Рішення № 138950098, 22.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/36/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 Справа № 908/705/26

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1) Відділу культури Токмацької міської ради, (юридична адреса: 71701, Запорізька область, Пологівський район, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 10; фактична адреса: 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 142)

2) Токмацької міської ради, (юридична адреса: 71701, Запорізька область, Пологівський район, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 45)

3) Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164)

2) Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 51880,70 грн. надмірно сплачених коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Проценко І.Е.

За участю представників сторін:

від прокуратури Чекаліна О.С., на підставі службового посвідчення № 075792 від 01.03.2023;

від позивача 1 не з`явився;

від позивача 2 не з`явився;

від позивача 3 не з`явився;

від позивача 4 не з`явився;

від відповідача не з`явився;

20.03.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 56/4-8127-25, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС від 20.03.2026, (вх. № 869/08-07/26 від 20.03.2026) Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Відділу культури Токмацької міської ради, м. Токмак Пологівського району Запорізької області, Токмацької міської ради, м. Токмак Пологівського району Запорізької області, Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, м. Запоріжжя і Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про:

1. визнання недійсними додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, укладеного між Відділом культури Токмацької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання»;

2. стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» в дохід місцевого бюджету Токмацької міської територіальної громади в особі Відділу культури Токмацької міської ради 51880,77 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 справу № 908/705/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/705/26, справі присвоєно номер провадження справи 4/36/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/705/26 до 24.06.2026, підготовче засідання відкладалося на 18.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/705/26, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 24.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2026 розгляд справи відкладався до 22.07.2026.

В судове засідання 22.07.2026 з`явився прокурор, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 22.07.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Представник ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (відповідача) в судове засідання 22.07.2026 не з`явився.

03.02.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надійшла Заява (вх. № 15948/08-08/26 від 22.07.2026), якою відповідач просить суд відкласти розгляд справи № 908/705/26, призначений на 22.07.2026 на 11:20 годину, на інший час у зв`язку із загрозу обстрілу керованими авіаційними бомбами м. Запоріжжя та оголошення сигналу «Повітряна тривога», що унеможливлює безпечну участь представника Товариства у судовому засіданні та створює реальну загрозу життю і здоров`ю.

Присутній в судовому засіданні 22.07.2026 прокурор заперечив проти задоволення клопотання ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про відкладення розгляду справи № 908/705/26 на іншій час, вважає, що процесуальні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 2 статті 202 ГПК України унормовано, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як зазначено в ухвалі суду від 24.06.2026 у справі № 908/705/26 розгляд справи вже відкладався за клопотанням ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з причин, які судом визнані поважними, на 22.07.2026.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 22.07.2026 засідання суду у справі № 908/705/26 ухвалою суду від 24.06.2026, яка 25.06.2026 доставлена до Електронного кабінету ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» в підсистемі ЄСІКС.

Виходячи зі змісту господарського процесуального законодавства основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є перешкодою для проведення судового засідання.

Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень суду. (постанову Верховного Суду від 15.07.2024 у справі № 447/852/23)

Як зауважував Верховний Суд в постановах від 26.02.2025 у справі №752/8937/24 та від 12.02.2026 у справі № 916/3610/21 обставини оголошення сигналу «Повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими, що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин. При вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Не зважаючи на безпекову ситуацію в місті Запоріжжі суди, в тому числі і Господарський суд Запорізької області, продовжують працювати забезпечуючи доступ осіб до правосуддя. Проте в умовах воєнного стану проведення відкритих судових засідань має певні особливості щодо явки до суду та забезпечення безпеки відвідувачів. Неявка сторін може завадити своєчасному розгляду справи навіть за умови явки представників інших сторін. Відтак, сторонам господарського процесу є доцільно максимально реалізувати право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, передбачене статтею 197 ГПК України.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористався.

З урахуванням вище викладеного, зважаючи на кількість та тривалість сигналів «повітряна тривога» в місті Запоріжжя, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої, заслухавши думку прокурора, який з`явився в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та її інших учасників справи.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про відкладення розгляду справи № 908/705/26.

