позовній заяві, та свідчать про узгодження строків поставки товару та відсутність заперечень щодо термінів виставлення відповідачем рахунків на здійснення передплати за товар.

Таким чином, суд констатує початкове неправильне тлумачення позивачем умов Контракту та Специфікації до нього у частині порядку та строків здійснення поставки товару та доходить висновку про спростування умовами Контракту, Специфікації, матеріалами справи та її фактичними обставинами доводів позивача про фактичне прострочення поставки відповідачем товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено своєчасність поставки товару за Контрактом та відсутність у позивача у справ жодних правових підстав для нарахування та заявлення до стягнення з відповідача у справі 774 463,50 грн пені та 222 790,87 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у позові у повному обсязі.

Внаслідок необґрунтованості позову судом не розглядається клопотання відповідача у справі про зменшення заявлених до стягнення грошових сум.

Судові витрати за приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" про стягнення 774463,50 грн. пені та 222790,87 грн. процентів за користування коштами попередньої оплати відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА