Рішення № 138950301, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/4196/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія"

про стягнення 3136253,65 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Шокало О.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

В судовому засіданні 06.08.2026 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 3136253,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №21032024 оренди залізничного рухомого складу від 21 березня 2024 року.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.05.2026, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

01.05.2026 до суду від відповідача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до 11.05.2026 включно. Вказана заява мотивована тим, що позовна заява по справі №910/4196/26 потребує вивчення, опрацювання значного об`єму документів доданих до позовної заяви, а також потребує здійснення дій, спрямованих на отримання доказів для долучення їх до відзиву.

Ухвалою суду від 04.05.2026 заяву відповідача задоволено, продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 11.05.2026 (включно).

11.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує, оскільки, ціну договору визначено, а тому відсутні підстави для її зміни в односторонньому порядку. Також відповідач не погоджується з цінами, визначеними у поданому позивачем висновку, оскільки, експертом не враховано дату виготовлення та технічний стан орендованих вагонів. Відповідач зазначає, що з урахуванням визначеної в договорі ціни оренди у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

18.05.2026 до суду від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Суд 18.05.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 25.06.2026.

01.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги.

11.06.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з долученими доказами.

В підготовчому засіданні 25.06.2026 судом долучено до матеріалів справи подані разом з запереченнями на відповідь на відзив докази.

Ухвалою суду від 25.06.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2026.

В судовому засіданні 16.07.2026 оголошено перерву до 03.08.2026.

В судовому засіданні 03.08.2026 представник позивача підтримав обставини, викладені в заявах по суті спору на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечував.

До початку судових дебатів сторонами було зроблено заяви про подання доказів судових витрат після ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача просив відмовити у позові.

В судовому засіданні 16.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначено на 06.08.2026.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (орендар) укладено договір № 21032024 оренди залізничного рухомого складу відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця - вагони, придатні до перевезень в технічному та комерційному стані.

Згідно п. 1.2 договору орендодавець гарантує, що РС, переданий в оренду відповідно до даного договору, не знаходиться під арештом, не переданий в оренду, позику, а також не існує інших обмежень для передачі РС в оренду.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору передача рухомого складу в оренду оформлюються актом приймання-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України. Акти приймання-передачі РС підписуються на РС, комерційний та технічний стан якого відповідає вимогам діючих на залізничних адміністраціях нормативно-технічних актів. Датою передачі рухомого складу в оренду є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на вказану орендарем станцію прийому-передачі згідно інформації ГІОЦ АТ "Укрзалізниця". В актах приймання-передачі фіксуються номери вагонів, моделі, вид РС, дата побудови, дата та рік проходження наступного планового виду ремонту кожної одиниці РС.

Акт приймання-передачі (повернення) із оренди РС підписується на РС, комерційний та технічний стан якого відповідає вимогам п.п. 2.6, 2.7 даного договору. При невідповідності стану РС встановленим вимогам, орендар своїми силами та за свій рахунок проводить підготовку вагонів до повернення орендодавцю. Акт приймання-передачі в цьому випадку підписується сторонами після фактичного приймання РС орендодавцем. Після закінчення строку оренди, та у випадку дострокового припинення дії цього договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі вказаній орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану орендодавцем. Акт прийому-передачі (повернення з оренди) є невід`ємною частиною договору. Строк оренди розраховується з дати підписання акту приймання-передачі РС від орендодавця до орендаря і до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) РС (п. 2.3.1, 2.4, 2.10 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума оренди в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до п. 1.1 і за відповідний період, як вказано в п. 4.4 цього договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що розмір орендної плати РС складає 700 грн за одну одиницю РС на добу.

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2025 сторони визначили розмір орендної плати РС у сумі 265,02 грн за одну одиницю РС на добу.

Додатковою угодою № 3 від 10.08.2025 сторони визначили розмір орендної плати РС у сумі 160,02 грн за одну одиницю РС на добу.

Додатковою угодою № 4 від 30.09.2025 сторони визначили розмір орендної плати РС у сумі 170,04 грн за одну одиницю РС на добу.

Додатковою угодою № 5 від 08.10.2025 сторони визначили розмір орендної плати РС у сумі 200,04 грн за одну одиницю РС на добу.

Додатковою угодою № 6 від 31.10.2025 сторони визначили розмір орендної плати РС у сумі 520,02 грн в період з 01.11.2025 по 10.11.2025 за одну одиницю РС на добу; 810,00 грн в період з 11.11.2025 по 30.11.2025 за одну одиницю РС за добу.