Представники позивачів 1, 2, 3 і 4 в жодне судове засідання у справі № 908/705/26 не з`явилися, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомили, заяв про відмову від позову прокурора не подавали.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як вбачається з матеріалів справи, всі ухвали суду у справі № 908/705/26 направлялися Токмацькій міській раді, Токмацькій міській військовій адміністрації Пологівського району Запорізької області та Східному офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до їх Електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, про що свідчать наявні в матеріалах справи Довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 25.03.2026 про відкриття провадження у справі № 908/705/24 направлялася засобами поштового зв`язку Відділу культури Токмацької міської ради за відомою суду адресою релокації в місті Запоріжжі, а також враховуючи юридичну реєстрацію позивача 1 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» всі ухвали Господарського суду Запорізької області у справі № 908/705/26 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення позивачів 1, 2, 3 і 4 про дату, час і місце розгляду справи № 908/705/26.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 22.07.2026 за відсутністю позивачів 1, 2, 3 і 4 та відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені прокурором позовні вимоги викладені позовній заяві і обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 6, 203, 215, 216, 632, 638, 655, 669, 712, 1212 ЦК України, ст., ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст., ст. 1, 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 131-1 Конституції України. В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив про наявність між Відділом культури Токмацької міської ради (Замовник) та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) господарських правовідносин, які врегульовані договором про постачання електричної енергії № 355 від 18.01.2021. Предметом договору є електрична енергія (021:2015:09310000-5 - Електрична енергія) з річним обсягом постачання 153 164 кВт/год, загальна сума договору визначена у розмірі 344 655,00 грн. Згідно з п. 2 Комерційної пропозиції «Індивідуальна», що є додатком № 2 до договору, ціна 1 кВт/год електричної енергії станом на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,2502 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 1,8752 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 0,375 грн. У подальшому між Замовником та Постачальником укладено десять додаткових угод до вказаного договору, якими вносилися відповідні зміни. За твердженням прокурора, обсяг фактично спожитої електроенергії Відділом культури Токмацької міської ради у 2021 році складає 99 632 кВт*год. Прокурор стверджує, що внаслідок укладення додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,2502 грн. до 4,07 грн. (на 1,8198 грн.), тобто на 80,87 % від первинної ціни, визначеної сторонами у договорі № 355 від 18.01.2021.З огляду на викладене прокурор вважає, що укладені додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 суперечать вимогам чинного законодавства (ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин, а також збільшення ціни товару більше ніж на 10 %, що є підставою для визнання їх недійсними. Також прокурор вказує, що повідомлення про підвищення ціни за 1 кВт*год надсилалися ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на адресу Відділу культури Токмацької міської ради не за 20 календарних днів, як це передбачено п. 5.7 договору, п. 3.2.4 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, а за вже поставлений товар без інформування Замовника про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій, що є порушенням вимог п. 3.2.4 ПРРЕЕ, п. 13.2 договору, ч. 3 ст. 632 ЦК України щодо порядку внесення змін до істотних умов договору, а саме завчасного повідомлення про зміну ціни за одиницю товару. З урахуванням наведеного прокурор вважає, що оскаржувані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними з підстав порушення п. 3.2.4 ПРРЕЕ, п. 13.2 договору № 355 від 18.01.2021 щодо порядку внесення змін до істотних умов договору, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині відсутності документального підтвердження існування обставин, які є умовою для зміни ціни договору, та з підстав порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від ціни, визначеної в договорі. Як зазначає прокурор, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої Відділом культури Токмацької міської ради електричної енергії в кількості 99 632 кВт*год мала коштувати 224 191,93 грн., натомість останнім за неї було сплачено 276 072,70 грн., що спричинило переплату за поставлену Відділу культури Токмацької міської ради електричну енергію на 51 880,77 грн. У зв`язку із цим прокурор вважає наявними підстави для стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» коштів в сумі 51 880,77 грн. в дохід місцевого бюджету Токмаківської міської територіальної громади в особі Відділу культури Токмацької міської ради. Неналежним виконанням Постачальником своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 завдано шкоди інтересам і майновим правам держави. У зв`язку з тим, що органи, уповноважені представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, не вжили заходів до захисту інтересів держави, позов заявлено прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На підставі зазначеного, прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відділ культури Токмацької міської ради (позивач 1), Токмацька міська рада (позивач 2), Токмацька міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області (позивач 3) про відмову від позову прокурора не заявили, письмових пояснень по суті спору не надали.

Від Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли Письмові пояснення (вих. № 040825-17/888-2026 від 08.04.2026, вх. № 8174/08-08/25 від 13.04.2026), в яких позивач 4 зазначив, що Управлінням не проводилися контрольні заходи щодо порушень законодавства з питань публічних закупівель Відділу культури Токмацької міської ради при проведенні закупівлі ID: UA-2021-01-06-001314-а, під час яких досліджувалася дана закупівля. Відповідно Управлінням не вживалися та не плануються заходи щодо поновлення державних інтересів стосовно вказаної закупівлі.

