Рішення № 138950300, 13.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2026Справа № 910/4196/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія"

про стягнення 3136253,65 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 3136253,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №21032024 оренди залізничного рухомого складу від 21 березня 2024 року.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.05.2026, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 13, офіс 25, ідентифікаційний код 42831067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33Б, нежитлове приміщення 38, ідентифікаційний код 30944148) заборгованість з орендної плати у розмірі 152350 (сто п`ятдесят дві тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1828 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 20 коп. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2983903,65 грн - відмовлено.

11.08.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому останній просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 215000,00 грн, що складається послуг адвоката у розмірі 65000,00 грн та гонорару успіху у розмірі 150000,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві позивач вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрати на професійну правничу допомогу складає 400000,00 грн. До закінчення судових дебатів, позивач зробив заяву про подання доказів в підтвердження витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У відзиві відповідач вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрати на професійну правничу допомогу складає 230000,00 грн. До закінчення судових дебатів, відповідач зробив заяву про подання доказів в підтвердження витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач та відповідач зазначених вимог ГПК України дотримались і подали докази у строки, встановлені ч. 8 ст 129 ГПК України. Позивачем та відповідачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (позові) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач та відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене вище, суд розглядає заяви без виклику сторін.

Розглянувши клопотання сторін про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Судом враховано, що надані сторонами документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Позивач в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу суду надав наступні докази:

- Договір про надання правової допомоги від 19.01.2026, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (клієнт) та адвокатом Гамей Валентином Володимировичем відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов`язаний надати правову допомогу клієнту в будь-яких установах, організаціях, на підприємствах незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності при вирішенні питань, пов`язаних з судовими справами, учасником яких є або може бути клієнт.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за дорученням клієнта адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту у супроводі стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" заборгованості за договором № 21032024 оренди залізничного рухомого складу від 21.03.2024.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результатами вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката при виконанні робіт, наведених у п. 1.1. - 1.3 цього договору, вказано у додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору.

В додатку № 1 від 19.01.2026 зазначено, що сторони домовились, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги в межах цього договору визначається у фіксованому розмірі. Розмір гонорару встановлюється окремо для кожної судової інстанції та охоплює весь комплекс процесуальних дій, вчинених адвокатом у межах відповідного провадження: в першій інстанції - 290000,00 грн.

- Акт приймання-здачі виконаних робіт від 07.08.2026 відповідно до якого сторони підтверджують, що адвокат надав клієнту, а клієнт прийняв послуги з правничої допомоги у спорі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" у межах судової справи № 910/4196/26 про стягнення заборгованості, а саме: збір та аналіз доказів. Підготовка тексту позовної заяви. Формування додатків та подання позовної заяви до суду - 16 годин; аналіз відзиву. Підготовка відповіді на відзив - 8 годин; участь у судових засіданнях 18.05.2026, 03.08.2026, 06.08.2026 - 3 судові засідання. Вартість послуг становить 290000,00 грн.

- Договір № Е12/02/26/1 від 12.02.2026, укладений між ТОВ "Українське бюро судової експертизи та цінового моніторингу" та ТОВ "БГС Рейл" щодо проведення товарознавчої експертизи та надання висновку.

- Акт надання послуг № 1 від 10.03.2026 на суму 110000,00 грн за організацію і проведення судової товарознавчої експертизи.

- Платіжні інструкції: № 646 від 06.03.2026 на суду 55000,00 грн, № 408 від 20.02.2026 на суму 55000,00 грн, згідно яких оплачено вартість експертизи.

Отже, позивач надав докази в підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 290000,00 грн та витрат на проведення експертизи у сумі 110000,00 грн, що загалом складає 400000,00 грн.

Представництво інтересів позивача здійснював адвокат Гамей Валентин Володимирович на підставі ордеру серії АВ № 1290328 від 10.04.2026 та Єленич Оксана Володимирівна на підставі ордеру серії ВЕ № 1142283 від 28.05.2026.

Оцінивши докази, подані позивачем суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість експертизи у сумі 110000,00 грн. Суд вважає таку вимогу безпідставною. При розгляді справи по суті суд оцінив поданий позивачем експертний висновок, проте встановив, що він був виконаний в супереч вимогам, передбаченим ст. 762 ЦК України, без врахування характеристик об`єкта оренди. Крім того, за результатами розгляду справи судом було встановлено інший порядок визначення вартості оренди, ніж було зазначено у експертному висновку. Тобто за результатами розгляду справи, судом встановлено, що експертний висновок є неналежним доказом. А необхідність у проведенні експертизи була відсутня.