Згідно п. 4.2.1 договору розмір орендної плати може бути змінений за ініціативою будь-якої із сторін, але не частіше ніж раз на 1 місяць. Зміна розміру орендної плати оформляється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди, проект якої надсилається ініціюючою стороною іншій стороні. У випадку, якщо сторона, яка отримала проект додаткової угоди із запропонованими змінами орендної плати, не здійснить підписання та направлення цієї додаткової угоди ініціюючій стороні впродовж 20 календарних днів з дати отримання такої додатковї угоди, договір вважається розірваним, а вагони мають бути повернені орендодавцю впродовж 30 календарних днів після спливу 20-денного терміну для погодження таких змін. Вагони повертаються в порядку, передбаченому розділом 2 цього договору.

Додатковою угодою № 6 від 31.10.2025 сторони виклали п. 4.2.1 договору в наступній редакції: "розмір орендної плати може бути змінений за ініціативою будь-якої із сторін, але не пізніше 28 числа поточного місяця на наступний місяць оренди. Зміна розміру орендної плати оформляється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди. У випадку, якщо сторона, яка отримала проект додаткової угоди із запропонованими змінами орендної плати, не здійснить підписання та направлення цієї додаткової угоди ініціюючій стороні впродовж 5 робочих днів з дати отримання такої додаткової угоди, орендар зобов`язаний здійснити повернення РС орендодавцю, відразу після вивантаження вагону на станцію прийому-передачі, згідно наданої орендодавцем транспортної інструкції на виведення РС з оренди.".

Датою розірвання договору у цьому випадку буде дата повернення останнього вагона орендодавцю. При цьому сторони погоджуються, що розірвання договору з підстави, зазначеної у цьому пункті (непогодження зміни орендної плати), у будь-якому разі не буде вважатись односторонньою відмовою від договору, а є погодженим сторонами способом розірвання договору за взаємною згодою сторін (п. 4.2.2 договору).

Відповідно до п. 4.4, 4.5 договору орендна плата за поточний календарний місяць орендного користування вагонами здійснюється на підставі рахунку орендодавця у вигляді 100% передоплати до 5 числа місяця, в якому будуть використовуватись вагони. Відсутність оригіналу рахунку орендодавця не звільняє орендаря від сплати орендної плати. Залишок передоплати, якщо такий є, що надійшла на поточний рахунок орендодавця від орендаря зараховується в рахунок наступних платежів за цим договором або повертається орендарю протягом 5 робочих днів після отримання письмової вимоги. У випадку, якщо за попередній місяць оренди виникає переплата, то сума цієї переплати автоматично вважається оплатою за наступний місяць оренди. Орендна плата розраховується виходячи з фактичного строку оренди кожного вагону протягом звітного періоду за вирахуванням часу перебування вагону в ремонтах, передбачених п. 3.1.2 договору.

Згідно п. 4.7 договору орендодавець направляє акт наданих послуг орендарю до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 5 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен прийняти, підписати та засвідчити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцю або у цей самий час надати письмове обґрунтування своєї відмови від підписання. У випадку надання відмови, орендодавець перевіряє законність такої відмови та у випадку її схвалення сторони корегують вартість послуг відповідним чином. У випадку не погодження орендодавця з доводами зазначеними у письмовій відмові орендаря сторони вирішують в претензійному порядку подальшу долю такого акта(-ів) наданих послуг.

Відповідно до п. 5.6 договору у разі порушення орендарем термінів повернення РС (встановлених п. 2.4 даного договору) розмір орендної плати подвоюється. Орендна плата у підвищеному розмірі нараховується за кожну добу оренди РС понад встановлений строк фактичного повернення вагонів.

Згідно п. 8.1, 8.2, 9.5 договору цей договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення. Після закінчення строку оренди даний договір може бути пролонгований на будь-який термін по взаємній згоді сторін з обов`язковим укладенням додаткової угоди. За відсутності такої угоди РС повертається орендодавцеві в термін і на умовах передбачених цим договором. Зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2024 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2025.

Додатковою угодою № 8 від 17.11.2024 сторони продовжили дію договору оренди до 31.12.2026.

Також позивач направив відповідачу для погодження та підписання додаткову угоду № 7 від 17.11.2025, в якій п. 4.2 договору виклав в наступній редакції: "розмір орендної плати РС складає 2450,04 грн за одну одиницю РС на добу. Відповідач зазначає, що проект означеної додаткової угоди надійшов йому на електронну пошту 26.11.2025. Означена обставина також підтверджується долученим позивачем електронним листом.