08.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 7820/08-08/26 від 08.04.2026), в якому відповідач визнав обставини укладання договору про постачання електричної енергії № 355 від 18.01.2021 та оспорюваних прокурором додаткових угод до нього. Втім зазначає, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» сумлінно та в установлені законом та договором строки, належним чином виконані умови договору. Відповідач по справі своєчасно та у встановлені договором та законом строки надавав Замовнику документи та докази необхідності укладання оскаржуваних додаткових угод. Відділ культури Токмацької міської ради, як Замовник закупівлі, приймав зазначені документи, не вимагаючи додаткових доказів та не повертаючи документи з відмовою у прийнятті, приймав рішення про необхідність укладання додаткових угод. Відповідач наполягає, що при укладенні додаткових угод до договору № 355 від 18.01.2021 він керувався діючим законодавством у сфері публічних закупівель, будь-яких порушень допущено не було. При цьому, позовна заява не містять жодного належного та допустимого доказу, а ні вини, а ні її ступеня відповідно до інших осіб, саме ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у нібито безпідставній витраті з бюджету суми коштів у розмірі 51 880,70 грн. Специфіка електричної енергії як товару полягає в тому, що її споживання відбувається постійно та безперервно. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Отже, відповідач вважає, що Законом вже прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару на 10 %. Про це свідчить формулювання «зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі». Тобто законодавець зазначає, що підвищення ціни до 10 % є можливим у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Крім того, враховуючи специфіку ринку електричної енергії та його особливості, Закон України «Про ринок електричної енергії» не встановлює обмеження щодо строків зміни ціни. Тобто підвищення цін на електроенергію може здійснюватися пропорційно збільшенню ціни на ринку, так часто, як це потрібно, але не більше ніж до 10 % щоразу. Отже, сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що прокурором необґрунтовано застосування до спірних правовідносин, які склалися між сторонами договору, вимог і обмежень щодо збільшення ціни у разі коливання ціни товару на ринку, визначені п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Також відповідач зауважив, що Споживач здійснив оплату за договором за фактично спожитий обсяг електричної енергії. Електрична енергія є специфічною товарною продукцією, оскільки Постачальник не має можливості технічно постачити електричну енергію Споживачу у більшій кількості ніж фактично спожито останнім. Крім того, оспорювані додаткові угоди до договору № 355 від 218.01.2021 в частині внесення змін в пункт 2.2 договору щодо зменшення обсягів закупівлі ніким не оскаржувалися. Таким чином, як вбачається із додаткових угод, Відділом культури Токмацької міської ради фактично був спожитий той обсяг електричної енергії, який зазначений в додаткових угодах. За таких обставин, відповідач вважає безпідставною вимогу прокурора про застосування до спірних правовідносин норми ст. 1212 ЦК України щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 51 880,70 грн., оскільки додаткові угоди до договору укладені з дотриманням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону. Отже обсяги постачання електричної енергії не можуть відрізнятись від обсягів спожитої електроенергії і такі обсяги фіксуються відповідними засобами комерційного обліку (встановленому, повіреному та взятому на облік оператором системи розподілу). Отже, у разі відсутності планових або аварійних відключень, або відключень через наявність заборгованості за електроенергію, Постачальник жодним чином не має можливості вплинути на обсяги споживання електроенергії Споживачем. Застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, ставить Постачальника електричної енергії у дискримінаційне становище по відношенню до Споживача. Також відповідач вважає, що у спірних правовідносинах не можна застосувати двосторонню реституцію через специфіку правочину з постачання електричної енергії, а, відтак, неможливо і додаткові угоди визнавати недійсними посилаючись на ч. 1 ст. 216 ЦК України, через неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог зазначених в позові. При вирішенні спору у цій справі відповідач просить суд також врахувати, що Законом України «Про прокуратуру» чітко встановлені повноваження органів прокуратури (ст.,ст. 22-26), з аналізу якого вбачається відсутність повноважень органів прокуратури визначати розмір збитків та здійснювати відповідні фінансові розрахунки щодо розміру витрат, правомірності визначення/зміни ціни на товар/одиницю товару та відповідність/невідповідність дій позивача та відповідача вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки таким органом є Державна аудиторська служба України. З наведеного слідує висновок, що у прокуратури відсутні правові підстави для проведення моніторингу зазначеної закупівлі. З огляду на зазначене, відповідач вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

17.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в порядку ст. 167 ГПК України надійшла Відповідь на відзив (вх. № 8518/08-08/26 від 17.04.2016), в якій прокурор заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що відповідач усвідомлено, розуміючи умови договору та тендерної документації, погоджуючись з ними, запропонував поставити 153 164 кВт*год за ціною 344 655,00 грн., у зв`язку з чим його визнано переможцем торгів та у подальшому Відділом культури Токмацької міської ради з ним на вказаних умовах укладено договір № 355 від 18.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Наполягаючи на задоволенні позову прокурор вказує, що оскільки додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до договору № 355 від 18.01.2021 підлягають визнанню недійсними з підстав, наведених у позові, відтак розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною умовами додатку 2 до договору, а саме 2,25 грн. за кВт*год., а отже надмірно сплачені бюджетні кошти у розмірі 51 880,70 грн. мають бути повернуті до бюджету Токмацької міської територіальної громади. Також прокурор зазначає, що судова практика з аналогічних спорів однозначно констатує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема у випадку закупівлі бензину і дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Також прокурором наведені додаткові обґрунтування із посиланням на відповідну релевантну судову практику наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд

УСТАНОВИВ

06.01.2021 на офіційному веб-сайті системи публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено інформацію про закупівлю Відділом культури Токмацької міської ради (позивачем 1 у справі) товару «Електрична енергія з послугою розподілу (Код ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія» з очікуваною вартістю товару 344 655,00 грн. (Оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2021-01-06-001314-a (режим доступу https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2021-01-06-001314-a).

Дана закупівля проведена за скороченою процедурою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі», так як електронною системою закупівель двічі відмінено процедуру відкритих торгів (UA-2020-12-17-002475-b від 17.12.2020 та UA-2020-11-27-000455-b від 27.11.2020) через відсутність достатньої кількості тендерних пропозицій.

Згідно з протоколом проведення переговорів тендерного комітету Відділу культури Токмацької міської ради від 05.01.2021 за результатами переговорів прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (відповідачем у справі). Представник учасника підтвердив можливість надання послуг з постачання електричної енергії обсягом 153 164 кВт/рік на загальну суму 344 655 грн. з ПДВ.

18.01.2021 за результатами проведеної закупівлі між Відділом культури Токмацької міської ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 355 (надалі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1 цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

За змістом п., п. 2.1, 2.2 Договору за цим Договором Постачальник продає Електричну енергію за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01 січня по 31 грудня 2021 року становить 153 164 кВт* год та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому операторам систем розподілу та визначений у відомостях про очікуваний обсяг, що є додатком 3 до Договору.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до Договору. (п. 3.1 Договору)

За умовами п., п. 5.1, 5.2, 5.10, 5.6 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені Комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору становить 344 655,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 57 442,50 грн. Загальна сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін залежно реального фінансування. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Умовами п., п. 5.7-5-9 Договору сторонами передбачено, що ціна цього Договору та ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюється додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, зазначеної у Договорі у чинній його редакції. Зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У разі зміни ціни (коливання ціни) Товару (електричної енергії) на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю Товару (електричної енергії). Наявність факту зміни ціни (коливання ціни) Товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни Товару (електричної енергії) на ринку, або інформацією про зміну розміру ціни товару на ринку, розміщеної на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» щодо розміру цін на Товар (електричну енергію) на момент укладання Договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій або надання інформації з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку». На підставі письмового звернення Постачальника Споживач вирішує питання можливості укладення додаткової угоди щодо зміни ціни за одиницю товару (шляхом коригування кількості товару) та викладення комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору, у новій редакції. При цьому зміна цін за одиницю товару не повинна призвести до збільшення ціни Договору, визначеної у п. 5.2 цього Договору.