Суд наголошує, що докази понесення витрат на експертизу були наявні у позивача станом на день звернення з позовом і мали бути долучені до позовної заяви. Означені докази мали бути оцінені судом при ухваленні основного рішення у справі і тільки за умови не вирішення судом питання про їх розподілення, позивач міг звернутись з цього приводу про ухвалення додаткового рішення. Проте, позивач не надав суду докази в підтвердження витрат на проведення експертизи до моменту ухвалення основного рішення та не просив розподілити означені витрати. Також позивач не зазначив витрати на експертизу у орієнтовному розрахунку судових витрат в позовній заяві

В зв`язку з відсутністю необхідності в проведенні експертизи для вирішення даного спору, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача її вартості.

Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 290000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов було задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу позивача пропорційно сумі задоволених вимог, що складає 14087,35 грн.

Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у сумі 14087,35 грн, пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідач в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу суду надав наступні докази:

- Договір № 1/10-2 про надання правничої допомоги від 23.10.2025, укладений між адвокатом Леоновою Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (клієнт), відповідно до п. 1.1 якого адвокат представляє інтереси клієнта та надає консультаційні послуги у сфері права, послуги правової допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта в судових органах (судах) всіх інстанцій та юрисдикцій з усіх питань, що виникають у товариства під час здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 3.1, 3.3. договору вартість послуг адвоката є договірною і зазначається в додатку до цього договору. Оплата послуг може проводитись як у безготівковій формі на поточний рахунок, так і в готівковій формі в касу адвокату. За результатами взятих на себе зобов`язань сторони підписують акт виконаних робі (наданих послуг).

В п. 1 додатку № 1 сторони визначили, що вартість послуг за представництво інтересів клієнта (судовий супровід справи № 910/4196/26) у суді першої інстанції становить 65000,00 грн, а також "гонорар успіху" у розмірі 5% ціни позову, що становить 156812,00 грн.

- Акт № 7/08/26 надання послуг від 07.08.2026, яким сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги щодо представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/4196/26: ознайомлення з матеріалами судової справи № 910/4196/26; аналіз та вивчення документів, які стосуються судового спору та господарських взаємовідносин сторін; надання консультації клієнту за результатами опрацювання документів; пошук та аналіз судової практики у питаннях подібних правовідносин, а також аналіз судових справи, що безпосередньо впливають на хід та формування позиції та розгляд справи № 910/4196/26; складання та подання відзиву на позовну заяву, формування доказів та подання до суду; складання та подання заперечень на відповідь на відзив, формування додаткових доказів та подання їх до суду; складання та подання інших заяв та клопотань в процесі розгляду справи; участь в судових засіданнях в приміщенні Господарського суду міста Києва у справі № 910/4196/26. Загальна вартість послуг з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі № 910/4196/26 складає 65000,00 грн. Клієнт зобов`язується сплатити "гонорар успіху" у розмірі 150000,00 грн.

- Платіжні інструкції: № 873 від 04.06.2026 на суму 30000,00 грн, № 1104 від 07.08.2026 на суму 50000,00 грн, № 1112 від 10.08.2026 на суму 35000,00 грн.

Отже відповідачем надано суду докази надання правової допомоги у сумі 65000,00 грн та наявність у нього обов`язку сплатити "гонорар успіху" у сумі 150000,00 грн, що загалом складає 215000,00 грн

Представництво інтересів відповідача здійснювала адвокат Леонова Юлія Олегівна на підставі ордеру серії АІ № 2095101 від 30.04.2026.

Щодо заявленого до стягнення "гонорару успіху".

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та наведено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

Керуючись нормами статті 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 922/1341/23.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Так, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача суми узгодженого між позивачем та адвокатським об`єднанням "гонорару успіху", з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" у даному випадку не був необхідним, а його відшкодування, з огляду на узгоджені між позивачем та адвокатським об`єднанням ціни на адвокатські послуги, які фактично були надані, матиме надмірний характер.

Отже, суд не вбачає підстав для покладення на позивача суми гонорару успіху у розмірі 150000,00 грн.

Витрати на правову допомогу у розмірі 65000,00 грн суд вважає обґрунтованими, проте оскільки, позов задоволено частково, то і означені витрати мають бути розподілені пропорційно сумі задоволених вимог.

Отже, за наведених обставин, суд покладає на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 61842,50 грн, а у відшкодуванні решти судових витрат суд відповідачу відмовляє з підстав, описаних вище.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 13, офіс 25, ідентифікаційний код 42831067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33Б, нежитлове приміщення 38, ідентифікаційний код 30944148) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14087 (чотирнадцять тисяч вісімдесят сім) грн 35 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Клопотання відповідача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33Б, нежитлове приміщення 38, ідентифікаційний код 30944148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудна Компанія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 13, офіс 25, ідентифікаційний код 42831067) витрати на правову допомогу у розмірі 61842 (шістдесят одна тисяча вісімсот сорок дві) грн 50 коп.

6. В іншій частині заяви відмовити.

7. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В.Усатенко