Відповідачем додаткова угода № 7 щодо зміни вартості оренди не була підписана, а отже зміни розміру орендної плати не було погоджені в порядку визначеному договором.

В підтвердження обставин передачі вагонів в оренду позивач надав до матеріалів справи акти приймання-передачі вагонів в оренду: № 1 від 07.02.2025 на 3 вагони, № 2 від 10.02.2025 на 28 вагонів, № 3 від 13.02.2025 на 19 вагонів, № 4 від 17.02.2025 на 6 вагонів, № 5 від 18.02.2025 на 8 вагонів, № 6 від 23.02.2025 на 18 вагонів, № 7 від 12.03.2025 на 12 вагонів, № 8 від 13.03.2025 на 2 вагони, № 9 від 14.03.2025 на 1 вагон, № 10 від 24.03.2025 на 4 вагони, № 11 від 05.04.2025 на 1 вагон, № 12 від 12.05.2025 на 8 вагонів, № 13 від 17.05.2025 на 15 вагонів, № 14 від 17.05.2025 на 2 вагони, № 15 від 20.05.2025 на 9 вагонів, № 16 від 22.05.2025 на 1 вагон, № 17 від 24.05.2025 на 58 вагонів, № 18 від 26.05.2025 на 9 вагонів, № 19 від 27.05.2025 на 15 вагонів, № 20 від 30.05.2025 на 17 вагонів, № 21 від 01.06.2025 на 1 вагон, № 22 від 23.06.2025 на 1 вагон, № 23 від 03.09.2025 на 6 вагонів, № 24 від 05.09.2025 на 1 вагон, № 25 від 06.09.2025 на 2 вагони, № 26 від 07.09.2025 на 7 вагонів, № 27 від 08.09.2025 на 9 вагонів, № 28 від 09.09.2025 на 1 вагон, № 29 від 09.09.2025 на 1 вагон, № 30 від 12.09.2025 на 3 вагони, № 31 від 16.09.2025 на 1 вагон, № 32 від 20.09.2025 на 3 вагони, № 33 від 05.10.2025 на 3 вагони, № 34 від 09.10.2025 на 5 вагонів, № 35 від 10.10.2025 на 5 вагонів, № 36 від 11.10.2025 на 1 вагон, № 32/1 від 20.09.2025 на 1 вагон, № 32/2 від 23.09.2025 на 4 вагони, № 37 від 21.10.2025 на 3 вагони, № 38 від 23.10.2025 на 2 вагони, № 39 від 26.10.2025 на 1 вагон. Загалом згідно долучених актів в оренду було передано 266 вагонів.

Відповідачем прийняті в оренду вагони були повернуті позивачу, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі вагонів з орендного користування. Згідно поданих суду доказів останній вагон був повернутий позивачу 06.01.2026.

Сторонами не оспорюються та не заперечуються обставини того, що орендовані вагони були повернуті позивачу.

Позивач надав до матеріалів справи акт надання послуг № 654 від 31.12.2025 на суму 3922020,00 грн щодо оренди РС у кількості 2421,00 вагоно/діб, вартістю 1620,00 грн за добу. До акту долучено розрахункову таблицю орендної плати з визначенням кількості діб оренди та їх вартості по кожному орендованому вагону. Також долучено коригувальний акт надання послуг № 151 від 01.04.2026 до акту № 654 від 31.12.2025, на суму 1014713,73 грн (збільшення вартості оренди) за оренду РС у кількості 2421 вагоно/діб, вартістю 419,13 грн за добу (з детальним розрахунком). Згідно акту надання послуг № 7 від 06.01.2026 на суму 22680,00 грн. вартість оренди РС за 14 вагоно/годин визначена за ціною 1620,00 грн за одну добу (з детальним розрахунком). Також долучено коригувальний акт надання послуг № 152 від 01.04.2026 до акту № 7 від 06.01.2026, на суму -3160,08 грн (зменшення вартості оренди) за оренду РС у кількості 14 вагоно/діб, вартістю -225,72 грн за добу (з детальним розрахунком). Означені акти підписані та скріплені печаткою позивача, з боку відповідача підпис відсутній.

З актів, з урахуванням коригування вбачається, що вартість 1 вагоно/доби у грудні 2025 визначена позивачем у розмірі 2039,13 грн, а у січні 2026 - 1394,28 грн.