Споживач відповідно пп. 2) п. 6.1 Договору має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі та відповідно до пп. 1) п. 6.2 Договору зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

В свою чергу Постачальник зобов`язаний забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору (пп. 1) п. 7.2 Договору), а також Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього Договору (пп. 1) п. 7.1 Договору).

В п. 13.1 Договору сторони визначили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору. Строк дії цього Договору може бути припинено в частині постачання електричної енергії у випадку повного освоєння (використання) Споживачем коштів, визначених в п. 5.2. цього Договору.

Додатком 1 до Договору від 18.01.2021 № 355 є Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу Відділу культури Токмацької міської ради, в якій наведено перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку.

Додатком 2 до Договору від 181.01.2021 № 355 є Комерційна пропозиція «Індивідуальна», відповідно до змісту якої ціна за 1 кВт*год електричної енергії станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,2502 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 1,8752 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 0,375 грн.

Пунктом 13 Комерційної пропозиції визначено, що по всім питанням, не врегульованим договором або цією комерційною пропозицією, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2026 сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме:

- Додаткова угода № 1 від 11.02.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії до 144 813 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару до 2,38 грн. (на 5,77 % більше від ціни, визначеної Договором № 355 від 18.01.2021 );

- Додаткова угода № 2 від 16.03.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії до 131 548 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару до 2,62 грн. (на 16,43 % більше від ціни, визначеної Договором № 355 від 18.01.2021 );

- Додаткова угода № 3 від 21.07.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 119 169 кВт*год та зменшено загальну вартість Договору до 311 746 грн.;

- Додаткова угода № 4 від 07.09.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 117 067 кВт*год та зменшено загальну вартість Договору до 306 246 грн.;

- Додаткова угода № 5 від 15.09.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 113 214 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 2,87 грн. (на 27,54 % більше від ціни, визначеної Договором №355 від 18.01.2021 );

- Додаткова угода № 6 від 16.09.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 106 245 кВт*год та зменшено загальну вартість Договору до 286 246 грн.;

- Додаткова угода № 7 від 19.10.2021, якою сторонами погоджено зміну обсягу закупівлі електричної енергії у кількості 109 489 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 3,07 грн. (на 36,43 % більше від ціни, визначеної Договором № 355 від 18.01.2021);

- Додаткова угода № 8 від 16.11.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 98 117 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 3,37 грн. (на 49,76 % більше від ціни, визначеної Договором № 355 від 18.01.2021);

- Додаткова угода № 9 від 24.12.2021, якою сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 95 799 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 4,07 грн. (на 80,87 % більше від ціни, визначеної Договором № 355 від 18.01.2021);

- Додаткова угода № 9/1 від 24.12.2021, якою сторонами погоджено зміну обсягу закупівлі електричної енергії до 92 860 кВт*год та зменшено загальну вартість Договору до 276 072,70 грн.

Відповідно до листа АТ «Запоріжжяобленерго» (яке в м. Запоріжжі та Запорізькій області виконує функції адміністратора комерційного обліку) від 14.08.2025 № 028.1-100/317 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 АТ «Запоріжжяобленерго» здійснювало розрахунок обсягу спожитої електричної енергії відповідно до наданих актів про спожиту активну електричну енергію, умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 07.02.2022 № 355, ККОЕЕ, ПРРЕЕ та чинного законодавства. За період з січня по грудень 2021 року обсяг розподіленої Відділу культури Токмацької міської ради електричної енергії склав 99 632 кВт*год, а саме: січень 2021 року - 5 066 кВт*год; лютий 2021 року - 6 762 кВт*год; березень 2021 року - 6 469 кВт*год; квітень 2021 року - 8 560 кВт*год; травень 2021 року - 4 471 кВт*год; червень 2021 року - 8 739 кВт*год; липень 2021 року - 8 890 кВт*год; серпень 2021 року - 10 400 кВт*год; вересень 2021 року - 10 571 кВт*год; жовтень 2021 року - 12 057 кВт*год; листопад 2021 року - 8 702 кВт*год; грудень 2021 року - 8 945 кВт*год.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» листом від 30.10.2025 № 4454 також підтвердило, що відповідно даних, отриманих від адміністратора комерційного обліку щодо обсягів поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електроенергії (АТ «Запоріжжяобленерго».) обсяг фактично спожитої електроенергії Відділом культури Токмацької міської ради у 2021 році складає 99 632 кВт*год.

За спожитий обсяг електричної енергії в розмірі 99 632 кВт*год Споживачем сплачено кошти в розмірі 276 072,70 грн., що підтверджується інформацією Токмацького управління ДКСУ у Запорізькій області від 13.02.2025 № 02-44-06/84, згідно якої на виконання умов Договору № 355 від 18.01.2021 Відділом культури Токмацької міської ради здійснено оплату за поставлену електроенергію у 2021 році на загальну суму 276 072,70 грн.

Сторонами у справі зазначені факти не заперечуються.

Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що внаслідок укладення Додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,2502 грн. до 4,07 грн., тобто на 1,8198 грн. (на 80,87 % від первинної ціни). Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої Відділом культури Токмацької міської ради електричної енергії в кількості 99 632 кВт*год мала коштувати 224 191,93 грн., натомість останнім за неї було сплачено 276 072,70 грн., що спричинило переплату за поставлену Відділу культури Токмацької міської ради електричну енергію на 51 880,77 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» в дохід місцевого бюджету Токмацької міської територіальної громади в особі Відділу культури Токмацької міської ради 51 880,70 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.

