Рішення № 138950221, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 м. КиївСправа № 910/3606/26

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС";

до: комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС";

про: визнання недійсним одностороннього правочину.

Суддя Сергій Балац

Секретар судового засідання Молодід Д.С.

Представники:

позивача: Сабадін А.В.;

відповідача: Волосюк Т.С.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕКВАРД ПЛЮС" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання недійсним одностороннього правочину.

Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для визнання недійсним одностороннього правочину - листа відповідача від 24.05.2024 № 053/05-2082 про дострокове розірвання укладеного між сторонами спору договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01, оскільки, за твердженням позивача, останнім не були порушені умови вказаного правочину.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3606/26 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 04.05.2026.

В підготовчому засіданні 04.05.2026 суд на місці ухвалив: відкласти підготовче засідання на 15.06.2026.

В поданих до суду заявах по суті спору та додаткових поясненнях відповідач позов відхилив з урахуванням: належної фіксації порушення позивачем умов договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 у вигляді актів обстеження; лист про розірвання складений у відповідності до умов договору у зв`язку з повторним здійсненням позивачем порушення договірних зобов`язань; надані пояснення свідка мають суб`єктивний характер та ґрунтуються на власному сприйнятті подій; обставини у спірних правовідносинах були встановлені рішенням суду від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24.

Підтримуючи поданий до суду позов у відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач зазначив про: наявність суперечливих позицій у актах обстеження; відсутність порушення договірних зобов`язань зі сторони позивача, як відсутність підстав для розірвання договору відповідачем в односторонньому порядку; у справі № 910/7116/24 інші підстави позову.

В підготовчому засіданні 15.06.2026 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.06.2026.

В судовому засіданні 29.06.2026 оголошено перерву до 20.07.2026.

В судовому засіданні 20.07.2026 суд на місці ухвалив: відкласти судове засідання на 03.08.2026.

В судовому засіданні 03.08.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 10.08.2026.

В судовому засіданні 10.08.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між відповідачем, як стороною-1, та позивачем, як стороною-2, укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач передає за плату позивачу для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів, що включає 283 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 32 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Пунктом 2.1.3 Договору визначено, що відповідач має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження території в будь-який момент без попереднього повідомлення позивача, при цьому відповідач зобов`язується не перешкоджати господарській діяльності позивача.

Положеннями пункту 2.2 Договору, зокрема, передбачено:

- позивач за власні кошти здійснює облаштування та обладнання майданчика для паркування згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщення для охорони, огорожею тощо) відповідно до схеми організації дорожнього руху (п. 2.2.2 Договору);

- позивач зобов`язується утримувати майданчик для паркування та прилеглу територію в належному санітарно-технічному стані, з дотриманням Правил благоустрою, норм і правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, здійснює прибирання території та вивезення сміття, листя та снігу (п. 2.2.4 Договору);

- позивач зобов`язується облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів на майданчику для паркування, ніж передбачено умовами Договору (п. 2.2.5 Договору).

Умовами пункту 7.6 Договору передбачено право відповідача на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку, у разі, зокрема:

- у випадку виявлення порушень умов договору вперше - не раніше ніж на двадцятий день від дати направлення акта відповідно до п. 3.5, якщо позивач повідомив відповідача про усунення порушень у визначеному договором порядку (п. 7.6.1 Договору);

- у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно позивачем (п. 7.6.2 Договору).

Відповідно до пункту 7.2 Договору, строк дії Договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі відповідачем в експлуатацію позивачу майданчика для паркування.

Між сторонами спору підписаний акт приймання-передачі паркувального майданчика від 02.05.2023 № б/н, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв паркувальний майданчик за Договором.

Приписами частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідачем складено акт обстеження майданчика для паркування від 27.02.2024 № б/н, в якому зафіксовано на паркувальному майданчику визначення 315 м/м при фактичному розташуванні 340 м/м; відсутність покриття, відведених місць для людей з інвалідністю зі встановленням інформаційних табличок. Вказаний акт направлений позивачу листом відповідача від 04.03.2024 № 053/05-788 про усунення виявлених порушень та приведення паркувального майданчика у відповідність до схеми організації дорожнього руху та умов Договору.

Відповідачем складено від 14.03.2024 Комунальне підприємство повторно здійснило обстеження майданчика для паркування та склало акт обстеження майданчика для паркування від 14.03.2024 № б/н, в якому зафіксовано відсутність місць для людей з інвалідністю зі встановленням інформаційних табличок, дорожніх знаків, розмітки, покриття, зберігання на місцевості демонтованих ларьків (МАФІВ) і вантажних контейнерів та визначення 315 м/м при фактичній можливості розташування 376 м/м. Вказаний акт направлений позивачу листом відповідача від 20.03.2024 №053/05-1054 про усунення виявлених порушень умов договору в первісній редакції.

В подальшому, відповідачем направлений позивачу лист 24.05.2024 № 053/05-2082 про дострокове розірвання Договору з посиланням на пункт 7.6.2 Договору та повідомив про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку з 16.05.2024, зобов`язання звільнити майданчик до 31.05.2024, необхідність з`явитися до підприємства для підписання акта повернення з експлуатації майданчика для паркування (далі - оспорюваний правочин).

Позивач стверджує, що оспорюваний правочин суперечить положенням частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не були порушені умови укладеного між сторонами спору Договору, що виключає можливість його розірвання відповідачем в односторонньому порядку та є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі приписів частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Приписами частини 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Положеннями частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 291 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин), договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплюють за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Приписами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Приймаючи до уваги положення пункту 7.2 Договору, останнім днем строку дії укладеного між сторонами спору Договору є 02.05.2026.

Саме по собі визнання факту порушення права не забезпечує його відновлення. Якщо обраний позивачем спосіб захисту не усуває наслідків порушення та не відновлює його права, він не може вважатися ефективним у розумінні цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину жодним чином не призведе до поновлення порушеного, на думку позивача, права останнього, оскільки станом на момент вирішення спору по суті строк дії укладеного між сторонами спору Договору сплив.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Решта доводів сторін спору судом відхилені, оскільки жодним чином не впливають на вирішення спору по суті та не відносяться до предмету спору у даній справі.

Також суд зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Таким чином, суд прийняв до уваги лише доводи сторін у суттєвих аспектах справи.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 серпня 2026 року

Cуддя Сергій Балац