Вартість оренди була визначена позивачем на підставі висновку експерта за результатами проведеної судової товарознавчої експертизи № 27.02/012 від 27.02.2026. Позивачем було вирахувано середню вартість в діапазоні визначеному експертом: грудень 2025 з 1834,29 грн - 2243,97 грн позивач розрахував у сумі 2039,13 грн; січень 2026 з 1051,15 грн - 1737,41 грн позивач розрахував у сумі 1394,28 грн.

Відповідач долучив до матеріалів справи письмове обґрунтування відмови від підписання акту наданих послуг № 654 від 31.12.2025 (лист № 09 від 07.01.2026), та акту № 7 від 06.01.2026 (лист № 15 від 15.01.2026), актів коригування (лист 157 від 03.04.2026) в яких зазначено про завищення вартості послуг. Докази направлення долучено до матеріалів справи.

В підтвердження здійснених відповідачем оплат вартості оренди до матеріалів справи долучено інформаційні повідомлення про зарахування коштів: № 2580 від 30.12.2025 на суму 150000,00 грн, № 2568 від 28.12.2025 на суму 250000,00 грн, № 2498 від 16.12.2025 на суму 200000,00 грн, № 2496 від 16.12.2025 на суму 200000,00 грн, № 2473 від 10.12.2025 на суму 300000,00 грн, № 2459 від 08.12.2025 на суму 420000,00 грн, № 2451 від 07.12.2025 на суму 300000,00 грн. Загалом було сплачено згідно поданих документів 1820000,00 грн. Відповідач не надав суду доказів сплати послуг у більшому розмірі, ніж підтверджено поданими позивачем доказами.

Долучені до матеріалів справи відповідачем акти звірки, не підписані сторонами, зокрема позивачем не є належними доказами, що можуть підтвердити наявність переплати з орендної плати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією щодо оплати подвійної орендної плати та відшкодування збитків № 0201/26 від 02.01.2026, в якій просив у строк до 10.01.2026 здійснити оплату послуг та відшкодувати збитки. Претензія була подана відповідачем, що підтверджує її отримання ним.

Відповідач надав відзив на претензію № 08 від 07.01.2026, в якому заперечив наявність у нього обов`язку сплачувати визначені позивачем кошти (докази направлення в матеріалах справи).

До матеріалів справи долучено переписку сторін щодо погодження ціни оренди у грудні 2025, січні 2026, проте сторонами так і не було додатково погоджено вартість оренди, не підписано будь-яких додаткових угод з цього приводу.

Суд відзначає, що обома сторонами визнано та підтверджено кількість наданих послуг в грудні 2025 та січні 2026 року. Згідно поданих сторонами доказів (актів приймання-передачі послуг з коригувальними актами, складених позивачем, листів сторін, довідок оренди вагонів за грудень 2025 та січень 2026, складених відповідачем) у грудні 2025 року відповідачем використовувались орендовані вагони протягом 2421 вагоно/діб, а в січні 2026 - протягом 14 вагоно/діб.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає, що оскільки, вартість оренди сторонами не була визначена на грудень 2025 та січень 2026 року, то він визначив її на підставі експертного звіту і просить стягнути з відповідача вартість оренди.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вбачається з п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди № 6 розмір орендної плати РС у сумі 520,02 грн в період з 01.11.2025 по 10.11.2025 за одну одиницю РС на добу; 810,00 грн в період з 11.11.2025 по 30.11.2025 за одну одиницю РС за добу.

В подальшому позивач ініціював внесення змін до договору щодо розміру орендної плати, направивши 26.11.2025 відповідачу для підписання додаткову угоду № 7 від 17.11.2025, якою орендна плата визначалась у розмірі 2450,04 грн.

Додатковою угодою № 6 від 31.10.2025 сторони виклали п. 4.2.1 договору в наступній редакції: "розмір орендної плати може бути змінений за ініціативою будь-якої із сторін, але не пізніше 28 числа поточного місяця на наступний місяць оренди. Зміна розміру орендної плати оформляється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди. У випадку, якщо сторона, яка отримала проект додаткової угоди із запропонованими змінами орендної плати, не здійснить підписання та направлення цієї додаткової угоди ініціюючій стороні впродовж 5 робочих днів з дати отримання такої додаткової угоди, орендар зобов`язаний здійснити повернення РС орендодавцю, відразу після вивантаження вагону на станцію прийому-передачі, згідно наданої орендодавцем транспортної інструкції на виведення РС з оренди.".