Прокурор стверджує, що оспорювані Додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 укладені Відділом культури Токмацької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» з порушенням вимог чинного на час їх укладенні законодавства у сфері публічних закупівель, Правил роздрібного ринку електричної енергії та умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, а тому суперечать інтересам держави і підлягають визнанню недійсними. Так, Додаткова угода № 1 від 11.02.2021 підлягає визнанню недійсною з підстав порушення порядку внесення змін до істотних умов договору, визначених п. 3.2.4 ПРРЕЕ, п.5.7 Договору, а також п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині відсутності документального підтвердження існування обставин, які є умовою для зміни ціни Договору а Додаткові угоди № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021, № 9 від 24.12.2021 з підстав порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від ціни, визначеної в договорі, відсутності документального підтвердження існування обставин, які є умовою для зміни ціни договору, а також порушення встановленого п.3.2.4 ПРРЕЕ, п. 5.7 Договору, ч. 3 ст. 632 ЦК України порядку внесення змін до істотних умов Договору.

Крім того, оскільки внаслідок укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої позивачем 1 електричної енергії в кількості 99 632 кВт*год мала коштувати 224 191,93 грн., натомість останнім за неї було сплачено 276 072,70 грн., що спричинило переплату за поставлену Відділу культури Токмацької міської ради електричну енергію на 51 880,77 грн., то стягненню з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» підлягають кошти в сумі 51 880,77 грн. в дохід місцевого бюджету Токмацької міської територіальної громади в особі Відділу культури Токмацької міської ради.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що існували об`єктивні обставини, що спричинили внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021. Таким чином, у діях відповідача не міститься нечесної і недобросовісної ділової практики. Укладення оспорюваних Додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 не порушує вимоги законодавства про публічні закупівлі, не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними. Також відповідач вважає недоведеною вимогу прокурора про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 51 880,77 грн. із посиланням на норми ст. 1212 ЦК України, оскільки додаткові угоди до Договору укладені з дотриманням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону України «Про публічні закупівлі».

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.

З положень статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тому, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

У даній справі предметом позову є визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного із застосуванням процедури публічних закупівель, та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів за поставлений товар електричну енергію.

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі». (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24). Втім, Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).

У даній справі прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу культури Токмацької міської ради, Токмацької міської ради та Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області зазначив, що укладення оспорюваних додаткових каскадних угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам територіальної громади у вигляді переплати бюджетних коштів.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. ч. 1, 2 ст. 11 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів, на яких здійснюється місцеве самоврядування, визначено принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до п. 1 Положення про відділ культури Токмацької міської ради, затвердженого рішенням сесії міської ради від 24.12.2020 № 19 (дійсного на момент укладення договору) та п. 1 Положення про відділ культури Токмацької міської ради, затвердженого рішенням сесії міської ради від 25.03.2021 № 14 (далі - Положення), Відділ культури Токмацької міської ради є виконавчим органом Токмацької міської ради, входить до її складу, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядковується міському голові та заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за напрямком.

Серед завдань відділу культури визначено забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів (п. 4.27 Положення).

Відповідно до відомостей, розміщених на Державному веб-порталі бюджету для громадян (режим budget/0857600000/info/recipients доступу https://openbudget.gov.ua/local) Відділ культури Токмацької міської ради є одним з головних розпорядників коштів бюджету Токмацької міської територіальної громади.

Аналогічна інформація наявна в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (станом на 01.02.2026), оприлюдненому на офіційному веб-сайті Державної казначейської служби України посиланням https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних коштів серед іншого здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Таким чином, Відділ культури Токмацької міської ради є виконавчим органом місцевої ради та головним розпорядником бюджетних коштів Токмацької міської територіальної громади, за рахунок яких здійснювалася закупівля електроенергії за Договором № 355 від 18.01.2026, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, який зобов`язаний раціонально використовувати бюджетні кошти та сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального облсуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Токмацька міська рада - представницький орган місцевого самоврядування, наділений правом представляти інтереси Токмацької міської територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування.

Отже, Токмацька міська рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який приймав участь у формуванні бюджету та забезпеченні його виконання, а також на який законом покладено обов`язок забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, прийняття рішень про використання виділених коштів, здійснення контролю за належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладена позиція, згідно з якою для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету. Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.

За таких обстиавн, ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих Відповідачем коштів до бюджету, а саме на рахунок органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами. Саме Позивач-1 наділений владними повноваженнями щодо прийняття рішень щодо формування місцевого бюджету та забезпечує його виконання заради забезпечення потреб територіальної громади, у тому числі і щодо раціонального та максимально ефективного використання бюджетних коштів, а також він є стороною спірних правочинів. Такий підхід повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2025 у справі № 925/889/23

Відповідно до підрозділу 4 розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, територія Токмацької міської територіальної громади є тимчасово окупованою з 26.02.2022.

У зв`язку з цим, на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 07.05.2022 № 319/2022 «Про утворення військової адміністрації» утворено Токмацьку міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області.

Згідно постанови Верховної Ради України від 18.10.2022 № 2671-ІХ «Про здійснення начальником Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Токмацької міської ради, її виконавчого комітету, а також повноваження міського голови.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Частиною 6 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів, представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами; звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади та ін.

Порушення у сфері розпорядження бюджетними коштами зачіпає майнові інтереси Токмацької міської територіальної громади, отже, на даний час належним уповноваженим державою органом на розпорядження бюджетними коштами місцевого бюджету, а відповідно і на захист інтересів держави, є Токмацька міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області.

У даній справі прокурор пред`явив позов в інтересах держави також в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

При цьому на підставі п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Отже, Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з п. 1 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Відповідно до п. 3 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 № 3, основним завданням управління є реалізація повноважень Офісу на території Запорізької області.

На підставі наведеного суд виснує, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю у сфері публічних закупівель та реагування на порушення законодавства у цій сфері, є Держаудитслужба, повноваження якої на відповідній території реалізуються Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Матеріали справи свідчать, що прокурор листом від 07.02.2025 № 56/4-436ВИХ-25 поінформував Відділ культури Токмацької міської ради про виявлені порушення законодавства з метою самостійного захисту ним інтересів держави.

Водночас уповноважений орган листами від 19.02.2025 № 55/02-25, 11.02.2026 № 48/02-25 повідомив окружну прокуратуру про те, що Відділом культури не вживалися заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів з моменту, коли стало відомо про їх порушення, у тому числі шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Окрім того, листами від 07.02.2025 № 56/4-437ВИХ-25, 03.02.2026 № 56 283ВИХ-26 повідомлено Токмацьку міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області, яка здійснює повноваження Токмацької міської ради, про виявлені порушення з метою самостійного захисту нею інтересів держави.

Відповідно до листа Токмацької міської військової адміністрації від 12.02.2026 № 349/01-54 на даний час вона не зверталась до суду з позовною заявою до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Листом від 19.03.2025 № 56/4-817ВИХ-25 прокурор поінформував Східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення законодавства з метою самостійного захисту ним інтересів держави.

Східний офіс Держаудитслужби листом № 040425-17/2131-2025 від 02.04.2025 повідомив, що здійснення державного фінансового контролю та реалізація його результатів на території Запорізької області покладено на Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області. У свою чергу, відповідно до інформації Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області № 040831-17/996-2025 від 04.04.2025 контрольні заходи, під час яких досліджувалася закупівля UA-2021-01-06-001314-а, не проводились, у зв`язку з чим Управлінням не вживались та не плануються заходи щодо поновлення державних інтересів.

Зазначене є доказом не здійснення уповноваженими органами захисту інтересів держави та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

16.03.2026 прокурор направив на адресу Відділу культури Токмацької міської ради повідомлення вих. №56-678ВИХ-26, на адреси Токмацької міської ради і Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області повідомлення № 56-676ВИХ-26, а також на адреси Східного офісу Держаудитслужби, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області повідомлення вих. №56-677ВИХ-26 про пред`явлення позову, в яких в порядку п. 4 ст. 23 закону України «Про прокуратуру» зазначив про звернення в інтересах держави до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про визнання недійсними додаткових угод до договору № 355 від 18.01.2021 та стягнення коштів в сумі 51 880,77 грн.

З огляду на викладене суд виснує, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, чим повністю спростовуються доводи відповідача про безпідставність звернення прокурора до суду з позовом у цій справі.

Щодо заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний у силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

Отже, відповідно до статей 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, тощо.

Відповідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Правовідносини Відділу культури Токмацької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» є господарськими та врегульовані Договором про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, який укладений між сторонами відповідно до приписів Закону України «Про публічні закупівлі».

Частиною 1 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 ЦК України «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (далі Закон № 922-VIII, тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У спірних правовідносинах Договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях: Закону № 114-ІХ (Договір про закупівлю та Додаткові угоди до нього № 1 від 11.02.2021 та № 2 від 16.03.2021) та Закону № 1530-ІХ (Додаткові угоди до Договору № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021).

Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 по справі № 920/19/24 здійснила правовий аналіз приписів частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ та Закону № 1530-ІХ та виклала висновки щодо застосування таких норм права.

«…Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ)

124. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього № 2) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

125. 24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

126. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

127. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

128. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

129. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

130. Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

131. До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ)

132. Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

133. Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

134. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

135. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

136. Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

137. Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

138. Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

139. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

140. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю…».

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 по справі № 920/19/24, господарський суд виснує, що приписи пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухилення від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, виснувала, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

У даній справі прокурор стверджує, що оскаржувані додаткові угоди до Договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт*год) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 80,87 % порівняно з первинною ціною Договору.

З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути в дохід місцевого бюджету Токмацької міської територіальної громади в особі Відділу культури Токмацької міської ради 51 880,77 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Господарським судом установлено, що за результатами проведення оголошеної позивачем 1 процедури закупівлі 18.01.2021 Відділом культури Токмацької міської ради з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 355 щодо надання послуг з постачання електричної енергії обсягом 153 164 кВт/рік на загальну суму 344 655,0 грн. з ПДВ.

Додатковими угодами № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 ціну електричної енергії за 1 кВт*год збільшено з 2,2502 грн. з ПДВ до 4,07 грн. з ПДВ, що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 80,87 % від ціни, визначеної основним Договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання.

Пунктом 5.7 Договору сторонами передбачено, що ціна цього Договору та ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюється додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, зазначеної у Договорі у чинній його редакції.