Відповідач отримавши додаткову угоду про зміну орендної плати 26.11.2025 у строк до 03.12.2025 не надав позивачу підписану з його боку додаткову угоду, тобто не погодив зміну орендної плати. Означене запустило механізм припинення договору, передбачений п. 4.2.2. договору. Повернення вагонів мало відбуватись згідно інструкцій позивача.

Датою розірвання договору у цьому випадку буде дата повернення останнього вагона орендодавцю. При цьому сторони погоджуються, що розірвання договору з підстави, зазначеної у цьому пункті (непогодження зміни орендної плати), у будь-якому разі не буде вважатись односторонньою відмовою від договору, а є погодженим сторонами способом розірвання договору за взаємною згодою сторін (п. 4.2.2 договору).

Згідно поданих сторонами доказів, останній вагон був повернутий позивачу 06.01.2026.

Позивач розрахував вартість оренди за грудень 2025, січень 2026 в порядку передбаченому абзацом 2 ч. 1 ст. 762 ЦК України відповідно до якої, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, суд вважає означену позицію позивача безпідставною, оскільки, договором було визначено розмір орендної плати у сумі 810,00 грн за 1 вагоно/добу оренди. В даному випадку, хоч вартість оренда у сумі 810,00 грн і була вказана на конкретний період з 11.11.2025 по 30.11.2025, відсутні підстави для застосування приписів абз. 2 ч. 1 ст. 762 ЦК України, оскільки, розмір плати був встановлений договором. Оскільки ж, інший розмір оренди сторонами в подальшому не був погоджений (відповідач не підписав додаткову угоду № 7), розпочалась процедура передбачена договором по його припиненню, в зв`язку з не погодженням сторонами зміни орендної плати.

Суд також відзначає, що поданий позивачем експертний висновок носить абстрактний характер і не визначає споживчу вартість саме вагонів (РС), які передавались позивачем відповідачу в оренду, з урахуванням споживчих якостей та інших обставин, які мають істотне значення для визначення розміру орендної плати. З висновку не вбачається, що експертом було враховано дату виготовлення, пробіг, технічний стан орендованого РС. Позаяк експертний висновок в будь-якому випадку не впливає на рішення у даній справі, оскільки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення ціни в порядку абзацу 2 ч. 1 ст. 762 ЦК України, оскільки, договором така ціна була встановлена.

Суд також не вбачає підстав для стягнення з відповідача подвійного розміру орендної плати (п. 5.6 договору), оскільки, це передбачено договором лише у разі його припинення, в тому числі дострокового (п. 2.4 договору), чого наразі не було, оскільки, додатковою угодою № 8 договір був продовжений. Дострокове ж припинення договору через не погодження зміни орендної плати не передбачає стягнення подвійного розміру орендної плати.

Як уже було зазначено вище судом сторонами не заперечується обсяг послуг з оренди: грудень 2025 - 2421 вагоно/діб, січень 2026 - 14 вагоно/діб.

Суд розрахував вартість послуг згідно погодженої сторонами ціни у сумі 810,00 грн за 1 вагоно/добу. Згідно розрахунку суду у грудні 2025 вартість оренди склала 1961010,00 грн, вартість оренди у січні 2026 склала 11340,00 грн. Загальна вартість оренди - 1972350,00 грн.

Як уже було встановлено судом вище відповідач сплатив вартість послуг у розмірі 1820000,00 грн, а отже сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 152350,00 грн (1972350,00-1820000,00).

Суду не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у відповідача переплати з орендної плати, про яку ним зазначено у заявах по суті спору. Сторонами подано докази в підтвердження здійснення оплат саме на суму 1820000,00 грн.

Оскільки договором було обумовлено здійснення оплат на умовах 100% попередньої оплати, то строк виконання відповідачем своїх зобов`язань є таким, що настав.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині на суму, визначену судом - 152350,00 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. А тому, оскільки, судом встановлено відсутність порушень прав позивача та неефективність обраного способу захисту, судом не спростовуються решта обставин, зазначених позивачем в обгрунтування позовної заяви.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 13, офіс 25, ідентифікаційний код 42831067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33Б, нежитлове приміщення 38, ідентифікаційний код 30944148) заборгованість з орендної плати у розмірі 152350 (сто п`ятдесят дві тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1828 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 20 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2983903,65 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.08.2026

Суддя І.В.Усатенко