Згідно з умовами п., п. 5.8, 5.9 Договору зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У разі зміни ціни (коливання ціни) Товару (електричної енергії) на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю Товару (електричної енергії). Наявність факту зміни ціни (коливання ціни) Товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни Товару (електричної енергії) на ринку, або інформацією про зміну розміру ціни товару на ринку, розміщеної на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» щодо розміру цін на Товар (електричну енергію) на момент укладання Договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій або надання інформації з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку». На підставі письмового звернення Постачальника Споживач вирішує питання можливості укладення додаткової угоди щодо зміни ціни за одиницю товару (шляхом коригування кількості товару) та викладення комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору, у новій редакції. При цьому зміна цін за одиницю товару не повинна призвести до збільшення ціни Договору, визначеної у п. 5.2 цього Договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 по справі № 920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічні правові висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2026 у справі № 922/1723/25.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 судом зауважено, що Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, проте внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

У цій справі судом установлено, що для обґрунтування підвищення коливання цін на ринку електричної енергії під час укладення Додаткової угоди № 1 від 11.02.2021 відповідачем наданий експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7164 від 08.02.2021.

Зі змісту такого експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати вбачається, що він містить дані щодо середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН по ОЕС України за період за 01.01.2021 по 20.01.2021, яка складала 1 369,37 грн/ мВт*год та за період з 21.01.2021 до 31.01.2021, яка складала 1622,23 грн/ мВт*год. Відсоток різниці ціни становить +18,47 %. Тобто, аналіз коливання цін здійснено виключно в межах довільно обраних постачальником періодів одного місяця, в якому укладено договір.

Наданий ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» висновок Запорізької ТПП не містить доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни товару на ринку, не містить аналізу динаміки ціни на товар з урахуванням періоду з моменту укладання Договору (18.01.2021) до дати складання такого висновку (08.02.2021), а також обґрунтування, чому підвищення цін на електроенергію на ринку було непрогнозованим та зумовлює неможливість виконання договору по встановленій ціні та є вочевидь невигідним для постачальника. Також у самому висновку зазансено, що він має довідково-інформаційних характер.

На підставі наведеного суд виснує, що експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7164 від 08.02.2021 не є належним і беззаперечним документальним підтвердженням (доказом), в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, коливання ціни на електроенергію на ринку, відтак не є достатнім обґрунтуванням необхідності внесення змін до Договору № 355 від 18.01.2021 в частині збільшення вартості електроенергії.

Для обґрунтування підвищення коливання цін на ринку електричної енергії під час укладення Додаткової угоди № 2 від 16.03.2021 відповідачем наданий експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7337 від 09.03.2021.

Зі змісту такого експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати вбачається, що він містить дані щодо середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН по ОЕС України станом на січень 2021 р, яка складала 1 462,52 грн/мВт*год та за період станом на лютий 2021 року, яка складала 1632,56 грн/мВт*год. Відсоток різниці ціни становить +11,63 %.

У даному висновку відображено інформацію щодо середньозваженої ціни електричної енергії станом на дату до укладення попередньої Додаткової угоди № 1 від 11.02.2021 (за січень 2021 року, тобто з 01.01.2021 до 31.01.2021), проте ці показники вже враховувалися при складенні експертного висновку, який був підставою для підвищення ціни за одиницю товару при укладенні Додаткової угоди №1 від 11.02.2021.

Крім того, відповідно до Звіту про роботу ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за 2021 рік, опублікованого ДП «Оператор ринку» на офіційному веб-сайті за посиланням: https://www.oree.com.ua/index.php/web/10362, середньозважена ціна електричної енергії на РДН (ОЕС України) у січні 2021 року складала 1462,52 грн. за МВт/год, у лютому 2021 року - 1632,56 грн. за МВт/год, проте станом на 16.03.2021, тобто на дату укладення Додаткової угоди № 2, ціна знизилася до 1184,37 грн. за МВт/год (за даними ДП «Оператор ринку» за березень 2021 року, розміщеними за посиланням https://www.oree.com.ua/index.php/indexes ).

Зазначені дані вказують на зменшення ціни електричної енергії у вказаний період, що спростовує наявність підстав для збільшення її вартості за договором.

Проте у експертному висновку № ОИ-7337 від 09.03.2021 вказана інформація щодо діючої ринкової ціни на електричну енергію станом на дату складання висновку (09.03.2021), її порівняння з ціною, встановленою договором, та ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, не відображена, натомість він відображає середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України) станом на певні місяці 2021 року, що не узгоджується з положеннями Закону, умовами Договору, а також правовими позиціями Верховного Суду в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин. Даний документ за своїм змістом має довідково-інформаційний характер.

Відтак, експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-7337 від 09.03.2021 не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не може бути розцінений як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору № 355 від 18.01.2021 в частині збільшення вартості електроенергії.

Підставами для укладення Додаткових угод № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 зазначено наступне: «Керуючись частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII: «За результатами торгів відповідно до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії» та оприлюднених результатів торгів на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (як однієї із складових тарифу), які забезпечує ДП «Оператор ринку», відповідно до п. 2) ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 5.6, п. 5.7 Договору та експертні висновки №, № ОИ-29/2, ОИ-29/1, ОИ-29 від 06.09.2021, ОИ-279 від 08.10.2021, ОИ-356 від 18.10.2021, ОИ-685 від 21.12.2021.

Стосовно цих посилань суд зазначає, що в даному випадку Постачальник бере коливання ціни (індикатори) з результатів торгів на ринку «на добу наперед», які оприлюднює ДП «Оператор ринку», відповідно до статті 67 Закону № 2019. Проте, право підняти ціну на основі цих даних дає виключно Закон «Про публічні закупівлі» і саме він накладає суворе обмеження не більше 10 % за один раз і сукупно в межах початкових лімітів.

Крім того, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, інформації про зменшення ціни електричної енергії, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на викладене, коливання ціни товару на ринку при укладенні оспорюваних Додаткових угод № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено. Отже, Постачальником не доведено підвищення ціни на електричну енергію за допомогою належних доказів, не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, не доведено, чому неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Стала судова практика свідчить, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Правова позиція, викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.4 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (далі - Правила) у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з яким укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів, тощо).

Пунктом 5.9 Договору визначено, що Споживач вирішує питання можливості укладення додаткової угоди щодо зміни ціни за одиницю товару (шляхом корегування кількості товару) та викладення комерційної пропозиції, яка є Додатком 2 до цього договору у новій редакції, на підставі письмового звернення Постачальника.

У розділі 13 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору, зазначено, що по всім питанням, не врегульованим Договором або цією комерційною пропозицією, Сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора, що у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» мало не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомити про це Відділ культури Токмацької міської ради з урахуванням інформації про його право розірвати договір, однак таких дій у встановлений строк не вчинило.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 05.03.2024 у справі № 918/323/2, від 28.05.2024 у справі № 915/75/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23.

Пунктом 5.7 Договору закріплено, що до зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у Договорі у чинній його редакції.

Матеріали справи свідчать, що всупереч зазначеним вимогам закону та умовам Договору, про збільшення ціни за 1 кВт*год ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» завчасно (за 20 календарних днів) Відділ культури Токмацької міської ради при укладенні Додаткових угод №, №1, 2, 5, 7, 8, 9 не повідомляло, натомість у порушення п. 5.7 Договору та ч. 3 ст. 632 ЦК України сторони збільшували ціну за одиницю товару за вже поставлений товар. а саме:

- відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 16.03.2021, якою збільшено ціну електричної енергії до 2,62 грн. за 1 кВт*год, дана Додаткова угода набирає чинності з 01.03.2021;

- відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 15.09.2021, якою збільшено ціну електричної енергії до 2,87 грн. за 1 кВт*год, дана Додаткова угода набирає чинності з 01.08.2021;

- відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 7 від 19.10.2021, якою збільшено ціну електричної енергії до 3,07 грн. за 1 кВт*год, дана Додаткова угода набирає чинності з 01.09.2021;

- відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 8 від 16.11.2021, якою збільшено ціну електричної енергії до 3,37 грн. за 1 кВт*год, дана Додаткова угода набирає чинності з 01.10.2021;

- відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 9 від 24.12.2021, якою збільшено ціну електричної енергії до 4,07 грн. за 1 кВт*год, дана Додаткова угода набирає чинності з 01.12.2021.

Тобто, при укладенні Додаткових угоди №, № 2, 5, 7, 8, 9 до Договору № 355 від 18.01.2021 сторонами змінено ціну на електричну енергію за попередній розрахунковий період, коли електрична енергія вже була поставлена та спожита.

Крім того, відповідачем при укладенні Додаткових угод №, № 1, 2, 5, 7, 8, 9 також порушено вимоги 3.2.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ, п. 5.7 Договору щодо завчасного повідомлення про зміну істотних умов договору.

Відповідач наполягає, що своєчасно надавав споживачеві проєкти додаткових угод до договору та документи на обґрунтування необхідності їх укладання. Втім, доказів на підтвердження таких аргументів відповідач суду не надав.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що Додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 укладені в порушення принципу пропорційності підвищення ціни, за відсутності коливання ціни на ринку електричної енергії в сторону збільшення та без належного обґрунтування і документального підтвердження зміни ціни, не доведенням, що підвищення ціни було непрогнозованим.

Отже, відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних Додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.221 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України «Купівля-продаж».

Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по грудень 2021 року відповідач поставив електричну енергію Відділу культури Токмацької міської ради загальним обсягом 99 632 кВт/год, за який Відділом культури Токмацької міської ради здійснено оплату в розмірі 276 072,70 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов`язання сторін регулювалися умовами основного Договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи наведене, загальна вартість отриманої позивачем 1 електроенергії в кількості 99 632 кВт/год мала б становить 224 191,93 грн. (99 632 кВт/год * 2,2502 грн. / ціна за 1 кВт/год згідно п. 2 Комерційної пропозиції/ = 224 191,93 грн.)

Відтак, кошти в сумі 51 880,77 грн. (276 072,70 грн. 224 191,93 грн. = 51 880,77 грн.) є зайво сплаченими позивачем 1 на підставі недійсних Додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.221 до Договору № 355 від 18.01.2021, а тому підлягають поверненню до місцевого бюджету Токмацької міської територіальної громади в особі Відділу культури Токмацької міської ради.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України)

Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Відділу культури Токмацької міської ради, м. Токмак Пологівського району Запорізької області, Токмацької міської ради, м. Токмак Пологівського району Запорізької області, Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, м. Запоріжжя і Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 16.03.2021, № 5 від 15.09.2021, № 7 від 19.10.2021, № 8 від 16.11.2021 і № 9 від 24.12.221 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021 та про стягнення 51880,77 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, укладеного між Відділом культури Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02228291) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 16.03.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, укладеного між Відділом культури Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02228291) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 15.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, укладеного між Відділом культури Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02228291) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 19.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, укладеного між Відділом культури Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02228291) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 16.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, укладеного між Відділом культури Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02228291) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 24.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 355 від 18.01.2021, укладеного між Відділом культури Токмацької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02228291) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) в дохід місцевого бюджету Токмацької міської територіальної громади в особі Відділу культури Токмацької міської ради, (юридична адреса: 71701, Запорізька область, Пологівський район, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 10; фактична адреса: 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 142, ідентифікаційний код юридичної особи 02228291) 51 880 (п`ятдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят) грн. 77 коп. надмірно (безпідставно) сплачених коштів. Видати наказ.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) на користь Запорізької обласної прокуратури, (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, на розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2026 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 18 636 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 80 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 12» серпня 2026 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.